Постанова

від 27.12.2023 по справі 145/722/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/722/21

Провадження № 22-ц/801/2497/2023

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 рокуСправа № 145/722/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кахно О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

Рішення ухвалив суддя Ратушняк І. О.

Рішення ухвалено у відсутності сторін в смт. Тиврів Вінницької області

Дата складення повного тексту судового рішення невідома,

Встановив:

28 квітня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивачів. Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме - земельна ділянка площею 4,27 га на території Колюхівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка відповідно до рішення 18 сесії 3 скликання Колюхівської сільської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року передана у власність померлому ОСОБА_3 , як такому, що включений до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (додаток № 1) до Державного акта на право колективної власності на земельну ділянку ІІ-ВН № 000038, виданого КСП «Перемога» за номером 24. Державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 108.

В подальшому земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 0524583500:01:002:0162.

Вони - позивачі по справі, прийняли спадщину померлого батька, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року № 18/02-31 та матеріалами відповідної спадкової справи.

З урахуванням положень відповідного земельного законодавства, що регулюють дані правовідносини, сертифікат на право на земельну частку (пай), що виданий на ім`я ОСОБА_3 , був дійсним до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акта - в даному випадку Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 003474. В подальшому земельну ділянку, відповідно до цього Державного акта на право приватної власності на землю було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 0524583500:01:002:0162, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому відображено ідентичну за конфігурацією земельну ділянку і перелік суміжників цієї земельної ділянки.

У зв`язку з чим позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності (по 1/2 частці) в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,2690 га, кадастровий номер 0524583500:01:002:0162, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Колюхівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, після смерті їх батька ОСОБА_3 .

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить задовольнити її, рішення суду скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної часткової власності (по 1/2 частці) в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,2690 га, кадастровий номер 0524583500:01:002:0162, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Колюхівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, після смерті їх батька ОСОБА_3 .

Зазначив, що висновок суду не відповідає доказам, що містяться у матеріалах справи та порушено вимоги матеріального закону, такі як: статті 1216, 1268, 1225 ЦК України, статті 81, 125 ЗК України, статті 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), статтю 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункти 2, 6 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а також не враховані роз`яснення надані у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано того факту, що позивачі прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_3 . Такий факт підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року № 18/02-31 і матеріалами спадкової справи. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує виникнення права власності на спадкове майно. Водночас нотаріусом було встановлено, що позивачами прийнято спадщину і що вони є дітьми померлого, про що вказано у цій постанові. Отже, саме нотаріусом було встановлено ступінь родинних відносин між позивачами та померлим ОСОБА_3 . В ході розгляду справи не виникало питання про підтвердження родинних відносин між позивачами та спадкодавцем ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року заявникам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину саме з підстав того, що у них фактично відсутній документ про право власності на спадкове майно, з урахуванням положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом достеменно було встановлено факт родинних відносин та факт прийняття позивачами спадщини. Суд першої інстанції належним чином не дослідив подані документи у справі і відповідно прийняв необґрунтоване рішення.

Також судом першої інстанції не враховано, що сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_3 , був дійсним до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акта - в даному випадку Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 003474. В подальшому земельну ділянку, відповідно до цього Державного акта на право приватної власності на землю було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 0524583500:01:002:0162, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому відображено ідентичну за конфігурацією земельну ділянку і перелік суміжників цієї земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_2 і відповідач Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області відзив на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варцаба С. А. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Адвокат Варцаба С. А., діючи на підставі ордера від імені позивача ОСОБА_2 , заперечень проти задоволення апеляційної скарги не навів.

Відповідач Тиврівська селищна рада, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його представника, якій також вказав, що вирішення справи покладає на розсуд суду.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду оскаржив лише позивач ОСОБА_1 , проте в апеляційній скарзі він просить повністю скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення про задоволення всього позову. При цьому він як позивач не наділений повноваженнями від імені позивача ОСОБА_2 на представлення від її імені її інтересів. Згідно матеріалів справи інтереси позивача ОСОБА_2 представляє адвокат Варцаба С. А. на підставі ордера серії ВХ № 1050381 від 27 листопада 2023 року, виданого відповідно до договору про надання правової допомоги № б/н від 14 квітня 2021 року. Позивач ОСОБА_2 чи її представник - адвокат Варцаба С. А. рішення суду не оскаржили, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в межах його оскарження позивачем ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів у справі ОСОБА_3 в с. Колюхів Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 21 червня 2019 року Тиврівським районним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 8 від 17 червня 1998 року, вчинений виконавчим комітетом Колюхівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а. с. 6).

Із Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН № 000038 вбачається, що він виданий КСП «Перемога» с. Колюхів Колюхівською сільською радою Тиврівського району Вінницької області в тому, що власнику землю передано у колективну власність площею 1583,9 га на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Колюхівської сільської ради від 25 березня 1995 року; акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 13. До Державного акта додано Список громадян - членів КСП, до якого за № 24 внесений член КСП «Перемога» с. Колюхів ОСОБА_3 (а. с. 17, 18).

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 003474, виданого Колюхівською сільською радою народних депутатів 23 жовтня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 108, ОСОБА_3 на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Колюхівської сільської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року передана у приватну власність земельна ділянка площею 4,27 га в межах згідно з планом, що розташована на території Колюхівської сільської ради, призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12); кадастровий номер земельної ділянки площею 4,2690 га - 0524583500:01:002:0162 (а. с. 14-15).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровим номером 0524583500:01:002:0162, 11 травня 2010 року проведена державна реєстрація земельної ділянки; 24 липня 2017 року проведена державна реєстрація речового права - оренди, орендар - ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», строк дії речового права - до 31 грудня 2033 року (а. с. 13).

Тиврівська державна нотаріальна контора на запит суду 26 травня 2021 року листом № 431/01-09 повідомила про те, що Спадковий реєстр був запроваджений з грудня місяця 2000 року; всі документи Тиврівської державної нотаріальної контори з 1972 року по 2007 рік включно, знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області, а також надала Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка свідчить про те, що запитувана інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а. с. 31, 32).

Тиврівська державна нотаріальна контора на запит суду 26 травня 2021 року листом № 430/01-09 повідомила про те, що Спадковий реєстр був запроваджений з грудня місяця 2000 року; всі документи Тиврівської державної нотаріальної контори з 1972 року по 2007 рік включно, знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області, а також надала Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка свідчить про те, що приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Міляновською Ю. М. 10 листопада 2020 року заведено спадкову справу № 12/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а. с.33-34).

10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Міляновською Ю. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 18/02-31, якою відмовлено ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,27 га, що розташована на території Колюхівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їх батьку - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено у цій постанові, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно стало те, що цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилася у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з пред`явленої копії видно, що Державний акт на право приватної власності на землю виданий Колюхівською сільською радою народних депутатів 23 жовтня 2001 року, тобто після смерті спадкодавця, а також у зв`язку із неподанням оригіналу правовстановлюючого документа спадкоємцями на спадкове майно (а. с. 7).

Згідно наданої Відділом № 1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповіді за № 2927/475-23 від 20 липня 2023 року, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0524583500:01:002:0162, площею 4,2690 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутня. Дата реєстрації земельної ділянки - 11 травня 2010 року. В Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Розділ 1, відсутній запис про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524583500:01:002:0162, державний акт на право власності на земельну ділянку у відділі відсутній. Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи до якого вносились Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК», на земельну ділянку площею 4,2690 га з кадастровим номером 0524583500:01:002:0162, розташовану на території Колюхівської сільської ради, 11 травня 2010 року за № 041006000047 зареєстровано договір оренди землі, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ «ПоділляЛатІнвест» терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний договір оренди землі та інформація про власника об`єкта нерухомості відсутні (а. с. 68).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог і того, що позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями в порядку спадкування за законом (діти) після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_3 , а також позивачами не наведено підстав прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та не надано доказів прийняття спадщини. При цьому суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивачів на постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року і відповідну спадкову справу, матеріали якої позивачі до суду не надали і клопотання про їх витребування у суді не заявляли.

Із таким висновком суду першої інстанції можна погодитися.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції чинній з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому до правовідносин по спадкуванню майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР у редакції від 18 липня 1963 року із послідуючими змінами до нього, тобто норми, що діяли на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст. 527 ЦК УРСР в зазначеній редакції, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно вимог статті 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР в зазначеній редакції, визначаються дії, що свідчать про прийняття спадщини. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивачі не зазначили про відсутність чи наявність інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_3 , та про вид спадкування (за заповітом чи за законом).

На виконання вимог статті 175 ЦПК України, позивачі, викладаючи обставини, якими вони обґрунтували свої вимоги, вказали, що спадкодавець ОСОБА_3 є їхнім батьком, проте у позовній заяві вони не зазначили доказів, що підтверджують такі обставини і не надали цих доказів.

Безпідставними є посилання позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що саме нотаріусом було встановлено факт родинних відносин та ступінь родинних зв`язків між позивачами та померлим ОСОБА_3 , про що зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, і в ході розгляду справи не виникало питання про підтвердження таких родинних відносин між позивачами та спадкодавцем ОСОБА_3 , оскільки зазначений та наданий позивачами такий письмовий доказ як постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не відповідає критеріям належності і допустимості доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги та мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Визначення допустимості доказів надається у статті 78 ЦПК України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції не враховано того факту, що позивачі прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_3 і такий факт підтверджується матеріалами спадкової справи і постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року № 18/02-31, якою позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину лише у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує виникнення права власності на спадкове майно, з урахуванням наступного.

Наявність певних обставин (фактів) має встановлюватися на підставі наданих сторонами належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (статті 76, 77-80 ЦПК України), які досліджуються і оцінюються судом за правилами статті 89 ЦПК України.

Постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2020 року, яку позивачі зазначили як доказ на підтвердження факту прийняття ними спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_3 , не визнається судом належним, допустимим і достатнім доказом, оскільки такий доказ не відповідає визначеним законом поняттю таких доказів.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює зібрані у справі докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначений позивачами такий доказ як спадкова справа № 12/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутній, що позбавило суд можливості дослідити та оцінити цей доказ безпосередньо. При цьому за правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Обов`язок по доведенню певних обставин справи покладено на кожну із сторін: на позивача - на підтвердження своїх вимог, на відповідача - на підтвердження своїх заперечень (статті 12 і 81 ЦПК України).

За правилами частин 5 і 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Позивач, подавши до суду позовну заяву, згідно приписів пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, повинен викласти в ній обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Позивач повинен подати безпосередньо до суду докази разом із позовною заявою (частини 1 і 2 статті 83 ЦПК України), а суд повинен безпосередньо дослідити на оцінити надані докази (частина 1 статті 89 ЦПК України).

У разі неможливості самостійно надати докази, позивач вправі подати до суду письмове клопотання про їх витребування судом (частина 1 статті 84 ЦПК України). Таке клопотання має відповідати вимогам, зазначеним у частинах 1 і 2 статті 84 та частині 2 статті 83 ЦПК України.

Крім цього, статтею 82 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування, серед яких відсутня така підстава, як наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позивачем ОСОБА_1 наведені вимоги цивільного процесуального закону України не виконані: до суду разом із позовом не надано письмового доказу - спадкової справи; не зазначено про неможливість самостійно надати такий доказ та не подано клопотання про витребування судом цього доказу, що позбавило суд можливості дослідити та оцінити такий доказ всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо.

Наведені інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не дають підстав вважати, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив ті норми матеріального і процесуального права, про які позивач зазначив у своїй апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують, а рішення суду першої інстанції не підлягає до скасування.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року