Постанова

від 12.12.2023 по справі 299/6773/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/6773/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Фазикош Г.В.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Колос» яке не брало участі у справі на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Кашуба А.В., за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певної дії

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певної дії.

Позов обґрунтовано тим, що його мати ОСОБА_2 вселилася в квартиру та прописана там з 1969 році. На момент вселення позивач мав 12 років та проживав в цій квартирі з моменту вселення, а після досягнення повноліття був прописаний у квартирі як член сім`ї наймача у 1974 році. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як єдиний наймач та особа, що не має іншого житла, ОСОБА_1 , 10.10.2018 звернувся до керівника органу приватизації, голови Виноградівської міської ради, із заявою до якої додав передбачені законом документи з проханням оформити передачу найманої квартири у приватну власність.

Листом від 09.11.2018 №02-9/1692 Виноградівська міська рада відмовила позивачу у проведенні цієї дії, пославшись на неможливість приватизації квартири, через неналежність її до власності територіальної громади міста.

Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право на приватизацію, належної до комунальної власності територіальної громади м. Виноградів, трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Виноградівську міську раду провести приватизацію вищезгаданого житлового приміщення.

Окрім цього, позивач проси стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 30 000 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 1816 грн.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на приватизацію належної до комунальної власності територіальної громади м. Виноградів, трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області провести приватизацію трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Виноградівської міської ради (90300, м. Виноградів, пл. Миру, 5, код ЄДРПОУ - 03747509) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у загальному розмірі 31 816,00 грн.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2022 року заяву Виноградівської міської ради про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ФГ «Колос», як особа, яка не брала участі в справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права, подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування скарги вказує на те, що власником житлового будинку АДРЕСА_4 є ФК «Колос» і такий житловий будинок не перебуває в державній чи комунальній власності.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2016 в справі №299/1923/16, яким було зобов`язано ФК «Колос» передати у комунальну власність Виноградівської міської ради цей житловий будинок та на яке посилався позивач у позові, як на преюдиційне рішення, яке взяв до уваги суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на день ухвалення такого рішення було скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.04.2022 та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Про існування такого рішення учасникам справи було відомо. При цьому ФГ «Колос» не було залучено до участі в справі в якості третьої особи, достеменно знаючи, що порушують права ФК «Колос» на спірний будинок.

Оскільки, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення визнано право позивача на приватизацію належної ніби то квартири до комунальної власності територіальної громади м. Виноградова, яка є приватною власністю ФГ «Колос», а тому спірна квартира не є об`єктом приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Саме тому, оскаржуваним рішенням порушуються права ФГ «Колос».

Фермерське господарство «Колос» є добросовісним набувачем та власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_4 та відповідно всіх його житлових та нежитлових приміщень. Право приватної власності ФГ «Колос» зареєстровано відповідно до діючого на даний час законодавства, що підтверджується Витягом з державного реєстру нерухомого майна номер інформаційної довідки 157184112 від 21.02.2019. Державна реєстрація права власності за ФГ «Колос» проведена 12.05.2017 про що було відомо, як позивачу так і його представнику, так і відповідачу, що і зазначено в оскаржуваному рішенні судом.

Підставою реєстрації права власності на цей житловий будинок були наступні документи: виписка з протоколу зборів уповноважених КСГП «8 Березня» №7 від 30.12.1998, свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно від 10.10.1996 видане Виноградівською РДА, акт прийому-передачі від 26.06.2000 залишкових матеріальних цінностей від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос», техпаспорт виданий 12.02.20 КП Виноградівське РБТІ.

Однак на відміну від обставин встановлених судом в оскаржуваному рішенні, що не відповідають дійсності, як підставу реєстрації права власності за ФГ «Колос» якого не будь рішення суду (яке в подальшому було скасовано), не зазначено взагалі. Що в свою чергу свідчить про не дослідження судом обставин реєстрації права власності на об`єкт приватизації за ФГ «Колос» взагалі, а відтак однобокого, упередженого розгляду даної справи судом першої інстанції.

Житловий будинок на час ухвалення оскаржуваного рішення та розгляду справи в суді першої інстанції, як і на даний час, не перебуває у державній чи комунальній власності, а належить до приватної власності ФГ «Колос», оскільки ФГ «Колос» є приватним сільськогосподарським підприємством, тому по цій причині він не може бути об`єктом приватизації у розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Правомірність переходу прав на майно від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос» в тому числі підтверджується позицією Верховного Суду викладеній в постанові Касаційного цивільного від 06.07.2022 по справі № 299/4116/19 по якій оскаржувалися протоколи загальних зборів КСГП 8 Березня», якими було прийнято рішення про передачу майна (в тому числі і житлового будинку по АДРЕСА_4 ) від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос».

При цьому, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували той факт, що на даний час саме Виноградівська міська рада є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_4 .

Зазначає, що житловий будинок розташований в АДРЕСА_4 був включений в цілісний майновий комплекс Радгоспу «8 Березня» в процесі його приватизації товариством покупців Радгоспу «8 Березня» згідно до договору безоплатної передачі майна Радгоспу «8 Березня» товариству покупців від 15.10.1996 і з цього часу вибув з державного житлового фонду і набув статусу колективної форми власності.

ФГ «Колос» вважає, що Виноградівська міська рада ніколи не була засновником та власником майна Радгоспу «8 Березня», КСГП «8 Березня», а в подальшому ФГ «Колос», в тому числі і житлового будинку розташованого в АДРЕСА_4 . Позивач не надав на розгляд суду жодного документу, який би підтверджував виконання вимог Виноградівською міською радою положень пункту 9 частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та відповідно вимог пункту 9 частини 4 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої передбачено, що порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Метрів України, а відтак виконання чи вжиття якихось дій передбачено постановою КМ України № 891 від 06.11.1995 року «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного ділового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Так само позивач не надав суду жодного доказу який би підтвердив позицію позивача, що саме Виноградівська міська рада коли не будь була власником спірного житлового будинку.

Окрім цього, ФГ «Колос» подало також заяву про поворот виконання заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.05.2022, ухваленого в цій справі, умотивовану тим, що на підставі цього рішення та діючи на його виконання Виконавчий комітет Виноградівської міської ради прийняв 23.08.2022 рішення № 198, яким задовольнив прохання ОСОБА_1 і передав йому у порядку приватизації державного житлового фонду у власність квартиру АДРЕСА_5 та видав 25.08.2022 Свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 .

Утім, станом на 26.01.2023 державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на квартиру не проведена.

Тому в разі скасування заочного рішення Виноградівського районного суду від 09.05.2022 фермерське господарство просить вирішити питання повороту його виконання шляхом визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.2022 № 198 «Про приватизацію державного житлового фонду» та Свідоцтва про право власності від 25.08.2022 № 2221, виданого ОСОБА_1 .

У дане судове засідання ОСОБА_1 та його представник в особі адвоката Лапчак І.Я., Виноградівська міська рада не з`явились та заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило до апеляційного суду.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судову повістку одержано ОСОБА_1 11.08.2023 року про що свідчить його підпис.

За правилами пункту 2 частини 8, частини 12 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Довідкою Закарпатського апеляційного суду від 08.08.2023 року підтверджено доставку "Судової повістки про виклик до суду" у формі електронного листа надісланого Виноградівській міській раді на електронну адресу: meriya8@vin-rada.gov.ua, а.с. 181, та надіслано адвокату Лапчак І.Я. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а.с. 182.

Також надіслано повідомлення ОСОБА_1 у додаток "Viber" на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , щодо документа "Судова повістка про виклик до суду в цивільній справі", а.с. 183, та надіслано повідомлення адвокату Лапчак І.Я. у додаток "Viber" на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , щодо документа "Судова повістка про виклик до суду в цивільній справі", а.с. 184.

Як зазначено у частині 1 статті 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Та пунктом 2 частини 3 статті 223 ЦПК України зазначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/ неповажності причин неявки відповідача, учасника справи до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки відповідача та/або учасника справи, суд розглядає справу у їх відсутності. Зазначені норми дисциплінують відповідача та/або учасника справи і стимулюють їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що відповідач надав усі докази, які вважав за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності позивача і його представника, та відповідача не призведе до порушення процесуальних прав учасників справи у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Виноградівського районного суду від 11.08.2016 року зобов`язано ФГ «Колос» передати, а Виноградівську міську раду прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Виноградів багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 . А починаючи з жовтня 1996 року функції власника державного житлового фонду, що перебував у віданні радгоспу "8 березня" до складу якого входила і квартира АДРЕСА_6 , яку займає позивач, перейшли до Виноградівської міської ради Закарпатської області (її виконавчого органу).

Але ж колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на наступні доводи.

Переглядаючи справу, апеляційним судом встановлено те, що відповідно до копії паспорта гр. України (а.с.11) в квартирі АДРЕСА_5 , зареєстрований з 14.04.1980 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії довідки КП "Виноградівське районне БТІ"(а.с.20), будинок АДРЕСА_4 є трьохквартирним, загальною корисною площею 176,2 кв.м., житловою 93,5 кв.м. Розмір квартири АДРЕСА_6 становить: загальна площа 43,1 кв.м.; житлова площа 25,0 кв.м.

Розрахункова книжка по оплаті за квартиру та комунальні послуги (копія, а.с.25) свідчить про те, що ОСОБА_1 , як наймач, сплачував у 1988/1989 роках за найм та комунальні послуги.

Згідно Акту від 17.09.2018 року, затвердженого Виноградівським міським головою (а.с.32), у квартирі АДРЕСА_5 проживає наймач ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді Виноградівської міської ради наданої ОСОБА_1 на його заяву від 10.10.2018 року, міською радою не може бути прийнято рішення по його заяві щодо передачі у приватну власність квартири, жилого приміщення, так-як будинок по АДРЕСА_4 не відноситься до спільної власності територіальної громади міста Виноградів, у комунальну власність не передавався та не перебуває ні вгосподарському віданні, ні в оперативному управлінні Виноградівської міської ради Закарпатської області та її виконавчих органів (а.с. 28).

Згідно з відомостями, зазначеними в листі Виробничого управління житлово-комунального господарства Виноградівської міської ради від 13.03.2017 № 59, житловий будинок АДРЕСА_4 на балансі Виноградівського ВУЖКГ не перебував і не перебуває (а.с. 29).

Як видно з листа від 07.08.2018 № 02-9/1222, адресованого мешканцям будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_7 ), ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_8 ), Виконавчий комітет Виноградівської міської ради повідомив, що документи щодо видачі ордерів (їх корінці) на жилі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , за період 3 1960 по 1969 роки у Виноградівській міській раді відсутні (а.с. 31).

Виноградівським РБТІ 27.10.2015 року, на замовлення Виноградівської міської ради, виготовлено техпаспорт на одноповерховий трьохквартирний житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_4 . Згідно даних цього технічного паспорту цей об`єкт інвентаризації складається з 3-х квартир та коридору площею 13,4 кв.м.: кв. АДРЕСА_8 площею 45,0 кв.м.; кв.№2 площею 43,1 кв.м.; кв.№2 площею 43,1 кв.м.; всього 176,2 кв.м. (а.с. 33-36).

Листом ФГ «Колос» на звернення ОСОБА_6 повідомлено, що приватизація квартири АДРЕСА_5 можлива тільки у спосіб викупу такої від ФГ «Колос» (а.с. 39).

Земельна ділянка, на якій розташований спірний багатоквартирний будинок, розташована в межах населеного пункту м. Виноградів та належить до земель комунальної власності і перебуває в розпорядженні Виноградівської міської ради, що підтверджується листом управління Держземагенства у Виноградівському районі від 12.06.2013 року №01-08/1938. (а.с.42).

Державне майно радгоспу "8 Березня", створеного згідно постанови ЦК КП України і Ради міністрів УРСР від 10.08.1976 №380 було приватизовано 15.10.1996 року товариством покупців радгоспу "8 Березня" за Договором безоплатної передачі державного майна (а.с.62-64, 141-143).

Відповідно до Свідоцтва про власність виданого представництвом у Виноградівському районі фонду Державного майна України товариству покупців радгоспу «8 березня» Виноградівського району, яке зареєстровано 18.10.1996 року за № 9612, Товариству покупців радгоспу «8 березня» внаслідок приватизації належить майно цілісного майнового комплексу Радгоспу «8 березня» станом на 01.06.1996 року вартістю 1.201.210,00 гривень (а.с. 144).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.05.2017 № 87125541 (а.с. 123), а також від 11.12.2023 за № 357791953 (а.с.185) підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 176,2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м зареєстрований 12.05.2017 у цілому на праві власності за Фермерським господарством «Колос» на підставі:

виписки з протоколу зборів уповноважених КСГП «8 Березня», серія та номер: 7, виданої 30.12.1998, видавник ФГ «Колос»;

свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданого 10.10.1996, видавник Виноградівська райдержадміністрація Закарпатської області;

акту прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданого 26.06.2000, видавник КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос»;

технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 12.02.2016, видавник КП «Виноградівське РБТІ»;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35186442 від 16.05.2017, ОСОБА_7 , Іршавська райдержадміністрація Закарпатської області;

запис про паво власності: 20403034;

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1247626821212.

Таким чином встановлено, що державна реєстрація права власності за ФГ «Колос» на будинок АДРЕСА_4 є чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Пред`являючи позовні вимоги до Виноградівської міської ради, ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання за ним права на приватизацію квартири АДРЕСА_5 , яка на його думку належить до комунальної власності територіальної громади м. Виноградів та зобов`язання Виноградівської міської ради здійснити приватизацію даної квартири.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, та частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 при зверненні у суд з позовом вважав, що його правовий статус як наймача квартири підтверджується рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21.01.2013 у справі № 703/4114/12, однак таке твердження не можна визнати обґрунтованим.

Так, у ЄДРСР міститься рішення Виноградівського районного суду від 21.01.2013 у справі № 703/4114/12, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03.04.2013, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Селянське (фермерське господарство) «Колос» про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, яким у цьому позові відмовлено позивачам (https://reyestr.court.gov.ua/Review/28724907, ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

У рішенні Виноградівського районного суду від 21.01.2013 у справі № 703/4114/12 серед іншого, суд зазначив, що позивачі зареєстровані у відповідних квартирах, та при цьому не встановлював факту найму ними цих квартир, не визнавав позивачів у статусі наймачів, не посилався на докази, які б свідчили про укладення договорів найму жилих приміщень тощо. Також Апеляційний суд не встановлював жодних нових обставин порівняно з рішенням суду першої інстанції чи конкретного правового титулу позивачів як мешканців квартир, а лише в контексті фактичного їх проживання у квартирах наводив відповідне тлумачення та обґрунтування щодо правил застосування норм закону про право власності за набувальною давністю.

Та разом з цим із листування між мешканцями будинку АДРЕСА_4 (у тому числі й з ОСОБА_1 ), Виноградівською міською радою, Виноградівською райдержадміністрацією та ФГ «Колос» із приводу можливості приватизації квартир, що мало місце у 2008-2012 рр., вбачається, що мешканцям будинку будо достеменно відомо по належність будинку на праві власності фермерському господарству, про позицію ФГ «Колос» щодо можливості приватизації квартир шляхом їх викупу та про судовий порядок вирішення питань щодо права власності на квартири в разі наявності спору щодо цього питання (а.с. 37-41).

Проте, заявою від 10.10.2018, адресованою голові Виноградівської міської ради та керівнику органу приватизації, ОСОБА_1 просив передати йому у приватну власність квартиру АДРЕСА_5 , яку він займає на умовах найму, оскільки відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» він має право на безоплатну приватизацію житла, вказавши у такій інших членів сім`ї, які з нею проживають (а.с. 27).

Однак, Виноградівська міська рада листом відмовила ОСОБА_1 у приватизації квартири з підстав того, що багатоквартирний будинок не належить до спільної власності територіальної громади міста Виноградів, у комунальну власність не передавалася та не перебуває ані в господарському віданні, ані в оперативному управлінні міської ради та її виконавчих органів (а.с. 28).

Крім цього, згідно останньої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.12.2023 за № 357791953 вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 176,2 кв.м., житловою площею 93,5 кв.м., у якому знаходиться зокрема і квартира АДРЕСА_6 в якій проживає безпосередньо ОСОБА_1 з сім`єю, зареєстрований 12.05.2017 у цілому на праві власності за Фермерським господарством «Колос».

Таким чином встановлено, що державна реєстрація права власності за ФГ «Колос» на будинок АДРЕСА_4 є чинною на час розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанцій.

Відтак, Виноградівська міська рада не може розпоряджатись даним багатоквартирним будинком.

Як вище уже було зазначено, частина 1 статті 48 ЦПК України передбачає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Проте, ФГ «Колос», якому на праві власності належить спірний багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 176,2 кв.м., житловою площею 93,5 кв.м. до участі в розгляді справи як основний відповідач не був залучений ОСОБА_1 , оскільки саме цей відповідач може нести матеріально-правову відповідальність перед позивачем з приводу заявлених позовних вимог.

Оскаржуване заочне рішення суду прямо та безпосередньо впливає на права ФГ «Колос» як власника багатоквартирного будинку, але ж залучення такого співвідповідача до розгляду справи мав право позивач у суді першої інстанції.

На стадії апеляційного розгляду відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним та/або залучення сторони у статусі співвідповідача, та дана обставина є перешкодою для апеляційного суду щодо перевірки у повному об`ємі законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно вирішив спір по суті без залучення у справі належних співвідповідачів.

Ураховуючи наведені обставин та вищенаведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову внаслідок пред`явлення позовних вимог до не усіх належних відповідачів, які не можуть по окремості нести матеріально-правову відповідальність у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, та відповідно заочне рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо повороту виконання рішення

ФГ «Колос» подало заяву про поворот виконання заочного рішення Виноградівського районного суду від 09.05.2022 року. До такої заяви про поворот виконання заочного рішення ФГ «Колос» додало копію рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.2022 № 198, що ним Виконком на виконання, зокрема, заочного рішення Виноградівського районного суду від 09.05.2022, ухваленого в справі, що наразі переглядається апеляційним порядком, вирішив, крім іншого, задовольнити прохання ОСОБА_1 щодо безоплатної приватизації квартири АДРЕСА_5 та передав цю квартиру у спільну часткову власність в рівних частках йому та чотирьом членам сім`ї відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 165).

На підставі цього рішення виконком Виноградівської міської ради видав 25.08.2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 свідоцтво про право власності за реєстраційним № 2221 на квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 166).

Відповідно до приписів частини першої статті 444 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

При вирішенні питання щодо повороту виконання рішення слід враховувати, що порядок повороту виконання рішення визначений ст. 444 ЦПК України застосовується за умов, коли це є реально можливим з урахуванням набрання рішенням суду законної сили, предмета спору, характеру ухваленого рішення та особливостей його реалізації, суб`єктного складу сторін тощо (до прикладу, повернення коштів, майна, безпосередньо переданих однією стороною іншій, стягнутих на виконання рішення і т.ін.).

У справі, що переглядається, Виконавчий комітет Виноградівської міської ради (виконавчий орган місцевого самоврядування) на підставі оскаржуваного рішення суду передав ОСОБА_1 квартиру, право на яку є предметом спору, у власність.

Тож, ідеться про інший орган місцевого самоврядування, який не був відповідачем у справі, про його рішення та виданий ним правовстановлюючий документ, які наразі є чинними. Поворот виконання рішення ФГ «Колос» просить провести шляхом визнання незаконним і скасування рішення виконкому Виноградівської міськради від 23.08.2022 № 198 та Свідоцтва про право власності від 25.08.2022 № 2221.

За таких умов питання щодо прав на нерухоме майно та порядку їх виникнення, переходу і захисту не можуть вирішуватися за процедурою повороту виконання рішення, ухваленого в справі № 299/6773/21, позаяк є предметом не такої процедури, а відповідного спору в разі його виникнення. До того ж, крім ОСОБА_1 , спірну квартиру передано у спільну часткову власність також членам його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які не є учасниками даного спору.

А звідси, враховуючи наведені обставини заяву ФГ «Колос» про поворот виконання заочного рішення Виноградівського районного суду від 09.05.2022 слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.

Таким чином судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмір 2.724,00 грн (а.с. 109, 156), підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Колос» яке не брало участі у справі, задовольнити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року скасувати та постановити у цій справі постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до Виноградівської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певної дії.

Заяву Фермерського господарства «Колос» про поворот виконання заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 на користь Фермерського господарства «Колос», код ЄДРПОУ: 03747509, юридична адреса: 90300, вул. Тюльпанів, 48/1, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область судові витрати у розмірі 2724,00 гривні, судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 26 грудня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді :