Рішення

від 28.12.2023 по справі 400/12550/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 р. № 400/12550/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фермерського господарства "ПАННА-ЮАСЕ", пров. Котовського, 5, с. Грейгове, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57223, до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, про:визнання протиправними та скасування постанов від 04.07.2023 р. № ПШ018171 і від 10.08.2023 р. № ПШ 018316,ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Панна-Юасе" звернулося з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов від 04.07.2023 р. № ПШ018171 і від 10.08.2023 р. № ПШ 018316.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відсутність у водія протоколу технічного огляду транспортного засобу відповідач кваліфікував як порушення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344). Але цією статтею не визначається обов`язок водія мати при собі цей протокол. Не містить такого обов`язку і ст. 48 Закону № 2344, яка зазначена в оскаржуваній Постанові №018171. Відповідач ні в Акті, ні в оскаржуваній Постанові №018171 не зазначив якими нормативно-правовим актами передбачено такий обов`язок, що зумовлює протиправність такої постанови. Отже, відповідач не визначив у встановленому законом порядку факт порушення законодавства про автомобільний транспорт і що позивач є винним у скоєнні даного правопорушення у сфері автомобільного транспорту, а значить підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у нього не було у нього не було. Тим більше, що у водія на час перевірки були в наявності протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу і на тягач і на напівпричіп. Законодавство не містить вказівки на обов`язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати особисту картку водія до цифрового тахографа. Оскільки транспортні засоби позивача здійснювали внутрішнє перевезення вантажів, то позивач не мав обов`язку по встановленню та експлуатації тахографу, незважаючи на те, що тахограф був встановлений. Крім того, відповідач не повідомив позивача про дату та час розгляду справи, що є грубим порушенням процедури притягнення до відповідальності.

Ухвалою від 13.10.2023 р. суд застосував заходи забезпечення позову, зупинивши дію постанов від 04.07.2023 р. № ПШ018171 і від 10.08.2023 р. № ПШ 018316 про застосування адміністративно-господарського штрафу до набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 13.10.2023 р. в електронному кабінеті. Правом на подачу відзиву не скористався. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

27.12.2023 р. позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що водій під час рейдової перевірки зобов`язаний надати інспектору Укртрансбезпеки, окрім посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу автомобільним транспортом. Очевидно, що до таких документів не належить протокол перевірки технічного стану транспортного засобу і відповідач не має повноважень на притягнення перевізника до відповідальності за його відсутність. У відповідача відсутні повноваження щодо притягнення перевізників до відповідальності за відсутність у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Цю відповідальність може нести виключно водій транспортного засобу.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Посадовими особами Укртрансбезпеки 06.05.2023 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 356583. В акті зафіксовано, що 06.05.2023 р. на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 21 км + 434 м проведено перевірку автомобіля позивача MAN, ВЕ4450CB з напівпричепом BADOR, НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 . Перевіркою виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевізник не забезпечив водія оформленими протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу та напівпричепу.

Відповідачем 04.07.2023 р. винесено постанову №ПШ018171, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортних засобів.

Посадовими особами Укртрансбезпеки 20.06.2023 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 003477. В акті зафіксовано, що 20.06.2023 р. на автодорозі Н-11, 78 км + 500 м проведено перевірку автомобіля позивача MAN, ВЕ4450CB з напівпричепом BADOR, НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 . Перевіркою виявлено порушення ст. 34 Закону № 2344, а саме: відсутність тахокарт.

Відповідачем 10.08.2023 р. винесено постанову №ПШ018316, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: тахокарти за 20.06.2023 р.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі - Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

В силу вимог п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Згідно товарно-транспортної накладної від 05.05.2023 р. № 023 автомобільним перевізником зазначено саме позивача.

Щодо відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортних засобів, суд зазначає таке.

Статтею 48 Закону № 2344 встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353) визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

За положеннями частини другої статті 35 Закону № 3353 обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Згідно з частиною третьою статті 35 Закону № 3353 обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 35 Закону № 3353).

Відповідно до частини сьомої статті 35 Закону № 3353 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (частина восьма статті 35 Закону № 3353).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3353 забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Аналогічні положення містяться у пункті 31.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, за якими забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відтак, проходження технічного контролю транспортного засобу є обов`язковим, тому й наявність у водія документів щодо проходження технічного контролю при експлуатації транспортного засобу є обов`язковим, і така вимога охоплюється положеннями статті 48 Закону № 2344.

Таким чином, відповідач уповноважений здійснювати державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.

Позивач помилково вважає, що відповідальність за відсутність документів щодо проходження технічного огляду транспортних засобів має нести водій. В силу приписів абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відповідальність за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, несе саме автомобільний перевізник.

Додані позивачем до позову протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів MAN, ВЕ4450CB з напівпричепом BADOR, НОМЕР_1 не є належними доказами відсутності порушення, оскільки у протоколах вказано, що дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 04.02.2023 р. (а перевірку проведено 06.05.2023 р.).

Проте, позивач наголосив на порушенні відповідачем процедури розгляду матеріалів перевірки, а саме: не повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості надати свої заперечення.

Так, пунктом 26 Порядку №1567 унормовано, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Суд, на підставі проведеного аналізу процедури розгляду справи про порушення, дійшов висновку, що право особи на участь у розгляді її справи прямо передбачено приписами Порядку №1567 та є необхідною складової реалізації права особи на захист.

На думку суду, участь суб`єкта господарювання у розгляді справи спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи.

Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Матеріалами справи не доведено, що відповідач виконав свій обов`язок, передбачений пунктом 26 Порядку №1567, направивши на адресу позивача повідомлення про розгляд справи.

Відтак, відповідач допустив грубе порушення процедури розгляду матеріалів перевірки, що є самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Щодо відсутності тахокарти, суд враховує, що відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону № 2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Пунктом 1.3 Положення № 340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.1. цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт, "Про дорожній рух".

За визначенням абз. 3 Інструкції № 385 картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Відповідно до Поправки № 6 до ЄУТР з 20.12.2010 р. водії мають пред`явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Разом з цим, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в силу п. 1.3. Положення № 340 вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Обґрунтування позову в цій частині зводяться до відсутності обов`язку по встановленню та експлуатації тахографу про здійсненні внутрішніх перевезень. Обладнання автомобіля, що перевірявся, цифровим тахографом позивач не заперечив.

Суд акцентує, що роздруківка з цифрового тахографа входить до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а відтак, відсутність тахокарти є порушенням вимог ст. 48 Закону № 2344.

Проте, і в даному випадку відповідачем не доведено виконання обов`язку щодо направлення на адресу позивача повідомлення про розгляд справи. Позивач наголоси на тому, що його не повідомлено про дату розгляду матеріалів перевірки.

Відтак, відповідач допустив грубе порушення процедури розгляду матеріалів перевірки, що є самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Отже, відповідачем порушено порядок розгляду матеріалів перевірки за актами від 06.05.2023 р. № 356583 і від 20.06.2023 р. № 003477, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в загальній сумі 2684,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов фермерського господарства "Панна-Юасе" (пров. Котовського, 5, с. Грейгове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57223, ідентифікаційний код 42500756) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов від 04.07.2023 р. № ПШ018171 і від 10.08.2023 р. № ПШ 018316 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.07.2023 р. № ПШ018171 і від 10.08.2023 р. № ПШ 018316.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) судовий збір у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) на користь фермерського господарства "Панна-Юасе" (пров. Котовського, 5, с. Грейгове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57223, ідентифікаційний код 42500756).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.12.2023 р.

СуддяН.В. Лісовська