Рішення

від 28.12.2023 по справі 440/4721/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/4721/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС - ТОРГ" до Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ТОРГ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2023 №00022440702 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 253692,00 грн за листопад 2022 року ТОВ "Автотранс - торг".

В обгрунтування позову зазначено, що на підставі наказу на перевірку № 31.01.2023 № 263-П та направлень на перевірку від 31.01.2023, виданих ГУ ДПС у Полтавській області з 02.02.2023 по 08.02.2023 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автотранс-торг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Відповідно до Наказу № 263-п, перевірка призначена на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст 78 ПК України: « 78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень». Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункт: проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень». За результатами перевірки було складено Акт документальної позапланової перевірки № 17.02.2023 № 1419/16-31-07-02-04/37061509. Відповідно до Акту перевірки встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ за листопад 2022 року на суму 253691,52 грн. Порушення відображені в розділу 3.2 Акту перевірки «Результат перевірки визначення податкового кредиту». А саме, у листопаді 2021 року позивачем віднесено податковий кредит отриманий при покупці макухи та олії соєвої з контрагентом ТОВ «Агросвіт Україна», котрий віднесений до ризикових платників податків. Позивачем подано заперечення до акту перевірки з аргументацією, що перевірка проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, отриманий кредит у листопаді 2021 року від ТОВ «Агросвіт Україна» жодним чином не є предметом розгляду декларації з ПДВ за листопад 2022 року та надано підтверджуючі документи про реальність господарських операцій з вказаним контрагентом. Відповідач не погодився з обгрунтуванням позивача викладених в запереченні на акт перевірки. 06.04.2023 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення про зменшення від`ємного значення суми ПДВ на суму 253962,00 грн. Водночас позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки відповідач не мав права призначати та проводити перевірку, оскільки строки для її проведення були пропущені, відповідач помилково дійшов висновку, що отриманий у листопаді 2021 року податковий кредит, відображений у декларації з ПДВ за листопад 2022 року. Також на переконання позивача відповідач помилково дійшов висновку, що у листопаді 2021 року операція з ТОВ «Агросвіт Україна» була фіктивною.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 позов залишено без руху.

05.05.2023 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надано докази.

Ухвалою суду від 08.05.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участю представника у режимі відеоконференції відмовлено.

25.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому вказано, що ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автотранс-Торг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 17.02.2023 № 1419/16-31 -07-02- 04/37061509. Доповідною запискою від 09.01.2023 № 104/16-31-07-02-03 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автотранс-Торг» (код 37061509) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Дата початку перевірки 02.02.2023 року. Актом перевірки встановлено порушення платником п. 198.1 ст. 198 ПК України ТОВ «Автотранс-Торг» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за листопад 2022 року на суму 253691,52 гривня. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2023 №00022440702 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 253692,00 грн за листопад 2022 року. За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 253691,52 грн шляхом включення до його складу сум щодо придбання товарів, джерело походження яких по ланцюгах постачання не встановлено. Зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «Агросвіт України» (код ЄДРПОУ 5791673) на загальну суму ПДВ 253 691,52 грн листопад 2021 року щодо придбання макухи та олії соєвих. Таким чином, зібрані в ході перевірки факти свідчать про відсутність у ТОВ «Агросвіт України» власних або орендованих земельних ділянок для вирощування, складських приміщень для її зберігання, а також транспортних засобів та сільгосптехніки, що в свою чергу вказує на неможливість здійснення господарських операцій з вирощування та виробництва макухи і олії соєвих. За результатами проведених заходів з дослідження реальності здійснення господарських операцій, перевіркою встановлено факти, які в своїй сукупності свідчать про відсутність у ТОВ «Агросвіт України» у власності або користуванні основних засобів та земельних ділянок, які б дозволяли провадити господарську діяльність; неможливість ТОВ «Агросвіт України» здійснення господарських оперцій у зв`язку із значною кількістю операції з придбання та продажу товарів/послуг, що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів; відсутність у ланцюгу псевдопостачання можливості для вирощування/виробництва продукції (реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах); наявність рішення по ТОВ «Агросвіт України» від 09.12.2021 щодо відповідності платника критеріям ризиковості; зміна назви підприємства з ТОВ «Полтавський Автоцентр КАМАЗ» на ТОВ «Агросвіт України» та зміна місцезнаходження (зміна місця обліку з однієї області на іншу) - унеможливлює проведення контролюючих заходів та дослідження реальності здійснених ними господарських операцій; наявність у наданих первинних документів помилок та відсутність обов`язкових реквізитів в ТТН, видаткових накладних, які не дозволяють однозначно (належним чином) ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар, що постачається), період, сторони чи суму податкових зобов`язань. Тобто, наявні дані, що відповідно до абзацу дев`ятнадцятого п. 201.10 ст. 210 ПК України не дозволяють відносити покупцем суми податку до податкового кредиту; надходження інформації від перевізників, які зазначені у товарно-транспортних накладних та не підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу для замовника ТОВ «Агросвіт України». Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України ТОВ «Автотранс-Торг» завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Агросвіт України» на загальну суму ПДВ - 253 691,52 грн, в т.ч.: за листопад 2021 року на суму ПДВ - 253691,52 гривень.

14.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що позовній заяві чітко розписано хронологію подій з посиланням на норми Податкового кодексу, що підтверджують протиправність видання наказу та проведення перевірки. Позиція позивача так і не спростована Відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того зазначено, що позивач категорично не погоджується з висновком викладеним в Акті перевірки щодо того, що від`ємне значення по декларації ПДВ за листопад 2022 року сформовано за рахунок податкового кредиту отриманого у листопаді 2021 року від контрагента - ТОВ «Агросвіт Україна». Згідно поданих Позивачем декларації з ПДВ за серпень - листопад 2022 року, чітко вбачається, що від`ємне значення формувалося з початку серпня 2022 року та переносилося на наступний період наростаючим підсумком. Отже, відображені в Акті перевірки нібито порушення у частині формування податкового кредиту у листопаді 2021 року, не могли бути предметом камеральної перевірки та не мають жодного відношення до від`ємного значення сформованого у листопаді 2022 року. ТОВ «Автотранс-торг» не повинен нести будь - якої відповідальності за дії чи бездіяльність свого контрагента. Придбаний товар був в подальшому реалізований (підтверджуючі документи також надавалися на перевірку). Даний факт підтверджує рух товару і як наслідок реальність господарської операції. На підставі вище викладеного, позивач стверджує, що відповідачем не спростовано та не надано жодного належного доказу для спростування хоча б однієї з підстав позивача викладеного в позовній заяві.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що Доповідною запискою від 09.01.2023 № 104/16-31-07-02-03 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автотранс-Торг» (код 37061509) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Дата початку перевірки - 02.02.2023 року.

На підставі наказу від 31.01.2023 №263-П призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автотранс-Торг» (код 37061509) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Дата початку перевірки 02.02.2023, тривалість перевірки 05 робочих днів.

Крім того, 31.01.2023 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято направлення на проведення перевірки №469, 470.

Актом перевірки встановлено порушення платником п. 198.1 ст. 198 ПК України ТОВ «Автотранс-Торг» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за листопад 2022 року на суму 253691,52 гривня.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2023 №00022440702 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 253692,00 грн за листопад 2022 року.

Позивач не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту ПК України).

Згідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Позивач стверджує, що податковий орган не мав права видавати наказ та проводити перевірку, оскільки предметом перевірки були відомості відображені в декларації за листопад 2022, кінцевий строк подачі 20.12.2022.

Так, відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень».

Відповідно пп.200.11 п. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Положеннями п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

ТОВ "АВТОТРАНС - ТОРГ" своєчасно подано декларацію з ПДВ, а саме - 19.12.2022, що підтверджується відповідною квитанцією.

Тому починаючи з 21.12.2022 відліковується 30 днів (до 21.01.2023), це термін протягом якого мало бути прийнято наказ/ рішення про проведення вказаної перевірки, але з порушенням встановлених вимог податкового законодавства відповідне рішення про проведення перевірки було прийнято 31.01.2023.

Суд погоджується з позивачем, що враховуючи положення пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказ мав бути виданий не пізніше 21.01.2023.

Крім того, суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач не зазначив достатніх та переконливих аргументів щодо помилковості доводів позивача в частині порушення строків щодо прийняття наказу на підставі якого було проведено перевірку.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям особам, не зареєстрованим платниками податку, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19.

Так відповідач дійшов висновку про порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України ТОВ «Автотранс-Торг», оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за листопад 2022 року на суму 253691,52 гривня.

Водночас позивачем зазначено, що до суми від`ємного значення з ПДВ за листопад 2022 року, не включалися суми податкового кредиту отриманого ТОВ «Автотранс-торг» від контрагента ТОВ «Агросвіт Україна» у листопаді 2021 року у сумі 253691,52 грн.

Крім того, зазначає, що сума податкового кредиту отриманого від ТОВ «Агросвіт Україна» у листопаді 2021 року у сумі 253691,52 грн. була використана (вичерпана) протягом листопада 2021 року - січня 2022, що підтверджується відповідним деклараціями з ПДВ за вказаний період.

Також позивач стверджує, що даний факт підтверджується декларацією з ПДВ за лютий 2022 року, в додатку 2 (довідка про суму від`ємного значення звітного періоду) зазначено, що сума від`ємного значення сформувалася за рахунок податного кредиту отриманого за грудень 2021 по лютий 2022. Тобто, сума податкового кредиту отриманого, в тому числі від ТОВ «Агросвіт Україна», була вичерпана/ використана у січні 2022 року.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.10.2021 справа № 640/11775/20 при вивчені питання хронології відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2, не встановлено особливостей та хронології відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2. Платник податку при заповненні Додатка 2 до декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.

Позивач зазначає, що подані платником податку декларації підтверджують, що податковий кредит відображений у декларації з ПДВ за листопад 2022 року, не має жодного відношення до податкового кредиту отриманого в листопаді 2021 року.

Разом з тим, відповідач не навів у відзиві на позов жодної підстави, чому він дійшов такого висновку під час перевірки.

Також відповідачем не спростовано у відзиві на позов вказане твердження позивача.

Крім того, відповідач стверджує, що за результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 253691,52 грн шляхом включення до його складу сум щодо придбання товарів, джерело походження яких по ланцюгах постачання не встановлено. Зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «Агросвіт України» (код ЄДРПОУ 5791673) на загальну суму ПДВ 253 691,52 грн листопад 2021 року щодо придбання макухи та олії соєвих.

Перевіркою даних декларацій з ПДВ за звітний та попередні періоди щодо достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, встановлено, що ТОВ «Автотранс-Торг», не вірно визначено залишок від`ємного значення у періодах його виникнення. Зокрема, сума від`ємного значення у періодах його виникнення по декларації за листопад 2022 (додаток 2) за даними перевірки: листопад 2021 року, січень, липень, листопад 2022 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам позивача з ТОВ «Агросвіт України», суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що за результатами проведених заходів з дослідження реальності здійснення господарських операцій, перевіркою встановлено факти, які в своїй сукупності свідчать про: відсутність у ТОВ «Агросвіт України» у власності або користуванні основних засобів та земельних ділянок, які б дозволяли провадити господарську діяльність; неможливість ТОВ «Агросвіт України» здійснення господарських оперцій у зв`язку - із значною кількістю операції з придбання та продажу товарів/послуг, що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів;відсутність у ланцюгу псевдопостачання можливості для вирощування/виробництва продукції (реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах);наявність рішення по ТОВ «Агросвіт України» від 09.12.2021 щодо відповідності платника критеріям ризиковості; зміна назви підприємства з ТОВ «Полтавський Автоцентр КАМАЗ» на ТОВ «Агросвіт України» та зміна місцезнаходження (зміна місця обліку з однієї області на іншу) - унеможливлює проведення контролюючих заходів та дослідження реальності здійснених ними господарських операцій;наявність у наданих первинних документів помилок та відсутність обов`язкових реквізитів в ТТН, видаткових накладних, які не дозволяють однозначно (належним чином) ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар, що постачається), період, сторони чи суму податкових зобов`язань. Тобто, наявні дані, що відповідно до абзацу дев`ятнадцятого п. 201.10 ст. 210 ПК України не дозволяють відносити покупцем суми податку до податкового кредиту; надходження інформації від перевізників, які зазначені у товарно-транспортних накладних та не підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу для замовника ТОВ «Агросвіт України».

Водночас розглянувши доводи відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Під час перевірки, ТОВ «Автотранс - торг» було надані підтверджуючі документи реальності господарських операцій, зокрема: договір поставки № 01/11/21 від 01.11.2021 (поставка макухи на суму 520325,21 грн.); видаткова накладна № 402 від 01.11.21, ТТН № 402 від 01.11.2021, рахунок на оплату № 189 від 01.11.2021, платіжне доручення № 3332 від 04.11.21; договір поставки № 05/11/21 від 05.11.2021 (поставка олії соєвої на суму 32560,00 грн.); видаткова накладна № 479 від 05.11.21, ТТН № 479 від 05.11.2021, рахунок на оплату № 246 від 05.11.2021, (оплата 19.11.21); договір поставки № 11/11/2І від 11.11.2021 (поставка макухи на суму 497988,00 грн.), видаткова накладна № 480 від 11.11.21, ТТН № 480 від 11.11.2021, рахунок на оплату № 247 від 11.11.2021, платіжне доручення № 3382 від 19.11.2021; договір поставки № 18/11/21 від 18.11.2021 (поставка макухи на суму 471276,00 грн.), видаткова накладна № 489 від 18.11.2021, ТТН № 489 від 19.11.2021, рахунок на оплату № 259 від 19.11.2021, платіжне доручення № 3404 від 25.11.2021.

Також позивач зазначив, що передача товару здійснювалася на склад покупця - Полтавська область, Котелевський район, смт. Котельва), транспортом продавця та за його рахунок (що підтверджується як договором так ТТН).

ТОВ «Автотранс - торг» прийняло товар у місці зазначеному в Договорі, яким чином постачальник перевозив товар, для ТОВ «Автотранс- торг» не має значення, оскільки місце поставки товару - склад покупця.

ТОВ «Автотранс- торг» - підприємство, котре здійснює купівлю - продаж товару (як один з основних видів діяльності), відразу було реалізовано вказаний товар ТОВ «Аргофірма «Маяк», що підтверджується наступним. Договір поставки № 01/11/21/1 від 01.11.2021, рахунок № 259 від 01.11.2021, видаткова № 421 від 01.11.21, довіреність на отримання ТМЦ № 1143 від 01.11.21; Договір поставки № 05/11/21 від 05.11.2021, рахунок № 262 від 05.11.2021, видаткова № 428 від 05.11.21, довіреність на отримання ТМЦ № 1144 від 05.11.21; Договір поставки № 11/11/21 від 11.11.2021, рахунок № 267 від 11.11.2021, видаткова № 452 від 11.11.21, довіреність на отримання ТМЦ № 1145 від 11.11.21; Договір поставки № 19/11/21 від 19.11.2021, рахунок № 271 від 19.11.2021, видаткова № 457 від 19.11.21, довіреність на отримання ТМЦ № 1146 від 19.11.21.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21.

Крім того, податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від правильності ведення його контрагентом податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 22.03.2023 №00022440702.

Інші доводи відповідача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги № 391 від 06.04.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг за представництво в суді першої інстанції (аналіз документів, аналіз судової практики, підготовка позиції по справі та її погодження, підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях незалежно від їх кількості) визначається у фіксованому розмірі та становить 20 000 грн, які повинні бути сплачені протягом 7 днів з моменту підписання договору.

Крім того, відповідно до п. 3.1 договору адвокат складає та передає на підписання клієнту акт здачі-прийому наданих послуг .

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не надав до суду доказів оплати адвокатських послуг та акт здачі-прийому наданих послуг .

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на, що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС - ТОРГ " (пров. Рибальський, буд. 16, кв. 42, м. Полтава, Полтавська область, 36004, код ЄДРПОУ 37061509) до Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 22.03.2023 №00022440702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС - ТОРГ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3044,32 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛ.М. Петрова