Рішення

від 09.11.2023 по справі 553/375/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 553/375/23

Провадження № 2/553/1995/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.11.2023м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Левицької В.О.,

представника позивача - адвоката Щербака М.І.,

представника відповідача - адвоката Будігая О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и в :

23 лютого 2023 року до Ленінського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» до ОСОБА_1 , в якій позивачем заявлені вимоги про стягнення за період з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2023 року заборгованості із сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 23 149,47 грн., 3% річних в сумі 2 142,44 грн., інфляційні витрати в сумі 6038,36 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Після відкриття провадження у справі, 11.04.2023 представником позивача ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» адвокатом Щербаком М.І. подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. В якій представник позивача посилається на положення ст. 49 ЦПК України та Постанову КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та зменшує розмір позовних вимог до відповідача на суму нарахованих 3 % річних від простроченої суми, що становить 2142,44 грн., інфляційних витрат в розмірі 6038,36 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість по внескам та платежам на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 23149,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 22.08.2019 в будинку АДРЕСА_1 на підставі ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4». ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення комори №1 (яке з грудня 2022 року перереєстровано в приміщення №156. 157) у будинку АДРЕСА_1 та відповідно є одним із співвласників спільного майна даного багатоквартирного будинку. Право власності відповідача на вказане нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 314828316 від 10.11.2022. Рішенням загальних зборів ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 27.11.2019 затверджено розміри обов`язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території - 3 грн. 54 коп. за один квадратний метр загальної площі приміщення (Протокол №2 від 27.11.2019). Відповідно до ст. 360 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 5.2.8 Статуту ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» на власників квартир покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за утримання будинку та прибудинкової території.

Представник позивача зазначає, що ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» належним чином виконує свої зобов`язання по утриманню будинку, своєчасно та в повному обсязі оплачує належні рахунки постачальників житлово-комунальних послуг за рахунок внесків інших співвласників, що дає змогу відповідачу систематично та безперебійно отримувати та користуватися житлово-комунальними послугами, без яких користування квартирою у житловому будинку є неможливим. Відповідач постійно порушує свій обов`язок щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим, за період 01.11.2019 по 31.01.2023 має заборгованість по внесках та платежам на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 23149,47 грн. 16 січня 2023 на відомі позивачу адреси проживання відповідача надіслано претензію - попередження з вимогою про сплату заборгованості протягом 10 днів з дня отримання та попередження про звернення до суду з позовом про стягнення боргу, однак станом на дату подання позову до суду заборгованість не погашена.

17.05.2023 представником відповідача - адвокатом Будігай О.В. подано до суду відзив на позов, в якому просив визнати поважними причини не подання відповідачкою відзиву на позовну заяву та поновити пропущений строк на подання відзиву, у зв`язку тим, що відповідачка з 15.01.2019 проживала в місті Києві та з 25.08.2022 перебуває за кордоном та їй не було відомо про розгляд даної справи.

Судом вказане клопотання задоволено, поновлено строк на подання відзиву та прийнято відзив.

Щодо обставин справи представник відповідача вказує, що приблизно в липні 2017 року відповідачка зареєстровала право власності на нежитлове приміщення (комора № НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , площа якого від забудовників рахувалася 84,6 кв.м. В подальшому вказане нежитлове приміщення було поділено на окремі нежитлові приміщення за № 156 та № 157 та встановлено, що фактична їх загальна площа складає 81,2 кв.м, а не 84,6 кв.м. Здійснено перереєстрацію права власності на нежитлові приміщення, а також підготовлена з цього приводу відповідна технічна документація. 27.07.2021 ОСОБА_1 вперше зареєстровано право власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Звертає увагу на встановлені невідповідності, а саме: при порівнянні площ квартири АДРЕСА_5 , зазначеної в матеріалах справи, наданих позивачем (38,9 кв.м.) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 № 268220509 (38,0 кв.м.), а також при порівнянні площ квартири АДРЕСА_4 , зазначеної в матеріалах справи, наданих позивачем (45,1кв.м.) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 № 268214413 (44,6 кв.м.). Зазначає, що ОСОБА_1 вказані приміщення ніяким чином не використовувались, оскільки їх стан був - «від будівників», у зв`язку з чим, відповідачкою жодних дій щодо користування ліфтами, під`їздами, прибудинковою територією, водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням тощо не здійснювалось, а від так і тривалий час не здійснювалась оплата за начебто послуги позивача. Крім того ситуація ускладнилася з початком у 2020 році пандемії «CОV1D-19», а згодом з 24 лютого 2022 року військової агресії РФ проти України. Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі через їх хибність та необґрунтованістю, так як їй не було відомо про існування ОСББ, не було запрошено на установчі збори, які начебто відбулися 22.08.2019, не укладено жодних договорів з позивачем. За весь той час, що відповідачка іноді відвідувала свою нерухомість, не було жодної документації, яка стосується оплати начебто за послуги позивача та жодної вимоги чи претензії про начебто існування будь-якої заборгованості. При цьому, позивачу відомо про відсутність будь - якого користування приміщеннями (нежитлові приміщення № № 156-157 та квартири АДРЕСА_6 ), які належать ОСОБА_1 та початок ремонтних робіт в цих приміщеннях тільки в жовтні 2022 року, які на прохання відповідачки організовував її батько - ОСОБА_2 .

Представник відповідача у відзиві не погоджується з розрахунком заборгованості, який надано позивачем, так як розрахунок містить помилки, прорахунки та не відповідає вимогам ст. 257 ЦК України. Вказує, що позивачем не взято до уваги вимоги ст.257 ЦК України щодо загальної давності позовних вимог у три роки, тому, з урахуванням дати подачі до суду позовної заяви 23.02.2023, всі вимоги до 23.02.2020 є протиправними. Фактично відповідач не отримувала послуги, заявлені позивачем площі приміщень фактично не відповідають дійсності, не враховано дату реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_6 , що відбулося лише 27.07.2021, а від так до цього часу нарахування будь-якої заборгованості за начебто падання послуг є неправомірним. У відзиві приведено власний розрахунок заборгованості, відповідно до якого, відповідач у випадку повноцінного використання нею належної нерухомості повинна була б сплатити 15 442, 08 грн. У задоволенні позову просить відмовити через необґрунтованість та протиправність позовних вимог.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, відповідач є користувачем квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_7 , як власник з 2017 року, тобто з моменту введення будинку в експлуатацію, а тому в розумінні чинного законодавства є споживачем житлово-комунальних послуг і несе ті ж обов`язки з їх оплати, що й співвласники будинку. До набуття права власності на квартири 29.07.2021, відповідач не зверталася для реєстрації свого права власності на вказані вище квартири та на думку представника позивача, відповідач умисно не реєструвала право власності, щоб не сплачувати комунальні послуги. Однак, відповідно до усталеної судової практики, власник/користувач нерухомого майна (квартир) може бути позбавлений від сплати комунальних послуг, тільки тоді, якщо доведе, що через незалежні від нього причини не міг зареєструвати своє право власності раніше. Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 були договори про участь у Фонді фінансування будівництва від 08.06.2016, акти приймання-передачі нерухомого майна від 16.05.2017, довідки про участь у Фонді фінансування будівництва від 16.05.2017, що в сукупності свідчить про те, що відповідач отримала обидві квартири, як об`єкт нерухомого майна після здачі житлового будинку в експлуатацію в 2017. Тобто відповідач була користувачем квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а право власності зареєструвала лише 29.07.2021, однак це не звільняє відповідача від обов`язку сплати за житлово - комунальні послуги. Незважаючи на реєстрацію відповідачем права власності на профінансовані нею квартири лише в липня 2021 року, зобов`язання виконувати рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку існували у відповідача на момент прийняття таких рішень, так як на час їх прийняття вона вже була власником майнових прав на цей об`єкт нерухомості.

Факт неприйняття участі відповідача в установчих зборах ОСББ, незнання про утворення ОСББ, незгода з розміром тарифів, затвердженими загальними зборами ОСББ, не є предметом розгляду справи № 553/375/23 та не може бути підставою для звільнення від сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території. Не проживання відповідача у квартирі, яка належить їй на праві власності та факт відсутності реєстрації у цій квартирі також не звільняє від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг, які були надані ОСББ. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Факт невикористання ОСОБА_1 нерухомого майна, відсутність в них зробленого ремонту, проживання за іншою адресою, не може бути підставою для звільнення від сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території. Відсутність договору між позивачем та відповідачем щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будівлі.

Щодо розміру заборгованості представник позивача вказує, що всі нарахування внесків за квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 з листопада 2019 року здійснювалися виходячи з інформації щодо площі квартир, що була наявна у позивача: по квартирі 107 - 38,9 кв.м. та квартирі 108 - 45,1 кв.м., з розрахунку по 3,54 гри. за один кв.м. площі нерухомого майна. Звертає увагу, що в листопаді 2022 року, у зв`язку з отриманням позивачем уточненої інформації щодо площі квартир 107 (38,0 кв.м.) та 108 (44,6 кв.м.) було здійснено перерахунок, розмір заборгованості зменшено на 178,42 грн., що відображено у додатку 4 до позовної заяви. Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності площа комори № 1 з липня 2017 року до 05 грудня 2022 року складала 84,6 кв.м. та лише після 05.12.2022, коли здійснено реєстрацію права власності окремо на приміщення 156 та 157 можлива зміна площі нерухомого майна, у зв`язку з чим нарахування за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року, виходячи з об`єкту нерухомого майна та його площі 84,6 кв.м., є вірним.

В судовому засіданні 06.06.2023 представником відповідача надано до суду для долучення до матеріалів справи копію квитанції №7940-2195-5393-7088 від 05 червня 2023 року про сплату грошових коштів в сумі 15 442, 08 грн., з призначенням платежу: «погашення заборгованості за послуги ОСББ, платник ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_8 .

Представник позивача у письмових поясненнях з окремого питання, які подані до суду 11.08.2023, зазначає, що за період з листопада 2019 року по січень 2023 року (включно) загальний розмір внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території щодо квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , приміщень 156 та АДРЕСА_9 (до 05.12.2022 - комора № НОМЕР_2 ) складає 23149,47 грн., відповідно оплата за послуги ОСББ, проведена 05 червня 2023 року в розмірі 15442,08 грн. не є повною оплатою по внесках та платежам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2019 по 31.01.2023. Вважає, що відповідач, здійснивши оплату 15442,08 гри. в межах розгляду судової справи № 553/375/23 визнала наявність заборгованості перед ОСББ по оплаті за послуги по утриманню будинку та здійснила її часткове погашення. Так як в квитанції № 7940-2195-5393-7088 від 05.06.2023, якою сплачено на рахунок позивача 15442,08 грн. не зазначено періоду за який сплачено гротові кошти, позивачем отримані грошові кошти було зараховано в погашення заборгованості, що виникла раніше. Відповідно, після 06 червня 2023 року несплаченою з розміру заборгованості, що є предметом позову, залишилася сума боргу в розмірі - 7707,39 грн.

Представник позивача ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» - адвокат Щербак М.І. в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити з урахуванням сплаченої відповідачем суми, посилався та просив врахувати позицію викладені у заявах по суті справи. Також вказав, що питання затвердження кошторису та змісту його статей не є предметом розгляду даної справи. Щодо строку позовної давності в судовому засіданні представник позивача зазначив, що з урахуванням положень Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки, визначені статтею 257 ЦК України під час дії карантину (COVID-19) та військового стану, продовжуються на строк дії карантину та строк дії військового стану, у зв`язку з чим, вимоги заявлені в межами строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Будігай О.В. в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСББ. Підтримав та просив врахувати позицію сторони відповідача викладену у заявах по суті. Оголосив в судовому засіданні додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи. Просив взяти до уваги, що 06.06.2023 відповідачкою сплачено на користь позивача за начебто надані ним послуги на загальну суму 15 442,08 грн., а саме: по квартирі АДРЕСА_3 в сумі 2423,78 грн., по квартирі АДРЕСА_7 в сумі 2868,23 грн., по приміщенню № 156 в сумі 4615,92 грн, по приміщенню № 157 в сумі 5514,15 грн., що підтверджується квитанцією AT «А-БАНК» від 06.06.2023 за № 7940- 2195-5393-7088. Вказав на неправомірність тверджень позивача про правомірність нарахування відповідачу оплати за послуги по утриманню будинку, саме починаючи з дати створення ОСББ та затвердженням рішенням загальних зборів ОСББ розмірів обов`язкових платежів з листопада 2019 року. Позивачем жодного разу не було належним чином направлено відповідних квитанцій та претензій. Зазначає, що позивач ніяким чином не надав підтвердження надання відповідачки своїх незрозумілих послуг з моменту створення ОСББ та затвердження розмірів обов`язкових платежів з листопада 2019 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності і взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. (ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»)

Згідно ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення, загальна площа яких становить більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Судом встановлено, що 22 серпня 2019 року в будинку АДРЕСА_1 відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4». (протокол установчих зборів від 22.08.2019 - а.с.5-7)

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Нормами ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно п. 2.1 розділу 2 Статуту ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав його співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. ( а.с. 18).

Рішенням загальних зборів ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 27.11.2019 затверджено розміри обов`язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території - 3 грн. 54 коп. за один квадратний метр загальної площі приміщення квартир та в сумі 3,54 грн. за один квадратний метр загальної площі для нежитлових приміщень на місяць починаючи з 01 листопада 2019 року. (протокол загальних зборів ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» № 2 від 27.11.2019 - а.с. 8-9)

Нормами статті 10 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішення загальних зборів об`єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів у порядку, визначеному частиною двадцять шостою статті 6 цього Закону, або в іншому порядку, визначеному загальними зборами об`єднання. Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Об`єкти нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 та нежитлові приміщення № 156, АДРЕСА_9 (до 05.12.2022 - комора №1) у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с. 10-11, 82-83, 92-93, 102-105)

Так, 27.07.2021 ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 38 кв.м.

27.07.2021 ОСОБА_1 зареєстровано право власності па квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,6 кв.м.

В липні 2017 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення - комора № НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв.м. В подальшому нежитлові приміщення були поділені на окремі нежитлові приміщення за № 156 та № 157 та відповідачем 05.12.2022 здійснено реєстрацію права власності окремо на приміщення № 156 та № 157.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності площа комори № 1 до 05 грудня 2022 року складала 84,6 кв.м. та після здійснення 05.12.2022 реєстрації права власності окремо на приміщення № 156 та № 157 наявна зміна площі, а саме: приміщення № 156 - 44,20 кв.м., приміщення № 157 - 40,40 кв.м.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Нормами ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статутом ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» визначено обов`язки співвласників, зокрема:

п.5.2.1. виконувати обов`язки, передбачені Статутом;

п.5.2.2. виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;

п.5.2.8. своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

На підставі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та відповідно до вищевказаних норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Статуту ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» на неї покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за утримання будинку та прибудинкової території.

Судом встановлено, рішення загальних зборів ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 27.11.2019 затверджено розміри обов`язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території - 3 грн. 54 коп. за один квадратний метр загальної площі приміщення квартир та в сумі 3,54 грн. за один квадратний метр загальної площі для нежитлових приміщень на місяць починаючи з 01 листопада 2019 року.

У зв`язку із порушення відповідачем обов`язку щодо сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви, за ОСОБА_1 рахується заборгованість перед ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» по внескам і платежам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2019 по 31.01.2023 в загальному розмірі 23149, 47 гривень (комора № 1 (приміщення 156 та 157) - нарахування 11679,87 грн.; квартири АДРЕСА_2 - нарахування 11469,60 грн.).

16 січня 2023 року позивачем направлено відповідачу претензію-попередження з вимогою сплатити заборгованість протягом 10 днів з дня отримання та попередження про звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Суд зазначає, що факт відсутності реєстрації ОСОБА_1 в квартирі по АДРЕСА_1 , проживання за іншою адресою, невикористання нежитлових приміщень №№ 156-157 та квартири АДРЕСА_6 , відсутність у вказаних приміщеннях ремонту, зазначення про нездійснення користування ліфтами, під`їздами, прибудинковою територією, водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням тощо, не звільняє відповідача, як співвласником спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , від обов`язку, по сплаті внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкових територій.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.04.2020 по справі № 757/29813/17-ц.

Відсутність договору між позивачем та відповідачем щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території, на що посилається представник відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, так як вказаний обов`язок відповідача, як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Статутом ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Факт неприйняття участі Позивача в установчих зборах ОСББ, необізнаність про утворення ОСББ, незгода з рішенням загальних зборів ОСББ та затвердженим кошторисом, не є предметом розгляду даної справи та не може бути підставою для звільнення від сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території. Відомостей про оскарження відповідачем у визначеному законом порядку рішень загальних зборів ОСББ суду не надано.

Представником відповідача у відзиві здійснено власний розрахунок:

- по квартирі № 107 - 2443, 78 гривень (за період з липня 2021 по січень 2023 включно, площа приміщення 38,0 кв.м.);

- по квартирі АДРЕСА_7 - 2868,23 гривень (за період з липня 2021 по січень 2023 включно, площа приміщення 44,6 кв.м.);

- по приміщенню № 156 - 4615,92 гривень (за період з лютого 2020 по січень 2023 включно, площа приміщення 37,0 кв.м.);

- по приміщенню № 157 - 5514,15 гривень (за період з лютого 2020 по січень 2023 включно, площа приміщення 44,2 кв.м.).

Здійснення розрахунку по квартирі АДРЕСА_3 та АДРЕСА_7 саме з липня 2021 року представник відповідача обґрунтовує тим, що 27.07.2021 відповідачем вперше зареєстровано право власності та до вказаної дати у відповідача відсутній обов`язок по сплаті внесків.

Однак, суд звертає увагу, що з відомостей, які зазначені у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що підставою для реєстрації квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_7 були Договори про участь у Фонді фінансування будівництва від 08.06.2016, Акти приймання-передачі нерухомого майна від 16.05.2017, довідки про участь Фонді фінансування будівництва від 16.05.2017.

Відповідно до змісту ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

При цьому, слід враховувати, що право власності включає в себе право користування, володіння та розпорядження відповідним майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Окрім зазначених правомочностей така особа має і певні обов`язки, зокрема, щодо утримання належного їй майна (ч. 4 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до п. 5 ст. 7 та ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з п. 6 ст. 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі ст. 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином, саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Виходячи із аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом, у розумінні ЦК України стає після його державної реєстрації.

Таким чином, після введення будинку в експлуатацію позивач набула права власності на нерухоме майно, тому всі права та обов`язки щодо утримання та управління вказаним майном перейшли до неї саме з моменту введення будинку в експлуатацію.

Будинок по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію в 2017р.

Той факт, що позивач зареєструвала право власності на квартири лише 29.07.2021 не звільняє її від обов`язку власника на утримання зазначеного нерухомого майна.

Набуття ОСОБА_1 майнових прав на квартири свідчить також і про виникнення у неї обов`язків щодо цього майна, зокрема, обов`язків співвласника багатоквартирного будинку в розумінні положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Посилання представника відповідача на те, що розрахунок заборгованості доданий позивачем до позовної заяви здійснено невірно, з урахуванням невідповідності площі квартир, суд вважає помилковими, так як в листопаді 2022 року (рядок 37 розрахунку - а.с. 12), з урахуванням уточненої інформації щодо площі квартир 107 (38,0 кв.м.) та 108 (44,6 кв.м.) було здійснено перерахунок та розмір заборгованості зменшено на 178,42 грн.

Розрахунок наданий представником позивача (а.с.125-126) здійснено виходячи з площі квартир 107 (38,0 кв.м.) та 108 (44,6 кв.м.) за період з листопада 2019 по січень 2023 включно.

Вказані розрахунки заборгованості виконані позивачем є обґрунтованим та сумніву у суду не викликають.

Також суд вважає вірним розрахунок заборгованості наданий позивачем щодо комори №1 (з 05.12.2022 приміщення 156 та 157), а саме здійснення нарахувань до 05 грудня 2022 року за комору №1, виходячи з площі 84,6 кв.м., а після 05 грудня 2022 року, як за приміщення 156 та 157, виходячи з площі 37 кв.м. та 44,2 кв.м.

В судовому засіданні 06.06.2023 представником відповідача надано до суду копію квитанції №7940-2195-5393-7088 від 05 червня 2023 року про сплату ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15 442, 08 грн., з призначенням платежу: «погашення заборгованості за послуги ОСББ, платник ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_8 ».

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем при погашенні заборгованості не зазначено період за який сплачено грошові кошти, а вказана сума в розмірі 15 442,08 грн. відповідає сумі, яка зазначена представником відповідача при здійсненні власного розрахунку у відзиві на позов з урахуванням розміру внесків за 1 кв.м. - 3,54 грн.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості із сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, та з урахуванням сплати відповідачем ОСОБА_1 05.06.2023 заборгованості перед ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» в розмірі 15 442, 08 грн, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7707, 39 гривень.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у прозові.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020, до суду позивач звернувся 23 лютого 2023 року, під час дії карантину.

У спірних правовідносинах обов`язок сплачувати внески ОСББ є щомісячним. Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-IX - 02 квітня 2020 року, тобто зі строком виконання з 02 квітня 2017 року, вважається такою, що не спливла.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн. (а.с.50)

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. позивачем надано: детальний опис робіт на виконання договору про надання правової допомоги б/н від 13.01.2023; договір про надання правової допомоги від 13.01.2023; платіжну інструкцію про сплату 2000,00 грн.; акт прийняття наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 13.01.2023. (а.с. 51-55).

Договором про надання правової допомоги від 13.01.2023, укладеним між адвокатом Щербак М.єІ. та ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4», визначено, що адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу аналізу документів, підготовки та складання претензій та позовної заяви щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб - власників квартир та інших приміщень, що є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» (п.1.1.). На замовлення клієнта, адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва, складання необхідних процесуальних документів та захисту його інтересів всуді першої інстанції, апеляційному та касаційному суді щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб - власників квартир та інших приміщень, що є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4». Клієнт зобов`язується оплатити всі послуги та компенсувати документально підтверджені витрати, пов`язані з такими послугами.(п.1.2.) За надання правової допомоги, що обумовлена в п. 1.1., клієнт сплачує адвокату одноразово гонорар у розмірі 2000,00 грн шляхом зарахування на картковий рахунок в Приват Банку. (п.4.1.) За надання правової допомоги, що обумовлена в п. 1.2., клієнт сплачує адвокату відповідно до акту виконаних робіт, в якому вказуються фактично виконані роботи та їх вартість згідно з прайс-листом.(п.4.2.)

В акті прийняття наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 13.01.2023, складеному ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» та адвокатом Щербак М.І. 25.04.2023, зазначено детальний опис наданих адвокатом правових послуг. Клієнт погодився затратами часу адвоката, визначеному в детальному описі робіт від 25.04.2023 та приймає, що адвокат провів пошук та визначення законодавчих та нормативно-правових актів якими врегульовані спірні правовідносини та судової практики по аналогічній категорії справ, клієнт підтверджує, що правові послуги надано якісно та в прийнятні для нього строку, у зв`язку з цим не має жодних претензій до адвоката. Вартість правових послуг, вказаних в п.п.1,2 даного акту відповідно до п.4.1., 4.2. договору про надання правової допомоги від 13.01.2023 складає 4000 грн.

Акт підписано сторонами договору, претензій стосовно обсягу та якості надання допомоги сторони не мають.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу ВС КАС у постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, висловив позицію, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в п.118 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогу адвоката.

Представником відповідача у додаткових пояснення з питання вказаних судових витрат зазначає, що відповідно до додатку № 1 протоколу № 2 загальних зборів ОСББ від 27.11.2019, у графі 20 зазначено, що у вартість послуг ОСББ входить юридичне обслуговування (первинна правова допомога), тобто ОСОБА_1 вже один раз сплатила ОСББ, які включають в себе в т.ч. юридичні послуги, а тепер повторно знову повинна їх сплатити. Таким чином судові витрати, заявлені позивачем, в частині начебто професійної правничої допомоги вважає необгрунтованими.

Відповідач не подав жодного доказу на підтвердження недоведеності та неспівмірності понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а посилання подвійне стягнення з відповідача витрат не підтверджується матеріалами справи з урахуванням предмету договору про надання правової допомоги від 13.01.2023.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Аналогічна правова позиція викладене у Додатковій постанові Верховного суду від 16.03.2023 року в справі № 927/153/22.

Враховуючи позицію представника відповідача та ті обставини, що належних доказів на спростування наданих адвокатом послуг та їх не співмірності відповідачем не представлено, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правову допомогу у цій справі 4000,00 грн. відповідає критерію об`єктивного та розумного визначення їх розміру, а також реальності адвокатських витрат.

Питання про розподіл судових витрат по справі (судового збору) суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263- 265, 274, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» до ОСОБА_1 про стягнення, за період з листопада 2019 року по січень 2023 року включно, заборгованості зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» заборгованість зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7707 (сім тисяч сімсот сім) гривень 39 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» судовий збір у розмірі 891 (вісімсот дев`яносто одна) гривня 61 копійка.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.12.2023.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4», адреса місцезнаходження: 36004, м. Полтава, вул. Олександра Бідного, буд. 5, код ЄДРПОУ: 43312727.

Представник позивача - адвокат: Щербак Максим Іванович, адреса: АДРЕСА_10 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 .

Представник відповідача - адвокат: Будігай Олександр Васильович, адреса: АДРЕСА_12 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Головуючий: суддя Н.М. Грошова