Рішення

від 27.12.2023 по справі 160/8048/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 рокуСправа №160/8048/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ+А» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « ЛІ+А» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 357611 від 22.03.2023 про застосування до СТОВ «ЛІ+А» адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ЛІ+А» було отримано копію постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 22.03.2023 №357611 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом від 28.02.2023 №353557. Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що вона є незаконною, винесеною за відсутності на те законних підстав, із грубим порушенням порядку, визначеного чинним законодавством України. Зазначає, що при виконання перевезення (28.02.2023 о 09 год. 00 хв., а/д Н-23, перехрестя на м. Апостолове) водій транспортного засобу мав у наявності повний пакет документів, що визначений ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність за вказане порушення застосовується щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автотранспортними засобами (крім таксі). Водночас, порушень законодавства про автомобільний транспорт СТОВ «ЛІ+А» не допускало. На підставі викладеного, СТОВ «ЛІ+А» вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.03.2023 № 357611 протиправною, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду віл 31.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. Відповідачем у відзиві зазначено, що відсутність роздруківки роботи тахографа та картки водія в тахографі під час внутрішніх перевезень вантажів, які вимагав від позивача відповідач під час перевірки є порушенням, за яке передбачена відповідальність згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на автомобільній ділянці Н-23, перехрестя на м. Апостолове здійснено перевірку транспортного засобу марки ДАФ-тягач, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , н/н причепа НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 , перевізником є СТОВ «ЛІ+А».

Під час перевірки було складено акт від 28.02.2023 № 353557 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до вказаного акту під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимог наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевізник не забезпечив виконання вимог даного закону та інших законодавчих інформативно правових актів у сфері забезпечення вантажів, а саме: відсутня роздруківка роботи тахографа.

Водій зі змістом акту від 28.02.2023 №353557 ознайомлений, про що було зроблено відмітку у відповідній графі зазначеного акту.

Повідомлення про розгляд справи на 22.03.2023 направлено 14.03.2023 позивачу на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є офіційною електронною адресою, достовірність якої вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру. На розгляд справи позивач чи уповноважена ним особа не прибули.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.03.2023 №357611 за порушення, передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн (1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344 (далі - Закон №2344) передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень статті 48 Закону №2344 вбачається, що перелік документів визначений зазначеною нормою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344 (далі - Закон №2344) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

В свою чергу, наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

В свою чергу, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5, 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Тобто, наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (або індивідуальної контрольної книжки водія) є обов`язковим згідно з Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Враховуючи викладене, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим та повіреним тахографом, та протоколом про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до п.«а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

У спірному випадку позивач наполягає на наявності у водія повного пакету документів для здійснення перевезення, однак відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія обумовлюється невикористанням водієм наявної у нього картки водія, тобто картки контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначеної для використання в цифровому тахографі.

Суд зазначає, що водій зобов`язаний вставляти картку водія у слот тахографу та активувати її перед початком кожної поїздки, шляхом підтвердження інформації про особу водія, часу та країни, а у разі перетину кордону додавати дані про країну, у такому випадку тахограф фіксує відомості про здійснення водієм перевезення із фіксуванням часу руху та стоянки, швидкості, відстані, обертів шасі.

Саме використання водієм своєї картки під час поїздки надає можливість роздруковувати на паперовому носії (папері за аналогією до паперу касового апарату) інформацію про його роботу та відпочинок.

Відтак, у разі незастосування водієм картки перед початком поїздки та під час руху (не вставлення її у слот та не активування), тахограф фіксує рух транспортного засобу без водія, що унеможливлює отримання інформації про роботу та відпочинок конкретного водія як протягом поточної, так і попередніх поїздок.

Аналогічний підхід із застосування норм матеріального права викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, який відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Зважаючи на викладене, а також те, що за відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса автотранспортного засобу марки ДАФ, із вантажем становила понад 3,5 тонн, то зазначений транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

В свою чергу, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, що передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону №2344 є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отже, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344, може бути лише суб`єкт господарювання.

Спірною постановою штраф застосований за відсутність у водія під час рейдової перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Згідно із статтею 1 Закону №2344 у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1567) передбачено, що адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до суб`єкта господарювання.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена наявність як у перевізника, так і у водія інших документів, необхідних відповідно до законодавства.

Оскільки позивач здійснював за власний кошт перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності (перевезення придбаної продукції до власного магазину з метою її подальшої реалізації), він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку відсутність роздруківки роботи тахографа та картки водія в тахографі, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

При цьому, згідно із положеннями абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення, зокрема ст. 48 цього Закону, несе саме автомобільний перевізник, в даному випадку СТОВ «ЛІ+А», а тому оскаржувану постанову правомірно винесено саме відносно останнього.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « ЛІ+А» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська