Постанова

від 19.12.2023 по справі 918/695/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Справа № 918/695/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - Мозоль Н.Р.

відповідача 2 - Мовчун А.І.

третьої особи - Костючок С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39"

до відповідача - 1 Рівненської міської ради Рівненської області

до відповідача - 2 Виконавчого комітету Рівненської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 клопотання позивача про призначення судової експертизи задоволено. Призначено у справі №918/695/23 судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а було на момент прийняття будинку до експлуатації згідно техпаспорту Рівненського міського бюро технічної інвентаризації станом на 1984 р. (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?

- Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а було на момент створення ОСББ "Вербова 39" 22.05.2021 року (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?

- Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?

Проведення експертизи доручено експерту Сапуновій Аллі Іванівні (адреса: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, офіс 22; свідоцтво № 2007). Зобов`язано сторін надавати на вимогу експертів необхідні для проведення експертизи матеріали. Витрати за проведення експертизи покладено на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 39, код. 44367520). Провадження у справі № 918/695/23 зупинено на час проведення експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2023 у справі №918/695/23 Виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що матеріали технічної інвентаризації, договори про використання приміщення, а також інші докази, наявні в матеріалах справи, містять інформацію про функціональне призначення приміщення, а тому за наявності таких доказів клопотання про призначення судової експертизи є необгрунтованим.

Також вказує про недоцільність доручення проведення експертизи судовому експерту саме Сапуновій Аллі Іванівні, оскільки у останньої закінчився термін дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/695/23/6644/23 від 13.10.2023 витребувано матеріали оскарження ухвали від 02.10.2023 у справі №918/695/23 з Господарського суду Рівненської області.

20.10.2023 матеріали справи №918/695/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 - залишено без руху. Запропоновано протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

10.11.2023 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №918/695/23 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на "19" грудня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано позивачу - у строк до 08.12.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано відповідачу-1 та третій особі - у строк до 08.12.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 48, т. 2).

07.12.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 в якому останній вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 51-61, т. 2).

11.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли доповнення до відзиву від 07.12.2023 (а.с. 62-66, т. 2).

19.12.2023 до початку судового засідання від представника третьої особи надійшли письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги (а.с. 67-68, т. 2).

В судове засідання 19.12.2023 з`явились представники відповідачів 1, 2 та представник третьої особи, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення по питанню призначення експертизи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

12.07.2023 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради Рівненської області, Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 відкрито провадження у справі 918/695/23, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

28.07.2023 на електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання:

1) Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а було на момент прийняття будинку до експлуатації згідно техпаспорту Рівненського міського бюро технічної інвентаризації станом на 1984 р. (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин);

2) Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а було на момент створення ОСББ "Вербова 39" 22.05.2021 року (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин);

3) Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою м. Рівне, вул.Вербова, буд.39, кв. 73-а (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин).

В обґрунтування поданого клопотання позивач вказує, що для об`єктивного вирішення даного спору необхідні спеціальні знання в області будівництва, тому, є необхідність у призначені судово-будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.08.2023 задоволено заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради про залучення Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

31.08.2023 до Господарського суду Рівненської області від представника відповідача - 2 надійшло заперечення на клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

14.09.2023 до Господарського суду Рівненської області від представника третьої особи надійшли пояснення щодо призначення експертизи.

02.10.2023 до місцевого господарського суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення щодо призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 клопотання позивача про призначення судової експертизи задоволено. Призначено у справі №918/695/23 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання, запропоновані позивачем. Проведення експертизи доручено експерту Сапуновій Аллі Іванівні (адреса: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, офіс 22; свідоцтво № 2007). Витрати за проведення експертизи покладено на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 39, код. 44367520). Провадження у справі № 918/695/23 зупинено на час проведення експертизи.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що питання, які виникли при вирішенні даного спору, можуть бути роз`яснені висновком експерта, який у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України є доказом у справі.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 та її мотивами, відповідач-2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми. Значущість експерта полягає у тому, що у результаті проведення експертизи він надає суду нову інформацію, встановлює факти, відповідно до яких суд робить певні висновки.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно з п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу.

Пунктом 6 частини 1 статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є позовна вимога Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" до Рівненської міської ради Рівненської області та Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності.

В даному випадку проведення експертизи необхідно для з`ясування статусу приміщення загальною площею 8,3 кв. м. за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39, кв. 73а.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що надана за заявою ОСББ "Вербова 39" від 16.03.2023 року, 08.07.2022 року на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.12.2014 року № 179 була проведена державна реєстрація службового приміщення загальною площею 8,3 кв.м. за адресою Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Вербова, будинок 39.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Нежитловим приміщенням вважається приміщення, що ізольоване в багатоквартирному будинку та не належить до житлового фонду. Тобто, є самостійним об`єктом нерухомого майна. Допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування досить чіткі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17 допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише ті приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій; зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 16.12.2020 р. у справі №914/554/19.

Як визначено нормами статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

В матеріалах технічної інвентаризації, наданих по справі №918/695/23, а саме технічному паспорті, що виданий Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", станом на 12.03.1996 р. на місці досліджуваного приміщення у м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39, 7-3а, знаходилось службове приміщення площею 12,4 кв.м. з яких 7,1 кв.м. відведено під службове, а 1,2 кв.м. - підсобне.

Колегія суддів звертає увагу, що саме поняття "службове приміщення" тлумачиться в чинній постанові Ради Міністрів Української PCP №37 від 4 лютого 1988 року як жиле, призначене для проживання робітників.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 Справа №1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Як видно з правової позиції відображеної у рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 09 листопада 2011 року №14-рп/2011 Справа №1-22/2011, власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що висновок про те чи є спірне приміщення допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку і чи є воно окремим нежилим приміщенням може зробити лише фахівець, яких володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі на основі досліджень місця його розташування, характеристики сукупностей властивостей такого приміщення, способу і порядку його використання, дослідження документів по його будівництву, тощо, а тому місцевий господарський суд правомірно призначив судову будівельно-технічну експертизу у даній справі.

Щодо доводів скаржника про відсутність у судового експерта Сапунової Алли Іванівни, якій доручено проведення експертизи у даній справі, належних повноважень для проведення призначеної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт посилається на те, що свідоцтво судового експерта Сапунової Алли Іванівни №2007 діяло до 09.08.2022 року, а тому вважає, що доручення проведення експертизи останній є необґрунтованим з посиланням на Інструкцію про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5, згідно якої у разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, експерт втрачає право на проведення судових експертиз та експертних досліджень до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.

Однак, колегія суддів звертає увагу на п. 4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022, яким продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.

Окрім того судом апеляційної інстанції самостійно здійснено перевірку повноважень судового експерта Сапунової Алли Іванівни та згідно Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України (rase.minjust.gov.ua) вбачається, що термін дії свідоцтва №2007, виданого 09.02.2021 Рішенням Центральної експертної кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України №21, не є завершеним, таке свідоцтво є діючим та у експерта наявні повноваження для здійснення будівельно-технічних, земельно-технічних та оціночно-земельних видів експертиз (а.с. 69-70, т. 2).

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Колегією суддів враховується, що суди, вирішуючи спір, зобов`язані перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

При цьому, згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Колегією суддів враховується, що суд першої інстанції самостійно визначає обсяг необхідних йому доказів для повного та всебічного розгляду справи по суті, та як наслідок: встановлення істини у спорі. Рішення приймається судом на підставі всебічної, повної, об`єктивної оцінки всієї сукупності наявних в матеріалах справи доказів.

Таким чином, урахувавши предмет та підстави позову, розглянувши заявлене клопотання позивача про призначення судової експертизи та дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що проведення судової експертизи є доцільним, направленим на повне, всебічне та об`єктивне дослідження доказів і встановлення всіх обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права при винесені ухвали судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2023 у справі №918/695/23 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №918/695/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "26" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Миханюк М.В.