Постанова

від 27.12.2023 по справі 753/23238/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/23238/23

провадження № 3/753/8779/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м.Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , директора ТОВ «Газінвестпроект», код ЄДРПОУ - 34896271, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Ялтинська, 5 «б», раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст. 1632 КпАП України, суддя -

ВСТАНОВИВ:

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що Державною податковою службою України Головного управління ДПС у м.Києві при перевірці 18.12.2023 року ТОВ «Газінвестпроект», код ЄДРПОУ - 34896271, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Ялтинська, 5 «б», директором якого є ОСОБА_1 , встановлено порушення порядку ведення податкового обліку вимог п.44.1 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України, а саме занижено податок на прибуток в період - 2019 рік, що перевірався, на загальну суму 95 184,0 грн., внаслідок чого вчинено правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1632 КпАП України.

Правопорушник, на виклик суду не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленням.

Пояснення за складом адміністративного правопорушення, будь-які заяви про причини неприбуття до суду не надходили, а тому суд позбавлений надати їм оцінку.

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, §73; Sejdovic проти Італії § 86).

За таких підстав суддя визнав за можливе розглядати даний матеріал за відсутності правопорушника на підставі доказів, наявних у ньому.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі « Кобець проти України » ( з відсиланням на п. 282 рішення у справі « Авшар проти Туреччини » ), згідно яких « доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом ».

Суть адміністративного правопорушення є основною складовою правопорушення.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).

Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, докази про вчинення правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.

Докази, які б спростовували факт вчинення вказаного правопорушення, не встановлені.

Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності.

Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1632 КпАП України, проте дана справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю із таких підстав.

Відповідно до вимог статті 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи правопорушення за ч.1 ст. 1632 КпАП України вчинено у 2019 році за період 2019 року, протокол уповноваженою особою складений лише 18 травня 2023 року, а матеріал надійшов до суду 19.19.2023 року, тобто строк притягнення до адміністративної відповідальності минув.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстави закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КпАП України.

Відповідно до частини 1 статті 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. 38, п. 7 ст. 247, ч.1 ст. 1632 КпАП України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 1632 КпАП України, провадження по справі закрити за минуванням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику.

СУДДЯ: