Рішення

від 18.12.2023 по справі 369/13165/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13165/23

Провадження № 2/369/5723/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2023 м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Бугайовій М.В.

за участю прокурора Тарасенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу з позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації, -

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації.

У приватній власності ОСОБА_2 перебували: земельна частка (пай) площею 1,82 га на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії

РН № 382007, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від

30 березня 2000 року за № 145, зареєстрованого 18 серпня 2000 року; земельна ділянка площею 0,1210 га з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913, що посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388635, виданого

08 липня 2011 року управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2010 року № 4239 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 322240001003946; земельна ділянка площею 0,2892 га з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010, що посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 064680, виданого 17 червня 1999 року на підставі рішення Бузівської сільської ради від 22 листопада 1996 року № 219 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 817/18156.

Надалі, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 липня 2015 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-1082), за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну частку (пай).

У подальшому, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 10 січня 2017 року № 15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається у власність ОСОБА_1 , спадкоємиці земельної частки (паю) за рахунок земель КСП «Бузова» для ведення особистого селянського господарства. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:001:0069 площею 0,6792 га. На підставі вищевказаного розпорядження та свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:001:0069 площею 0,6792 га (номер відомостей про речове право 18711918 від 23 січня 2017 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 33569634 від 26 січня 2017 року).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2016 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-299), за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913.

На підставі вищезазначеного свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913 площею 0,1210 га (номер відомостей про речове право 13987418 від 01 квітня 2016 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 29066464 від 01 квітня 2016 року).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 липня 2017 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-1080), за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010.

На підставі вищезазначеного свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010 площею 0,2892 га (номер відомостей про речове право 10487104 від 21 липня 2015 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 23016869 від 21 липня 2015 року).

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельні ділянки досі мають цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 30 червня 2023 року № 8.1-1055/8 за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , що свідчить про те, що остання не отримала громадянства України чи посвідку на тимчасове (постійне) проживання в Україні.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у період з липня 2015 року по січень 2017 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельні ділянки, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на викладене, прокурор просив суд конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельні ділянки: з кадастровим номером 3222480800:11:001:0069, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 січня 2017 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33569634; з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2016 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 29066464; з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2015 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 23016869 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 39817550).

Стягнути з відповідачки на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641).

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області

Дубас Т.В. від 28.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 30.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 18.12.2023 прокурор з`явилася. Позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у приватній власності ОСОБА_2 перебували: земельна частка (пай) площею 1,82 га на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 382007, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30 березня 2000 року за № 145, зареєстрованого

18 серпня 2000 року; земельна ділянка площею 0,1210 га з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913, що посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388635, виданого 08 липня 2011 року управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від

20 жовтня 2010 року № 4239 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 322240001003946; земельна ділянка площею 0,2892 га з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010, що посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 064680, виданого 17 червня 1999 року на підставі рішення Бузівської сільської ради від 22 листопада 1996 року № 219 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 817/18156.

Надалі, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 21 липня 2015 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-1082), від 01 квітня 2016 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-299), від 21 липня 2017 року (спадкова справа №46, зареєстровано в реєстрі за №1-1080) за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну частку (пай) (якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 3222480800:11:001:0069); на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на вищевказані земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480800:11:001:0069, 3222480800:11:004:0913 та 3222480801:01:008:5010 рахуються, як землі сільськогосподарського призначення з видом використання: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 30 червня 2023 року № 8.1-1055/8 за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , що свідчить про те, що остання не отримала громадянства України чи посвідку на тимчасове (постійне) проживання в Україні.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 у період з липня 2015 по січень 2017 набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:11:001:0069, 3222480800:11:004:0913 та 3222480801:01:008:5010, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд також враховує, що чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом. В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Враховуючи, що отримані ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222480800:11:001:0069, 3222480800:11:004:0913 та 3222480801:01:008:5010, нею добровільно не відчужені упродовж встановленого законодавством України річного строку, право власності на такі земельні ділянки підлягають припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду. Тому позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов Заступника керівника Києво-Святошинської районної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київської області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації задовольнити.

Конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельні ділянки:

з кадастровим номером 3222480800:11:001:0069, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 січня 2017 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33569634;

з кадастровим номером 3222480800:11:004:0913, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2016 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 29066464;

з кадастровим номером 3222480801:01:008:5010, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2015 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 23016869

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір у розмірі 2684 грн. за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641).

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.12.2023.

Суддя Тетяна ДУБАС