Рішення

від 22.12.2023 по справі 471/1115/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1115/23

Провадження №2/471/260/23

Номер рядка звіту 18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2023 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

прокурора - Мазуренко Н.А ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в осбі Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , фермерського господарства "АРКАДІЯ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Братської селищної ради Вознесенського району миколаївської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 ,фермерського господарства «Аркадія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 26.09.2022 визнано недійсним та скасовано сертифікат на земельну частку (пай) серії МК №0095649 від 30.07.1999 на землю площею 7,49 га в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП ім. Мічуріна, виданий ОСОБА_4 Братською районною державною адміністрацією 30.07.1999; визнано незаконним та скасовано розпорядження Братської районної державної адміністрації № 174-р від 20.07.2016 року, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) площею 6,1420 га ріллі, кадастровий номер 4821483400:06:000:0132, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15858289 від 09.08.2016 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 за ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 ). Водночас, зазначене судове рішення є не виконуваним, оскільки під час судового розгляду та з метою неповернення спірної земельної ділянки громаді ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 478 від 12.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Кучеровою Г.А., подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 64145477. Зі змісту укладеного договору дарування вбачається, що обдарований ОСОБА_3 є онуком дарувальника ОСОБА_2 .

В подальшому, на підставі договору дарування від 21.10.2022 за № 896, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Кучерової Г.А., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 65203947, який є власником земельної ділянки на теперішній час. Вивченням змісту укладеного договору дарування встановлено, що обдарований ОСОБА_5 є двоюрідним братом дарувальника ОСОБА_3 . Вказані договори дарування є недійсними в силу приписів норм ЦК України, однак належним способом захисту є саме позов про витребування майна з незаконного володіння особи. Оскільки у добровільному порядку відповідачі майно не повертають, прокурор звернувся до суду із вказаним позовом.

Під час судового засідання прокурор підтримала позовні вимоги, з підстав викладених у позові та просила про їх задоволення.

У судове засідання відповідачі та треті особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Під час підготовчого судового засідання представник ФГ «Аркадія» та відповідач ОСОБА_1 фактично визнали позовні вимоги.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

22.11.1995 колективним сільськогосподарським пайовим товариством «ім. Мічуріна» (далі КСПТ «ім. Мічуріна») було отримано державний акт на право колективної власності на землю, до якого додавався список членів у кількості 715 чоловік, в тому числі під номером «549» містилося прізвище ОСОБА_4 .

На загальних зборах підприємства, які відбулися 30.12.1997, прийнято рішення про виключення зі списків членів підприємства, як таку, дані про яку внесені помилково, оскільки вона не була членом КСПТ, а саме було виключено ОСОБА_4 .

30.07.1999 року ОСОБА_2 отримала сертифікат серії МК №0095649 на земельну частку (пай) площею 7,49 умовних кадастрових гектарів.

В подальшому розпорядженням голови Братської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Братська РДА) № 265-р від 18.12.2015 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

20.07.2016 розпорядженням голови Братської РДА № 174-р ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку (пай) площею 6,1420 га ріллі із кадастровим номером 4821483400:06:000:0132, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, право власності на яку вона зареєструвала 09.08.2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис № 15858289.

У лютому 2017 року Первомайська місцева прокуратура Миколаївської області звернулася до суду із позовом в інтересах держави до Братської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на землю, посилаючись на те, що ОСОБА_2 ніколи не була членом КСПТ «ім. Мічуріна», а тому набула право власності на земельну ділянку незаконно, а тому прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської РДА № 174-р від 20.07.2016 року та скасувати запис № 15858289 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132. В подальшому позовні вимоги прокурор збільшив та крім викладеного просив визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії МК № 0095649 від 30.07.1999.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 13.06.2018 у задоволенні позову прокурора відмовлено через пропуск позовної давності.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29.08.2018 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13.06. 2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.04.2021 постанову апеляційного суду Миколаївської області від 29.08.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12.07.2022 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 478, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Кучеровою Г.А., подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 64145477. Зі змісту укладеного договору дарування вбачається, що обдарований ОСОБА_3 є онуком дарувальника ОСОБА_2 .

В подальшому, на підставі договору дарування від 21.10.2022 за № 896, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Кучерової Г.А., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 65203947, який є власником земельної ділянки на теперішній час. Вивченням змісту укладеного договору дарування встановлено, що обдарований ОСОБА_5 є двоюрідним братом дарувальника ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12.09.2022 залучено Вознесенську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника у спірних правовідносинах Братської районної державної адміністрації Миколаївської області та залучено Братську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області до участі у справі в якості правонаступника у спірних правовідносинах Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13.06.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави задоволено, визнано недійсним та скасовано сертифікат на земельну частку (пай) серії МК №0095649 від 30.07.1999 на землю площею 7,49 га в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП ім. Мічуріна, виданий ОСОБА_4 Братською районною державною адміністрацією 30.07.1999; визнано незаконним та скасовано розпорядження Братської районної державної адміністрації № 174-р від 20.07.2016 яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) площею 6, 1420 га ріллі, кадастровий номер 4821483400:06:000:0132, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15858289 від 09.08.2016 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 за ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 ).

Постанова Миколаївського апеляційного суду від 26.09.2022 набрала законної сили 26.09.2022.

Задовольняючи позов Миколаївський апеляційний суд погодився з доводами прокурора щодо незаконності прийнятих уповноваженими на той час органами виконавчої влади рішень про надання земельної ділянки у власність через відсутність відповідних правових підстав та права у ОСОБА_2 на її отримання у власність.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Миколаївського апеляційного суду не може бути виконана в зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 не набула право власності на зазначену земельну ділянку на визначених законом підставах, як того вимагає ст.328 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 не набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 у визначений законом спосіб, як того вимагає стаття 328 ЦК України, і не отримала передбачені ч.І ст.317 ЦК України повноваження власника ділянки, тому не мала права розпоряджатись ним, у т.ч. дарувати ОСОБА_3 .

Оскільки підставою для оформлення за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку стали вже визнані незаконними та скасовані судовим рішенням видані на ім`я ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку (пай) серії МК №0095649 від 30.07.1999 на землю площею 7,49 га умовних кадастрових гектар; розпорядження Братської районної державної адміністрації № 174-р від 20.07.2016 про передачу у власність останньої земельної ділянки (паю) площею 6, 1420 га ріллі, з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 15858289 від 09.08.2016 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, то укладений з ОСОБА_3 та у послідуючому між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 договори дарування від 12.07.2022 № 478 та від 21.10.2022 № 896 підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України.

Разом з тим, згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст.388 ЦК України передбачено, що коли майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконного або самовільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Такі правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021).

У п.146 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У цій же постанові (п.148) Великою Палатою визначено, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, на недійсність наступних правочинів, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними; таке рішення та правочини за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом ст.ст. 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи, що земельна ділянка знаходиться в межах території Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, належним та ефективним способом захисту порушеного права є витребування земельної ділянки від нинішнього власника ОСОБА_1 .

Також встановлено, що згідно з договором оренди землі від 01.11.2016, земельну ділянку площею 6,1420 га з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 передано в оренду фермерському господарству «Аркадія» (далі ФГ «Аркадія») строком на 10 років, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 33747804 від 07.02.2017.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1 ст.93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 27 цього Закону передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності відповідно до закону.

За своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та виконує щодо неї всі правомочності власника, а також використовує всі властивості землі для задоволення своїх потреб.

Отже, на цей час, тимчасовим володільцем спірної земельної ділянки виступає ФГ «Аркадія».

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відтак, витребування спірної ділянки тільки від її нинішнього власника ( ОСОБА_1 ) не призведе до поновлення прав держави, оскільки перехід права власності за рішенням суду автоматично не припиняє договору оренди та, тим більше, не зобов`язує орендаря повернути об`єкт оренди його законному власнику.

У той же час, у п.2 ч.1 ст.399 ЦК України визначено, що право володіння припиняється, у тому числі, у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Тобто, витребування спірної земельної ділянки ще й у орендаря, який виступає володільцем та користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Відповідно до приписів ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають як право власності на нерухоме майно, так і речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, у тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

З наведеного випливає, що державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.

Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Отже, врахувавши те, що на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди від 01.11.2016, остання має бути витребувана ще й від теперішнього володільця (ФГ «Аркадія») з підстав, передбачених ч. 1 ст.388 ЦК України, оскільки вибула з володіння поза волею держави, як її власника.

Подібну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.11.2021 у справі № 672/386/20, від 12.01.2022 у справі № 687/425/20 та від 23.02.2022 у справі № 672/362/20.

За такого, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки як у власника ( ОСОБА_1 ), так і у теперішнього володільця (ФГ «Аркадія»), на підставі ст.388 ЦК України.

Саме цей спосіб захисту спроможний призвести до потрібних результатів та забезпечити поновлення порушеного права і виключає необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Зокрема, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідачів нерухомого майна саме по собі є підставою як для фізичного витребування земельної ділянки в натурі на користь позивача, так і для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно -незаконно вилучену земельну ділянку державної власності, а також припинення незаконно набутих прав власності та речових прав на неї, зареєстрованих за відповідачами.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом.

Згідно з п.З ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

За висновками Конституційного Суду України у справі № З-рп/99 від 08.04.1999 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні прав територіальної громади міста Миколаєва (як частини Українського народу) у сфері земельних правовідносин. Відповідно до ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля становить матеріальну основу місцевого самоврядування.

Подальше протиправне набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки, незаконність відведення якої першому власнику встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, так само порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів. Це пов`язано з подальшою неможливістю реалізації державної політики щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Також перебування земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 у власності ОСОБА_1 порушує ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо права територіальної громади володіти та доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що їй належить.

Пред`явлення прокурором даного позову не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), якою визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 у справі № 367/8744/16-ц зазначено, що під час вирішення спору слід належним чином з`ясувати обставини справи та надати їм правову оцінку з урахуванням встановлених обставин справи за допомогою «трискладового тесту» як юридичної конструкції, який є засобом перевірки необхідності втручання в права особи. При цьому, Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

У даній справі пред`явлення позову обґрунтовано конкретними нормами закону та обставинами, якими на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.09.2022 у справі № 471/151/17-ц спірна земельна ділянка підлягала поверненню ОСОБА_2 у комунальну власність у зв`язку із визнанням незаконними та скасування рішень па підставі яких видано правовстановлюючі документи на земельну ділянку та запису про державну реєстрацію права власності.

Таким чином судовим рішенням констатовано, що ОСОБА_2 внаслідок недобросовісних дій та без належних правових підстав отримала у приватну власність спірну земельну ділянку. Більше того, будучи відповідачем у вказаній цивільній справі з 2017 року та відповідно обізнаною щодо предмета спору, з метою запобіганню можливого відчуження земельної ділянки у власність держави на підставі судового рішення, вжила заходів щодо зміни власника ділянки здійснивши 12.07.2022 її дарування своєму онуку ОСОБА_3 , який 21.10.2022 подарував її своєму двоюрідному брату ОСОБА_1 . Отже вказані договори укладені між сторонам, які є родичами між собою, упродовж короткого проміжку часу перед винесенням остаточного рішення по справі, що свідчить про намір ОСОБА_2 як власника спірної земельної ділянки до невиконання судового рішення щодо відчуження земельної ділянки та залишення у приватній власності, а відповідно про недобросовісність останньої.

Окремо слід звернути увагу на те, що законодавством України (ч.З ст.388 ЦК України) передбачено можливість власника у будь-якому випадку витребувати майно від добросовісного набувача, який набув його безвідплатно.

Отже, чітке і зрозуміле законодавство, яким урегульовані спірні правовідносини, свідчить про законність втручання у право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та право володіння і користування ФГ «Аркадія» спірною земельною ділянкою.

Пред`явлення даного позову має легітимну мету витребувати від ОСОБА_1 та ФГ «Аркадія» у власність Братської селищної ради земельну ділянку, яка за висновками чинного рішення суду від 26.09.2022 у справі № 471/151/17-ц була незаконно відведена у власність першому набувачу - ОСОБА_2 та підлягає поверненню громаді. Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54).

Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 16.12.2015(справа № 6-2510ц 15), від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016(справа № 6-1376ц 16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання. При цьому, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність відчуження таких земельних ділянок суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-157цс16 від29.06.2016).

Беззаперечно, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Землі сільськогосподарського призначення займають центральне місце у складі земель України. Виходячи з цього, у Земельному кодексі України закріплено принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення та особливі вимоги щодо використання та охорони цієї категорії земель.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Разом з тим, з 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Сільські ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормами Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (ст.8) об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 4821483400:06:000:0132, що була розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка вибула з власності держави поза її волею, має бути повернута Братській селищній раді, як органу, уповноваженому на розпорядження землею.

Аналіз п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10.07.2018 року справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. З підстав, вказаних у даному позові, Братській селищній раді належать повноваження (розпорядника) земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132.

Як сторона у справі № 471/151/17-ц, Братська селищна рада з 26.09.2022 року, часу ухвалення судового рішення володіла інформацією про незаконність отримання ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки. Проте питання щодо усунення перешкоди виконання цього рішення суду через відчуження спірної ділянки під час розгляду справи сільською радою безпідставно залишено поза увагою.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді 06.12.2022 за № 53/1-6720вих-22 Вознесенською окружною прокуратурою на адресу Братської селищної ради направлено запит, в якому повідомлено про судове рішення, яким констатовано порушення вимог земельного законодавства при отриманні ОСОБА_2 земельної ділянки у власність, наступне відчуження земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та про необхідність витребування земельної ділянки у власність територіальної громади.

Проте Братська селищна рада у своєму листі від 15.12.2022 № 02. 23/465 зазначила, що не заперечує проти вжиття заходів реагування представницького характеру Вознесенською окружною прокуратурою.

Позиція позивача не тільки засвідчила той факт, що заходи до усунення порушень у 2023 році не вживатимуться, а й викликала цілком обґрунтований сумнів у тому, що вони взагалі заплановані та проводитимуться у майбутньому.

Вказане свідчить, що позивачем не вживаються заходи для захисту інтересів територіальної громади навіть за наявності чинного судового рішення, яке є у вільному доступі та містить висновки преюдиційного характеру про незаконність надання спірної земельної ділянки у власність.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 визначено, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернуто увагу на те, що розумність строку для самостійного вжиття позивачем заходів оцінюється з урахуванням значимості судового захисту, можливості подальшого відчуження спірного майна, настання невідворотних наслідків та інше. З огляду на викладене, наявні підстави, передбачені ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Братської селищної ради.

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Вознесенської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в осбі Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , фермерського господарства "АРКАДІЯ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та фермерського господарства «АРКАДІЯ» (код ЄДРПОУ 30126339) на користь держави в особі Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375926) земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132, площею 6,1420 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області, судовий збір у розмірі 2013 (дві тисячі тринадцять) гривні 00 копійок.

Стягнути з фермерського господарства «АРКАДІЯ» на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області, судовий збір у розмірі 2013 (дві тисячі тринадцять) гривні 00 копійок.

Позивач - Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, місце знаходження: провул. Костенка,2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 02910048.

Відповідачі :

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Фермерське господарство «АРКАДІЯ», місце знаходження: вул. Садова, 5, с. Іванівка, Вознесенський район, Миколаївська область, ЄДРПОУ 30126339.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ,місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2023 року.

СуддяІ.Б. Гукова