Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/9855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023Справа № 910/9855/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Сі",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

Дочірнє підприємство "Максфілд-Україна"

про визнання відсутності права скликати загальні збори учасників товариства

Представники:

від позивача: Таран А.С.

від відповідача: Колмаков О.В.

від третьої особи 1: Продиус В.В.

від третьої особи 2: Трикутько В.О., Вегера А.А.

від третьої особи 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання відсутності права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач зловживає правом щодо скликання загальних зборів учасників ТОВ "Бі Ті Сі" та порушує права позивача на участь в управлінні товариством, з огляду на що просить суд визнати відсутність права у ОСОБА_2 , як учасника ТОВ "Бі Ті Сі", на скликання загальних зборів учасників ТОВ "Бі Ті Сі".

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25.07.2023; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Сі"; зобов`язати позивача надіслати залученій третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами; докази надіслання надати суду.

20.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2023.

У підготовче засідання 25.07.2023 прибув представник позивача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник позивача подав заяву з процесуальних питань про долучення до матеріалів справи попереднього розрахунку судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 25.07.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.09.2023.

14.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому міститься клопотання про виклик та допит свідків.

У підготовче засідання 05.09.2023 прибув представник позивача та відповідача, представники третьої особи судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача подав та підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та клопотання про виклик та допит свідків.

Представник позивача просив оголосити перерву у підготовчому засіданні з метою ознайомлення з поданими клопотаннями.

Суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 26.09.2023.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, заперечення на клопотання відповідача про виклик та допит свідків та відповідь на відзив на позовну заяву.

21.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

22.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява з процесуальних питань про долучення доказів до матеріалів справи.

25.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

У підготовче засідання 26.09.2023 прибули представники позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання про виклик свідків, судом відмовлено в його задоволенні з підстав, що викладені в ухвалі суду від 26.09.2023.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3 , суд дійшов висновку щодо обґрунтованості клопотання відповідача, відтак, задовольняє вказане клопотання.

Крім того, суд також дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Дочірнього підприємства "Максфілд-Україна", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 26.09.2023 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та Дочірнє підприємство "Максфілд-Україна", підготовче засідання відкладено на 17.10.2023.

04.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача отримано додаткові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2023 стосовно надсилання залученим третім особам копії позовної заяви з додатками.

18.10.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи - ОСОБА_3 отримано письмові пояснення.

У підготовче засідання 17.10.2023 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи - ОСОБА_3 , представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 оголошено перерву до 14.11.2023 з огляду на задоволення клопотання представника третьої особи - Трикутька В.О. про оголошення перерви з метою ознайомлення з матеріалами справи.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача отримано заперечення на письмові пояснення третьої особи.

27.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача отримано заперечення на письмові пояснення третьої особи.

01.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача отримано клопотання про долучення додаткових документів.

У підготовче засідання 14.11.2023 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи - Трикутько В.О., представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули. Представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 14.11.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

04.12.2023 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості прибуття представника позивача у судове засідання.

У судове засідання 05.12.2023 прибули представники відповідача та третьої особи - ОСОБА_3 , представники інших учасників судової справи у судове засідання не прибули.

З огляду на обґрунтованість клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вказане клопотання судом задоволено, у зв`язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2023.

У судове засідання 19.12.2023 прибули представники позивача, відповідача, третьої особи - ТОВ «Бі Ті Сі» та третьої особи - Трикутько В.О., представник третьої особи ДП «Максфілд-Україна» в судове засідання не прибув.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 19.12.2023, за відсутності представника третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 19.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судової справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ТІ СІ» (далі - ТОВ «БІ ТІ СІ», третя особа) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України 06.08.2007.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на день подання цього позову учасниками ТОВ «БІ ТІ СІ» є: ОСОБА_1 (позивач), частка в статутному капіталі ТОВ «БІ ТІ СІ» 19200,00 грн., ОСОБА_2 (відповідач), частка в статутному капіталі ТОВ «БІ ТІ СІ» 26400 грн, ОСОБА_3 , (третя особа), частка в статутному капіталі ТОВ «БІ ТІ СІ» 26400 грн., Дочірнє підприємство «Максфілд-Україна», (третя особа), частка в статутному капіталі ТОВ «БІ ТІ СІ» 8000 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «БІ ТІ СІ» 11.05.2023 року отримало вимогу учасника товариства ОСОБА_2 (лист від 02.05.2023) про скликання загальних зборів учасників ТОВ «БІ ТІ СІ» з порядком денним:

- Обрання голови та секретаря загальних зборів;

- Представлення директором Товариства річного звіту Товариства за 2022 рік;

- Представлення директором Товариства квартального звіту Товариства за перший квартал 2023 року;

- Надання директором Товариства належним чином завірених копій протоколів Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТІ СІ», що були проведені в період з 06.08.2007 року по сьогоднішній день;

- Розгляд питання щодо розподілу чистого прибутку товариства, щодо рішення про виплату дивідендів;

- Надання інформації про проведені річні загальні збори учасників товариства за 2022 рік;

- Надання директором затверджених документів: штатний розпис, систему преміювання штатних працівників, та посадові інструкції всіх штатних працівників Товариства;

- Розгляд питання щодо проведення загальних зборів учасників Товариства 23.09.2022;

- Розгляд питання щодо належності виконання трудових обов`язків керівником підприємства;

- Розгляд питання відповідності або невідповідності директора Товариства займаній посаді або виконуваній роботі;

- Розгляд питання щодо подальшого перебування або звільнення ОСОБА_1 з посади директора;

У випадку вирішення питання щодо звільнення директора, розгляд питання щодо призначення нового директора Товариства;

- Вирішення інших питань, поставлених учасниками Товариства.

Відповідно до наказу від 18.05.2023 року №01/05/2023 директором Товариства ОСОБА_1 прийнято рішення про скликання позачергових Загальних Зборів Учасників ТОВ «БІ ТІ СІ» 24.08.2023 року (копія наказу долучена до позову).

19.05.2023 на адреси учасників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відправлено листи з описом вкладення з повідомленням про скликання Загальних Зборів учасників ТОВ «БІ ТІ СІ» 24.08.2023 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , директор ДП «Максфілд-Україна» отримав повідомлення особисто (копії доказів відправки та копії повідомлень долучені до позову).

Відповідно до повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства від 22.05.2023, ОСОБА_2 (посилаючись на те, що у разі, якщо протягом 10 днів, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, то особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно) ініціював скликання Загальних зборів учасників товариства на 27.06.2023 за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 38, 192.

Позивач як учасник ТОВ «БІ ТІ СІ», вважає , що право ОСОБА_2 на скликання Загальних Зборів учасників ТОВ «БІ ТІ СІ» вже було реалізоване, так як після оголошення Загальних зборів виконавчим органом Товариства на вимогу учасника скликано Загальні збори на 24.08.2023, відповідно, учасник після повідомлення товариства про проведення Загальних зборів, не має самостійного права проводити збори замість виконавчого органу.

За твердженням позивача, самостійне скликання ОСОБА_2 . Загальних зборів порушує права позивача як учасника ТОВ «БІ ТІ СІ» на встановлений статутом товариства та законодавством порядок управління товариством, який передбачає право скликати збори тільки в разі незадоволення його вимоги виконавчим органом Товариством протягом 20 днів з дня її отримання та що, загальні збори поводяться за місцезнаходженням Товариства.

За наведених обставин, позивач просить суд визнати відсутність права у ОСОБА_2 , як учасника ТОВ "Бі Ті Сі", на скликання загальних зборів учасників ТОВ "Бі Ті Сі" з порядком денним, який включає питання:

«- Обрання голови та секретаря загальних зборів;

- Представлення директором Товариства річного звіту Товариства за 2022 рік;

- Представлення директором Товариства квартального звіту Товариства за перший квартал 2023 року;

- Надання директором Товариства належним чином завірених копій протоколів Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТІ СІ», що були проведені в період з 06.08.2007 року по сьогоднішній день;

- Розгляд питання щодо розподілу чистого прибутку товариства, щодо рішення про виплату дивідендів;

- Надання інформації про проведені річні загальні збори учасників товариства за 2022 рік;

- Надання директором затверджених документів: штатний розпис, систему преміювання штатних працівників, та посадові інструкції всіх штатних працівників Товариства;

- Розгляд питання щодо проведення загальних зборів учасників Товариства 23.09.2022;

- Розгляд питання щодо належності виконання трудових обов`язків керівником підприємства;

- Розгляд питання відповідності або невідповідності директора Товариства займаній посаді або виконуваній роботі;

- Розгляд питання щодо подальшого перебування або звільнення ОСОБА_1 з посади директора;

У випадку вирішення питання щодо звільнення директора, розгляд питання щодо призначення нового директора Товариства;

- Вирішення інших питань, поставлених учасниками Товариства» 27.06.2023 за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 38, 192 та на будь-яких інший день до 24.08.2023.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ОСОБА_2 відповідно до вимог законодавства та статуту мав право на ініціювання та проведення Загальних зборів учасників товариства, зокрема в силу п. 11.6 статуту товариства, що передбачає право на самостійне скликання загальних зборів учасниками, що ініціювали їх проведення, у разі якщо протягом 10 днів коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів; Загальні збори учасників правомірно проводились за фактичним місцезнаходженням товариства, а саме за адресою АДРЕСА_2 ; позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в позові.

Третя особа ОСОБА_3 заперечує проти позову з підстав необгрунтованості доводів позивача .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Суд зазначає, що виходячи з доводів позивача, останній в межах даного спору фактично має на меті встановити обставини, які слугуватимуть підставами для визнання недійсним відповідного рішення як такого, що прийняте з порушенням порядку скликання загальних зборів. Тобто позов у даній справі спрямований виключно на встановлення факту, що не має самостійного значення, який, власне, повинен встановлюватись за наслідками оцінки відповідних доводів учасників справи та доказів, поданих на їх підтвердження чи спростування, у справі про визнання недійсним відповідного рішення Загальних зборів ТОВ «Бі Ті Сі». В той же час, задоволення позову із заявленим способом захисту (у разі доведення обставин, що слугують підставами позову) жодним чином не захистило б корпоративні права позивача, порушенням яких обгрунтований позов, оскільки не мало б жодного сенсу без заявлення ефективних, виходячи з підстав позову, вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Бі Ті Сі», скликаних відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як визнання відсутнім права, визначений в ст. 20 Господарського кодексу України та може бути ефективним і належним способом захисту у випадку, коли встановлення такої обставини матиме самостійне значення, захистить порушене право та забезпечить досягнення позивачем правової визначеності, якщо достягнути її іншим способом неможливо (зокрема, у разі звернення особи, що є боржником у певному зобов`язанні з таким способом захисту, коли кредитор у цьому зобов`язанні, який заявляє про наявність у боржника обов`язку сплатити кошти, не подає відповідного позову до суду про стягнення цих коштів, а боржник заперечує наявність у нього такого обов`язку).

Більше того, як зазначає відповідач, позивач звернувся із відповідним позовом про визнання недійсним рішення та Господарським судом здійснюється розгляд такої справи.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТІ CI" про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "БІ ТІ CI" № 27/06/2023 від 27.06.2023, скасування реєстраційного запису та поновлення на посаді (справа №910/12039/23).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/12039/23 вказаний позов був прийнятий до розгляду.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відсутності права скликати загальні збори учасників не підлягають задоволенню.

При цьому, суд не оцінює доводи сторін стосовно наявності чи відсутності у відповідача права на скликання загальних зборів ТОВ "БІ ТІ CI" 27.06.2023 з огляду на неналежність та неефективність обраного способу захисту та перебування в провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/12039/23 про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "БІ ТІ CI" № 27/06/2023 від 27.06.2023, скасування реєстраційного запису та поновлення на посаді.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.12.2023

Суддя Ю.В. Картавцева