Рішення

від 22.12.2023 по справі 619/3309/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/3309/23

провадження № 2/619/708/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2023 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/3309/23

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі:

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області;

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації.

Стислий виклад позиції сторін.

11липня 2023року Дергачівськаокружна прокуратураХарківської області,в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6322082500:01:000:0457, площею 0.9859 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Харківського району Харківської області КСП «Токарівське», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 41364889 від 31.05.2018), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідно до встановленої інформації, ОСОБА_2 належала на праві власності земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Токарівське», розміром 5,24 га, яка належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №897289, виданого Дергачівською районною державною адміністрацією 28.05,2001 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №447 від 28 травня 2001 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті спадкоємцями земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Токарівське», розміром 5,24 га, та належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №897289, виданого Дергачівською районною державною адміністрацією 28.05.2001 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №447 від 28 травня 2001 року, стали: 2/9 частини - ОСОБА_3 ; 2/9 частин - ОСОБА_1 , 10/18 частини - ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.08.2003, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маренич Г.П. В подальшому, розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 15.11.2007 №1032 передано громадянину ОСОБА_5 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0384 га, із них ріллі - 1,0384 га (пай № 243/1), громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0729 га, із них ріллі - 1,0729 га (пай № 243/2), громадянці ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,3682 га, із них ріллі - 2,3682 га (пай № 243/3), відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) по колективному сільськогосподарському підприємству «Токарівське» на території Токарівської сільської ради за межами населеного пункту. Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 24.04.2009 № 375 внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 15.11.2007 № 1032 «Про передачу земельної ділянки у власність власникам сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 по колективному сільськогосподарському підприємству «Токарівське» замінивши в пункті 1 розпорядження слова та цифри «1,0384 га» на слова та цифри «0,9817 га», слова та цифри «1,0729» на слова та цифри «0,9859 га», слова та цифри «2,3682 га » на слова та цифри «2,5119 га». На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457, серія ЯЛ №572347 від 04.08.2011, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632208251001033. На підставі вказаного державного акту, ОСОБА_1 звернулась 25.05.2018 до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457 (індексний номер 41364889 від 31.05.2018), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.06.2023 №337269488. В свою чергу, окружною прокуратурою встановлено, що на момент набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457 ОСОБА_1 була громадянином російської федерації, що підтверджується розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 15.11.2007 №1032 (в якому міститься застереження щодо обов`язку ОСОБА_1 здійснити відчуження зазначеної земельної ділянки протягом року) та копією паспорту ОСОБА_1 . Крім того, прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457 на теперішній час перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське» на підставі договору оренди від 26.05.2021, строк договору оренди 10 років, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.06.2023 №337269488 та копією Договору оренди землі від 26.05.2021. Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у травні 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером * 6322082500:01:000:0457, вартістю згідно довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості 120 662,79 грн., нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 25.05.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

19 липня 2023 року після отримання інформації про місце проживання (перебування)відповідача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору, призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 04 вересня 2023 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 28 серпня 2023 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04 вересня 2023 року підготовче засідання відкладено на 12 год 00 хв 02 жовтня 2023 року.

02 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду на 10 год 00 хв 02 листопада 2023 року.

22 листопада 2023 року судове засідання відкладено на 09 год 00 хв 08 грудня 2023 року.

08 грудня 2023 року судове засідання відкладено на 09 год 00 хв 22 грудня 2023 року.

У судове засідання прокурор Антохіна О.С. не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, у якій просить провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ТОВ «СП «Гоптівське» у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет ТОВ «СП «Гоптівське».

Відповідач є громадянином російської федерації та проживає на території росії.

Частиною другою статті 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 498 ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який і досі триває.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Укрпошти, припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномаспггабного вторгнення.

Міністерством закордонних справ України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та росією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України.

Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території роси та діяльність дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Передача/отриманнябудь-якихдокументів до/відкомпетентних органівросії,у тому числі дипломатичними каналами, через Міністерство юстиції України неможлива.

Також на теперішній час співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв`язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин). Перелік відповідних міжнародних договорів України з правових питань розміщено на сайті Міністерства юстиції України.

На багатосторонньому рівні в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Втім, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та враховуючи норми звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, на даний час будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права не здійснюється, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.

Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території рф унеможливлює передачу резиденту рф судових документів дипломатичними каналами.

Згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових документів та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 №2052-ІІІ центральним органом України з виконання положень Конвенції є Міністерство юстиції України.

Згідно із Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» № 2783-ІХ від 01.12.2022 Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 28 березня 1997 року.

Таким чином, направлення судових доручень про вручення судових документів на території російської федерації є неможливим. Це стосується як і безпосереднього направлення доручення через Міністерство юстиції України, так і направлення судового доручення через Міністерство закордонних справ України в тому числі за посередництва третіх держав.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів дипломатичними каналами та через надіслання міжнародного поштового відправлення, повідомлення відповідача про дату та час судового засідання здійснювалося через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідно до довідки уповноваженої особи суду, повідомлення для ОСОБА_6 про виклик, як відповідачки на 22.12.2023 о 09 год 00 хв у судове засідання по справі № 619/3309/23 за позовом Дергачівської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті,в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, було розміщено 07 грудня 2023 року на сторінці вебсайту суду офіційного вебпорталу «Судова влада України» в розділі «Громадянам» під назвою «Інформація для громадян, які викликані до суду через вебпортал «Судова влада України».

Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3ст. 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання та не подала відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1ст. 281 ЦПК Українисуд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно відомостей Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №572347 від 04.08.2011, ОСОБА_1 , яка проживає у рф, АДРЕСА_1 , на підставі Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 15.11.2007 № 1032 та на підставі Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 24.04.2009 № 375 є власником земельної ділянки площею 0.9859 га, що розташована на території Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області земельна частка (пай) д. № 243.2 (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457.

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації № 1032 від 15.11.2007, з урахуванням внесених змін Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації № 375 від 24.04.2009, передано громадянину ОСОБА_5 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0384 га, із них ріллі - 1,0384 га (пай № 243/1), громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0729 га, із них ріллі - 1,0729 га (пай № 243/2), громадянці ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,3682 га, із них ріллі - 2,3682 га (пай № 243/3), відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) по колективному сільськогосподарському підприємству «Токарівське» на території Токарівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до паспорта, виданого управлінням внутрішніх справ Шебекінського району м. Шебекіно від 24.05.2002 код підрозділу 312-025, ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно відомостей Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №572347 від 04.08.2011, ОСОБА_1 , яка проживає у рф, АДРЕСА_1 , на підставі Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 15.11.2007 № 1032 та на підставі Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 24.04.2009 № 375 є власником земельної ділянки площею 0.9859 га, що розташована на території Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області земельна частка (пай) д. № 243.2 (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457.

Зазначена земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 шляхом прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.08.2003 серії ВАМ № 606518.

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації № 1032 від 15.11.2007, з урахуванням внесених змін Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації № 375 від 24.04.2009, передано громадянину ОСОБА_5 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0384 га, із них ріллі - 1,0384 га (пай № 243/1), громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,0729 га, із них ріллі - 1,0729 га (пай № 243/2), громадянці ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,3682 га, із них ріллі - 2,3682 га (пай № 243/3), відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) по колективному сільськогосподарському підприємству «Токарівське» на території Токарівської сільської ради за межами населеного пункту.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130цього Кодексу.

Статтею 130 ЗК України передбачено, щонабувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:громадяни України;юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;територіальні громади;держава.Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набуватичастки у статутному (складеному) капіталі, акції,паї,членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків),які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Приписами статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Отже, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується паспортом, виданим управлінням внутрішніх справ Шебекінського району м. Шебекіно від 24.05.2002 код підрозділу 312-025.

З інформації Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області № 6388/4879 від 08.05.2023 установлено, що ОСОБА_1 , станлм на 08.05.2023 за відомостясми ВОМІРМП значиться зареєстрованою з 04.06.2019 за адресою: АДРЕСА_2 . Посвідка на пост. проживання № НОМЕР_1 видана 6301 20.05.2019, уродженка с. Пожня, Велико-Писарівського району, Сумської області.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 згідно посвідки на постійне проживання від 20.05.2019, відноситься до осіб, які постійно проживають на території України на законних підставах, вона мала можливість звернутись до нотаріуса для вчинення відповідних дій з метою відчуження земельної ділянки, однак цього не зробила.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до підпункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, із зазначених доказів та паспорту громадянина російської федерації відомо, що ОСОБА_1 , будучи громадянином іншої держави, прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 та не здійснила протягом року відчуження прийнятої у спадщину земельної ділянки з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457 площею 0.9859 для сільськогосподарського призначення.

ОСОБА_1 не відчужила зазначену земельну ділянку та 26.05.2021 уклала з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське» договір оренди землі, згідно відомостей якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий № 6322082500:01:000:0457, яка знаходиться на території Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та знаходиться у власності орендодавця.

Також, факт не відчуження земельної ділянки підтверджується і Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна із зазначенням, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322082500:01:000:0457 є ОСОБА_1 , яка є громадянкою рф та належним користувачем є ТОВ «СП «Гоптівське».

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 1 статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У контексті правовідносин у справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно доабз.1ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській областізадовольнити повністю.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6322082500:01:000:0457, площею 0.9859 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Харківського району Харківської області КСП «Токарівське», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 41364889 від 31.05.2018), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачений судовий збір в сумі2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування(ім`я)сторін та інших учасників справи:

позивач:Дергачівська окружнапрокуратура, місцезнаходження: Харківський район, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63; в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, ЄДРПОУ 39792822;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське», місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с. Гоптівка, вул. Центральна, буд. 3.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2023 року.

Суддя Є. А. Болибок