Постанова

від 22.11.2007 по справі ас12/98-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС12/98-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.07           Справа №АС12/98-07.

Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.

При секретарі судового засідання  Бардаковій О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача –  Макаренко  М.А., Лазарко Н.І.

Від відповідача –  Скуба  Л.В. (дов. №18058/9/10-009 від 02.04.2007 р.), Мойса Л.В. (дов. 24259/9/10-009 від 06.04.2007 р.), Циганенко А.К. (69034/9/10-009 від 02.11.2006 р.)

Розглянувши матеріали справи № АС 12/98-07

за позовом -    Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс-капітал»,  м. Суми

до відповідача  –  Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                 Предмет спору:  Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001242303/0/50079 від 01.08.2006 року і № 0001751707/0/17319/1/32603600/49563 від 31.07.2006 року.

15.10.2007 року позивач враховуючи висновок судово-бухгалтерської експертизи уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0001242303/0/50079 від 01.08.2006 року в частині донарахування податку на прибуток  в сумі 25 845 грн. і штрафних санкцій 9 983 грн., а також визнати  нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001751707/0/17319/1/32603600/49563 від 31.07.2006 року про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 2 540 грн. 32 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач при проведенні перевірки виключив повністю з валових витрат суму витрат по ремонту орендованих  основних засобів 139 528 грн., які  позивач вважає мав  право віднести  до складу  валових витрат.  Також  позивач вказує на неправомірне  нарахування податку на доходи фізичних осіб, так як за весь перевіряємий період позивач нарахував заробітну плату працівникам в грошовій формі і лише в окремих  періодах здійснював виплату товаром, але виплату товаром відповідач розцінює як і нарахування  заробітної плати у не грошовому вигляді.

Відповідач вимоги позивача не визнав. Прийняті рішення вважає  законними, посилаючись на те, що позивач у 2005 році здійснив ремонт  орендованих транспортних засобів на суму 1 398 282 грн. 77 коп. та відніс його на валові витрати, не створивши балансової вартості відповідної групи основних фондів.

Відповідач вважає, що позивач повинен  був сформувати   балансову вартість на суму поліпшення орендованих основних фондів по рахунку «Транспортні засоби» і мало б право  проводити нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість  у вигляді ремонту орендованих основних фондів  в наступних податкових періодах.

В судовому засіданні відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалися перерви  з 24.09.2007 р. до 15.10.2007 р.; з 15.10.2007 р. до  29.10.2007 р.; та з 29.10.2007 р. до 12 год. 20 хвилин 22.11.2007 року.

                    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,   суд

                                                            ВСТАНОВИВ :

                    За результатом виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового  та валютного законодавства України ТОВ «Агросервіс-капітал» за період з 01.04.2005 р.  по 31.03.2006 р. (акт перевірки від 21.07.2006 року № 4674/32603600/74) Державна податкова інспекція в м. Суми  прийняла податкові повідомлення – рішення від 01.08.2006 р. № 0001242303/0/50079, яким визначено позивачу податок  на прибуток 48 494 грн. 40 коп., в тому числі штрафна санкція 13 452грн. 61коп., та повідомлення-рішення від 31.07.2006р. 0001751707/0/17319/1/32603600/49563 про визначення  позивачу податку  з доходів найманих працівників в розмірі 2 590 грн. 32 коп., в тому числі штрафні санкції 1 726 грн. 88 коп.

                    Як вбачається  із акту  перевірки при перевірці позивача було встановлено, що ТОВ «Агросервіс-капітал» за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. встановлено заниження  податку на прибуток на суму 35 041 грн. 79 коп., в тому числі: за 3-й квартал 2005 р. на 30 250, 00 грн.; за 4-й квартал 2005 р. на 3 942, 50 грн.; за 1-й квартал 2006 р. на 849, 29 грн.

                    Донарахування  податку на прибуток сталося  внаслідок  завищення позивачем загальної суми валових витрат на 170 799 грн. 17 коп., в тому числі за 3-й квартал 2005 р. на 121 100, 00 грн.; за 4-й квартал 2005 р. на 18 700 грн. 00 коп.; за 1-й квартал 2006 р. на 30 999 грн. 17 коп.

                    Позивачем на позабалансових рахунках 103, 104, 105, 106 обліковуються орендовані основні  фонди на загальну суму 1 398282 грн. 72 коп. Балансова вартість власних основних фондів станом на 01.01.2005 року складає 1 200 грн. 00 коп.

                    ТОВ «Агросервіс-капітал»  у 2005 році здійснено  ремонт орендованих транспортних засобів  на суму  1 398 282 грн. 72 коп. та віднесено її на валові витрати не створивши балансової вартості відповідно групи основних фондів.

                    Відповідач встановив, що станом на 01.01.2006 року  балансова вартість поліпшення  орендованих  основних фондів по рахунку 105 «Транспортні засоби» повинна складати 139 828 грн., 27 коп. Балансова вартість  власних основних фондів складає 83 300 грн. Сукупна балансова  вартість всіх груп основних фондів повинна складати 223 128 грн. 27 коп.  Підприємство, на думку відповідача, мало право в 1-му кварталі 2006 року віднести до складу валових  витрат суму  витрат на поліпшення  основних фондів в розмірі 22 312 грн. 83 коп., що складає 10 відсотків від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок такого звітного періоду,  визначеної відповідачем у сумі 223 128 грн. 27 коп.

Відповідач вважає, що позивач  допустив порушення п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» № 283/97 ВР від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями) (надалі  Закон 283), так як не сформував  балансову вартість на суму поліпшення  орендованих основних  фондів, внаслідок  чого були занижені амортизаційні відрахування на 6 526 грн. 50 коп. , в тому числі за 2005 рік на суму 3 030 грн. за  1-й квартал 2006 року на суму 3 496 грн., а також  завищені валові витрати за 2005 рік на 139, 8 тис. грн., за  1-й квартал 2006 року на 53 312 грн.

                    Також в акті перевірки зазначено, що підприємством заробітна плата виплачувалась не в грошовій формі оплати праці, а саме:  в травні – червні 2005 р. та в січні 2006 року, що відображено в бухгалтерському обліку: Д-т рах. 661 «Заробітна плата» - К-т рах. 702  «Дохід від продажу товару».

                    Сальдо по рахунку  661 «Заробітна плата» станом на 01.05.2005 року становило 21 598 грн. 50 коп. У травні 2005 року видавалась заробітна плата цукром на загальну суму 22 865 грн. 57 коп., готівкою було виплачено 540 грн. 00 коп.

                    Сальдо по рахунку 661 «Заробітна плата» станом на 01.06.2005 року становило 24 055 грн. 28 коп. У червні 2005 року цукром було  виплачено 16 220 грн. 63 коп., готівкою 13 000 грн. 00 коп.

                    В січні 2006 року працівнику підприємства Антоненко І.М. зарплата була повністю виплачена не в грошовій формі на суму 1 827 грн. 02 коп. без урахування вимог п.п. 3.4 ст. 3 Закону  України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-1У від 22.05.2003 року  із змінами та доповненнями (без застосування коефіцієнту).

                    Відповідач посилається на порушення позивачем  п.п. 8.1.1  п. 8.1.4 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-1У від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями (надалі Закон № 889), так як позивач не вірно визначив об»єкт оподаткування, а саме: не застосовувався  коефіцієнт  до нарахування (виплат) доходів в негрошовій формі за звичайними цінами, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету  податок з доходів фізичних осіб в сумі 863 грн. 44 коп.

                    Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, з наступних підстав:

                    Відповідно до ухвали господарського  суду Сумської області від 24.05.2007 року у справі була призначена судова  бухгалтерська експертиза. До господарського суду 01.08.2007 року надійшов висновок № 848 судово-економічної експертизи по   адміністративній справі  №  АС 12/98-07, складений 25.07.2007 року  експертами Сумського  відділення Харківського НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

                    За даними проведеної експертизи  у справі встановлено, що  обґрунтована балансова вартість  основних фондів підприємства ТОВ «Агросервіс-капітал» відповідно до п.п. 8.3.2 п. 8.3; п. 8.6  п. 8.7 статті 8  Закону № 283 станом на 01.04.2005 року (початок періоду для перевірки) складала 216 101, 71 грн. Балансова вартість власних основних засобів – 118 603, 75 грн.;  частина вартості  поліпшень об»єкта оперативного лізингу (оренди), що амортизується 97 497, 96 грн. За висновком експертизи позивач обґрунтовано мав право віднести до валових витрат  в перевіряємому періоді витрати на поліпшення  орендованиї основних засобів в  межах 10 відсотків балансової вартості  в 2005 році в сумі 10,4 тис. грн. і в 1-му кварталі 2006 року  в сумі 31,6 тис. грн. і зменшити оподатковуваний  прибуток на суму амортизаційних витрат в 2005 році в сумі 80, 2 тис. грн.  і в 1-му кварталі 2006 року – 31, 5 тис. грн..

                    Відповідач врахував при перевірці витрати позивача лише за 1-й квартал 2006 року, за три квартали 2005 року витрати  не були враховані, також  не враховані суми амортизації витрат по ремонту основних фондів.

                    Відповідно до п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону № 283 платники податку мають  право протягом  звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов»язані з поліпшенням  основних фондів, що  підлягають  амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних  фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

                    Станом на 01.01.2005 року позивач мав створену балансову вартість  основних фондів в сумі витрат по ремонту орендованих фондів та в  сумі  придбаних основних фондів і введених  в експлуатацію в сумі  104 137, 32 грн., тому позивач в 2005 році мав право віднести до валових витрат  витрати  на ремонт основних фондів в сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості, тобто   10414  грн.

                    Станом на 01 січня 2006 року позивач мав створену балансову вартість основних фондів в сумі витрат по ремонту  орендованих основних фондів і в сумі  придбаних  основних фондів в сумі 316 007 грн. 69 коп. і відповідно до норм п. 8.7. ст. 8 Закону 283 мав право віднести до валових витрат витрати по  ремонту основних фондів в сумі, що  не перевищує 10 відсотків сукупної  балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду в сумі 31 601 грн.

                    Крім того, позивач із створеної балансової вартості  основних фондів із витрат по ремонту орендованих основних фондів і придбаних основних фондів мало право включити в зменшення  оподатковуваного прибутку  амортизацію в сумі 111663 грн. відповідно до положень ст. 8 Закону 283. Відповідач при визначенні оподатковуваного прибутку  безпідставно не взяв до уваги 83 608 грн.

                    Таким чином, при визначенні оподатковуваного прибутку  відповідач безпідставно  збільшив суму оподатковуваного прибутку  на суму 19 774 грн. витрат по  ремонту основних  фондів і на суму  амортизаційних відрахувань  83 608 грн. і як наслідок безпідставно збільшено податок на прибуток в сумі 25 845 грн.  (19 774 грн. + 83 608 грн. х 25 %).

                    Штрафні санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення  зобов»язань платників податків перед  бюджетами та державними  цільовими фондами» №  2181-Ш від 21.12.2000 р., якою передбачено, якщо у випадках  за даними документальних перевірок платника  податків встановлюються факти  заниження його податкових зобов»язань, заявлених у податкових деклараціях, такий  платник податків зобов»язаний  сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми  недоплати (заниження суми податкового зобов»язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така  недоплата, та закінчуючи  податковим періодом, на який  припадає отримання таким  платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але  не більше 50 відсотків такої суми та не менше десяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Зважаючи на зазначену норму Закону штрафна санкція в сумі 9 983 грн. нарахована неправомірно.

                    Також суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу 2 590 грн. 32 коп. податку з доходу фізичних осіб.

                    Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь  платника податку, утримує податок  від суми такого доходу за його рахунок,  використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

                    Згідно п.п. 3.4 ст. 3 вказаного Закону при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових  формах, об»єкт оподаткування  визначається як вартість  такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на відповідний коефіцієнт.

                    Посилаючись на вказані норми Закону відповідач здійснив нарахування податку з доходів фізичних осіб.

                    Відповідно  до поданих позивачем відомостей нарахування заробітної плати в перевіряє мий період, підприємство  нараховувало заробітну плату виключно в грошовій формі. В окремих періодах здійснювалася виплата заробітної плати товаром, цукром, але при цьому нарахування заробітної плати проводилося лише в  грошовій формі.

                    На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

                    Відповідно до ст. 94  Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи результати експертизи в частині підтвердження позовних  вимог, на користь позивача присуджуються витрати по проведенню експертизи в розмірі 3 671  грн. 87 коп., та держмито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                           ПОСТАНОВИВ :

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати  нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми  № 0001242303/0/50079 від 01.08.2006 р. в частині  донарахування податку на прибуток 25 845 грн.  та штрафної санкції в сумі 9 983 грн.

3. Визнати  нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми  № 0001751707/0/17319/1/32603600/49563 від 31.07.2006 року.

4.   Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс-капітал», м. Суми, вул. Боровського, 35, ід. код 32603600 витрати по проведенню експертизи в сумі 3 671 грн. 87 коп., державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.

 5.  Видати  виконавчий  лист  після вступу даної постанови в законну силу.

4. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

          5.  Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду  першої інстанції, якщо інше не встановлено цим  Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.