Ухвала

від 13.12.2023 по справі 522/6429/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2067/23

Справа № 522/6429/19

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Комунального підприємства «Доброслав» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 у квітні 2019 року звернулась до суду з позовом, пред`явленим до прокуратури Комінтернівського району Одеської області, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Державної казначейської служби України, Комунального підприємства «Доброслав» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що нею, ОСОБА_2 , у 2003 році було взято в оренду землю, площею 0,5668 га, за адресою АДРЕСА_1 . Того ж року на вказані території нею було побудовано туристичний комплекс кафе «Народна кухня». У 2007 році було укладено договір оренди на 49 років та їй був виданий дозвіл на розроблення документів на 57 соток землі. У 2012 році був підписаний договір оренди землі з Коблевською сільською радою.

Проте, протягом 2008 року - 2012 років їй відмовляли в оформленні документів та здійснювався постійний тиск зі сторони Комінтернівської прокуратури та Комінтернівської райдержадміністрацїі. У 2014 році КП «Комінтернівський» (зараз КП «Доброслав») в особі ОСОБА_3 за розпорядженням прокурора Комінтернівського району повністю зніс всю нерухомість позивача, а саме вказаний туристичний комплекс кафе «Народна кухня».

Посилалась на те, що за висновком ОНДІСЕ №9540 від 01.12.2015 земельна ділянка, якій присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , на якій розміщене та експлуатується кафе «Народна кухня», знаходиться у межах адміністративно-територіальної одиниці Коблевської сільської ради, в межах населеного пункту Коблево Березанського району Миколаївської області, та вказана земельна ділянка знаходиться у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31 березня 2016 року (справа № 25-10-19/17-4849-2011) відмовлено в задоволенні позову Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення збудованих на ній будівель та споруд, чим на думку позивача визнано дії прокуратури, райдержадміністрації та КП «Комінтеренівське» незаконними.

За викладеного, з посиланням на ст.ст.1166, 1167, 1173 ЦК України, позивачка просила стягнути солідарно із відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 714 538,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 110 000 грн..

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

22 липня 2019 року Комінтернівською місцевою прокуратурою Одеської області надано суду відзив, в якому просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с.96-98).

Посилались на те, що Прокуратура Комінтернівського району Одеської області є структурним підрозділом прокуратури Одеської області, діяльність якої припинено в грудні 2015 року та з 15.12.2015 року утворено Комінтернівську місцеву прокуратуру, яка не є правонаступником прокуратури району та не є юридичною особою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань. Також на час подання позову (12.04.2019 року) прокуратура Комінтернівського району не існувала та на даний час не входить до Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, передбачених у додатку до Закону України «Про Прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Отже, взагалі позов ОСОБА_1 вважають таким, що не відповідає ст. 175 ЦПК України.

Додатково посилались на те, що позивачем не зазначено, яким саме розпорядженням прокурора в 2014 році було знесено об`єкти, не надано акту знесення чи будь-яких інших документів на підтвердження причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Саме рішення господарського суду ніяким чином не підтверджує існування шкоди у сумі 714 538,80 грн.. За викладеного, просили відмовити у позові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, КП «Доброслав» про відшкодування шкоди відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 13 грудня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились, причини поважності неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя Сегеда С.М. перебував у відпустці з 18 грудня по 27 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 грудня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №25-10-19/17-4849-2011 за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до ФОП ОСОБА_1 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення збудованих на ній будівель та споруд, за розглядом якої 31.03.2016 року було постановлено рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому господарським судом було встановлено наступні обставини, зокрема, що земельна ділянка відповідно до чергового кадастрового плану Комінтернівського району знаходиться поза межами населених пунктів на території Сичавської сільської ради.

Листом №Г-3493-24 від 22.12.2011 Комінтернівська районна державна адміністрація у відповідь на звернення ФОП ОСОБА_1 відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки загальною площею 0,5668га під розміщення туристичного комплексу на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, посилаючись на те, що у неї згідно з п.3 ст.122 Земельного кодексу України відсутні повноваження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рекреаційного призначення в оренду.

Згідно із листа КП «Комінтернівське РБТІ» №380 від 22.02.2012 не зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: територія Сичавської сільської ради 55 км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ,2 «г» Комінтернівського району Одеської області та інвентаризація цього об`єкту не проводилась; за гр. ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна не зареєстровано.

Відділ Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області листом №13-13-04/496 від 23.02.2012 повідомив про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (поза межами населених пунктів).

Згідно із наданої Комінтернівською райдержадміністрацією копії Пояснювальної записки до технічного звіту перенесення в натурі (на місцевість) межі між Одеською та Миколаївською областями в районі баз відпочинку „Коблево" від 2001р., з 1957 р. межа між Одеською та Миколаївською областями не змінювалась.

Відповідно до копії рішення Сичавської сільської ради №296-IV від 08.02.2006 «Про надання попередніх погоджень на створення комісії по вибору земельних ділянок, згідно поданих заяв громадян» надано попереднє погодження на створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення туристичного комплексу площею 0,5668га ОСОБА_1 .

Відповідно до акту польового обстеження та узгодження адміністративних меж Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 21.11.1991, межа Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області проходить по воді Тілігульського лиману протяжністю 6,4км та по відкритій території пойми між сільськими радами 1,8 км. Межа проходить по лінії, що є адміністративною межею між Одеською та Миколаївською областями.

Згідно із листа Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №204 від 05.03.2012 нею розроблений проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради, який затверджений рішенням №2 VI сесії шостого скликання Миколаївської обласної ради від 23.09.2011, згідно із чого спірна земельна ділянка площею 0,5668 дійсно знаходиться в рекреаційній зоні та входить в межі села Коблеве, Березанського району Миколаївської області.

Рішенням Сичавської сільської ради №296-IV від 08.02.2006 надано попереднє погодження на створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення туристичного комплексу площею 0,5668га ОСОБА_1 ..

У матеріалах справи наявне розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації №955/А-2001 від 20.07.2007 «Про створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення туристичного комплексу СПД ОСОБА_1 на території Сичавської сільської ради», за яким було призначено склад відповідної комісії.

Рішенням виконкому Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №12 від 31.01.2012 «Про надання юридичної адреси самовільно зайнятої земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 » присвоєно земельній ділянці та розташованим на ній об`єктам нерухомості, що самовільно зайнята ФОП ОСОБА_1 , наступну юридичну адресу: АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №1570/292/2012 відмовлено у позові ФОП ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи - Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

24 травня 2012 року між Коблівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено угоду №30 про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування до оформлення правовстановлюючих документів на землю, згідно з умовами якої ОСОБА_1 , яка користується земельною ділянкою площею 500 кв.м. (забудовані землі) для комерційного призначення в АДРЕСА_2 , зобов`язалась сплачувати на користь Коблівської сільської ради кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

За висновком ОНДІСЕ №9540 від 01.12.2015р. земельна ділянка, якій присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , на якій розміщене та експлуатується кафе «Народна кухня», знаходиться у межах адміністративно-територіальної одиниці Коблевської сільської ради, в межах населеного пункту Коблево Березанського району Миколаївської області, та вказана земельна ділянка знаходиться у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора Комінтернівського району Одеської області, господарський суд Одеської області виходив із того, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, яка прокурором визначена позивачем у справі, не має ніякого відношення до здійснення розпорядчих дій стосовно спірної земельної ділянки, як такої, що розмішена на території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Також посилаючись на угоду, укладену 24.05.2012р. між Коблевською сільською радою та ОСОБА_1 про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування до оформлення правовстановлюючих документів на землю, господарський суд прийшов до висновку, що прокурор не довів суду самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки з підстав наявності волевиявлення Коблевської сільської ради на таке користування шляхом укладення угоди.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалась на те, що у 2014 році КП «Комінтернівський» (зараз КП «Доброслав») в особі ОСОБА_3 за розпорядженням прокурора Комінтернівського району повністю зніс всю нерухомість позивача, а саме вказаний туристичний комплекс кафе «Народна кухня», у зв`язку з чим їй було завдано матеріальну шкоду у розмірі 714 538,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 110 000 грн.

З цього приводу 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 зверталась до СВ Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області з заявою про те, що не встановлені особи пошкодили металевий каркас торгівельного кіоску, розташованого на території належної останній земельній ділянці в с. Коблево, Березанського району Миколаївської області. За вказаним фактом до ЄРДР 18.02.2014 року було внесені відомості за №12014150150000081 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України (а.с.222).

Постановою слідчого СВ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 13.04.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014150150000081 від 18.02.2014 року за фактом пошкодження металевого каркасу торгівельного кіоску, який був розміщений в с. Коблево, Березанського району Миколаївської області, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.226-227).

Згідно із листа КП «Доброслав» від 01.07.2019 вих.№16 (а.с.82), КП «Доброслав» повідомило, що гр. ОСОБА_3 ніколи не працював та на даний час не працює в КП «Доброслав» Лиманського району в Одеській області. Також повідомлено, що КП «Доброслав» Лиманського району в Одеській області ніяких незаконних робіт не проводив на території Сичавської сільської ради, 55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 2-г.

У рамках цивільної справи проведено судова психологічна експертиза за висновком від 24.09.2020, якої було визначено, що у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості й виникли через неправомірні дії з приводу знесення належного їй туристичного комплексу кафе «Народна кухня» та їх (неправомірні дій) наслідки; ОСОБА_1 завданні страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується справою; Орієнтований розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , може приблизно відповідати заявленим вимогам та становити 300 000 грн. (а.с.120 на звороті).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особипідприємці (далі ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) вказано, що «господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44цс19) вказано, що:

15. Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури, вчиненою під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у кримінальних провадженнях.

16. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду не погоджується із доводом касаційної скарги про те, що відсутні нормативні акти, які визначають юрисдикцію господарських судів щодо вирішення спору про відшкодування матеріальної шкоди.

18. Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 44 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) зазначено, що

«6.2. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

6.3. Як уже зазначалося, позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб ДПІ, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, статті 47 ГК України, статей 5, 21 Податкового кодексу України.

6.4. За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

6.6. За частиною ж п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

6.7. З огляду на викладене наведені в касаційній скарзі доводи щодо непідвідомчості цього спору судам господарської юрисдикції є помилковими, а підстав для закриття провадження у справі немає.

6.21. Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

6.22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що порушення особою зобов`язання призводить до приниження її ділової репутації. Тому обґрунтованими є висновки першої й апеляційної інстанцій щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди.

6.23. Суди попередніх інстанцій, керуючись засадами розумності та виваженості, вважали за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення моральної шкоди до 50 000,00 грн. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком».

У справі, що переглядається:

1) ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та 01 вересня 2000 року зареєструвала підприємницьку діяльність; відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (т. 2, а.с 96-97); згідно з наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 зверталася із заявами, запитами до державних та комунальних підприємств як фізична особа-підприємець;

2)при пред`явленні позову позивач вказувала на те, що шкода, яка завдана їй діями відповідачів, завдана їй як суб`єкту господарської діяльності у зв`язку із позбавленням можливість здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За ч. 2 вказаної статті порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Комунального підприємства «Доброслав» про відшкодування шкоди підлягають розгляду за правилами іншої юрисдикції - в порядку господарського судочинства, апеляційний суд на підставі ст. 377 ЦПК України скасовує рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року, закриває провадження в справі та роз`яснює позивачу про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від17вересня 2021рокускасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Комунального підприємства «Доброслав» про відшкодування шкоди.

Повідомити ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

А.І. Дришлюк