Рішення

від 12.12.2023 по справі 404/1085/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/1085/23

Номер провадження 2/404/197/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Галушко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» про розірвання договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивач звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» про розірвання договору та стягнення коштів, по якому просить розірвати договір № 01/69086 купівлі-продажу на індивідуальне замовлення від 01.12.2021 року, укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Моторком+» та ОСОБА_1 . Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 183558,70, з яких: 89742,20 грн. попередньої оплати (завдатку), 4074,30 грн. пені та 89742,20 грн. додаткової суми в розмірі отриманого завдатку, понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Моторком+» укладено договір № 01/69086 купівлі-продажу автомобіля на індивідуальне замовлення від 01 грудня 2021 року, згідно з пунктом 1.1. якого на умовах цього договору, продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар на умовах, викладених у цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що товар, який є предметом цього договору - новий автомобіль марки Ford. Специфікація автомобіля разом із зазначенням кількості, моделі, кольору автомобіля та кількістю додаткового обладнання зазначена в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1. вартість автомобіля складає 897422, 00 грн., в тому числі ПДВ - 149 570,33 грн. Відповідно до пункту 3.1. покупець зобов`язується сплатити суми, зазначені у пункті 2.1. цього договору, в наступному порядку: суму передплати в розмірі 89 742,20 грн. від загальної вартості автомобіля, яка складає 897 422,00 грн., покупець сплачує протягом 1 (одного) банківського дня з дати укладення цього договору на підставі отриманого рахунку-фактури (підпункт 3.1.1.). решту від загальної вартості автомобіля покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів після повідомлення продавцем про отримання замовленого автомобіля на склад продавця (підпункт 3.1.2.).

Вказує, шо пунктом 3.2,3.3. договору встановлено що сума вказана в пункті 3.1.1. є завдатком, що сплачується покупцем продавцю у рахунок належних за даним договором платежів та на підтвердження виконання покупцем зобов`язань за цим договором. У разі недодержання продавцем строків доставки автомобіля, вказаних у пункті 5.1. договору, покупець має право на повернення завдатку, що був сплачений продавцю в рахунок забезпечення його виконання шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок покупця.

На виконання пункту 3.1.1. договору та на підставі наданого ТОВ «Моторком+» рахунку-фактури позивачем було здійснено 01 грудня 2021 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Моторком+» оплату в розмірі 89 742,20 грн. та, враховуючи умови пункту 5.1. договору щодо строків поставки та здійснену нею оплату ТОВ «Моторком+» зобов`язане було передати їй автомобіль протягом 150 (сто п`ятдесят) робочих днів, тобто до 04 липня 2022 року.

Однак, ТОВ «Моторком+» в порушенням умов договору № 01/69086 від 01 грудня 2021 року не передано позивачу автомобіль, як не повідомлено і про його надходження на склад, чи про нові строки поставки або неможливість здійснення поставки автомобіля та виконання договору № 01/69086 від 01 грудня 2021 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, вважає, що ТОВ «Моторком+», не виконало умови договору № 01/69086 від 01 грудня 2021 року, порушило договірні зобов`язання та майнові права позивача які, з огляду на це, підлягають захисту шляхом розірвання договору № 01/69086 від 01 грудня 2021 року та стягнення кошті.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2023 року відкрито провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача 05.12.2023 року через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В свою чергу представником позивача 08.12.2023 року через канцелярію суду подано відповідь на відзив.

11.12.2023 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Представник позивача надав заяву про проведення судового засідання у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача надав заяву про проведення судового засідання у його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено що 01.12.2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моторком+» укладено договір № 01/69086 купівлі-продажу автомобіля на індивідуальне замовлення.

Пунктом 1.1., договору вказано, що на умовах цього договору, продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар на умовах, викладених у цьому договорі.

В пункті 1.2. договору встановлено, що товар, який є предметом цього договору - новий автомобіль марки Ford. Специфікація автомобіля разом із зазначенням кількості, моделі, кольору автомобіля та кількістю додаткового обладнання зазначена в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість автомобіля складає 897422, 00 грн., в тому числі ПДВ - 149 570,33 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору продавець зобов`язується передати автомобіль, визначений у пункті 1.2. цього договору, протягом 150 (сто п`ятдесят) робочих днів з дня підписання даного договору, але не пізніше ніж 3 (три) робочі дні з дати отримання продавцем 100% платежу від покупця.

Пунктами 5.2., 5.3., 5.8. передбачено, що при передачі автомобіля від продавця покупцеві, сторони підписують акт приймання-передачі автомобіля, який є додатком № 2 і невід`ємною частиною цього договору. Датою передачі автомобіля вважається дата, вказана в Акті приймання-передачі. Автомобіль покупцеві передається на складі продавця за адресою: м. Кропивницький, проспект Винниченка, 2.

На виконання вимог договору позивач 01 грудня 2021 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Моторком+» здійснила оплату в розмірі 89 742,20 грн. за автомобіль Ford Ranger, що підтверджується квитанцією № ПН2206 від 01 грудня 2021 року та квитанцією № ПН2262 від 01 грудня 2021 року.

16.01.2023 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Моторком+» направила заяву-претензію по договору №01/69086 від 01.12.2021 року, в якій вимагала протягом 10 днів поставити автомобіль, а у разі не виконання чи неможливості виконання - розірвати достроково договір № 01/69086 від 01 грудня 2021 року та сплатити кошти в сумі 179 484,00 грн., в тому числі: передоплату як завдаток у розмірі 89 742,20 грн. та додаткову суму в розмірі отриманого завдатку - 89 742,00 грн.

В свою чергу, ТОВ «Моторком+» позивачу надало лист відповідь від 30.01.2023 року за вих.№39/1 про неможливість виконання з його сторони договору № 01/69086 від 01 грудня 2021 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, настанням форс-мажорних обставин та зняттям з виробництва замовленої моделі автомобіля, запропоновано здійснити перезамовлення автомобіля нової генерації (нової моделі) за іншою ціною або припинити договір з поверненням перерахованих нею грошових коштів без застосування штрафних санкцій до продавця.

Статтею 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частинами 1, 2, 4статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1ст.629ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч.1 с. 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України, вказує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно із частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 статті 656 ЦК України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За частиною 1 статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Частина 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж, частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2).

Статтями610,611 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1,2статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позовна вимога про стягнення 89742,20 грн. додаткової суми в розмірі отриманого завдатку задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як зазначено в підпункті 3.1.1 договору від 01.12.2021 року укладеного сторонами, сума передплати в розмірі 89742,20 грн. від загальної вартості автомобіля, яка складає 897 422 грн. покупець сплачує протягом одного банківського дня з дати укладення цього договору на підставі отриманого рахунку-фактури.

В пункті 3.2 договору визначено, що сума вказана у п. 3.1.1 цього договору є завдатком, що сплачується покупцем продавцю у рахунок належних за даним договором платежів та на підтвердження виконання покупцем зобов`язань за цим договором.

Тобто, дійсно грошові кошти внесені покупцем в сумі 89 742,20 грн. є сумою передоплати по договору і одночасно є завдатком.

Відповідно до ст. ст. 570, 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Для можливого застосування цивільно-правової відповідальності відповідача (кредитора), яка визначена в абзаці 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України потрібно довести наявність його вини у порушенні зобов`язання договору від 01.12.2021 року.

Згідно зі ст. ст. 614, 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України стосовно підстав зупинення перебігу позовної давності: це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Вона характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (явища стихійного характеру землетрус, повінь…; дії влади по прийняттю нових законодавчих актів. оголошення надзвичайного чи воєнного стану, бойові дії на території країни…). По-друге, надзвичайність події, яка набуває характеру непереборної сили, означає, що це далеко не ординарна обставина, а те, що різко виходить за межі буденного, а тому спричиняє величезні труднощі для сторін. По-третє, непереборна сила це подія, яку не можна було відвернути засобами, наявними у особи у конкретних умовах її діяльності.

Як зазначено в пунктах 9.1, 9.2, 9.3 договору жодна зі сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання, затримку виконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору, якщо таке невиконання або затримка виконання безпосередньо або опосередковано викликані обставинами форс-мажору.

Для цілей цього договору обставинами форс-мажору вважаються будь-які обставини, що впливають на виконання цього договору, що є наслідком або викликані діями, подіями, утриманням від відповідних дій або випадками, що знаходяться поза контролем сторін, і, не обмежуючи узагальнення вищезазначеного, включають стихійні лиха, дії урядових органів, повстання, військові дії, страйки.

Свідоцтво, видане Торгово-Промисловою Палатою України або іншим компетентним органом, буде достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин та їх тривалості.

Початок 24 лютого 2022 року бойових дій на території України та оголошення воєнного стану є загальновідомою обставиною в розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України і не потребує доказування. Настання таких подій перебуває поза волею та компетенцією сторін договору, які жодним чином не можуть вплинути ні на бойові дії, ні на воєнний стан, ні на їх тривалість у часі. Відвернути або якимось чином зменшити вплив цих форс-мажорних подій сторони також не можуть. В пункті 9.2 договору, сторони самостійно визначили одну із обставин форс-мажору як «…воєнні дії…». Такі обставини продовжують існувати і по теперішній час.

Виходячи із змісту позовної заяви наявність воєнного стану та бойових (воєнних) дій позивачу відомі.

Тому, ці загальновідомі та форс-мажорні обставини не потребують підтвердження (посвідчення) будь-яким свідоцтвом Торгово-Промислової Палати України або іншим компетентним органом та не потребують направлення окремого письмового повідомлення відповідачем на адресу позивача в порядку пункту 9.1 договору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вина відповідача в порушенні зобов`язання договору від 1 грудня 2021 року, як умова для застосування цивільно-правової відповідальності відповідача за ч. 1 ст. 571 ЦК України відсутня.

Позовна вимога про стягнення 4074,30 грн. пені також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В пункті 7.3 договору визначено, що у разі прострочення терміну передачі автомобіля передбаченого п. 5.1 цього договору, продавець буде зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,02 % від сплаченої покупцем суми за кожний календарний день прострочення, але не більше 25 % від загальної суми договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Завдаток і неустойка (пеня) є одними із засобів забезпечення виконання зобов`язання, перелічені в ч. 1 ст. 546 ЦК України і входять до глави 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов`язання».

Як було зазначено вище, суд при аналізі наявності вини відповідача, як умови його притягнення до цивільно-правової відповідальності за ч. 1 ст. 571 ЦК України, встановив відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання договору від 1 грудня 2021 року. Тому, відсутність вини відповідача дозволяє суду, в даному випадку, застосувати ч. 3 ст. 550 ЦК України і відповідно відмовити в стягненні пені з відповідача.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині розірвання договору купівлі-продажу на індивідуальне замовлення та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» кошти, сплачені за договором у розмірі 89742,20грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2909,20 грн. однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково, тому на користь позивача слід стягнути 1971,02грн. судового збору.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне

Частиною 1 ст.141ЦПКУкраїни визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно норм ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст.137ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 10.01.2023 року, звіт від 17.11.2023 року про витрачений час за договором про надання правничої допомоги від 10.01.2023 року, акт від 17.11.2023 року про надання правничої допомоги, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 17.11.2023 року на суму 15300,00 грн. ордер на надання правничої допомоги б/н від 10.01.2023 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими та співмірними зі складністю цієї справи, наданим представником позивача - адвокатом Завгороднім І.В. обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 141ЦПКУкраїни обумовлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що судом позов ОСОБА_1 задоволено частково, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на професійнуправничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача. у розмірі 11390,85 грн. (74,45 %).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.

Розірвати договір № 01/69086 купівлі-продажу на індивідуальне замовлення від 01.12.2021 року, укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Моторком+» та ОСОБА_1 .

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторком+» на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за договором № 01/69086від 01.12.2021року у розмірі 89742,20грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1971,02грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11390,85 грн.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Моторком+», місцезнаходження: пр. Винниченка, 2, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 43606352.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2023 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО