Рішення

від 28.12.2023 по справі 943/587/22

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/587/22

Провадження № 2/943/197/2023

28 грудня 2023 року м.Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Пристанської С.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Буську без фіксації технічним засобом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності та скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Буського районного суду Львівської області з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності та скасування арешту на майно.

Позов мотивує тим, що 31 липня 2003 року між ним та ВТП «Торгбуд» укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину та складу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено 31 липня 2003 року державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1907. На момент продажу відчужуваний магазин та склад належали ВТП «Торгбуд» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Красненської селищної ради 29 липня 2003 року, зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 29 липня 2003 року за Р№2046775. Відсутність заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом договору, підтверджується довідкою, виданою Буською державною нотаріальною конторою від 31 липня 2003 року № 834000-2412. З моменту придбання у власність зазначеного майна позивач здійснює витрати на їх утримання і ремонт. У червні 2020 року у позивача виникла необхідність у внесенні відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності на придбане нерухоме майно. Однак державним реєстратором Буської районної державної реєстрації відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказані об`єкти нерухомості у зв`язку з тим, що 24 січня 2019 року у спеціальному розділі за № 30004912 управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради накладено обтяження податкову заставу на зазначене майно. Підставою для державної реєстрації обтяження на майно є акт опису майна 2981/10/58.17-16, виданий 23 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області. Крім того, згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови АА №679588 від 31.05.2005 року відділу виконавчої служби Буського районного управління юстиції 14.06.2005 року накладено арешт на вищевказане нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки виконавчі провадження, де боржником був ВТП «Торгбуд» підлягали знищенню, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить три роки з дня завершення виконавчого провадження , тобто на даний час виконавче провадження стосовно боржника ВТП «Торгбуд» закінчене. У свою чергу будь яких виконавчих проваджень, які перебувають у провадженні стосовно позивача немає. Просить позов задоволити повністю та визнати за ним право власності на магазин А-1, площею 170,2 кв. метри, складу Б-1, площею 1250,9 кв. метри, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1421,1 кв. метри, відповідно до договору купівлі-продажу від 31 липня 2003 року зареєстрованому в реєстрі № 1907 та скасувати арешт та заборону на відчуження майна (обтяження податкову заставу), виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області на вищевказане майно та скасувати арешт на заборону на відчуження майна на вищевказане майно на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Львівській області в судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. У відзиві поданому через канцелярію суду 22.11.2022 року представник Головного управління ДПС у Львівській області Янкович Н. просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні 08.06.2023 року ОСОБА_2 пояснила суду, що претензій до позивача у них не має. Проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача Буськоговідділу державноївиконавчої службиу Золочівськомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції в судове засідання не з`явився, хоча належно, у встановленому законом порядку, повідомлявся про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, від начальника відділу Боруцької І.В. надійшла заява про проведення засідання у відсутності їх представника, не заперечила проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а від так, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 82 ЦПК Українивстановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу «Виробничо-торгове» підприємство «Торгбуд» продав, а ОСОБА_1 купив приміщення магазину -А-1, площею-170,2 кв. метри, складу-Б-1, площею-1250,9 кв. метри, що знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1421,1 кв. метри. Це приміщення належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Красненської селищної ради 29 липня 2003 року, зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 29 липня 2003 року за Р № 2046775. Продаж вчинено за 13 527 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень, які сплачено покупцем продавцеві до підписання договору. Відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1111925, виданого Львівським ОДКБТІЕО 29 липня 2003 року, вартість магазину та складу, що відчужуються, становить: 22053 (двадцять дві тисячі п`ятдесят три) гривні.

Цей договір посвідчено 31 липня 2003 року державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1907. Договір посвідчено сторонами в присутності державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В.

Договір купівлі-продажу підписано сторонами: продавцем «Виробничо-торгове» підприємство «Торгбуд» в особі директора Хамули Івана Павловича та покупцем ОСОБА_1 , а також державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В.

Позивач не може у встановленому порядку здійснити реєстрацію права власності за договором купівлі-продажу, оскільки йому у цьому відмовлено через те, що 24 січня 2019 року у спеціальному розділі за № 30004912 управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради накладено обтяження податкову заставу на зазначене майно.

Підставою для державної реєстрації обтяження на майно є акт опису майна 2981/10/58.17-16, виданий 23 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області. Крім того, згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови АА №679588 від 31.05.2005 року відділу виконавчої служби Буського районного управління юстиції 14.06.2005 року накладено арешт на вищевказане нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно дост. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положеньст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 3ст. 334 ЦК України- право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно з ч. 2ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3ст. 3 зазначеного Закону України, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтею 392 ЦК Українивстановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізичнаабо юридичнаособа маєправо мирноволодіти своїммайном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Встатті 55 Конституції Українизакріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Статтею 41Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Позивач має намір вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч.2ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.59Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно з п.9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою ВРУ 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), відповідно до якої, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Згідно листа № 20215/6/13-01-13-06-12 від 29.06.2023 року заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяк В. станом на 13.06.2023 року по ВТП «Торгбуд» код ЄДРПОУ 20806647 відсутня заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

На час розгляду справи виконавче провадження знищене в зв`язку із закінченням терміну зберігання відповідно до п.2 розділу XІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених МЮУ № 1829/5 від 07.06.2017 року, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, державного виконавця, становить три роки, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на все вищевказане нерухоме майно ОСОБА_1 , власником якого він є, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, позивач в іншій спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку, захистити своє порушене право на користування та розпоряджання своїм майном не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

Ураховуючи, що позивач не може в іншому порядку оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, позовна заява про визнання права власності підлягає до задоволення.

Керуючись,ст. 41 Конституції України, ст.ст.316,317,319 ЦК України, ст.ст.50,59,60 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.4,5,10-13,18, 23,76-81,83,197,247,258-259,264,265,273,352,354 ЦПК Українисуд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності та скасування арешту на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за таким, що належить йому на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 31 липня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1907, право власності на приміщення магазину -А-1, площею-170,2 кв. метри, складу-Б-1, площею-1250,9 кв. метри, що знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1421,1 кв. метри.

Скасувати арешт та заборону на відчуження майна (обтяження податкову заставу), що належить ОСОБА_1 магазин -А-1, площею-170,2 кв. метри, складу-Б-1, площею-1250,9 кв. метри, що знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1421,1 кв. метри, винесений 24 січня 2019 року у спеціальному розділі за № 30004912 управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на підставі акта опису майна 2981/10/58.17-16, виданого 23 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Скасувати арешт та заборону на відчуження майна, що належить ОСОБА_1 магазин -А-1, площею-170,2 кв. метри, складу-Б-1, площею-1250,9 кв. метри, що знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1421,1 кв. метри, винесений 14 червня 2005 року у спеціальному розділі за № 2084472 Буською державною нотаріальною конторою на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції АА № 679588 від 31 травня 2005 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено: 28.12.2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області, адреса: вул. Стрийська, 35 м. Львів 79003.

Відповідач: Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: вул. М. Грушевського, 1м. Буськ Золочівського району Львівської області 80500.

Суддя: Г. О. Шендрікова