Постанова

від 18.12.2023 по справі 905/518/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/518/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сиротюк Р.В., ордер серія АІ № 1490509 від 07.11.2023;

від відповідача (апелянта): Бурашнікова О.С., довіреність від 13.11.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", с. Рівне, Покровський район, Донецька область (вх. №2380 Д/2),

на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 (повний текст складено 23.10.2023) у справі №905/518/23 (суддя Хабарова М.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання", м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", с.Рівне, Покровський район, Донецька область,

про стягнення 1395289,05грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" (надалі - ТОВ "Укрзбут-Постачання") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (надалі - ТОВ "VIP Бетон") про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 1395289,05грн, з яких: 783778,77грн - основного боргу, 366965,56грн - пені, 28145,54грн - 3% річних та 216399,18грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "VIP Бетон" на користь ТОВ "Укрзбут-Постачання" заборгованість у розмірі 783778,77грн, пеню у розмірі 100484,77грн, 3% річних у розмірі 28089,93грн, інфляційні втрати у розмірі 216399,18грн та судовий збір у розмірі 16931,29грн.

В порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховано до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на суму основного боргу, що становить 783778,77грн, за період з 11.03.2023 і до моменту виконання рішення суду.

В іншій частині позову відмовлено.

26.09.2023 до Господарського суду Донецької області від представника ТОВ "Укрзбут-Постачання" надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 500000,00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23 заяву ТОВ "Укрзбут-Постачання" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "VIP Бетон" на користь ТОВ "Укрзбут-Постачання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9707,69грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

19.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача - ТОВ "VIP Бетон" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "VIP Бетон" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 та призначено розгляд апеляційної скарги у цій справі на 06.12.2023 о 10:30 год.

Разом з тим, 08.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "VIP Бетон" надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23, в яких апелянт просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Укрзбут-Постачання" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі; стягнути з позивача понесені судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши подані відповідачем доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23, судова колегія дійшла висновку, що останні за своєю суттю та змістом фактично є окремою апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23, у зв`язку з чим, суд надає оцінку вказаним доповненням як апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, неврахування правових висновків Верховного Суду та практики ЄСПЛ, а також не застосування норм законодавства, які мали б бути застосовані до спірних правовідносин. Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд не врахував наступні обставини:

- відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, а також необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи;

- оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 вже було вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді судового збору 16931,29грн, а тому суд не мав процесуальних повноважень повторно вирішувати одне й те ж питання, за яким було винесені рішення суду;

- порушено процесуальні вимоги щодо дотримання співмірності та пропорційності задоволених вимог та всі судові витрати покладено лише на відповідача без урахування того факту, що позовні вимоги задоволені лише частково;

- позивачем не було надано розрахунок та докази, що підтверджують суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а сама позовна заява не містить детального обрахунку цієї суми та пояснень причин не надання таких документів до позовної заяви; крім того, із змісту додаткового рішення вбачається, що подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача не містить рахунків, платіжних документів, банківських виписок, що підтверджують фактично понесені витрати позивачем;

- в оскаржуваному додатковому рішенні від 11.10.2023 суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 12000,00грн судових витрат, а в резолютивній частині рішення вирішив стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9707,69грн без врахування того факту, що позовні вимоги задоволені частково, а тому розподіл судових витрат в такому разі повинен пропорційно розділятись між сторонами.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "VIP Бетон" на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23, встановлено строк для подання відзиву та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.12.2023 о 10:45 год.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та від 27.11.2023 задоволено клопотання представників позивача та відповідача (апелянта) про їх участь у судовому засіданні, призначеному на 06.12.2023, та в наступних судових засіданнях по справі №905/518/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 27.11.2023 від ТОВ "Укрзбут-Постачання", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- рішенням господарського суду від 19.09.2023 стягнуто з відповідача лише судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та повернуто помилково надмірно сплачений судовий збір, однак судом не вирішувалось питання про стягнення витрат, понесених позивачем на правову допомогу;

- позивачем не подавались будь-які заяви з метою затягування справи чи іншого порушення прав відповідача, а лише подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог;

- зважаючи на фіксований розмір за надану професійну правничу допомогу, письмовий детальний опис виконаних робіт/наданих послуг не надавався;

- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено;

- також, у вказаному відзиві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом у суді апеляційної інстанції, які орієнтовано складають 500000,00грн.

06.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "VIP Бетон" надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач (апелянт) на спростування позиції позивача, окрім доводів, які вже були викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що заявлені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу витрати на правничу допомогу в розмірі 500000,00грн, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, не підлягають задоволенню, оскільки: позивачем не було надано доказів, які б свідчили про оплату судових витрат на професійну правничу допомогу, тоді як зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені; загальна вартість послуг у розмірі 500000,00грн не є співмірною з розміром вимог позивача та є явно завищеною.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 оголошено перерву у розгляді справи №905/518/23 до 18.12.2023 о 13:00 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2023 приймали участь в режимі відеоконфереції представники відповідача (апелянта) та позивача.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване додаткове рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване додаткове рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вже зазначалося раніше, 26.09.2023 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача у розмірі 500000,00грн.

До вказаної заяви надано наступні докази: договір про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 22.02.2023; договір про надання правової допомоги від 17.04.2023; додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 26.06.2023; акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 19.09.2023; ордер серії АО №1087039 від 24.04.2023.

Колегія суддів зазначає, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Дослідивши надані позивачем документи, судом встановлено наступне.

22.02.2023 між ТОВ "Укрзбут-Постачання" (позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп" (адвокатське об`єднання) підписано договір про надання правової допомоги №714-22/02/2023, відповідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Розділом 2 договору про надання правової допомоги визначено обов`язки адвокатського об`єднання, зокрема, представництво у встановленому порядку інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах усіх інстанцій із наданням усіх повноважень щодо представництва (без будь-яких процесуальних обмежень), а також будь-яких державних, правоохоронних органах, відділах Державної виконавчої служби України та приватних виконавців, відділеннями та управліннями Пенсійного Фонду України, перед іншими юридичними (приватного та публічного) та фізичними особами щодо підготовки та подання (за особистим підписом партнера та/або адвоката адвокатського об`єднання) від імені клієнта будь-яких листів, запитів, процесуальних документів, позовів, заяв, скарг, клопотань, відзивів, заперечень тощо з метою захисту інтересів клієнта до відповідних судових, державних, правоохоронних органів, інших юридичних (приватного та публічного права) та фізичних осіб (п. 2.1.3 договору).

Адвокатське об`єднання з метою належного захисту інтересів клієнта має право покласти частину своїх зобов`язань на іншу особу, з якою адвокатське об`єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного договору. В даному випадку даний договір є дорученням на укладання договору з адвокатом/ами в інтересах клієнта (п. 2.3 договору).

Розділом 4 договору визначена вартість послуг та порядок здійснення розрахунків. Гонорар адвокатського об`єднання за цим договором складається з: вартості наданих послуг (поточне супроводження), що оплачується клієнтом по рахунках-фактурах згідно з тарифною сіткою адвокатського об`єднання (суми всіх виставлених рахунків фактур (п. 4.1.1); гонорар успіху інша частина гонорару, котра оплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання та становить 30% від суми коштів, які будуть стягнуті на користь клієнта за рішенням суду, яке набрало законної сили (п. 4.1.2 договору).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість (п. 4.9 договору).

Договір укладений терміном на 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) (п. 7.1 договору).

26.06.2023, на виконання п. 8.1 договору про надання правової допомоги №714-22/02/2023 від 22.02.2023, між ТОВ "Укрзбут-Постачання" та Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп" підписано додаткову угоду №2.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що сторони погодили викласти пункт 4.1.2 договору про надання правової допомоги в наступній редакції: "Гонорар адвокатського об`єднання за комплексний супровід судової справи №905/518/23 за позовом ТОВ "Укрзбут-Постачання" до ТОВ "VIP Бетон" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог становить фіксовано суму у розмірі 500000,00грн".

Гонорар адвокатського об`єднання повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання рішення суду законної сили (п. 2 додаткової угоди).

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами (п. 3 додаткової угоди).

17.04.2023 між Адвокатським об`єднанням "Ревелін Інформейшн Груп" та адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем (надалі - адвокат) укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнтам адвокатського об`єднання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1 адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання вчасно забезпечити адвоката усім необхідним для виконання покладених на нього доручень, передбачених цим договором, в тому числі необхідними документами, для досягнення максимального ефекту при наданні юридичної допомоги клієнту.

Розділом 3 договору визначено права та обов`язки адвоката, а саме, п. 3.1 визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, представництво інтересів клієнта у виконавчому провадженні (у державній виконавчій службі та/або приватного виконавця), до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх в установленому законом порядку.

Договір укладений на 1 рік та набирає чинності з моменті його підписання сторонами (п. 4.1 договору).

19.09.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта в Господарському суді Донецької області по справі №905/518/23 за позовом ТОВ "Укрзбут-Постачання" до ТОВ "VIP Бетон" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 500000,00грн, що є гонораром адвокатського об`єднання (п. 1.2 цього акту ).

Згідно з п. 1.3 акту клієнт зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих адвокатським об`єднанням послуг з правничої допомоги згідно умов договору від 22.02.2023 та додаткової угоди №2 від 26.06.2023.

Сторони погодили, що остаточна сплата передбаченої п. 1.2 цього акту вартості послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішення суду у справі №905/518/23 законної сили (п. 1.4 акту).

Даний акт не містить конкретизованого переліку послуг, що були надані адвокатським об`єднанням і яка вартість кожного виду наданих послуг.

Тобто між адвокатським об`єднанням та клієнтом було погоджено гонорар у фіксованому розмірі.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Так, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Разом з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 - 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Матеріали справи не містять письмових заперечень відповідача проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, проте у судовому засіданні суду першої інстанції 11.10.2023 представник відповідача заперечив щодо стягнення зазначених витрат у повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів оплати позивачем заявленої вартості правничої допомоги, завищеність вказаної суми та її не співмірність з предметом спору.

З огляду на зазначене, господарським судом першої інстанції обґрунтовано враховано можливість застосування судом критеріїв, визначених ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, а саме, критеріїв розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат.

Адже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18,

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ "Укрзбут-Постачання" була подана адвокатом Романом Сиротюком; до стягнення з відповідача пред`явлено суму основного боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, що підтверджується підписаними сторонами цього спору видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, а також квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, отже, спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки у спорах такого характеру, за відсутності протирічь між наявними у справі документами, судова практика є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу. Обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату є незначним, а для адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Господарським судом першої інстанції також було враховано, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачали. Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Спір у даній справі не є складним. Розрахунки ціни позову, 3% річних та пені містять помилки; заявлена сума адвокатських витрат перевищує 35% ціни позову; стягнення всієї суми адвокатських витрат з відповідача буде мати несприятливі наслідки для нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зазначає, що вказана сума наданої правової допомоги в розмірі 500000,00грн є явно завищеною, оскільки, як і предмет спору, так і пакет документів, який наданий в його обґрунтування, не викликав складнощів для кваліфікованого адвоката.

Враховуючи викладене, а також обставини справи, зокрема, характер та предмет спору, а також заявлені до стягнення суми за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору поставки щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати, не можуть вважатись розумними, не є співмірними із складністю справи та ціною позову. Вартість послуг адвоката в сумі 500000,00грн є явно завищеною, на підставі чого колегія суддів вважає вірним висновки місцевого суду про обмеження розміру покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у розмірі 12000,00грн, яка є справедливою, розумною та співрозмірною із розміром заявлених позовних вимог. Отже, саме такий її розмір підлягає розподілу та покладенню на відповідача як на особу, з вини якої виник спір.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неотримання відповідачем заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується належне виконання ТОВ "Укрзбут-Постачання" свого процесуального обов`язку щодо направлення на адресу офіційну ТОВ "VIP Бетон", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вищевказаної заяви, що про що свідчить поштове відправлення Укрпошти з трек-номером №0505108842940. Однак, 16.10.2023 вказане поштове відправлення було повернуто відправнику.

У свою чергу, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Доводи скаржника про безпідставну відмову судом у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судовою колегією також відхиляються.

Так, за приписами ч.ч. 2-3 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на викладене, наведена заява позивача про розподіл судових витрат розглядається судом протягом 10-тиденного строку з моменту її надходження.

При цьому, відповідно до приписів ч. 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, з огляду на положення вищенаведених приписів законодавства, які передбачають скорочені строки розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також те, що представник відповідача з`явився у судове засідання господарського суду першої інстанції 11.10.2023, а отже, мав можливість висловити свої заперечення щодо такої заяви в усній формі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для відкладення розгляду вказаної заяви.

Посилання скаржника на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 вже було вирішено питання про стягнення судових витрат, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки зазначеним рішенням з відповідача стягнуто лише судовий збір за подання позовної заяви, що не є тотожним витратам, пов`язаним з розглядом справи, зокрема на правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, за положення ГПК України до судових витрат відносять судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи (наприклад, на правову допомогу, на залучення свідків, експертів, перекладачів тощо).

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Тобто, судовий збір хоча і охоплюється змістом поняття "судові витрати", однак не є тотожним поняттю витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відносно доводів скаржника про зменшення розміру позовних вимог, то судова колегія зазначає, що це є правом позивача, яке реалізується останнім на власний розсуд. У даному випадку позивач самостійно здійснив перерахунок ціни позову та встановив помилковість зазначення у позовній заяві суми 2395466,99грн, замість вірної суми 1395289,05грн, у зв`язку з чим позивачем було подано відповідне клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Зазначене у даному випадку не впливає на обґрунтованість та правомірність заявлених витрат на правничу допомогу.

При цьому, оцінюючи заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), судом першої інстанції було враховано як доводи позивача, такі і відповідні заперечення відповідача щодо не співмірності їх розміру (висловлені представником у судовому засіданні), у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується колегія суддів, про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00грн.

Крім того, судовою колегією відхиляються аргументи скаржника про відсутність детального розрахунку та доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням договором про надання правової допомоги від 22.02.2023 та актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 19.09.2023 було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката, що становить 500000,00грн.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.

Щодо доводів відповідача про відсутність рахунків та платіжних документів, які підтверджують фактичне понесення витрат відповідачем, то колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У зв`язку із наведеним колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на неспростування скаржником в межах доводів апеляційної скарги висновків, які покладені в основу оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що загальні вимоги до рішення суду встановлено ст. 238 ГПК України, за змістом якої, рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У свою чергу, резолютивна частина судового рішення, у тому числі додаткового, повинна містить висновки, які логічно слідують з мотивів, описаних у мотивувальній частині, має бути чітко сформульованою відносно кожної вимоги, або ж містити узагальнений висновок, до якого дійшов суд в ході прийняття відповідного рішення. Крім того, резолютивна частина судового рішення повинна бути викладена без будь-якої можливості невизначеності або непорозуміння, мати вичерпні, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

У такому випадку резолютивна частина рішення свідчить про завершеність судового розгляду та підтверджує остаточний результат розгляду судом справи.

Як вбачається із змісту мотивувальної частини оскаржуваного додаткового рішення від 11.10.2023, місцевий господарський суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат врахував критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, а саме: реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність їхнього розміру, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу позивача в сумі 12000,00грн.

Разом з цим, господарський суд відзначив, що оскільки основним рішенням суду від 19.09.2023 у справі №905/518/23 позов задоволено частково, тому витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, суд першої інстанції фактично застосував як критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, так і загальне правильно розподілу судових витрат, що передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції взаємосуперечливими, оскільки, застосувавши критерії (ч. 5 ст. 129 ГПК України) та визнавши доведеними, обґрунтованими та співмірними витрати, а також встановивши обставини фактичного надання послуг позивачу правової допомоги у цій справі згідно з наданими позивачем та прийнятими судом доказами, господарський суд першої інстанції констатував, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є співмірною з обсягом фактично виконаних адвокатом послуг, у наведеному випадку становить 12000,00грн, однак безпідставно застосував загальне правило розподілу судових витрат та здійснив розподіл понесених позивачем витрат на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що при визначенні розміру витрат позивача на правову допомогу в сумі 12000,00грн господарським судом першої інстанції були враховані обставини, які є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені п. 3 ч. 5 ст. 129 ГПК України (безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо), зокрема помилки позивача у розрахунку пені та 3% річних, що призвело до часткової відмови у задоволенні позову. Тобто, господарський суд зменшив заявлені позивачем витрати до 12000,00грн, у тому числі з урахуванням часткової відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, здійснивши правовий аналіз норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суду слід брати до уваги те, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

- з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, тощо.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку застосування господарським першої інстанції до заяви позивача критеріїв, визначених п. 3 ч. 5 ст. 129 ГПК України, та зменшення витрат на правничу допомогу, у тому числі з підстав наявності помилки позивача у розрахунку пені та 3% річних, що призвело до часткової відмови у задоволенні позову, з одночасним застосуванням загального правила розподілу судових витрат, встановленого п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України (покладення витрат на правничу допомогу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог) призвело до подвійного зменшення витрат позивача на правничу допомогу з аналогічних підстав, що є помилковим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищенаведене, що оскільки господарський суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про розумність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт за розгляд даної справи в господарському суді 12000,00грн судових витрат на правничу допомогу, однак помилково застосував п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України та розподілив цю суму на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що призвело до подвійного зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23, шляхом зміни розміру витрат на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, із суми 9707,69грн на суму 12000,00грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді додаткового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ТОВ "VIP Бетон" слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23 - залишити без задоволення.

Пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23 - змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (85325, Донецька обл., Покровский район, с. Рівне, вул. Шопена, 1, ідентифікаційний код 34798371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, оф. 211, ідентифікаційний код 42595336) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. "

В решті додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/518/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.12.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя І.А. Шутенко