Рішення

від 27.12.2023 по справі 573/2303/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2303/23

Номер провадження 2/573/438/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2023 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді СВИРГУНЕНКО Ю.М.,

за участю секретаря ФЕДОРЧЕНКО Г.В.,

розглянувши в відкритому підготовчомузасіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до РІЧКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СУМСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позовної заяви та її обґрунтування

29 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Річківської сільської ради Сумського району Сумської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовна заява вмотивована наступним чином.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,64 в умовних кадастрових гектарах, розташована на території Горобівської сільської ради, посвідчена сертифікатом серії СМ №003463. Батько позивача, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прийняв спадщину після смерті матері шляхом проживання з нею за однією адресою. Разом з цим йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що у довідці Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №394/162-17 від 26 липня 2017 року прізвище спадкодавця по Книзі реєстрації сертифікатів зазначено « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 « ОСОБА_4 ».

Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_2 просить встановити юридичний факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №003463, виданого 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської райдержадміністрації №97 від 27 березня 1996 року, зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 , а також визнати в порядку спадкування за законом право на вищевказану земельну частку (пай).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Від адвоката Васильця С.О., який представляє інтереси позивача ОСОБА_2 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1176051 від 14 листопада 2023 року, надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі та без участі позивача. Позов підтримують, не заперечують проти ухвалення рішення на стадії підготовчого засідання (а. с. 43).

Представник відповідача - Річківської сільської ради Сумського району Сумської області у судове засідання не з`явився. Сільський голова Солодовник М.І. надіслав клопотання про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечують (а. с. 42).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Інші клопотання та заяви, пов`язані з розглядом справи, від учасників судового процесу не надходили.

У зв`язку з неявкою у підготовче засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 01 грудня 2023 року відкрито провадження в справі за вказаним вище позовом. Справу призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 10 годину 27 грудня 2023 року з викликом учасників. У п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Також вказаною ухвалою у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Каблучко О.М. витребувано копію спадкової справи відносно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 23).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, натомість надіслав заяву про визнання позову.

Частиною першою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову відсутні, отже суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні за наявними матеріалами,

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горобівка Білопільського району Сумської області народився позивач ОСОБА_2 . Батьками останнього в російськомовному написанні прізвища зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 7).

Згідно з свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Суми помер ОСОБА_4 (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 13).

З довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26 липня 2017 року №394/162-17 встановлено, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,64 в умовних кадастрових гектарах у землях САПТЗТ «Вир» на території Горобівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ №003462, виданим 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №97 від 27 березня 1996 року.

Також відповідно до цієї ж довідки, ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,64 в умовних кадастрових гектарах у землях САПТЗТ «Вир» на території Горобівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ №003463, виданим 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №97 від 27 березня 1996 року.

Сертифікати були видані на руки, про що свідчить підпис у Книзі реєстрації сертифікатів. Прізвище громадян «Козир» вказане згідно записів у Книзі реєстрації сертифікатів (а. с. 8-10).

Відповідно до довідки ТОВ «Керуюча компанія «СУМИТЕХНОБУДСЕРВІС» від 26 лютого 2018 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15 травня 1998 року була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).

26 лютого 2018 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Каблучко О.М. за заявою ОСОБА_2 заведена спадкова справа №10/2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зареєстрована у Спадковому реєстрі за №62066853 (а. с. 28-37).

Постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу від 26 лютого 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,64 в умовних кадастрових гектарах у землях САПТЗТ «Вир» на території Горобівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ №003462 від 28 березня 1996 року, у зв`язку з тим, що в довідці Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №394/162-17 від 26 липня 2017 року прізвище спадкодавця по Книзі реєстрації сертифікатів зазначено « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 « ОСОБА_4 » (а. с. 15).

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування та висновки суду

А) Щодо встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У п. 1 постанови Пленуму також зазначено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документу, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити факт належності громадянину такого документу, який є правовстановлюючим.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

У відповідності з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів у їх сукупності та законодавства переконує суд, що заявником надані належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту належності матері позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №003463, виданого 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №97 від 27 березня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 , який є правовстановлюючим документом та має важливе значення для оформлення спадщини.

До вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а й з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне - 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Зважаючи на те, що зібрані по справі докази в сукупності підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_2 , позовні вимоги останнього про встановлення факту належності правовстановлюючого документа підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить також з того, що в позасудовому порядку виправити допущену в правовстановлюючому документі помилку неможливо у зв`язку зі смертю особи, якій він видавався, що створює для позивача перешкоди в оформленні спадщини, яка залишилися після смерті матері.

Б) Щодо визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом

Згідно з п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пунктах 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ЦК УРСР, які діяли на той час.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР 1960 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року (в редакції від 10 червня 1999 року), яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Тобто, спадкоємець, який безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України 2003 року, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу положень ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК).

У п. 11 означеної постанови зазначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_3 , у тому числі й право на земельну частку (пай), яке є предметом даного судового розгляду, у встановленому законом порядку прийняв її син, ОСОБА_2 , який проживав разом спадкодавцем на день смерті.

Оскільки нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову.

При цьому суд відмічає, що визнання за позивачем права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 529, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 16, п. п. 4, 5 Прикінцевих положень ЦК України, ст. 81, 131 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 12-13, 76-78, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до РІЧКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СУМСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЄДРПОУ 04390239, юридична адреса: Сумська область, Сумський район, с. Річки, вул. Центральна, буд. 6 про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити юридичний факт того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №003463, виданий 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №97 від 27 березня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,64 в умовних кадастрових гектарах у землях САПТЗТ «Вир» на території Горобівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ №003463, виданим 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №97 від 27 березня 1996 року.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :