Постанова

від 15.11.2023 по справі 280/9542/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/9542/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Юрко І.В., секретар судового засідання Рівна В.В., представника позивача Сопін А.С., представника відповідача Жовтоножко Д.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року в адміністративній справі №280/9542/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжпромгруп» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжпромгруп» (далі позивач, ТОВ «Запоріжпромгруп») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУДПС), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068100717 від 17.05.2021 року (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1020,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068110717 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 21 845,34 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068140703 від 17.05.2021 року (форма «Р») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 927 340,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068190703 від 17.05.2021 року (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1 700,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068120717 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 1820,45 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068220701 від 17.05.2021 року (форма «АН») ») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 197 460,24 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0068230703 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 260 041,25 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068100717 від 17.05.2021 року (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1020,00 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068110717 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 21 845,34 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068140703 від 17.05.2021 року (форма «Р») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 927 340,00 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068190703 від 17.05.2021 року (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1 700,00 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068120717 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 1 820,45 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068220701 від 17.05.2021 року (форма «АН») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 197 460,24 грн.;

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0068230703 від 17.05.2021 року (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 260 041,25 грн.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжпромгруп» судовий збір в розмірі 21 168,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що позивач при здійсненні фінансово - господарської діяльності мале взаємовідносини з ТДВ «Страхова Компанія «Престиж груп», яке відповідно до Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 26.06.2018 року №02-07/2018-ФР виступає Страховиком.

У відповідності до вимог законодавства, страховики зобов`язані оприлюднювати відповідну звітність на власному веб-сайті (веб-сторінці). Згідно глобальній мережі Інтернет відсутні посилання на будь які офіційні сайти або електронні сторінки ТДВ «Страхова Компанія «ПРЕСТИЖ ГРУП». ТДВ «Страхова Компанія «ПРЕСТИЖ ГРУП» не оприлюднювала власну річну фінансову звітність.

Проведеним аналізом інформації про ТДВ «Страхова Компанія «ПРЕСТИЖ ТРУП», його діяльність та необхідну для загального доступу інформацію про фінансову та статистичну звітності та інших даних про підприємство, які мають бути оприлюднені в загальному доступі та передбачену вищевказаними Законами та наказами, встановлено відсутність будь-якої інформації, яка може підтвердити діяльність ТДВ «Страхова Компанія «ПРЕСТИЖ ГРУП».

ТДВ «Страхова Компанія «Престиж груп» не мало фінансових ресурсів для здійснення діяльності, що підтверджено відсутністю звіту про фінансовий результат та декларації з податку на прибуток за 2018 рік. Встановлена відсутність декларування доходу від здійснення господарської діяльності за 2018 рік, та несплату податків до бюджету. При цьому зазначаємо, що підприємство переслало звітувати з жовтня 2018 року.

Крім того за даними реєстру судових рішень наявна наступна інформація по кримінальному провадженню, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України. Зокрема встановлено, що проведеним на теперішній час досудовим розслідуванням установлено, що службові особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), використовуючи службове становище, надали ліцензії на здійснення страхової діяльності страховикам з ознаками фіктивності: ТДВ «Страхова Компанія «Домінант» (код ЄДРПОУ 35850814), ТДВ «Страхова Компанія «Траст Україна» (код ЄДРПОУ 37954854) та ТДВ «СК «Макрос» (код ЄДРПОУ 40372186), ТДВ «СК «ПРЕСТИЖ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41203457), ТДВ «СК «Крок» (код ЄДРПОУ 38799866). У подальшому невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, які діяли від імені ТДВ «СК «Домінант»,ТДВ «СК «Траст Україна», ТДВ «СК «Макрос», ТДВ «СК «ПРЕСТИЖ ГРУП» та ТДВ «СК «Крок» використовуючи їх реквізити, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, створювали видимість здійснення страхової діяльності на загальну суму понад 3.5 млрд. грн.

Також встановлено, що згідно податкової звітності за 2016 - 2018 роки через ТДВ «СК «Траст Україна» з метою прикриття незаконної діяльності під видом надання страхових послуг перерахували понад 3,3 млрд. грн. на низку підприємств з ознаками фіктивності. Крім того встановлено, що ТДВ «СК «Домінант» подавало податкову звітність з тієї ж IP адреси, що і ТДВ «СК «Макрос» (код ЄДРПОУ 40372186) (засновник якого під час допиту повідомив про непричетність до даного страховика - ОСОБА_2 ), ТДВ «СК «ПРЕСТИЖ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41203457) та ТДВ «СК «Крок» (код ЄДРПОУ 38799866), що може свідчити про підконтрольність даних страховиків одним і тим же невстановленим особам, які здійснюють незаконну діяльність від їх імені.

Вказані факти у зазначеному кримінальному провадженні дають підстави вважати, що вищевказані підприємства створені та здійснювали фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконні витрати своїм контрагентам та створюють умови для недоотримання коштів Державним бюджетом України.

На адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві направлено запит від 09.03.2021 року №6359/5/08-01-07-01 щодо отримання інформації стосовно обставин вищевказаної справи, станом на звітну дату відповідь не отримана.

Враховуючи вищезазначене, а також відсутність трудових, матеріальних ресурсів у ТДВ «СК «ПРЕСТИЖ ГРУП», відсутність декларування фінансових показників в період взаємовідносин та наявність інформації щодо причетності до кримінальних проваджень.

Скаржник наголошує, що ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» повинно було проявити розумну обачність при виборі контрагента з яким укладало договір про надання Страхових послуг.

Отже, первинні документи укладені між ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» та ТДВ «СК «ПРЕСТИЖ ГРУП» складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок не підтвердження факту придбання послуг в розумінні вимог ПК України.

Скаржник щодо порушень визначення податкових різниць по MILTON ASSETS LP зазначає, що позивач мав взаємовідносини з цим підприємством у 2018 році відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 12.03.2018 року №04/03/2018.

З урахуванням зазначеного, сума наданих (отриманих) кредитів, депозитів, позик, поворотної фінансової допомоги, а також суми внесених (отриманих) у грошовій формі інвестицій не враховуються при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій для цілей трансфертного ціноутворення. При цьому сума нарахованих процентів (дивідендів) за такими операціями підлягає врахуванню при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій.

Крім того, у розрахунку вартісного критерію враховуються суми наданих інвестицій, внесених у відмінній від грошової формі, а також наданої (отриманої) безповоротної фінансової допомоги та отриманих дивідендів.

ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» доход за 2018 рік складає 212975190 грн., при цьому взаємовідносини з MILTON ASSETS LP, 39/5. Granton Crescent, Edinburgh, EH5 1BN, United Kingdom (країна Великобританія) без урахування самої позики наданої у 2018 році ТОВ «ЗАПОРІЖПРООМГРУП» (детальна інформація стосовно позики наведена у п.3.1.1.3 акта перевірки) не перевищує 10 мільйонів гривень.

До перевірки не надано проведений та документально оформлений Аналіз цін на товар придбаний у MILTON ASSETS LP, 39/5 Granton Crescent, Edinburgh, EH5 1BN, United Kingdom (країна Великобританія).

ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» не відобразило у рядку 3.1.6.2. Додатка РІ «Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І» до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік по взаємовідносинах з нерезидентом MILTON ASSETS LP (країна Великобританія) на загальну суму 538 973грн. (1796577,68грн.*30%).

Щодо порушень з акцизного податку, скаржник зазначає, що за результатами аналізу даних СЕАРП встановлено складання та реєстрацію у ЄРАН ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» акцизних накладних на обсяги пального використаного для власного споживання лише на обсяги оприбуткованого палива від ТОВ "ЗОГ-РІТЕЙЛ" за видатковою накладною №БЗГ004052 від 15.05.2019р., а саме: за кодами УКТЗЕД 2710124512 - 114,83л., 2710194300 - 163,62 л., 2710124512-267,07 л.

На порушення абзацу другого п.231.1, п.231.3, п.231.6 ст.231, п.232.1 ст. 232 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.) ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» у період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року не складено та не зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власного споживання у загальному обсязі 19 324,78 л., у тому числі за кодами УКТ ЗЕД: 2710124194 - 1 029,63 л., 2710124512 - 8 121,40 л., 2710194300 -10 061,70 л., 2711129700 -112,05 л.

Також, ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» здійснювало операції з реалізації дизельного палива за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 на адресу покупця ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТУРБОКОМПРЕСОРІВ" (код ЄДПРОУ 34667488) на підставі договору поставки №16/04 від 24.04.2018 року, так, 31.05.2018 року оформило видаткову накладну на поставку Палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО. Транспортування реалізованого палива здійснювалось на підставі товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №31-05-2018/01 від 31 травня 2018 року (форма 1-ТТН (нафтопродукт), оформленої ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП».

За результатами аналізу даних СЕАРП не встановлено складання та реєстрацію у ЄР AH TOI «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» акцизної накладної від 31.05.2018 року на обсяги реалізації пального на адрес ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТУРБОКОМПРЕСОРІВ'', а саме 2044,16 л. (об`єм нафтопродукт приведений до Т 15°С) відвантаженого на підставі видаткової накладної від 31.05.2018 року та отриманого покупцем саме 31.05.2018 року, в той же час, у ЄР АН встановлена реєстрація акцизної накладної №101 від 07.062018р.

Отже, за операцією з реалізації палив дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у обсязі 2044,16 л. безпідставно оформлено 07.06.2018 року та реєстрована 22.06.2018 року у ЄРАН акцизну накладну №101, в той же час, перевіркою встановлено, відсутність реєстрації акцизної накладної на дату реалізації палива, а саме 31.05.2018 року (граничний термін реєстрації -15.06.2018р.).

Щодо операцій за період з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року скаржник зазначає, що ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» адрес підприємств ПП «АБЗ» (код ЄДРПОУ 32866224) та ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 36652075 здійснювало постачання паливо-мастильних матеріалів та надавало послуги відповідального зберіганні цих матеріалів.

Перевіркою встановлено, що на дату оформлення видаткових накладних складались акт приймання-передачі, відповідно до яких поклажодавець - ПП «АБЗ» або ТОВ «АБЗ ПРОМБУД передавали, а зберігай - ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» приймала на відповідальне зберігання паливо.

На дату оформлення видаткової накладної змінюване перехід права власності на паливо до ПП «АБЗ та ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» , в той час як фізичного відвантаження палива з акцизного складу 1009640 ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» не відбувалось.

Фізична передача пального, відбувається на підставі актів повернення пального відповідального зберігання.

Виходячи з вищенаведеного, перевіркою питання повноти складання акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних та своєчасності їх реєстрації в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового встановлено, що за операціями з реалізації палива на адресу ПП «АБЗ» та ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» у період липень грудень 2019р.: безпідставно оформлено та зареєстровано акцизні накладні на дату оформлення видаткових накладних; безпідставно оформлені та зареєстровані акцизні накладні підлягають коригуванню; відсутнє оформлення та реєстрація акцизних накладних на дату фізичної передачі пального з акцизного складу 1009640.

Щодо порушень з податку на доходи з фізичних осіб скаржник зазначає, що підприємством здійснено виплата доходу фізичній особі ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 100 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 08.07.2019 року №80 на підставі листа від 05.07.2019 року №57 про перерахування внеску до виборчого фонду. Перевіркою встановлено, що під час виплати на користь фізичної особи доходу, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за рахунок фізичної особи не утримувався.

Забороняється здійснювати добровільні внески на підтримку політичних партій, якщо фізичними та юридичними особами, з якими укладено договір про закупівлю робіт, товарів чи послуг для забезпечення потреб держави згідно із Законом України "Про здійснення державних закупівель", протягом строку дії такого договору та протягом одного року після припинення його, крім випадків якщо загальна сума коштів, отримана за таким договором протягом строку дії договору та протягом двох років після припинення його дії, не перевищує 10 відсотків загальної суми доходу фізичної або юридичної особи за відповідний період.

ТОВ "Запоріжпромгруп" протягом 2019 року укладались договори про закупівлю робіт, товарів чи послуг для забезпечення потреб держави, а загальна сума коштів, отримана за такими договорами перевищує 10 відсотків загальної суми доходу юридичної особи за відповідний період.

Так, згідно рах.361 «Розрахунки з покупцями і замовниками» підприємством реалізовано у 2019 році товарів по договорам для забезпечення потреб держави: ДНІПРОЕНЕРГО АТ ДТЕК (код 00130872)- мазут паливний 100 зольний мало сірчистий на загальну суму 2 692 530,72 грн.; СХІДЕНЕРГО ДТЕК (код 31831942)-мазут паливний 100 зольний мало сірчистий на загальну суму 44 146 947,04 грн. Всього на 46 839 477,80 грн. (без ПДВ -39 032 898,17 грн.) Дохід (рядок 01 Податкової декларації з податку на прибуток) підприємства за 2019 рік склав - 177 941 038 грн.

Таким чином, відсоток договорів для забезпечення потреб держави до загальної суми доходу юридичної особи за відповідний період склав - 22% .

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що ТОВ «Запоріжпромгруп» абсолютно на законних підставах було включено до складу витрат (Дт92 Кт685) суми страхових платежів по взаємовідносинам з ТДВ «СК «Престиж груп». Під час проведення перевірки позивачем були надані ревізорам-інспекторам належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку (первинні документи) на підтвердження взаємовідносин з ТДВ «СК «Престиж груп».

Економічне обґрунтування та ділова мета укладеного правочину зі страховою компанією полягала у недопущенні в господарській діяльності підприємства випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання коштів внаслідок неналежного виконання фінансових зобов`язань контрагентами товариства (страхування фінансових ризиків).

Підприємство належним чином виконувало вимоги договору добровільного страхування (фінансових ризиків та додаткових угод до нього. Договір страхування, а також, додаткові угоди , передбачали виплату страхових платежів за той самий період, який було встановлено Ця сплати грошових зобов`язань постачальниками ТОВ «Запоріжпромгруп».

Також, оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу.

Щодо відсутності необхідних трудових та матеріальних ресурсів варто зазначити наступне. З огляду на предмет генерального договору № 02-07/2018-ФР добровільного страхування фінансових ризиків від 26.06.2018 р. виконання страховиком зобов`язань за договором не потребувало наявності якихось специфічних трудових та матеріальних ресурсів.

Факт не настання страхового випадку в жодному разі не дає підстав відповідачу стверджувати, що відповідні договірні відносини носили нереальний характер, зважаючи на економічне обґрунтування й ділову мету укладеного правочину зі страховою компанією.

Аналіз суб`єктів господарювання та даних господарської операції проводився податковим органом виключно згідно комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем, будь-яких податкових запитів, проведення опитувань уповноважених осіб страхової компанії, безпосередніх перевірок страховика та з`ясування всіх обставин справи, що говорить про вкрай поверховий, неякісний та упереджений характер перевірки й, як наслідок, помилкові висновки у Акті.

У даному випадку та на даний час відсутні вироки суду, які набрали законної сили відносно посадових осіб та засновників ТДВ «Страхова компанія «Престиж груп».

Позивач щодо порушень визначення податкових різниць по MILTON ASSETS LP зазначає, що господарські взаємовідносини ТОВ «Запоріжпромгруп» та MILTON ASSETS LP не носили ознак операцій, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків («контрольовані операції»), різновиди яких представлені у пп.39.2.1.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

Документально оформлений аналіз цін на товар придбаний ТОВ «Запоріжпромгруп» у MILTON ASSETS LP надавався податковому органу на його запит ще у 2019 році.

Щодо порушень з акцизного податку позивач зазначає, що ТОВ «Запоріжпромгруп» було складено та зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні на обсяги пального по вищезгаданим операціям з реалізації пального, що підтверджується відповідною фінансово-господарською документацією підприємства та даними з ЄРАН. Паливо придбане у ТОВ «ЗОГ-Рітейл» позивач використовував на власні потреби для ведення господарської діяльності. Акцизні накладні виписувались на ТОВ «Запоріжпромгруп» як на кінцевого споживача, а не для подальшої реалізації. Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем абзацу другого п.231.1, п.231.3, п. 231.6 ст.231, п.232.1 ст.232 ПКУ є безпідставними.

Щодо порушень з податку на доходи з фізичних осіб позивач зазначає, що він дійсно здійснював виплату у розмірі 100 000,00 гри., однак не фізичній особі ОСОБА_1 , а направив кошти в якості добровільного внеску до виборчого фонду кандидата у народні депутата ОСОБА_1 .

Так, якщо кошти для фінансування передвиборної агітації кандидата у народні депутати надходять на розрахунковий рахунок виборчого фонду цього депутата, то у відповідності у відповідності до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 р. № 4061-VI такі кошти не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного Доходу платника податків.

Отже, ТОВ «Запоріжпромгруп» не зобов`язане було утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за рахунок фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75. пп.77.1 ст.77 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» (код ЄДРПОУ 39244943) за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 05.06.2014 року по 31.12.2019 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 09.03.2021 року № 1836/08-01-07-01/ НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства:

- п.п.134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п. 135.1. ст.135 розділу III з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на 31.12.2018 року) в результаті чого ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» встановлено заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 741872 грн.;

-п. 141.4.1., 141.4.2. ст. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в частині не нараховування, не утримання та не сплати податку з доходів виплачених на користь нерезидента, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року у сумі 208033 грн.;

-п.46.1 ст.46. п.48.1 ст.48. п.49.1. пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) та Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року № 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1415/27860, зі змінами та доповненнями, в частині не подання ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2018 року, за 1 - 4 квартали 2019 року;

-п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, подання з недостовірними відомостями даних за 3 квартал 2019 року, що призвело до збільшення податкових зобов`язань платника податку;

-п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1, ст. 168 Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті оподатковуваного доходу у вигляді іншого доходу в липні 2019 р. у розмірі 18 000,00 грн.;

-п. 16-1 підрозділу 10 розділу , п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1, ст. 168 Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування військового збору при виплаті оподатковуваного доходу у вигляді іншого доходу у липні 2019 року у розмірі 1500,00 грн.;

-абз. 2 п.231.1, п.231.3, п.231.6 ст.231, п.232.1 ст. 232 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.) ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» у період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року не складено та не зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власного споживання;

-пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14, п.231.1, п.231.3, п.231.6 ст.231. п.232.1 ст. 232 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019 року) ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» за операцією від 31.05.2018 року з реалізації пального, за кодом УКТ ЗЕД 2710194300, у обсязі 2 044,16 л. на адресу ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТУРБОКОМПРЕСОРІВ" (код ЄДПРОУ 34667488) не складено та не зареєстровано у ЄРАН акцизну накладну;

-пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14, п.231.1, п.231.3, абз.2 п.231.6 ст.231 ПКУ (у редакції, яка діє з 01.07.2019 року) ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» за операціями з реалізації пального на адресу ПП «АБЗ» не складено та не зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні;

-пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14, п.231.1, п.231.3, абз.2 п.231.6 ст.231 ПКУ (у редакції, яка діє з 01.07.2019 року) ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» за операціями з реалізації пального на адресу ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» не складено та не зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні.

На підставі акта перевірки контролюючим органом відносно ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року: № 0068100717 (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1 020,00 грн.; № 0068110717 (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 21 845,34 грн.; № 0068140703 (форма «Р») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 927 340,00 грн.; № 0068190703 (форма «ПС») на суму штрафних санкцій 1 700,00 грн.; № 0068120717 (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 1 820,45 грн.; № 0068220701 (форма «АН») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 197 460,24 грн.; № 0068230703 (форма «Д») за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями на загальну суму 260 041,25 грн.

Позивачем податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 0068100717, №0068110717, №0068140703, №0068190703, №0068120717, №0068220701, №0068230703 оскаржено в адміністративному порядку, шляхом направлення до ДПС України скарги від 27.05.2021 року.

Рішенням ДПС України від 30.08.2021 року №19717/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року №0068100717, №0068110717, №0068140703, №0068190703, №0068120717, №0068220701, №0068230703 - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на матеріали справи та положення ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо порушень в частині завищення витрат, які вплинули на заниження фінансовою результату до оподаткування, по взаємовідносинах з ТДВ «Страхова Компанія «Престиж груп».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп.133.1.1, п.133.1 ст.133 ПК України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до пп.134.1.1, п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704(далі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Так, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Так, між позивачем та ТДВ «Страхова компанія «Престиж груп» 26.06.2018 року укладено генеральний договір № 02-07/2018-ФР добровільного страхування фінансових ризиків.

Згідно цього договору страховик (ТДВ «Страхова компанія «Престиж груп») зобов`язується за обумовлену у договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику (ТОВ «Запоріжпромгруп») заподіяні внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої цим Договором страхової суми (п. 1.1 Договору).

Страховим випадком за цим Договором страхування є збитки Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами Страхувальника зобов`язань Контракту, укладеного між Страхувальником і його контрагентами, що сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставин, а саме: незалежно від причин настання). Договір страхування набуває чинності з 26.06.2018 року та діє 25.06.2019 року.

Договір страхування, передбачав виплату страхових платежів за той же період, який було встановлено для сплати грошових зобов`язань постачальниками ТОВ «Запоріжпромгруп».

Вищезазначений документ надавався податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтверджується документально, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилання апелянта на те, що контрагент та посадові особи Нацкомфінпослуг є фігурантами кримінальних проваджень, у підтвердження чого надана ухвала місцевого суду, суд зазначає, що вирок у кримінальних провадженнях відсутній, посадових осіб позивача не звинувачено в отриманні податкової вигоди по взаємовідносинах з цими підприємствами саме в межах вказаних правовідносин. Оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальних справ у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи.

Суд звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагента платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018 року.

Також, суд звертає увагу, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа №21-4781а15); від 22 березня 2016 року (справа №21-170а16); від 22 березня 2016 року (справа №21-2927а15); від 29 березня 2016 року (справа №21-5315а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3270а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3635а15); від 19 квітня 2016 року (справа №21-4985а15); від 26 квітня 2016 року (справа №21-4976а15); від 24 травня 2016 року (справа №21-5332); від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої у постановах від 31 липня 2018 року у справі № 808/1507/16 та від 08 листопада 2018 року у справі № 826/15028/17, факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. Аналогічну правову позицію зазначено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 16 травня 2018 року у справі № 2а-0870/12052/11.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 року у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, не був предметом безпосереднього дослідження судів попередніх інстанцій.

Таким чином, за наявності вироку щодо посадової особи контрагента платника податків слід з`ясувати, які саме особи та у який період підписували документи від указаного контрагента та чи охоплені господарські операції позивача із вказаним контрагентом періодом, який досліджувався судом у межах кримінального провадження щодо керівника контрагента позивача.

Оскільки у даному випадку вирок відсутній, підстав для врахування вказаних обставин немає.

Посилання скаржника на те, що контрагент не міг фактично здійснити реальні операції на адресу позивача з огляду на те, що страховик не звітує про свою діяльність з жовтня 2018 року, відсутня публічна інформація про його річний баланс у відповідності до встановленої законодавством форми та порядку, відсутні офіційні сайти (електронні сторінки) страховика, суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 року у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що як вірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на предмет генерального договору № 02-07/2018-ФР добровільного страхування фінансових ризиків від 26.06.2018 року виконання страховиком зобов`язань за договором не потребує наявності специфічних трудових та матеріальних ресурсів.

Також, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19, визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо посилання скаржника на результати податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача.

Щодо посилання скаржника на порушення визначення податкових різниць по MILTON ASSETS LP, суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 140.5.4 п. 140.5. ст. 140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

При цьому, за пп.39.2.1.1 п.39.2 ст.39 ПК України, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни;

ґ) господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а"-"в" цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

За пп.39.2.1.6-39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України, неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов`язаними особами.

Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Отже, як вірно зазанчено судом першої інстанції, господарські взаємовідносини ТОВ «Запоріжпромгруп» та MILTON ASSETS LP не носили ознак операцій, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків («контрольовані операції»), різновиди яких представлені у пп.39.2.1.1 п.39.2 ст.39 ПК України.

Посилання скаржника не надання документально оформленого аналізу цін на товар придбаний ТОВ «Запоріжпромгруп» у MILTON ASSETS LP, спростовуються матеріалами справи, а саме надавання податковому органу на запит податкового органу у 2019 році.

Щодо висновків відповідача в частині порушень позивачем податкового законодавства в частині сплати акцизного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно п.231.1 ст.231 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.): платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно абз. 2 п.231.1 ст.231 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.): платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва не підакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.»

Пунктом 231.3 статті 231 ПКУ передбачено, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Відповідно п.231.6 ст.231 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.): реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Пунктом 232.1 статті 232 ПКУ (в редакції чинній до 01.07.2019р.) встановлено, що облік обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального ведеться за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було складено та зареєстровано у ЄРАН акцизні накладні на обсяги пального по вищезгаданим операціям з реалізації пального, що підтверджується відповідною фінансово-господарською документацією підприємства та даними з ЄРАН.

Паливо придбане у ТОВ «ЗОГ-Рітейл» позивач використовував на власні потреби для ведення господарської діяльності.

Акцизні накладні виписувались на ТОВ «Запоріжпромгруп» як на кінцевого споживача, а не для подальшої реалізації.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем абзацу другого п.231.1, п.231.3, п. 231.6 ст.231, п.232.1 ст.232 ПКУ є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на порушення законодавства в частині сплати податку на доходи з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України, До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про і політичні партії в Україні" надання матеріальної та фінансової підтримки політичним партіям здійснюється у формі: 1) внесків на підтримку партій; 2) державного фінансування статутної діяльності політичних партій у порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Внеском на підтримку політичної партії є грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, позики (кредити), нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального або негрошового характеру, у тому числі членські внески членів політичної партії, спонсорство третіми особами заходів чи іншої діяльності на підтримку політичної партії, товари, роботи, послуги, надані або отримані безоплатно чи на пільгових умовах (за ціною, нижчою за ринкову вартість ідентичних або подібних робіт, товарів та послуг на відповідному ринку), отримані політичною партією, її зареєстрованою в установленому порядку місцевою організацією, пов`язаною особою політичної партії чи її місцевої організації, висунутим політичною партією чи її місцевою організацією кандидатом на виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах (шляхом перерахування або переказування до виборчого фонду на відповідних виборах) або надані політичній партії, зареєстрованій в установленому порядку місцевій організації політичної партії, пов`язаній особі політичної партії чи її місцевої організації, висунутому політичною партією чи її місцевою організацією кандидату на виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах (шляхом перерахування або переказування до виборчого фонду на відповідних виборах).

Так, якщо кошти для фінансування передвиборної агітації кандидата у народні депутати надходять на розрахунковий рахунок виборчого фонду цього депутата, то у відповідності у відповідності до Закону України «Про вибори народних депутатів України» такі кошти не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснював виплату у розмірі 100 000,00 грн. в якості добровільного внеску до виборчого фонду кандидата у народні депутати ОСОБА_1 .

Так, згідно платіжного доручення від 08.07.2019 року №80 на підставі листа від 05.07.2019 року № 57 про перерахування внеску до виборчого фонду.

Посилання скаржника на виплату фізичній особі ОСОБА_1 , матеріалами справи не підтверджуються.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було складено спірні податкові повідомлення-рішення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року в адміністративній справі №280/9542/21 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року в адміністративній справі №280/9542/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжпромгруп» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені 15 листопада 2023 року, в повному обсязі постанова складена 28.12.2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова

суддяІ.В. Юрко