Рішення

від 27.12.2023 по справі 948/1848/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/1848/23

Номер провадження 2/948/334/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи-1 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Машівська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 26.12.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2023 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є рідними синами ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як спадкоємці першої черги за законом та заповітом вони звернулися з заявами до Машівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, але нотаріус повідомила про наявність заповіту від 26.02.2021р. на користь іншого спадкоємця та скасування дії раніше складених заповітів, а у своєму листі повідомила, що вони не закликаються до кола спадкоємців за заповітом. Оскільки їм не відомий зміст заповіту, який становить нотаріальну таємницю, в травні 2023 року вони звернулися з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину як спадкоємцям за законом на майно, яке не охоплене заповітом.

За постановою нотаріуса від 16.05.2023р. їм відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з наявністю спору між спадкоємцями з приводу тлумачення заповіту. За змістом постанови спадкоємцем за заповітом за заявою якого відкрита спадщина є відповідач, іншими спадкоємцями є позивачі та третя особа. У заповіті вказано: «на випадок смерті роблю таке розпорядження: із належного мені майна, яке на день смерті буде належати мені за законом, належну мені земельну ділянку площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093 заповідаю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З огляду на викладене, нотаріус дійшла висновку, що позивачі вважають, що їхня мати заповіла відповідачу лише одну земельну ділянку, а не все майно, а відтак між ними виник спір, а тому заповіт підлягає тлумаченню.

Окрім земельної ділянки вказаної в заповіті до складу спадкового майна ввійшла 1/3 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , співвласниками решти часток є позивачі.

У зв`язку з наведеним, позивачі просять розтлумачити заповіт ОСОБА_6 від 26.02.2021р., зокрема, що заповідальне розпорядження стосується лише земельної ділянки площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093, а не іншого майна.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Згідно ухвали суду від 16.10.2023р. у справі відкрито загальне позовне провадження, залучено третіх осіб та витребувані докази (а.с.32-33).

За ухвалою суду від 27.11.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.57).

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала та просила його задовольнити з наведених у його змісті підстав. Зазначила, що оскільки спадкодавець мала у власності частку на житловий будинок, а в заповіті зазначена лише земельна ділянка, а відтак її воля спрямована була лише щодо земельної ділянки, а не решти майна, тому воно повинно спадкуватися спадкоємцями по закону. Крім цього, оскільки третя особа-1 входить до кола спадкоємців та підписала текст заповіту, а відтак вона є заінтересованою особою, оскільки тлумачить його на користь свого сина, відповідача у справі, що нібито заповітом охоплене все майно, тоді як заповіт вона не читала.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та повідомив, що його бабуся сама запропонувала передати йому земельну ділянку, але оскільки на той час не можна було її відчужувати, тому вона склала на його користь заповіт. Не заперечує, щоб решту майна успадкувати троє інших спадкоємців.

Третя особа-1 з позовом не погодилася та повідомила, що оскільки її брати матір не відвідували та не допомагали, мати запропонувала все майно оформити на неї, оскільки вона за нею доглядала. У свою чергу, вона запропонувала скласти заповіт на свого сина, на що мати погодилася, і просила хлопцям не розповідати. При складенні заповіту мати висловлювала свою згоду саме на все майно, при цьому заповіт дійсно був підписаний нею, третьою особою-1, але вона його не читала.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.45).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Огуївка Полтавського району Полтавської області, у віці 83 років померла ОСОБА_6 , яка була власником 1/3 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками 1/3 частини житлового будинку є позивачі: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.09.2021р. та копією свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.04.2003р. (а.с.15, 22).

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є синами померлої, що вбачається з копії свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_2 від 14.11.1989р. та НОМЕР_3 від 29.04.1977р. (а.с.10, 14).

За довідкою Новотагамлицького старостинського округу № 542 від 18.11.2021р. позивач ОСОБА_5 здійснив поховання своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

13.10.2021р. Машівською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 65/2021 після померлої ОСОБА_6 , якою 26.02.2021р. складений заповіт, що вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66882356 від 19.10.2021р. та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 66832495 від 13.10.2021р. (а.с.17-19).

Згідно повідомлення нотаріуса на адресу позивачів, вони не закликаються до кола спадкоємців за заповітом, а тому свідоцтво про право на спадщину буде видане спадкоємцю за заповітом (а.с.20).

16.05.2023 р. державний нотаріус Машівської державної нотаріальної контори відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що між спадкоємцями виник спір з приводу тлумачення заповіту. Зокрема, в матеріалах справи є заповіт в якому вказано: «на випадок смерті роблю таке розпорядження: із належного мені майна, яке на день смерті буде належати мені за законом, належну мені земельну ділянку площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093 заповідаю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З огляду на викладене, оскільки спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вважають, що їхня мати заповіла своєму онукові відповідачу, лише земельну ділянку, між ними існує спір з приводу тлумачення заповіту (а.с.21).

З копій документів зі спадкової справи вбачається, що 13.10.2021р. з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом звернувся відповідач (а.с.48), а 16.11.2021р. з заявами про прийняття спадщини як за законом так і за заповітом звернулися позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.49-50). Спільно зі спадкодавцем на час її смерті у будинку були зареєстровані: третя особа ОСОБА_4 - дочка, відповідач ОСОБА_3 - онук та позивач ОСОБА_5 син (а.с.52). За заявою відповідача від 02.11.2022р. йому видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093 (а.с.53-54).

Зі змісту заповіту наявного в матеріалах спадкової справи вбачається, що 26.02.2021р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі № 569, 570, за яким ОСОБА_6 на випадок свої смерті зробила таке розпорядження: «із належного мені майна, яке на день смерті буде належати за законом, належну мені земельну ділянку площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093 заповідаю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.51).

Мотиви суду

Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень статті 213ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Згідно статті 1256ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада2009 року № 9).

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлененеоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістомзаповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Системний аналіз положень статей 213, 1256ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Відповідно до статей 1233, 1234ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі№ 141/813/19.

Як видно з матеріалів справи зміст заповіту починається таким чином: «із належного мені майна …»

Відповідно до правил мовлення «з» та «із» є прийменниками, однаковими за змістом, та їх написання з буквою чи без букви «і» залежить від того, знаходяться вони на початку чи в середині речення.

Приймемнник - незмінна службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами в реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають. Стосуючись іменників, числівників, займенників, вони входять до складу другорядних членів речення.

Як видно зі змісту заповіту його словосполученню «із належного мені майна» відповідає еквівалент «із чогось».

Водночас, з наданих позивачами доказів вбачається, що спадкодавець була власником іншого майна - 1/3 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , яке не було охоплено змістом заповіту, хоча заповідач набула його у власність 18 років тому.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд дійшов висновку, що зміст заповіту ОСОБА_6 на користь відповідача був спрямований саме на розпорядження земельною ділянкою площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093, оскільки спадкодавець чітко вказала на це майно, чого не заперечується відповідачем, так як незважаючи на наявність у її власності право власності на 1/3 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 згадка про нього у заповіті відсутня. Крім цього, враховуючи значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів вбачається, що словосполучення «із належного мені майна» слід тлумачити як «виділення частини з цілого», а відтак вказані обставини свідчать, що волевиявлення спадкодавця було спрямоване лише на розпорядження земельною ділянкою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивачів про те, що відносно іншого майна, яке буде належати за законом, заповідальне розпорядження відсутнє, суд зазначає, що це презюмується, у випадку задоволення позову.

Мотиви розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивачів слід стягнути сплачений останніми судовий збір в розмірі по 1073, 60 грн кожному (а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Машівська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту задовольнити.

Розтлумачити заповіт від 26.02.2021р. складений ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. за реєстровим № 569, 570 таким чином, що волевиявлення ОСОБА_6 при складенні заповіту, щодо розпорядження її майном на ім`я ОСОБА_3 , стосувалося лише земельної ділянки площею 3, 97 га, кадастровий номер 5323084400:00:006:0093.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 1073, 60 грн кожному.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач-1: ОСОБА_5 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач-2: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа-1: ОСОБА_4 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні.

Третя особа-2: Машівська державна нотаріальна контора, місце знаходження: смт Машівка, вул. Незалежності,111, код ЄДРПОУ 02900096.

Повний текст Рішення складено 28 грудня 2023 року.

Суддя С.В. Кравець