Ухвала

від 20.12.2023 по справі 369/21154/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/21154/23

Провадження №2/369/7503/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., перевіривши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» треті особи приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову. Просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 24.05.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, реєстрований №52136 щодо стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів на суму 91942 грн. у виконавчому провадженні №65870625 від 23.06.2021 року, що перебуває на виконанні у заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазюка Данила Максимовича. Заяву мотивував тим, що предметом позову є визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до несправедливого виконання незаконного виконавчого напису, що призведе до значних матеріальних втрат зі сторони позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку, що вимога про зупинення стягнення підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії, а також зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №285/2445/18 (провадження № 61-45537св18), від 16.09.2020 у справі № 344/6384/18 (провадження № 61-2347св19) та від 17.11.2020 у справі № 766/25403/18 (провадження №61-5718св19), вирішуючи питання, пов`язані з подібними у даній справі правовідносинами.

Суд вважає, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач виконає оспорюваний виконавчий напис у примусовому порядку, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист його прав, так як у разі стягнення коштів з позивача в порядку виконання виконавчого напису йому не можливо або важко буде відновити його порушене право.

При цьому, вжиття забезпечення у даній справі до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.

Враховуючи предмет даного позову, наведені представником позивача докази та обґрунтування заявлених вимог щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №52136 від 24.05.2021 року до набрання законної сили рішення суду по даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» треті особи приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Зупинити стягненняна підставівиконавчого напису приватногонотаріуса Бучанськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкОлени Василівни№52136від 24.05.2021 року у виконавчомупровадженні №65870625 від 23.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» грошових коштів у розмірі 91942 грн.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ