Рішення

від 15.12.2023 по справі 758/9025/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9025/22

Провадження № 2-а/761/440/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ТОВ «Індастріал Логістик» про визнання протиправною та скасування постанови ВМ № 00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року, на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2022, до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали даної позовної заяви, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ВМ № 00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.09.2022, через застосунок «Дія» вона дізналася, що державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 щодо виконання постанови серії ВМ №00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за допущення 25.11.2021 руху о 14 год. 48 хв. за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879 під час використання транспортного засобу MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 17,4 % (6,374 тон).При цьому, звернула увагу, що оскаржувана постанова на її адресу не надходила.

Позивач не погоджується з постановою, вважає її такою, що винесена щодо неналежної особи, перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу допущено не було, оскільки, враховуючи характеристики транспортного засобу, після завантаження, він, при перевезенні вантажу, не перевищував норми п. 22.5 ПДР.

При цьому зазначила,що вона є лише власником вантажного автомобільного транспорту марки MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за договором найму від 10.10.2019, передала його в користування ТОВ «Індастріал Логістик» на три роки, якевикористовувало його для здійснення господарської діяльності, тому, 25.11.2021 порушення було зафіксоване під час використання автомобіля орендарем, тобто, ТОВ «Індастріал Логістик».

Крім того, вказала, що ТОВ «Індастріал Логістик» перевозився сипучий вантаж - щебень фракції 5x10 вагою та при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання здійснені посадовими особами управління Укртрансбезпеки не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. У зв`язку з чим позивач вважає, що результати вимірювання не можна вважати достовірними.

Крім цього, звернула увагу, що відповідно до п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, наголосила, що згідно матеріалів справи не вбачається можливим з`ясувати на основі чого уповноважена особа дійшла висновку про перевищення на здвоєну вісь транспортного засобу та перевищення загальної маси.

За таких обставин, вважає постанову серії ВМ №00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі протиправною та незаконною що й зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 27.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановленому законом порядку, учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась позивачу, а відповідачу та третій особі разом з копією позовної заяви з додатками. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.Надано позивачу строк - п`ять днів з дня отримання відзиву від відповідача, для подання відповіді на відзив.

25.04.2023, через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вважав доводи позивача необґрунтованими, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, зазначив, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортного засобу, визначених п. 22.5 ПДР України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також, використання при проведенні останнього належного технічного приладу, перевищення нормативних параметрів, визначених п. 22.5 ПДР було встановлено із врахуванням виміру та похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного транспортного засобу. При цьому, вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM6, 6 про що надав свідоцтво про повірку відповідності № 35-02/5875 чинне до 12.10.2022, сертифікат перевірки типу UA.TR.001 76-20 Rev.0.

Відповідно до ч.8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст.229 КАС України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником вантажного автомобільного транспорту марки MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 27.09.2014 центром ДАІ № 8005, тип транспортного засобу - загальний вантажний самоскид, повна маса -32100, маса без навантаження - 16610.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00001643 від 26.11.2021, винесеної старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г., транспортний засіб MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 25.11.2021 о 14.48 год. за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 62+879, відповідальна особа допустила рух з перевищення нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 17,4 % (6,374 тон), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та на відповідальну особу ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Також, дана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в момент вчинення правопорушення.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору найму (оренди) автомобіля від 10.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. між ОСОБА_1 та ТОВ «Індастріал Логістик», транспортний засіб MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 було передано в користування ТОВ «Індастріал Логістик» строком на три роки.

Таким чином, судом встановлено, що порушення 25.11.2021 було зафіксоване під час використання автомобіля орендарем, тобто ТОВ «Індастріал Логістик».

Відповідно до ч.1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Змістом права власності в розумінні ст.317 ЦК України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що власник речі має право передавати своє майно у найм (оренду) іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що позивачка, як власник транспортного засобу MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , передала його в оренду ТОВ «Індастріал Логістик». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 806/1450/16.

Тобто, у день вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у користуванні позивачки не перебував, оскільки, перебував в користуванні ТОВ «Індастріал Логістик».

Отже, належним користувачем транспортного засобу MAN TGA 35.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення - 25.11.2021, була уповноважена особа ТОВ «Індастріал Логістик».

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197.

Згідно з п.п.3 п.2 Порядку № 1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним.

Відповідно до п.п.2 п.3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п.24 Порядку № 1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже, обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача.

Таким чином, перевізник, якому позивач передала в оренду транспортний засіб, зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача. Невиконання ним цього обов`язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344- III (далі - Закон №2344-111).

Статтею 6 Закону №2344-111 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 КУпАП, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: І) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (ч. 2 ст. 122-2, ч. 2, 3 ст. 132-1, ст. 132-2, ч. 1, 2, 4, 5 і 7 ст. 133-1, ст. 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (ч. 3 ст. 119, ч. 5 ст. 133, ч. 2, ст. 134, абзаци 4, 6 та 7 ст. 135).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Санкція ч.2 ст.132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Приміткою до ст. 132-1 КУпАП визначено, що дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до підпунктів 2,3,4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за №1171/29301, затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю).

Згідно з пунктом 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестстандартом) не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», м. Харків, свідоцтво про атестацію №2-91-08 від 08.07.2008 (http://www.asmap.org.ua/info/met_vv.pdf).

Разом з тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.04.2018 у справі №816/2329/13-а, у постанові від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, у постанові від12.06.2018 у справі №821/597/17.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучім вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

В такому випадку, слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив автомобіль, яке є подільним (сипучим, рухомим) вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому, проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду автомобіля на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на думку суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже, це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як, вантаж, в силу своїх сипучих властивостей, легко деформується та вільно переміщується під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу.

Крім того, оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто, величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження загальної маси транспортного засобу в момент зважування, однак, відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах.

За таких обставин, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, а оскаржувана постанова не містить повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому, відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Доводи відповідача, викладені у відзиві висновків суду не спростовують.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Зважаючи на те, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на спростування доводів позивача, викладені у позові, відповідачем, у ході розгляду даної справи, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, в межах спірних правовідносин відсутні належні докази, які підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ № 00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Між тим, позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною суперечить положенням п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, а тому, не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача підтверджену документально суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 132-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ТОВ «Індастріал Логістик» про визнання протиправною та скасування постанови ВМ № 00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі- задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ВМ № № 00001643 від 26.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко