Ухвала

від 27.12.2023 по справі 344/24187/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/24187/23

Провадження № 1-кс/344/9357/23

У Х В А Л А

27 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурор ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

В клопотанні вказано, що ухвалою суду від 12.07.2022 клопотання задоволено, накладено арешт на виробниче обладнання та устаткування ТОВ «СЕГЕЖА ПЕКЕДЖИНГ УКРАЇНА» з забороною розпорядження ним у будь-який спосіб. Власник виробничої лінії № 5 АD 2360, яка складається з трубної лінії, донної лінії, палетайзера - ТОВ «П.У.Л.» позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном у зв`язку з накладеним арештом, у зв`язку з чим, змушений звернутися до суду з відповідним клопотанням про зняття арешту з майна. В ухвалі суду від 12.07.2022 року не зазначено, яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, відповідає вказане арештоване майно. З матеріалів кримінального провадження також не вбачається, що відносно майна ТОВ «П.У.Л.», на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. В ухвалі суду також не було зазначено про існування обґрунтованих підстав вважати, що власники майна можуть приховати, пошкодити, псувати, знищити, перетворити, відчужити майно, на яке накладено арешт. Із ухвали суду не вбачається зв`язку між обставинами, які розслідуються у кримінальному провадженні, та майном ТОВ «П.У.Л.», на яке накладається арешт з метою збереження речових доказів. На даний час необхідність збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала, ризики, що стали підставою для його застосування, на даний час відсутні, водночас арешт майна призводить до невиправданого обмеження права власності та є надмірним тягарем для власника указаного майна. Власник майна, на яке накладено арешт - ТОВ «П.У.Л», наразі позбавлений права користуватись та розпоряджатись власним майном, а тому фактично не може забезпечувати діяльність свого підприємства, що у свою чергу є порушенням його прав.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, просила розгляд клопотання проводити без участі представника заявника.

Прокурор в судовому засіданні долучив до матеріалів клопотання копії матеріалів кримінального провадження.

Слідчий в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, обґрунтовуючи тим, що зазначене в клопотанні майно використовувалось для вчинення злочину. Майно визнано речовим доказом в кримінальному провадженні та накладено арешт у встановленому законом порядку. Майно вилучено за ухвалою слідчого судді про проведення обшуку. Клопотання є безпідставним, скасування арешту є недоцільним, а отже наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2022 року накладено арешт на виробниче обладнання та устаткування Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегежа Пекеджинг Україна» з забороною розпорядження ним у будь-який спосіб, а саме:

- Пакетна лінія «Nova» Master Bag 330 7;

- Виробнича лінія № 5 AD2360, яка складається з трубної лінії, донної лінії, палетайзера;

- Виробнича лінія №4 «Kochsiek», а саме її складові: принт «Alina 1209» та трубна лінія «AMV2160».

Заборонено державним реєстраторам, посадовим особам Міністерства юстиції України, нотаріусам, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сегежа Пекеджинг Україна» вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією вищевказаного майна, яке перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегежа Пекеджинг Україна».

Метою накладення арешту зазначено збереження речових доказів.

Ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-174 цього Кодексу.

Отже арешт може бути скасовано у випадку, якщо відповідна особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так суб`єкт клопотання не оспорював і не заперечив правових підстав накладення відповідного арешту.

Отже, судом раніше встановлено, що арешт на майно накладено обґрунтовано; майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Таким чином, перед судом не доведено тієї обставини, що арешт відповідного майна здійснено без правових підстав.

Представником заявника не спростовано заперечення слідчого щодо необхідності продовження арешту зазначеного майна.

Крім цього, до завершення кримінального провадження все ще зберігається потреба у дослідженні речового доказу судом. Таким чином потреба, з якою було встановлено арешт речового доказу все ще не відпала.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, перед судом заявником не доведено обставин, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, підстав для задоволення клопотання не має.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не наддала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд, -

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1