Рішення

від 04.12.2023 по справі 214/1708/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1708/23

2/214/2730/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 грудня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про встановлення факту родинних стосунків та визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд встановити факт родинних стосунків між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , а саме, що ОСОБА_3 була прабабусею ОСОБА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на частину буд. АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок Б, загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., з господарчими спорудами: Е - вбиральня, №1,2 - огорожа, ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення, в порядку спадкування за законом після смерті прабабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її онук ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша частина вказаного будинку належала її синові ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , якій 02.04.1992 року державний нотаріус Сьомої криворізької державної нотаріальної контори видала свідоцтва про право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя та на частину цього житлового будинку, як спадщину. Таким чином ОСОБА_6 належала частина вказаного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабабуся позивача ОСОБА_3 , яка за життя заповіт не складала. Оскільки син спадкодавиці ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому спадкоємцем першої черги за законом, був її онук ОСОБА_4 . Документи, які підтверджують родинні стосунки, а саме те, що ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_5 відсутні. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її онук ОСОБА_4 , який мешкав у вищевказаному будинку та управляв спадковим майном. Таким чином ОСОБА_4 прийняв спадщину у вигляді частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_4 . Після її смерті спадкова справа не заводилася, за життя вона заповіт не складала. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , який також за життя не складав заповіт.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2022 року встановлено факт постійного проживання позивача разом із батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дідусем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабусею ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з 28.05.1985 року. Таким чином, на думку позивача, це підтверджує факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 .

11.10.2022 року державним нотаріусом позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на частину будинку, яка за життя належала ОСОБА_6 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 позивачу було відмовлено, оскільки було неможливо визначити черговість спадкоємців та встановити їх родинні відносини.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача до суду також не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вирішення справи залишила на розсуд суду.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивача він знає з дитинства, до сих пір підтримують стосунки. ОСОБА_3 була прабабусею позивача, про це йому повідомляв сам позивач. ОСОБА_8 жила разом із сім`єю позивача в одному домі по АДРЕСА_2 , що проживали років десять.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач є її сином. ОСОБА_10 - це його прабабуся з боку батька, тому про це вона знає напевно, оскільки всі ці люди так чи інакше є її родичами. На спадщину, яка відкрилась після ОСОБА_11 , окрім позивача ніхто не претендує, батько позивача помер у 2019 році. ОСОБА_8 проживала разом із ними.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

З Довідки КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР №200292 від 23.02.2023 року встановлено, що відповідно до даних архівної справи, станом на 31.12.2012 року, частка від двох житлових будинків з надвірними побудовами, розташованих в АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві спільної часткової власності в реєстровій книзі 25-95-96 на ім`я ОСОБА_3 (російською мовою) на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.06.1986 року районним відділом комунального господарства виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради народних депутатів м. Кривого Рогу, згідно з рішенням виконкому районної Ради народних депутатів від 28.02.1986 року №74 та акту прийняття в експлуатацію, затвердженого рішення виконкому Саксаганської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу №74 від 28.02.1986 року (а.с. 9).

За довідкою архівного відділу виконкому Криворізької міської ради №17 від 02.11.2022 року, у документах архіву за 1986 рік рішення щодо права власності на домоволодіння (частину домоволодіння) на ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє (а.с. 11).

Згідно відповіді з Державного архіву Дніпропетровської області від 07.12.2022 року, ОСОБА_5 не зазначений в алфавітних покажчиках до книг реєстрації актів цивільного стану про народження по м. Кривий Ріг за 1930 рік. Книги реєстрації актів цивільного стану надійшли на зберігання до державного архіву області не в повному обсязі (а.с. 25).

Згідно відомостей з Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , який складений 16.03.1992 року, частка вказаного будинку належала ОСОБА_5 та інша ОСОБА_3 (а.с. 12-19).

Відповідно Акту від 19.03.1986 року, згідно рішення виконкому Саксаганської ради народних депутатів від 28.02.1986 року №74 було проведено виділення ОСОБА_12 (російською мовою), земельної ділянки загальною площею 913 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 19).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 17.08.2021 року, 22.03.1953 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 » (а.с. 29).

Згідно свідоцтва про народження, оформленого російською мовою, батьками « ОСОБА_15 », ІНФОРМАЦІЯ_4 є « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_16 » (а.с. 28).

Відповідно свідоцтв про смерть: ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20,27,30).

Згідно відповіді Саксаганського відділу державної РАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.03.2023 року, за даними державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть відносно ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній (а.с. 77).

ОСОБА_6 згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.1992 року належала частка домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за ОСОБА_5 , а також відповідно до свідоцтва про право власності від 02.04.1992 року їй також належала частка вказаного домоволодіння, як частка у спільному майні подружжя (а.с. 21-23). Зазначене також підтверджується Довідкою №197585 від 07.09.2022 року, виданою КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР (а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 31).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 28.07.2012 року, 25.02.2006 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_18 , який після реєстрацію шлюбу змінив прізвище на « ОСОБА_19 » та ОСОБА_20 (а.с. 32).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2022 року встановлено, факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своїм батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дідусем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабусею ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з 28.05.1985 року (а.с. 34).

Державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.10.2022 року, згідно якого позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35,36).

З інформації зі спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом звертався лише ОСОБА_1 , якому державний нотаріус Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. постановою від 17.02.2023 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки неможливо визначити черговість спадкоємців та встановити їх родинні відносини, крім того не було надано оригінал правовстановлюючого документу щодо майна померлої, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Так, факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 , підтверджується поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також документами, копії яких є в матеріалах справи, що вказує на наявність підстав для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , а саме, що ОСОБА_3 була прабабусею ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у даному випадку застосуванню підлягає законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин.

Частинами 1 та 2 ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Оскільки син спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому згідно положень ч. 2 ст. 529 УК України (в редакції 1963 року) її спадкоємцем був її онук - ОСОБА_4 .

Родинні стосунки ОСОБА_5 , як батька ОСОБА_4 , підтверджується свідоцтвом про народження останнього, наявним у матеріалах справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За ст. 113 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №18/5 від 14.06.1994 року (яка діяла на час виникнення правовідносин), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2022 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своїм батьком ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_6 (тобто з дня народження ОСОБА_1 ) по день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене свідчить, що після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняв її онук ОСОБА_4 , який мешкав в зазначеному будинку, управляв спадковим майном та користувався земельною ділянкою за вказаною адресою.

Отже суд вважає доведеним факт прийняття батьком позивача спадщини, після смерті ОСОБА_3 .

Статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, позивач після смерті батька ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та йому було видано Свідоцтво про право на спадщину на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок Б, загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., та відповідної частки господарчих будівель та споруд: Е - вбиральня, №1,2 - огорожа, ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення, яке за життя належало ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Проте, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач отримав відмову, оскільки неможливо було встановити родині відносини та відсутній оригінал правовстановлюючого документа на майно. Отримати дублікат свідоцтва про право власності позивач не має можливості через його відсутності в архівах.

Дослідивши надані докази, кожен окремо та у їх сукупності, виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Разом з тим, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

На підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатіввід 28.02.1986 року №74 та акту прийняття в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 , мав наступні технічні характеристики: житловий будинок «А-1» жилою площею 13,0 кв.м., житлового будинку «Б-1», сараї - В та Г, підвал Д, вбиральні - Е та Ж, водоколонка - І, забору № І, замощення - ІІ, калітка - 2,3.

При цьому, згідно позовних вимог позивач просить суд визнати за ним право власності на буд. АДРЕСА_1 , з іншими технічними характеристиками, а саме: житловий будинок Б, загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., та господарчих будівель: Е - вбиральня, №1,2 - огорожа, ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення,

Однак новостворений будинок не є самочинним, оскільки збудований в 1968 році, про що свідчить технічний паспорт, виготовлений станом на 22.08.2022 року за заявою позивача, в якому зазначається, що зміна житлової площі відбулася за рахунок зміни цільового призначення окремих кімнат, що відбулося до 05.08.1992 року, тому не потребує проходження процедури вводу в експлуатацію. Враховуючи зазначене, державний нотаріус 11.10.2022 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на частину даного будинку, в порядку спадкування за ОСОБА_4 .

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Аналогічні правові висновки висловлені в Постановах Верховного суду у справах №334/3963/17 від 12.07.2022 року, №204/6285/15-ц від 26.08.2020 року, №520/5081/19 від 20.09.2022 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними достатніми, належними та допустимими доказами, відтак такі підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524,529,549 ЦК України (1963 року), ст. 1261 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 142, 200, 206, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт родинних стосунків між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , а саме, що ОСОБА_3 була прабабусею ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину буд. АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок Б, загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., з господарчими спорудами: Е - вбиральня, №1,2 - огорожа, ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення, в порядку спадкування за законом після смерті прабабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.