Рішення

від 27.12.2023 по справі 910/15706/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2023Справа № 910/15706/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Світло" (м. Київ)

про стягнення 42 817,56 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Світло" про стягнення 42 817,56 грн, з яких: 28 391,82 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №КС-02/02/2023-1 від 02.02.2023, 7 075,19 грн пені та 7 350,55 грн 50 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

19.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

02.10.2023 від позивача надійшла заява про підтвердження суми боргу.

Оскільки позивачем у встановлений судом строк усунуто виявлені недоліки позовної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Відповідач копію цієї ухвали Господарського суду міста Києва отримав 06.11.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; будь-яких заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2023 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки №-02/02/2023-1 (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого позивач зобов`язався передати партіями у власність покупцю, покупець зобов`язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до замовлення покупця, погодженого постачальником, за ціною визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документів, які є невід`ємною частиною даного договору. Асортимент на кожну окрему партію товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або за допомогою телефонного зв`язку в усній формі.

Згідно з п. п. п. 2.2., 2.2.4. Договору покупець оплачує товар, який поставляється згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів протягом 5 календарних днів з моменту його поставки постачальником. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника.

Пунктом 2.5. в разі порушення строків на умовах оплати товару, вказаних в п. 2.2. договору, постачальник залишає за собою право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції у вигляді відстрочення подальшого відпуску товару, до моменту повного виконання покупцем умов, визначених у п. 2.2. договору. При цьому постачальник не несе відповідальність за невиконання зобов`язання за договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору поставка Товару (партії товару) здійснюється впродовж 7 (семи) робочих днів з моменту одержання та погодження замовлення постачальником. Датою поставки і передачі товару у власність покупця вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, а також здійснювати за свій рахунок усі необхідні дії щодо здійснення платежу.

Договір діє від моменту підписання його сторонами і до 02.02.2024 включно в частині поставок, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Постачальником в період з 03.02.2023 по 16.03.2023 здійснено поставку товару на загальну суму 74 190,30 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в період з 03.02.2023 по 20.04.2023 на суму 28 852,08 грн.

Крім того, 30.05.2023 відповідач повернув постачальнику товару на суму 16 946,40 грн.

Отже, несплаченим залишився поставлений позивачем товар у сумі 28 391,82 грн.

07.06.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Крім суми заборгованості, позивачем нараховано та пред`явленого до стягнення з відповідача також 7 075,19 грн пені та 50% річних від простроченої суми виконання грошових зобов`язань у розмірі 7 350,55 грн.

За умовами п. 6.1. Договору за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, а також 50% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України. Період нарахування пені - весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та 50% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Світло" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 14/55; ідентифікаційний код 30519088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Байкальська, 12 А; ідентифікаційний код 37274396) 28 391 (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто одну) грн 82 коп. заборгованості, 7 075 (сім тисяч сімдесят п`ять) грн 19 коп. пені, 7 350 (сім тисяч триста п`ятдесят) грн 55 коп. 50% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко