Рішення

від 25.12.2023 по справі 642/4276/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"25" грудня 2023 р.

Справа № 642/4276/23

Провадження № 2/642/1146/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючогосудді -Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Крамарової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просить визнати припиненими трудові відносини між ним та Фондом державного майна України з 28 квітня 2023 року у зв`язку із його звільненням з посади директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу: «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо», відомості про нього як керівника Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день винесення рішення суду, судовий збір та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 17 травня 2021 року Наказом Міністерства соціальної політики №43кс його призначено на посаду директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.

14 жовтня 2022 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України №910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство внесено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна.

16 лютого 2023 року між Міністерством соціальної політики та Фондом державного майна складено Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код згідно ЄДРПОУ 03187743) із сфери управління Міністерства соціальної політики України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».

19 квітня 2023 року Позивачем на ім`я голови Фонду державного майна України направлено Заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання з 28 квітня 2022 року.

26 квітня 2023 року Фондом державного майна України надіслано лист від 26.04.2023 №10-57-10337, яким ОСОБА_1 фактично було відмовлено у звільненні через необхідність проведення інвентаризації.

19 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я голови Фонду державного майна України була направлена заява про видачу наказу про звільнення, в якій ОСОБА_1 просив надати йому копію наказу про звільнення його з посади директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.

Жодної відповіді щодо заяви від Фонду державного майна України ОСОБА_1 не надійшло.

Станом на 28 квітня 2023 року (останній робочий день позивача) у Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства наявна заборгованість з виплати позивачу заробітної плати в розмірі 72 653 грн 42 коп, яка встановлена Судовим наказом Ленінського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року в справі №642/2599/23.

Позивач, як директор підприємства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора, у зв`язку з чим вважає, що бездіяльність Відповідача щодо вирішення питання про звільнення позивача, як директора підприємства, є грубим порушенням його прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Через відсутність рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 , непроведення державної реєстрації відомостей про зміну керівництва ХКЕПОП, непроведення остаточного розрахунку при звільненні, позивач вимушений звернутися до суду з цієї позовною заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2023 року визначено суддю-доповідача Пашнєва В.Г.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху на адресу суду 09 серпня 2023 року надійшла заява про усунення недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Фонду державного майна України 09.10.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити. В обґрунтування заперечень послався на те, що 16.02.2023 між Міністерством соціальної політики та Фондом державного майна складено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код згідно ЄДРПОУ 03187743) із сфери управління Міністерства соціальної політики України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».

Згідно із п.10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (зі змінами), право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на сьогодні саме Фонд є уповноваженим органом управління Підприємством.

Наказом Міністерства соціальної політики від 17.05.2021 №43кс було призначено ОСОБА_1 на посаду директора Підприємства з 17.05.2021, відповідно до укладеного контракту від 17.05.2021 № 3 (далі Контракт), надавши йому право підпису на всіх фінансових документах.

Відповідно до п. 5.5. Контракту директор може за своєї ініціативи розірвати контракт до закінчення терміну його дії:

а) у випадку систематичного невиконання Уповноваженим органом управління своїх обов`язків за контрактом чи прийняття ним рішень, що обмежують чи порушують компетенцію права Директора, втручання в його оперативно-розпорядницьку діяльність, яке може призвести або вже призвело до погіршення економічних результатів діяльності Підприємства;

б) у разі його хвороби, або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов`язків за контрактом та з інших поважних причин.

19.04.2023 ОСОБА_1 було подано заяву про розірвання контракту № 3 від 17.05.2021, укладеного між Міністерством соціальної політики України, як уповноваженим органом управління та ОСОБА_1 , яким останнього було призначено на посаду директора Підприємства, за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання з 28.04.2023.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 ні до позовної заяви, ні до заяви від 19 квітня 2022 року про звільнення за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання, не було надано ані документальних, ані будь-яких інших доказів на підтвердження зазначеної в заяві «поважної причини».

Фондом було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 19.04.2023 та листом Фонду від 26.04.2023 № 10-57-10337 надано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно законодавством.

Отже, враховуючи те, що на балансі Підприємства наявне нерухоме та рухоме державне майно, необхідно провести інвентаризацію майна Підприємства, визначити матеріально-відповідальну особу та передати їй майно Підприємства для забезпечення належного зберігання.

Перебуваючи на посаді директора Підприємства та враховуючи те, що на підприємстві окрім Позивача відсутні інші наймані працівники, Позивач повинен, в тому числі, вести облік робочого часу із заповненням табелю обліку використання робочого часу, і нараховувати та отримувати заробітну плату відповідно до відпрацьованого часу.

Щодо стягнення середнього заробітку, то відповідач вважає, що в даній справі підлягають врахуванню висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця. На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то відповідач вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 20000 гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, у розумінні приписів ст.. 137 ЦПК України.

Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, надав суду клопотання, де вказує, що законодавством не визначає судове рішення про припинення трудових відносин як таке, виконання якого повинно проводитися державним реєстратором. Також у клопотанні зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, та подане до Департаменту реєстрації Харківської міської ради як підстава для проведення реєстраційної дії в порядку, встановленому Правилами, є обов`язковим до виконання, тому не потребує додаткового зобов`язання в резолютивній частині рішення щодо відповідного суб`єкта реєстраційних дій. Просив розглянути справу без участі представника Департаменту реєстрації ХМР.

Представник позивача 09.10.2023 надала відповідь на відзив, де зазначила, що ОСОБА_1 19 квітня 2023 року на ім`я голови Фонду державного майна України була направлена Заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання 28.04.2023. При цьому, ні Кодексом законів про працю України, ні трудовим контрактом №3 від 17.05.2021 р., ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку працівника подавати разом із заявою про звільнення за власним бажанням документів, що підтверджують поважність причин для звільнення.

Представник позивача також звернув увагу суду на те, що Фонд державного майна України при наданні ОСОБА_1 відповіді від 26.04.2023 р. №10-57-10337 не запросив у ОСОБА_1 будь-яких документів, доказів чи пояснень, які б підтверджували неможливість ОСОБА_1 продовжувати роботу на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичного підприємстві.

Разом з тим, представник позивача пояснила, що неможливість продовжувати роботу у зв`язку зі зміною місця проживання зумовлена тим, що ОСОБА_1 мав намір переїхати на проживання до Чеської Республіки, та надав копії документів, які на його думку, підтверджують наміри зміни місця проживання, а саме: візу №900784025, що надає право на проживання на території Чеської Республіки у строк з 13.03.2023 по 31.03.2024.

Представник позивача посилалася на те, що вищенаведені обставини у своїй сукупності підтверджують те, що станом на 19.04.2023 р. ОСОБА_1 мав намір переїхати на нове місце проживання, що є підставою для звільнення у строк, вказаний у заяві від 19.04.2023 р. Таким чином, доводи Фонду державного майна України про відсутність поважної причини для звільнення не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилання Фонду на необхідність проведення інвентаризації, як на передумову звільнення, представник позивача зазначила, що жодним актом законодавства право на звільнення за власним бажанням не ставиться в залежність від факту проведення інвентаризації чи від підібрання нової кандидатури на вакантну посаду.

Щодо стягнення середнього заробітку, представник позивача вказує, що доводи ФДМУ про кількість відпрацьованого ОСОБА_1 робочого часу не входять до предмету доказування в даній справі і жодним чином не впливають на правильність її вирішення, оскільки Судовим наказом Ленінського районного суду м. Харкова від 22.05.2023 р. в справі №642/2599/23 встановлено наявність у Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства заборгованості з виплати позивачу заробітної плати в розмірі 72 653 грн 42 коп. (сімдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят три гривні сорок дві копійки). Даний судовий наказ набрав законної сили 15 червня 2023 року. На виконання даного Судового наказу також відкрито виконавче провадження №72227380 від 11.07.2023 р. Позивач акцентує увагу на тому, що Судовий наказ Ленінського районного суду м. Харкова від 22.05.2023 р. в справі №642/2599/23 судом не скасовувався, не переглядався та не оскаржувався в апеляційному порядку.

Заперечення від відповідача на відповідь представника позивача до суду не надходили.

Представник відповідача Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

У судове засідання представник позивача та сам позивач не з`явилися, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника, позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Рішенням Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997 визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець,особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства соціальної політики від 17.05.2021 №43кс ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з 17.05.2021, відповідно до укладеного контракту від 17.05.2021 № 3, строком до 16.05.2024.

16 лютого 2023 року на підставі акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство передано із сфери управління Міністерства соціальної політики України до сфери управління Фонду державного майна України.

19 квітня 2023 року Позивачем на ім`я голови Фонду державного майна України направлено Заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання з 28 квітня 2022 року.

26 квітня 2023 року Фондом державного майна України надіслано лист від 26.04.2023 №10-57-10337, яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що враховуючи те, що на балансі підприємства наявне нерухоме та рухоме державне майно, необхідно провести інвентаризацію майна Підприємства, визначити матеріально-відповідальну особу та передати їй майно Підприємства для забезпечення належного зберігання. Після проведення інвентаризації майна Підприємства та передачі його для матеріально-відповідальної особи Фондом буде розглянуто питання про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1,3 ст.43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ст.38 КЗпП України Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ч.1, 3 ст.312 ЦК України Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Використання примусової праці забороняється.

Незважаючи на подання ОСОБА_1 заяви про звільнення з займаної посади за власним бажанням від 19.04.2023 р., Фондом державного майна України не було вжито жодних дій для виконання свого обов`язку з видачі наказу про звільнення та проведення державної реєстрації змін до відомостей про керівника юридичної особи.

Посилання Фонду державного майна України на неможливість звільнення позивача до проведення інвентаризації є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки ні Кодекс законів про працю України, ні будь-які інші законодавчі акти не ставлять питання звільнення керівника підприємства за власним бажанням в залежність від проведення інвентаризації.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що у державній власності» з керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, укладаються або переукладаються контракти.

16 лютого 2023 року на підставі акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство передано із сфери управління Міністерства соціальної політики України до сфери управління Фонду державного майна України.

У судовому засіданні встановлено, що після передачі Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, з позивачем не було переукладено контракт, у тому числі про повну матеріальну відповідальність працівника, а тому позивач не зобов`язаний нести будь-яку матеріальну відповідальність перед відповідачем.

Суд також бере до уваги той факт, будь-яких інших поважних причин неможливості звільнення позивача з посади Фондом державного майна України при наданні відповіді від 26.04.2023 р. №10-57-10337 не наведено.

Щодо посилання Фонду державного майна України на ненадання позивачем разом із заявою про звільнення доказів на підтвердження поважності причин звільнення, суд зазначає наступне.

Питання щодо обов`язку працівника документально підтверджувати причину звільнення завласним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання в КЗпП Україн не врегульовано.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підтверджуючи усталену практику, щодо документального підтвердження причин розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у строк, про який просить працівник, в ухвалі від 22.07.2015, постановленій у справі № 6-10569СВ15, зазначає, що: «на вимогу роботодавця переїзд працівника на нове місце проживання має бути підтверджено відповідними документами».

Як встановлено в ході розгляду справи, Фонд державного майна України не запросив у позивача будь-яких документів, доказів чи пояснень, які б підтверджували переїзд на нове місце проживання.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, про що зазначено в постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20. Відтак, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо прийняття рішення про звільнення позивача, право позивача на припинення трудового договору є порушеним. За викладених обставин, заявлені позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин між позивачем та Фондом державного майна України з 28 квітня 2023 року у зв`язку із звільненням позивача з посади директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача як керівника підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо:прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної діі/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення,щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що у разі визнання трудових відносин припиненими внаслідок розірвання трудового договору на підставі рішення суду, повноваження директора припиняються.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора TOB "Слаф Реагент", оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігати свавіллю, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the CzechRepublic, заява №47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kartv. Turkey [ВП], заява №8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (вкінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява № 59601 /09, §21).

З огляду на національну судову практику та практику Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що дуже важливим є реальне вирішення спору у суді, що дозволить учасникам у повній мірі поновити свої порушені права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі вирішення судом спору про припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та Фондом державного майна України не захистить у повній мірі права позивача, оскільки відомості про нього як про керівника підприємства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, будуть вважатися достовірними й можуть бути використані третіми особами, за винятком випадків, що передбачені у законодавстві України.

Тому, ефективним засобом захисту порушених прав позивача та забезпечення принципу верховенства права є визнання припиненими трудових відносин між ним і Фондом державного майна України та виключення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника (директора) Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.

Судовим наказом Ленінського районного суду м.Харкова від 22.05.2023 р. в справі №642/2599/23 встановлено наявність у Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства заборгованості з виплати позивачу заробітної плати в розмірі 72 653 грн 42 коп. Даний судовий наказ набрав законної сили 15 червня 2023 року. На виконання даного Судового наказу також відкрито виконавче провадження №72227380 від 11.07.2023 р.

Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Верховний Суд у Постанові від 30 травня 2023 року в справі №873/79/22 вказав: Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, факт наявності у Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства заборгованості з виплати позивачу заробітної плати в розмірі 72 653 грн 42 коп. встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не потребує повторного дослідження та доказування у рамках даної справи.

Доказів про виплату вказаної суми Відповідачем Позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 вказала: стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Постановою ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) наведено висновки щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Саме такі правові висновки наведено у п.90-93 Постановою ВСУ № 14-623цс18.

В день звільнення, як вбачається із матеріалів справи позивачу, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, вихідної допомоги, що є підставою для стягнення на користь останньої вищевказаної заборгованості, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Представником Позивача надано до суду довідку форми ОК-5, з якої вбачається, що сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати у лютому 2023 складає 12864 грн 00 коп., у березні 2023 - 12864 грн 00 коп..

Таким чином, заробітна плата за два останніх місяці становить 25 728 грн. (12864 грн 00 коп. * 2), відповідно середньоденний розмір заробітної плати за останні два місяці складає 598 грн 33 коп. (25 728 грн / (59 16). Затримка розрахунку має місце з 29.04.2023, по 20.10.2023,що складає6 місяців або 183 дні, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з становить 109494,39 грн. ( 183 х 598,33 ).

Частиною 1, 3ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Таким чином, з урахуванням висновків, викладених в Постанові ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки, суд враховує, що розмір простроченої заборгованості складає 109 494,39 грн., при цьому відповідач не надає суду доказів про поважні причини, непроведення розрахунку з Позивачем. Тому, враховуючи компенсаторний характер виплат, передбачених статті 117 КЗпП України, суд вважає, відсутні підстави для зменшення розміру виплати середнього заробітку Позивачу.

В постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку.

В пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 вказано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач здійснив оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3220,80 грн., з відповідачів на корить позивача підлягає стягненню 3220,80 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.4,12-13, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки -задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Фондом державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) з 28 квітня 2023 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з посади директора Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 112; код ЄДРПОУ: 03187743) на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу: «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо», відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 112; код ЄДРПОУ: 03187743) на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса: 61017, Харківська обл.,місто Харків, вул. Велика Панасівська,112,ЄДРПОУ 03187743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 109494 грн. 39 коп. (сто девять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 39 копійок).

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в розмірі 1610 грн 40 коп. (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок).

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61052, м.Харків, вул.Велика Панасівська, буд. 112; код ЄДРПОУ: 03187743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в розмірі 1610 грн 40 коп. (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.12.2023.

Суддя В.Г. Пашнєв