Ухвала

від 28.12.2023 по справі 160/34214/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 грудня 2023 р.Справа №160/34214/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Куликов А.В., розглянувши розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК «БЛОХІН ТРАНС» про забезпечення позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК "БЛОХІН ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

27.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК "БЛОХІН ТРАНС"до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову від 29.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу №006332.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявникпросить:

- зупинити дію постанови від 29.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу №006332 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/34214/23.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що у відповідності до змісту оскаржуваної Постанови про застосування штрафу, вона набрала законної (юридичної) сили 29.11.2023 (тобто у день її прийняття). При цьому, надважливим є факт того, що Постанова про застосування штрафу є виконавчим документом, а строк пред`явлення до виконання зазначеної постанови до 29.02.2024, що підтверджується її змістом.

Позивач зазначає, що пунктом 28 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі за текстом Порядок проведення рейдових перевірок) встановлено, що адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Позивач звертає увагу, що ним зазначалось у позовній заяві, що копія Постанови про застосування штрафу була отримана позивачем 15.12.2023 засобами поштового зв`язку, докази чого додані до позовної заяви.

В свою чергу, ч. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначив, що станом на дату підписання даної позовної заяви та даного клопотання про забезпечення позову, у відповідності до відомостей з Єдиного реєстру боржників, щодо позивача відсутні відкриті виконавчі провадження.

В свою чергу, оскільки позивачем було оскаржено в судовому порядку Постанову про застосування штрафу, то ним не сплачувався адміністративно-господарський штраф, який покладений на позивача зазначеною постановою. Проте, не дивлячись на вищевикладене, оскарження Постанови про застосування штрафу не зупиняє її дії, що надає можливість Державній службі України з безпеки на транспорті пред`явити вказану постанову до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Отже, з огляду на факт того, що подання адміністративного позовну не зупиняє дію Постанови про застосування штрафу, а також того, що зазначена постанова є виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання після їх оскарження в судовому порядку, є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки у випадку пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання, на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір.

Додатково, відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови позбавить позивача його права на добровільну сплату суми адміністративно-господарського штрафу протягом 15 днів після набрання законної сили рішенням суду у справі №160/34214/23, якщо зазначеним рішенням буде відмовлено у задоволенні позову. Вказане призведе до додаткових витрат з боку позивача, пов`язаних з відкриттям та здійсненням виконавчого провадження.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що накладення арешту на грошові кошти позивача та внесення його до реєстру боржників на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка оскаржується в адміністративному суді спричинить негативні наслідки для позивача, як суб`єкта господарювання, який має власну репутацію та якому для здійснення господарських операцій, необхідний безперешкодний доступ до грошових коштів, які перебувають на його рахунках.

З огляду на викладене, просить суд зупинити дію постанови від 29.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу №006332 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/34214/23.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частини перша та друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Вирішенню питання щодо необхідності забезпечення позову передує аналіз імовірності заподіяння шкоди правам та інтересам особи, яка звертається із такою заявою, відновлення яких у майбутньому потребуватиме докладення значних зусиль.

Тобто, необхідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається за його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При цьому, оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права, інтересу, про захист яких просить заявник, з наслідками заходу забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивачем не наведено жодних істотних обставин, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також щодо імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, як зазначено в заяві про забезпечення позову оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень може справити певний вплив на позивача та може вплинути на фінансове становище, що позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК «БЛОХІН ТРАНС».

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК «БЛОХІН ТРАНС» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Куликов