Рішення

від 29.11.2023 по справі 522/13464/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

29.11.2023

Справа № 522/13464/21

Провадження № 2/522/1957/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

29 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

за участю : секретаря судового засідання Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом державного підприємства «Агроспецсервіс» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи.

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом Державного підприємства «Агроспецсервіс» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет споруФонду державного майна України про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги, які були підтримані представником позивача у судовому засіданні, обґрунтовані тим, що Позивач просить суд витребувати 13 приміщень на 8 поверсі будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 314,88 кв. м., що належать Державі в особі Фонду державного майна України (регіонального відділення по Одеській області) на підставі свідоцтва про права власності від 14.10.2004 р. серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, та які закріплені на праві господарського відання за Державним підприємством «Агроспецсервіс», якими, на думку позивача, незаконно заволоділа ОСОБА_1 за договором дарування, серія та номер: 357, виданим 21.05.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. до якого а ні Фонд державного майна України, а ні ДП «Агроспецсервіс» не мають жодного відношення. Тим більше, що громадянин ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), який здійснив дарування спірного приміщення ОСОБА_1 , начебто придбав це приміщення у громадянина ОСОБА_3 , якому воно в свою чергу начебто належало на підставі свідоцтва про права власності від 12.11.1999 р. № 016/04, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, в той час як таке свідоцтво ніколи не видавалось. Після реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем 26.05.2021 року в Державному реєстрі речових прав у ДП «Агроспецсервіс» не залишилось можливості доступу до приміщень, оскільки відповідач змінив двері та замки. По даному факту позивач звернувся з заявою до ГУНП в Одеській області, на підставі якої 10.06.2021 були внесені відомості до ЄРДР №12021160000000182 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.15, ч. 4 ст.190, ч. 4 ст.358 КК України.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що право власності на спірне нерухоме майно відповідач набула законно, а ОСОБА_2 воно належало на підставі договору купівлі-продажу, який був легалізований рішенням Суворівського районного суду міста Одеси від 07.10.2010 р. Також представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом, оскільки на його думку позивач повинен був дізнатись про порушення його прав ще в жовтні 2010 року.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору- Фонду державного майна України надав письмові пояснення у справі, в яких повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, оскільки спірне нерухоме майно належить державі, рахується по всім облікам Фонду державного майна України і перебуває на балансі позивача. Саме ж майно вибуло із відання та володіння власника цього майна держави через шахрайські дії та використання підроблених документів та без волі власника.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Приморського районного суду м. Одеси поштою 20.07.2021 року (т. 1 а.с. 1).

У відповідності до опису листа з оголошеною вартістю, в якому було направлена позовна заява вона була відправлена позивачем Укрпоштою 16.07.2021 року (т.1 а.с.97).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2021 року головуючим визначено Свячену Ю.Б. (т. 1 а.с.99).

Ухвалою суду від 21.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження ( т. 1 а.с.108-109).

Ухвалами суду від 29.09.2021 р., 13.01.2022 р., 09.02.2022 р. були задоволені клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції

Ухвалами суду від 15.02.2022 р., 05.07.2022 р. були залишенні без задоволення клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою Приморського районного суду від 18.10.2021 р. було задоволено заяву ДП «Агроспецсервіс» про забезпечення позову і накладено арешт на 13 нежитлових приміщень на 8 поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 314,88 метрів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2321755851101 ) (т. 1 а.с. 127-128).

28.10.2021 року до суду надійшло пояснення від представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України (т.1 а.с. 129-137).

Ухвалою суду від 14.02.2022 року було задоволено заяву позивача і витребувано докази від відповідача та Управління державної реєстрації Одеської міської ради( т. 1 а.с.198- 200).

13.05.2022 р. від представників відповідача подано відзив та витребувані судом докази (т. 2 а.с. 3-8).

Ухвалою суду від 06.09.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справудо судового розгляду по суті

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

У власності Держави в особі Фонду державного майна України (регіонального відділення по Одеській області) на праві державної власності перебувають нежитлові приміщення загальною площею 336,8 кв. м., що розташовані на 8 поверсі будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про права власності від 14.10.2004 р. серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, яке зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстраційний номер майна 7960982, дата внесення запису 19.10.2004 р.

До 2006 року вказане нерухоме майно перебувало у користуванні Одеського державного підприємства по виробничому і комерційному обслуговуванню цукрових заводів «Південькристал» (код ЄДРПОУ: 31430598, місце знаходження: м. Одеса, вул. базарна, б. 63).

За актом приймання-передачі майна № 1 від 22.02.206 р., затвердженого заступником Міністра аграрної політики України, цілісний майновий комплекс Одеського державного підприємства по виробничому і комерційному обслуговуванню цукрових заводів «Південькристал» був переданий до сфери управління Міністра аграрної політики України. Даний цілісний майновий комплекс складався з вказаного вище нежитлового приміщення площею 336,8 кв.м. і залишковою вартістю 101387,62 грн.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 26.04.2006 р. № 215 припинено діяльність Одеського державного підприємства по виробничому і комерційному обслуговуванню цукрових заводів «Південькристал» шляхом приєднання його до Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик», яке і визначене його правонаступником.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 05.09.2006 р. № 490 було створено Державне підприємство «Агроспецсервіс» на базі майна Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик», Державного підприємства «Продтранс», Державного підприємства «Спецсервіс», які підлягали ліквідації.

Цим же наказом було визначено, що Державне підприємство «Агроспецсервіс» являється правонаступником майнових прав та обов`язків ліквідованих підприємств, в тому числі і Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик».

З 2006 року спірні приміщення знаходяться на балансі Державного підприємства «Агроспецсервіс» та перебувають у користуванні цього підприємства на праві господарського відання, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру нерухомого майна (ФОРМА 2Б(д), який адмініструє Фонд державного майна України.

З 2006 по 2020 рік вказаними спірними приміщеннями користувалась філія № 14 «Південна регіональна фумігація» Державного підприємства «Агроспецсервіс». У зв`язку із рішенням Державного підприємства «Агроспецсервіс» ліквідувати вказану філію з 2020 року спірні приміщення не використовувались за призначенням.

21.05.2021 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Ковальською В.В. було зареєстровано право власності на 13 приміщень на 8 поверсі будинку АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 на підставі рішення Суворівського районного суду міста Одеси від 07.10.2010 р., яке було внесене до Єдиного державного реєстру судових рішень 19 березня 2021 р., коли було здійснено хакерську атаку на комп`ютери Суворівського районного суду міста Одеси та їх захоплення, у зв`язку із чим наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України.

За договором дарування, серія та номер: 357, виданим 21.05.2021 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. громадянин ОСОБА_2 подарував спірне приміщення ОСОБА_1 за якою було зареєстровано право власності на це спірне приміщення.

26.05.2021 р. на спірне приміщення було також зареєстроване обтяження у вигляді договору іпотеки № 367, виданого 26.05.2021 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. для забезпечення основного зобов`язання в сумі 372765,00 грн. за договором позики № 363 від 26.05.2021 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В.

У червні 2021 року Державне підприємство «Агроспецсервіс» вирішило зробити інвентаризацію власного майна, зокрема нежилих приміщень, розташованих на 8 поверсі будинку АДРЕСА_1 , але потрапити до приміщень посадові особи позивача не змогли через те, що вхідні двері та замки були замінені невідомими особами і тільки тоді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналось, що спірне майно було викрадене в нього і право власності зареєстроване за відповідачем на підставі підроблених документів.

По факту викрадення належного йому державного майна, позивач звернувся з заявою до ГУНП в Одеській області, на підставі якої 10.06.2021 були внесені відомості до ЄРДР №12021160000000182 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15, ч. 4 ст.190, ч. 4 ст.358 КК України, і позивача визнано потерпілим у даному кримінальному провадженню.

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України(даліЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).

На підставі ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4ст. 264 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини відповідно до якої кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. А відповідно до вимог ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

На підставі ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 2 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як слідує із ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ст. 326 ЦК України передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

На підставі ч. 1 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать єдині майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першійстатті 148цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 141 ГК України передбачає, що управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ГК України, Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об`єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Порядок відчуження об`єктів державної власності регламентований Законом України «Про приватизація державного і комунального майна» та постановою Кабінету міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності».

При цьому, ніякого рішення про відчуження спірного нерухомого державного майна відповідним державним органом не приймалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 321 ЦК України).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, а в даному випадку шляхом викрадення.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третястаття 388 ЦК України).

Ч.Ч.1,2ст.1212ЦК Українипередбачено,що особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно із ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першоїстатті 216 ЦК Українине може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке надалі було відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Спірне нежитлове приміщення вибуло з власності державина підставі фіктивного свідоцтва про право власності і укладених на його підставі договорів купівлі-продажу та дарування нерухомого майна, тобто поза волею його власника.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з державної власності начебто на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.1999 р. № 016/04, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, який таке свідоцтво не видавав та не приймав відповідного рішення через його незаконність, то волі держави і законного володільця спірного нерухомого майна на таке вибуття не було, а саме майно було викрадене.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребуванняземельної ділянки в порядкустатті 388 ЦК України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15,від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 02 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15та з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі№367/2022/15-ц (провадження 14-376цс18).

Таким чином, ніяких законних підстав для позбавлення держави і Державного підприємства «АГРОСПЕЦСЕРВІС» права власності на належне йому нерухоме майно або ж обмеження його права використовувати це майно не має, а тому заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

5. Розгляд заявленого стороною відповідача питання про застосування строків позовної давності

Представник відповідача у відзиві зазначили що, враховуючи позовні вимоги позивача, порушення його прав відбулось у 2010 році, коли було винесено рішення Суворівського районного суду міста Одеси про визнання права власності на спірне майно за громадянином ОСОБА_2 .

При цьому, порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Право громадян на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо уКонституції України(ст. 55),Цивільному кодексі України(ст. 16),Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд розглядає письмові звернення, які відповідають установленій Законом формі. Юридичну допомогу в складанні заяв та скарг здійснюють юридичні консультації або адвокати. Заявник може підготувати звернення і самостійно.

Прийом позовних заяв, скарг та інших документів, які безпосередньо стосуються розгляду судових справ, здійснюється канцелярією суду на протязі робочого часу. Зазначені документи у виняткових випадках можуть бути надіслані до суду поштою.

Письмові звернення реєструються в установленому законодавством порядку.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1ст. 120 ЦПК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимогстатті 124 ЦПК Українистрок, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті).

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Оскільки право власності державив особі ДП «Агроспецсервіс» на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття з державної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ДП «Агроспецсервіс» довідалося або могло довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з державної власності у володіння іншої особи.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Враховуючи те, що спірне майно до 2020 року безпосередньо використовувалось позивачем і відповідачем не наведено будь-яких доказів, які б спростовували цей факт, а до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є публічно доступним, відомості про порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно були внесені тільки 19 березня 2021 року, коли позивач міг довідатись про порушення його права, а саме право власності за ОСОБА_2 , який протиправно набув право власності на спірне нерухоме майно, було зареєстроване за ним тільки 25.03.2021 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, доступ до якого є відкритим, то позивач міг дізнатись про порушення свого права тільки з березня 2021 р., те звернувшись із віндикаційним позовом до суду 16.07.2021 р., позивач не пропустив строк звернення до суду.

Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Таким чином суд вважає, що позивач міг дізнатись про порушення свого права не раніше 19 березня 2021 р., а позов направлений до суду, згідно позначки на поштовому конверті 16.07.2021 року, то строк подання позову до суду не порушено.

6. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін та наданих доказів

Як встановлено судом та зазначено у п.3 даного Рішення у власності Держави в особі Фонду державного майна України (регіонального відділення по Одеській області) на праві державної власності перебувають нежитлові приміщення загальною площею 336,8 кв. м., що розташовані на 8 поверсі будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про права власності від 14.10.2004 р. серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, яке зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстраційний номер майна 7960982, дата внесення запису 19.10.2004 р. За період з 2004 по 2021 рік дане нерухоме майно перебувало користуванні і на балансі Державного підприємства «Агроспецсервіс» на праві господарського відання.

25 березня 2021 року громадянин ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, а 21.05.2021 р. подарував його ОСОБА_1 за якою воно було зареєстровано на праві приватної власності.

Представник позивача адвокат Пугач Р.І. у судове засідання підтримав у повному обсязі пред`явлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні посилаючись на мотиви, що викладені у позовній заяві, та на докази, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_5 та її представники адвокати Глотова М.М. і Бабчук С.Я. у судове засідання не прибули. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача адвокат Глотова М.М. надала відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 3-8), у якому просила відмовити у задоволенні заявленого позову посилаючись на те, що відповідач на законних підставах було подароване спірне приміщення, а позивач пропустив строк звернення до суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору- Фонду державного майна України у судове засідання не прибув. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Надав суду письмові пояснення у справі (т. 1 а.с. 129-137), в яких повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, оскільки спірне нерухоме майно належить державі, рахується по всім облікам Фонду державного майна України і перебуває на балансі позивача. Саме ж майно вибуло із відання та володіння власника цього майна держави через шахрайські дії та використання підроблених документів та без волі власника.

Згідно вимогч.1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимогст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі положень ч.1, ч.2ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На підставі п. 4 ч. 2 ст. 43 та ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони по справі зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

На підставі наданих сторонами доказів судом встановлено:

Т. 1

18-19- Інформація з державного реєстру прав власності, іпотек та обтяжень:

№ об`єкта нерухомого майна: 7960982 нежитлові приміщення на 8 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.2004 р. № НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради власник: держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

14-17- Інформація з державного реєстру прав власності, іпотек та обтяжень:

№ об`єкта нерухомого майна: 2321755851101 13 приміщень на 8 поверсі загальною площею 314,88 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_1 паспорт № НОМЕР_3 , виданий органом № 5115 23.10.2017 р.

31-32- копія постанови від 12.07.2021 р. про визнання потерпілим ДП «Агроспецсервіс» від 12.07.2021 р., винесена слідчим Дмитренко І.О.

Відповідно до тексту постанови: 10.06.2021 р. за заявою «Агроспецсервіс» внесено відомості за № 12021160000000939 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України по факту заволодіння майном на Базарній, б. 63, яке об`єднане в одне кримінальне провадження із кримінальним провадженням за № 12021160000000182 за ознаками ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України

На підставі рішення Суворівського районного суду міста Одеси від 07.10.2010 року по справі № 2-2748/10 визнано право власності за ОСОБА_2

З рішення вбачається, що 17.03.2010 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі через те, що свідоцтво про право власності від 12.11.1999 р. не було зареєстровано.

Рішення Суворівського суду було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 18.03.2021 р. і зареєстровано 19.03.2021 р., але без номера провадження, що є порушенням вимог порядку ведення ЄРДСР, затвердженого постановою ВРП від 19.04.2018 р. № 1200/0/15-18.

23.03.2021 р. було опубліковано оголошення на офіційному сайті Суворівського суду про хакерську атаку на комп`ютери суду та їх захоплення, у зв`язку із чим наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України.

42- свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на спірне приміщення площею 336,8 кв.м. видане 14.10.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради.

43-44- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна власність

45-51 - технічний паспорт від 09.09.2004 року, виданий «Південькристал»

Нежитлових приміщень -27, загальна площа 336,8; основна 259,4; підсобна -22,4; корисна -281,8; приміщення загального користування 55,00 м.кв.

52- лист Міністерства аграрної політики та продовольства про надання документів на правонаступництво «Агроспецсервіс» після «Південькристал»

53-55- наказ № 215 від 26.04.2006 р. про припинення «Південькристал» шляхом приєднання до Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик»

56-57- Акт приймання-передачі майна від 20.02.2006 р. цілісного майнового комплексу площею 336,8 кв. м. на 8 поверсі за адресою:

АДРЕСА_2 - наказ Міністерства аграрної політики України від 05.09.2006 р. № 490 про утворення ДП «Агроспецсервіс», яке є правонаступником в тому числі і Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик». Передати йому на баланс все майно.

61-86- статут ДП «Агроспецсервіс»

87-лист першого заступника Фонду державного майна України про перелік державного майна, що рахується за ДП «Агроспецсервіс»

88-89- перелік майна:

За Філією № 14 «Південна регіональна фумігація ДП «Агроспецсервіс» 34820113 площею 336,8 м. кв.

138-139 - витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна площа 259,8 кв. м.

235-236- Договір дарування від 21.05.2021 р.

Дарувальник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3

Вартість предмету дарування 2206320,76 грн.

Належить дарувальнику на підставі рішення Суворівського районного суду від 07.10.2010 року.

Зареєстровано право власності 25.03.2021 р. державним реєстратором Каменською Оленою Андріївною Овідіопольської районної державної адміністрації .

237- витяг з Реєстру прав власності

Том 2

9-10 копія договору дарування,

11- витяг з реєстру

12-13- рішенням Суворівського районного суду міста Одеси від 07.10.2010 року по справі № 2-2748/10 визнано право власності за ОСОБА_2

З рішення вбачається, що 17.03.2010 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі через те, що свідоцтво про право власності від 12.11.1999 р. не було зареєстровано.

17-25- ухвала від 19.07.2021 р. Київського райсуду по справі № 947/5135/21 (провадження № 1-кс/947/9804/21) про накладення арешту шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій.

Із текста ухвали слідує, що 24.03.2021 р. при проведенні на підставі ухвали слідчого судді обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 були виявлені документи по приватизації даного будинку, о належав ВАТ «Одесапроектхарчопром», а також кліше гербової печатки «Фонд державного майна». 12.07.2021 р. вказані приміщення визнані слідчим речовим доказом по справі.

63-65- ухвала від 20.09.2021 р. судді Київського райсуду Чаплицького В.В. по справі № 947/27890/21 (провадження № 1-кс/947/12630/21) про накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування.

75-77- інформація з державного реєстру речових прав (сформована державним реєстратором Овідіопольської державної адміністрації) де вказано право власності на підставі № об`єкта нерухомого майна: 7960982 нежитлові приміщення на 8 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.2004 р. № НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради власник: держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

83-85- інформація з державного реєстру речових прав (сформована нотаріусом Ковальською) де вказано право власності на підставі № об`єкта нерухомого майна: 7960982 нежитлові приміщення на 8 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.2004 р. № НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради власник: держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

153-154- заява Запаскіна про долучення матеріалів із кримінальної справи, де була вилучена судова справа в Суворовському районному суді

155-лист слідчого про надання копії цивільної справи Суворівського районного суду

156-157- копія рішення Суворівського суду

158- копія позову Тишевич

159-160- копія договору купівлі продажу: приміщення належить на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.1999 року № 016/04

161- свідоцтва про право власності від 12.11.1999 року № 016/04

162-164 технічний паспорт на приміщення 8 поверху

206-207 запит в архів Одеської міської ради

208- відповідь про те, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради про передачу приміщення та рішення про видачу свідоцтва про право власності від 12.11.1999 року № 016/04не виявлено.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волі шляхом викрадення, тобто з порушенням вимог законодавства та порушує права позивача, а тому позовні вимоги про скасування витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

7.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3ст. 133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2ст. 141 ЦПК).

Відповідно до підпункту 1 п.1 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір дорівнює 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а враховуючи ціну позову і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 р, позивачем було сплачено 2270,00 грн. (т. 1 а.с. 41).

Відповідно до підпункту 1 п.1 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за поданнядо суду заяви про забезпечення доказів або позову юридичною особою судовий збірдорівнює 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 р., позивачем сплачено за подання заяви про забезпечення позову 1135,00 грн. (т.1 а.с.13).

Враховуючи вищенаведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3405,00 грн. судового збору.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи викладене,суд вважає,що позовДержавного підприємства«АГРОСПЕЦСЕРВІС» підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями4,5,12,13,81,83,89,141,258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Державного підприємства «АГРОСПЕЦСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34532280, 09112, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Торгова, б.8) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння

Витребувати 13 приміщень на 8 поверсі загальною площею 314,88 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (№ об`єкта нерухомого майна: 2321755851101) із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) у власність Держави в особі Фонду державного майна України (Код ЄДРПОУ: 00032945, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, б. 18/9) на баланс Державного підприємства «АГРОСПЕЦСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34532280, 09112, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Торгова, б.8).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Державного підприємства «АГРОСПЕЦСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34532280) судовий збір у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять грн. 00 коп.) гривень.

Позивач: Державне підприємство «АГРОСПЕЦСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34532280, 09112, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Торгова, б.8)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю.Б. Свячена