Ухвала

від 17.10.2023 по справі 366/1981/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1981/20

Провадження № 2/366/8/23

УХВАЛА

17жовтня 2023року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

при секретарі судового засідання Іванової І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні позовну заяву Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Територіальної громади села Страхолісся Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення Страхоліської сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, та зобов`язати повернути у власність держави земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, звернувся до суду в інтересах держави в особі: територіальної громади села Страхолісся до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення Страхоліської сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, та зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0031, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_4 , повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0033, загальною площею 0,2416га».

Ухвалою суду від 21.09.2020 року провадження по справі відкрито та призначеного судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.02.2021р. замінено Страхоліську сільську раду Іванківського району Київської області як відповідача в справі за вказаним позовом на Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області, як правонаступника.

Ухвалою від 01.06.2021р. залучено до участі у справі правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області Вишгородську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвалою від 19.08.2021р. заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М. про зміну предмета позову та залучення належних співвідповідачів - задоволено. Змінено процесуальний статус ОСОБА_6 із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, на співвідповідача по справі. Пункт 4 прохальної частини позовної заяви зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0031, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_4 , повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0033, загальною площею 0,2416га».

У підготовчому засіданні представник позивача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної заяви керівника Вишгородської окружної прокуратури з посиланням на те, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

В судове засідання прокурор не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання представника позивача - адвоката Рибченка О.Г. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Страхолісся звернувся до суду з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право;

- визнати незаконним та скасувати рішення Страхоліської сільської ради № Y-13-129 від 08.10.2007 року «Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на землю в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області» в частині затвердження технічної документації з видачі громадянам державних актів на право власності на землю в межах села Страхолісся та передачі безкоштовно у власність громадянину України ОСОБА_6 земельних ділянок для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарчих споруд для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсними наступні державні акти: серії ЯЕ № 983369, виданий 10.01.2008 на ім`я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, площею 0.2416 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, договорів оренди землі за № 010834400003; серії ЯЕ № 983368, виданий 10.01.2008 на ім`я ОСОБА_3 , 3 кадастровим номером 3222081400:02:003:0031, площею 0.2416 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, договорів оренди землі за № 010834400001 та серії ЯЕ № 983367, виданий 10.01.2008 на ім`я ОСОБА_4 , 3 кадастровим номером 3222081400:02:003:0033, площею 0.2416 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, договорів оренди землі за № 010834400006;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0031, загальною площею 0,2416га, ОСОБА_4 , повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0033, загальною площею 0,2416га»;

- стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області за UA028201720343190001000015641, наступними реквізитами: МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України у м. Києві, код ЄДРПОУ: 02909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Як убачається з матеріалів справи, що рішенням сесії Страхоліської сільської ради №Y-13-129 від 08.10.2007 року «Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на землю в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області» затверджено технічну документацію з видачі громадянам державних актів на право власності на землю в межах села Страхолісся та передачі безкоштовно у власність громадянам земельних ділянок для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарчих споруд та ведення особистого селянського господарства, згідно з додатками №1-2.

Згідно з додатками № 1-2 до вказаного рішення, передано у власність 30 громадян земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, в тому числі: ОСОБА_6 : 0,25 га та 0,7246 га.

На підставі зазначеного рішення сесії Страхоліської сільської ради № Y-13-129 від 08.10.2007 року «Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на землю в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області»

- ОСОБА_6 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №016360, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0025, площею 0,7246 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства;

В подальшому здійснено поділ вказаної земельної ділянки на 3 земельні ділянки та на підставі договорів купівлі-продажу їх відчужено, зокрема:

-на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 за №2784 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, площею 0,2416 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_2 , яким отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 983369 від 10.01.2008 року;

-- на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 за №2784 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0031, площею 0,2416 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_3 , яким отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №983368 від 10.01.2008 року;

-- на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 за №2784 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0033, площею 0.2416 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_4 , яким отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 983367 від 10.01.2008 року.

З листа Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області №02-34-24 від 16.01.2020р., отриманої за запит прокурора в порядку статті 23 ЗУ «Про прокуратуру», зазначено, що на сесії Страхоліської сільської ради від 08.10.2007р. було розглянуто проект землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок, однак розробником проекту МРКП «Землемір» невірно зазначено його назву як «технічна».

Прокурор не погодився із зазначеними рішенням, стверджуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222081400:02:003:0029, 3222081400:02:003:0031, 3222081400:02:003:0033 фактично повністю або частково накладаються на прибережну захисну смугу річки Дніпро, яка в силу положень ст.ст. 19, 20, 116 Земельного кодексуУкраїни та ст. 3 Водного кодексу України, відноситься до земель державної власності та усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки) та зазначено, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватись лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно «Korolev v. Russia» (Корольов проти Росії) (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; «Menchinskaya v. Russia» (Менчинська проти Росії) № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1КонституціїУкраїни передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23ЗаконуУкраїнивід 14.10.2014«Пропрокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі територіальної громади Страхоліської сільської ради з посиланням на те, що відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади.

Разом з тим, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст. 23Закону України«Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, прокуратура з 2019 року була обізнана про порушення земельного та водного законодавства.

Підставою на звернення до суду з позовом, прокуратурою стали результати опрацювання відомостей з Публічної кадастрової карти України, листа Центральної геофізичної обсерваторії №17-08/2453 від 26.11.2019р.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах територіальної громади Страхоліської сільської ради, прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення територіальної громади Страхоліської сільської ради до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і не надано компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021р. (унікальний номер справи №366/1866/17, апеляційне провадження №22-ц/824/8527/2021).

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади Страхоліської сільської ради, тому позовні вимоги слід залишити без розгляду.

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.257,258-261ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Територіальної громади села Страхолісся Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення Страхоліської сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, та зобов`язати повернути у власність держави земельні ділянки - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: О.П. Гончарук