Рішення

від 28.12.2023 по справі 420/32555/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32555/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДА ІНВЕСТ" (просп.Миру,16, м.Чорноморськ, Одеська область) до Одеської митниці Державної митної служби України (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДА ІНВЕСТ" до Одеської митниці Державної митної служби України за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.09.2023 р. № UA500500/2023/000618/2;

стягнути на користь ТОВ «АДА ІНВЕСТ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судовий збір у сумі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

До суду від Одеської митниці Державної митної служби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 01.09.2023р. між «FEDERAL ULUSLARARASI LOJISTIK HIZ.NAK.TAS.PET.VE ITH.IHR.TIG.LTD STI» та ТОВ «АДА ІНВЕСТ» укладено контракт №010923.

Відповідно до п. 1.1. контракту Продавець зобов`язався відвантажити, а Покупець прийняти і сплатити товар на суму в 500 000 доларів США, згідно виставляємо інвойсам, що є частиною контракту.

Пунктом 2.1. контракту визначено, що ціна на Товар обмовляється в інвойсі на кожну відвантажену партію Товару.

Продавець оплачує витрати, пов`язані з вантаженням, страховку Товару, Митне оформлення (п. 2.2 Контракту).

Розділом 3 контракту визначено Умови постачання: DAP (п. 3.1. Контракту). Постачання Товару здійснюється на підставі інвойсів на кожну партію (п. 3.2. Контракту).

Постачальник зобов`язався відвантажити Товар із складу протягом 14 робочих днів з моменту здобуття замовлення. У випадку якщо Постачальник не виробив відвантаження товару протягом 14 днів 3 моменту підписання контракту, Покупець має право відмовитися від Товару в однобічному порядку, повідомивши Постачальника шляхом напряму на електронну адресу листом, підписаною уповноваженою особою (п. 3.3. Контракту).

За погодженням Сторін оплата за продукцію відбувається на умовах передоплати у розмірі 100% протягом трьох календарних днів до дня навантаження товару (п. 4.1. Контракту). Bсi платежі по ньому контракту здійснюються в доларах США банківським переводом (п. 4.2. Контракту).

Згідно рахунку (інвойсу) від 11.09.2023 р. від FEDERAL ULUSLARASI LOGISTIK HIZ.NAK.TAS.PET.VE ITH.IHR.TIG.LTD STI» вартість товару складає 49303,80 дол. США, кількість 382200 шт. Товар це вироби зі скла, банки для консервування (кристалізаційні банки) об`ємом - 500 мл., виробником яких є постачальник.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 23UA500500033808U0 від25.09.2023 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 23UA500500033808U0 від 25.09.2023 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

За результатами перевірки МД №23UA500500033808U0 від25.09.2023 року та поданих до неї документів, сформоване повідомлення в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згодом відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.09.2023 р. № UA500500/2023/000618/2 в якому зазначено, що 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару 2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вважаючи дане рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4,5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані позивачем документи містять розбіжності:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару 2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Стосовно ненадання документів щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Числове значення, зазначене в декларації відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 11.09.2023 р. 49303.80 дол. США. Згідно п. 2.1 контракту, ціна за товар обмовляється в інвойсі на кожну відвантажену партію Товару, зазначений інвойс був поданий до митного оформлення.

Таким чином, ціна товару, зазначена в декларації, відповідає ціні товару, яка відображена в рахунку-фактурі.

Згідно контракту - умови постачання DAP.

Згідно з базисом DAP (Delivered At Place Постачання у місце призначення), продавець несе ризики за вантаж до його доставки до місця призначення. Умова може застосовуватись до будь-якого способу перевезення.

За умовами DAP відправник вантажу передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Усі транспортні витрати лягають на продавця, тоді як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.

Таким чином, покупець не може надати до митного органу документи, які підтверджують вартість транспортування, оскільки витрати на транспортування покладаються на продавця, і договорів по транспортуванню природно у позивача немає, оскільки він ці послуги не оплачує.

У своєму рішенні відповідач, зокрема, звертає увагу на те, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме щодо МД від 27.03.2023 №23UA205140023984U9, 1 товар на рівні 1,1002 дол. США, щодо отримуваного ТОВ "АДА ІНВЕСТ".

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, зауваження відповідача є безпідставним, адже описана ним «розбіжність» взагалі не має впливу на правильність визначення митної вартості Товару, особливо з урахуванням того, що всі значущі дані можна отримати та перевірити й з інших документів, які надавалися до митного оформлення Декларантом.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2023 р. №UA500500/2023/000618/2 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2023 р. № UA500500/2023/000618/2, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що справа є незначної складності: учасників справи лише двоє, кількість доказів, що підлягають оцінці, незначна, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000грн.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються:

Витягом з Договору про надання правової допомоги №135 від 13.10.2023 року відповідно до п. 3.1. якого розмір гонорару та порядок сплати встановлюється додатковою угодою. Оплата проводиться у готівковій або безготівковій формі відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №135 від 13.10.2023 року визначено вартість складання позовної заяви, клопотань, заяв, адвокатських запитів, участь у судових засіданнях в першій інстанції, ознайомлення з матеріалами справи 15000 грн. та гонорар успіху 10000 грн.

Позивачем надано докази сплати 15000грн. оплати згідно Договору про надання правової допомоги №135 від 13.10.2023 року.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч.6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

Крім того відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДА ІНВЕСТ" (просп.Миру,16, м.Чорноморськ, Одеська область) до Одеської митниці Державної митної служби України (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.09.2023 р. № UA500500/2023/000618/2.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДА ІНВЕСТ" (просп.Миру,16, м.Чорноморськ, Одеська область, код ЄДРПОУ 43798487) судовий збір у сумі судовий збір у сумі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко