Рішення

від 17.12.2020 по справі 757/33129/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33129/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Центральна поліклініка Міністерства внутрішніх справ України звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 16.07.1995 року наказом №29 л/с ОСОБА_1 було призначено на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю лікаря дерматовенеролога від 01.08.1995 року до Центральної поліклініки МВС України.

20.10.2014 року наказом №200 о/с відповідач був переведений на посаду завідувача дерматовенерологічного кабінету з вищою кваліфікаційною категорією.

29.09.2016 року відповідачем була написана заява щодо проходження курсів підвищення кваліфікації з 31.10.2016 року по 25.11.2016 року в Українській військовій медичній академії.

06.10.2016 року відповідачем написана розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 ознайомилася з умовами колективного договору на 2016-2019р.р. та на виконання п. 8.1.7 договору відповідач надав свою згоду на здійснення позивачем оплати проходження відповідачем навчання 31.10.2016 року по 25.11.2016 року в Українській військовій медичній академії.

Відповідно до вищевказаної розписки, відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу вартість навчання в повному обсязі, за умови, якщо трудовий договір з відповідачем буде припинено або розірвано протягом 3 років з дня отримання відповідачем відповідного документу про проходження навчання.

25.07.2016 року між позивачем та Українською військово-медичною академією було укладено договір №1070, відповідно до п. 2.1 якого Українська військово-медична академія зобов`язалась виконувати та здійснювати своєчасне та якісне навчання за спеціальністю «Дерматовенерологія» згідно із дійсним законодавством України, тривалістю 1 місяць (з 31.10.2016 року по 25.11.2016 року).

25.11.2016 року між позивачем та Українською військово-медичною академією було підписано акт б/н виконання робіт до договору №1070 від 25.07.2016 року, відповідно до п. 1 якого позивач та відповідач погодили, що роботи згідно договору щодо навчання на передатестаційному циклі «Дерматовенерологія» 1 особи ( ОСОБА_1 ) на умовах повного відшкодування витрат за навчальний процес виконані в повному обсязі.

Вартість робіт з навчання відповідача склала 2000,00 грн.

За результатами навчання відповідачу було видано свідоцтво №26004/16 від 25.11.2016 року, яке підтверджує, що відповідач пройшов навчання в Українській військово-медичній академії в передатестаційному циклі за фахом «Дерматовенерологія».

Отже, позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо організації та оплати навчання відповідача в Українській військово-медичній академії в передатестаційному циклі за фахом «Дерматовенерологія» (термін навчання з 31.10.2016 року по 25.11.2016 року).

Наказом №88-о/с від 07.03.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до її заяви від 01.03.2019 року.

Вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та порушив умови договору, звільнилася з Центральної поліклініки МВС України за власним бажанням до спливу встановленого договором трирічного терміну перебування на роботі після закінчення навчання.

Ухвалою суду від 04 липня 2019 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважає, що на час проходження навчання, вона перебувала з позивачем у трудових відносинах та її навчання також проводилось в рамках трудових відносин. А звідси випливає, що на зазначені відносини поширюються норми Кодексу законів про працю України, а не норми цивільного права. По суті, це було підвищення кваліфікації в рамках трудових відносин, і проводилось воно без відриву від виробництва. Вважає, що будь-яких підстав для повернення працівником коштів, витрачених на його професійне навчання, законом не передбачено.

02.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 16.07.1995 року наказом №29 л/с ОСОБА_1 було призначено на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю лікаря дерматовенеролога від 01.08.1995 року до Центральної поліклініки МВС України.

29.09.2016 року відповідачем була написана заява щодо проходження курсів підвищення кваліфікації з 31.10.2016 року по 25.11.2016 року в Українській військовій медичній академії.

06.10.2016 року відповідачем написана розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 ознайомилася з умовами колективного договору на 2016-2019р.р. та на виконання п. 8.1.7 договору відповідач надав свою згоду на здійснення позивачем оплати проходження відповідачем навчання 31.10.2016 року по 25.11.2016 року в Українській військовій медичній академії.

Відповідно до вищевказаної розписки, відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу вартість навчання в повному обсязі, за умови, якщо трудовий договір з відповідачем буде припинено або розірвано протягом 3 років з дня отримання відповідачем відповідного документу про проходження навчання.

25.07.2016 року між позивачем та Українською військово-медичною академією було укладено договір №1070, відповідно до п. 2.1 якого Українська військово-медична академія зобов`язалась виконувати та здійснювати своєчасне та якісне навчання за спеціальністю «Дерматовенерологія» згідно із дійсним законодавством України, тривалістю 1 місяць (з 31.10.2016 року по 25.11.2016 року).

25.11.2016 року між позивачем та Українською військово-медичною академією було підписано акт б/н виконання робіт до договору №1070 від 25.07.2016 року, відповідно до п. 1 якого позивач та відповідач погодили, що роботи згідно договору щодо навчання на передатестаційному циклі «Дерматовенерологія» 1 особи ( ОСОБА_1 ) на умовах повного відшкодування витрат за навчальний процес виконані в повному обсязі.

Вартість робіт з навчання відповідача склала 2000,00 грн.

За результатами навчання відповідачу було видано свідоцтво №26004/16 від 25.11.2016 року, яке підтверджує, що відповідач пройшов навчання в Українській військово-медичній академії в передатестаційному циклі за фахом «Дерматовенерологія».

Наказом №88-о/с від 07.03.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до її заяви від 01.03.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самою відповідачкою, Центральною поліклінікою МВС України, на виконання умов договору, було сплачено відповідачу в якості оплати навчання проходження курсу підвищення кваліфікації в сумі 2000,00 грн.

Факт виконання замовником зобов`язань підтверджуться Актом виконання робіт від 25.11.2016 року до договору № 1070 від 25.07.2016 року.

Тобто, умови договору відповідачем не виконані і вартість наданих послуг, сплачених позивачем, останньому не відшкодовані.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення, підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці, відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг, здійснюється шляхом забезпечення ефективного функціонування та розвитку системи професійного навчання працівників, сприяння у проведенні їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

З цією метою, роботодавець, у порядку, передбаченому законодавством, колективним договором і угодами, періодично організовує для працівників професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівняний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше, ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, виходячи з наступного.

Так, відповідач не заперечує проходження курсу навчання в Українській військово-медичній академії в передатестаційному циклі за фахом «Дерматовенерологія» та оплату його вартості позивачем.

Відповідачка не заперечує також укладення колективного договору та добровільності з її боку при його укладенні, що підтверджується відповідною розпискою від 06.10.2016 року, а також звільнення з роботи за її власним бажанням.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання зпорушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Крім цього, виходячи з досягнутої при укладенні договору домовленості, суд не приймає до уваги і інші твердження відповідача щодо причин невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору.

Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження повернення грошових коштів або доказів правомірності відмови у здійсненні такої виплати позивачеві, відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь суми 2000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1921,00 грн. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 525, 526, 610, 611, ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628, 629, 901, 902, 903 ЦК України, ст.ст.4,10, 12-13. 76-81, 141, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України вартість витрат, пов`язаних з проходженням курсу підвищення кваліфікації в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України витрати по сплаті судового збору 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Центральна поліклініка Міністерства внутрішніх справ України, 01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, ідентифікаційний код 08735095.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Р.В. Новак