Рішення

від 06.12.2023 по справі 452/30/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/30/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2023 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларо Персонал»</a> (далі ТзОВ «Ларо Персонал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в судовому засіданні 06 грудня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03 січня 2023 року ТзОВ «Ларо Персонал» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №01/07/2022 від 03 липня 2022 року (далі Договір) у розмірі 18581 грн. 09 коп., з яких основна заборгованість - 12900 грн. 00 коп., штраф - 5160 грн. 00 коп., три проценти річних від простроченої суми - 106 грн. 06 коп. та інфляційні втрати - 415 грн. 06 коп.. Крім того, у заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму понесених судових витрат (а.с.1-5,29-33).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2023 року за клопотанням повноважного представника позивача вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вперше призначено розгляд справи по суті з повідомленням сторін без їх виклику на 18 квітня 2023 року (а.с.17), яке не відбулося та згодом було відкладено на 30 травня 2023 року, 15 вересня 2023 року та 06 грудня 2023 року (а.с.22,25,42-43).

Представник позивача ТзОВ «Ларо Персонал» про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.44,45), клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав. Разом з тим, у п.3 поданої позовної заяви,директор КовалишинР.Р.прохала судпровести розглядсправи безучасті представникапозивача напідставі наявнихв матеріалахсправи доказів (а.с.4).

Відповідачу ОСОБА_1 копія ухвалипро відкриттяпровадження від20лютого 2023року разомз повідомленнямпродату,час імісце розглядусправи та копією позовної заяви з додатками, а також інші судові документи направлялись за його зареєстрованим місцем проживання (а.с.15), однак всі поштові конверти повернуто на адресу суду не врученими адресату із відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання» та «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с.37-38,40-41,47-48).

Відповідно до ч.1ст.131 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відтак, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно ч.8ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача, викладену у позовній заяві, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції

зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1ст.901ЦК Україниза договоромпро наданняпослуг однасторона (виконавець)зобов`язуєтьсяза завданнямдругої сторони(замовника)надати послугу,яка споживаєтьсяв процесівчинення певноїдії абоздійснення певноїдіяльності,а замовникзобов`язуєтьсяоплатити виконавцевізазначену послугу,якщо іншене встановленодоговором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2 статті 903 ЦК України).

03 липня 2022 року між ТзОВ «Ларо Персонал» та ОСОБА_1 було укладено Договір, відповідно до якого ТзОВ «Ларо Персонал», яке є виконавцем, зобов`язалося за завданням ОСОБА_1 , який є замовником, надати інформаційно-консультаційні послуги щодо інформування замовника про наявні, на момент укладення договору, на ринку праці, у тому числі за кордоном, вакансії працевлаштування, інформацією щодо яких володіє виконавець, а замовник зобов`язався оплатити виконавцеві зазначені послуги (п.1.1. розділу 1 Договору) (а.с.6,34).

Вказаний Договір підписаний сторонами: від імені ТзОВ «Ларо Персонал» уповноваженою на це особою, а від імені замовника - особисто ОСОБА_1 ..

Відповідно до п.1.4. розділу 1 Договору зобов`язання виконавця за даним договором вважаються виконаними належним чином з моменту доведення до відома замовника інформації, визначеної у розділі 1 Договору.

Згідно п.2.3. розділу 2, п.4.2. розділу 4 Договору сторони погодились, що надання виконавцем послуг замовнику посвідчується шляхом підписання Акту про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі Акт), який є невід`ємним додатком до Договору (а.с.7,34).

Сторони досягли згоди щодо строку та порядку оплати наданих послуг, а саме, замовник зобов`язався сплатити виконавцеві за надані згідно Договором послуги грошові кошти в розмірі 12900 грн. 00 коп. з моменту підписання Акту та до 20вересня 2022року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, визначений у реквізитах Договору (п.3.1.,п.3.2.,3.3. розділу 3 Договору).

03липня 2022рокусторони підписали Акт, чим засвідчили, що виконавець у повному обсязі, якісно та в строк виконав свої зобов`язання перед замовником, які передбачені Договором, претензій між сторонами на час підписання такого Акту не було.

Тобто для виконання зобов`язання щодо оплати послуг за Договором у ОСОБА_1 був строк з дати підписання Акту, тобто з 03 липня 2022 року до 20 вересня 2022 року.

У частині першій статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.611 ЦК України,у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стст.530,631 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексувстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, стаття 525 ЦК Українивказує, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку не виконав умови Договору та не сплатив грошові кошти за надані виконавцем послуги згідно Договору в сумі 12900 грн. 00 коп., в тому числі до часу розгляду справи судом.

Таким чином, між сторонами по даній справі виникли відповідні зобов`язання, за невиконання яких настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 ..

Згідно до п.3.4.1. розділу 3 Договору, у випадку прострочення замовником виконання зобов`язання щодо оплати послуг більш ніж на 30 днів, замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві штраф у розмірі 40%від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено,що неустойкою(штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦКУкраїни поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, наведеній Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає, що відповідно до вимогст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що останні не перевищують обрахованого судом розміру, а відтак підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника неустойки (ст.549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На момент звернення до суду відповідач прострочив виконання зобов`язання більш ніж на 30 днів, починаючи з 21 вересня 2022 року, тому, позовні вимоги щодо сплати штрафу у розмірі 40% від суми невиконаного зобов`язання, тобто 40% від 12900 грн. 00 коп., що становить 5160 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Згідно ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надав, а також не надав жодних доказів, які б підтверджували факт повної сплати грошових коштів за Договором, чим не виконав вимоги стст.12,81 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав можливість сплатити грошові кошти за Договором, однак свідомо ухилився від виконання зобов`язання, тому, з урахуванням прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання з оплати послуг за Договором, позивач ТзОВ «Ларо Персонал» має право на стягнення такої заборгованості у розмірі 12900 грн. 00 коп. в судовому порядку та отримання від відповідача штрафу у розмірі 5160 грн. 00 коп., трьох процентів річних у розмірі 106 грн. 03 коп. та інфляційних втрат у розмірі 415 грн. 06 коп., виходячи з розрахунку, визначеному позивачем, з яким погоджується суд.

За такоїсукупності доказіву справісуд дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які посилається ТзОВ «Ларо Персонал» як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТзОВ «Ларо Персонал» задоволено, суд, згідно положень ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2481 грн. 00 коп. (а.с.10), а саме, в межах суми сплаченого судового збору при пред`явленні позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись стст.207, 509, 526, 549, 551, 610-612, 625, 626, 628, 638 ЦК України, стст.12-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЛароПерсонал» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав 4634, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Ларо Персонал» (юридична адреса: Львівська область, Львівський район, м. Жовква вул. Шевченка, буд.14, пов.2, код ЄДРПОУ 44452846) заборгованість задоговором пронадання інформаційно-консультаційнихпослуг №01/07/2022в сумі 18581 (вісімнадцяти тисяч п`ятисот вісімдесяти однієї) гривні 09 (дев`яти) копійок,з якихосновна заборгованістьза договорому розмірі12900 (дванадцяти тисяч дев`ятисот) гривень 00копійок, штраф у розмірі 5160 (п`яти тисяч ста шістдесяти) гривень 00 копійок, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 106 (ста шести) гривень 03 (трьох) копійок,інфляційні втратив розмірі 415 (чотирьохсот п`ятнадцяти) гривень 00 копійок, а також суму понесених судових витрат в розмірі 2481 (двохтисяч чотирьохсот вісімдесятиоднієї) гривні 00 копійок.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.М. Кущ