Рішення
від 28.12.2023 по справі 451/301/23
РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2023 рокуСправа №451/301/23 Провадження № 2/451/136/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника співвідповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Медведюк З.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Радехівської міської ради, співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа Радехівська нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

9 березня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_8 . За життя останньої був складений заповіт від 1 листопада 2007 року, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., зареєстрованим № 186. Відповідно до заповіту ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_3 (прізвище до шлюбу ОСОБА_9 ) житловий будинок на АДРЕСА_1 (на даний час Червоноградського району) Львівської області, що належив їй на праві приватної власності. У встановлений строк ОСОБА_3 не звернулася із заявою про відкриття спадщини та не змогла скористатись своїм правом на прийняття спадщини. Упродовж тривалого часу позивачка перебувала та проживала закордоном, а саме в США. Про наявність вказаного заповіту їй стало відомо від близького родича лише 5 лютого 2023 року, до цього часу про заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 не було відомо, тому не могла вчасно звернутись у встановлені строки до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини. Просила суд: визначити додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті померлої ОСОБА_8 тривалістю 3 місяці з часу набрання рішення суду законної сили (т. 1 а. с. 3-5).

9 березня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а. с. 21).

Ухвалою судді від 13 березня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а. с. 1-2).

Ухвалою від 16 травня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості співвідповідачів (т. 1 а. с. 58-59).

Ухвалою від 5 червня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_7 в якості співвідповідача (т. 1 а. с. 70).

4 липня 2023 року від співвідповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що ОСОБА_4 (співвідповідач), як син спадкодавця, та його сестри, дочки спадкодавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), будучи спадкоємцями першої черги, відповідно до зазначених вище вимог Цивільного кодексу України, подали заяви про прийняття спадщини до державного нотаріуса Медведюк З.С., завідувача Соснівської державної нотаріальної Львівської області, в порядку заміщення виконуюча обов`язки завідувача Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області, у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини. Позивач, будучи також спадкоємцем другої черги, заяву про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк не подала і вважається такою, що не прийняла її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). Крім того, позивач стверджує, що за життя спадкодавцем - ОСОБА_8 було складено заповіт від 01.11.2007, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В. за реєстровим № 186, яким заповіла позивачу житловий будинок на АДРЕСА_1 . На думку співвідповідача, істотною підставою залишення без задоволення позовних вимог позивача є наявність іншого Заповіту, складеного померлою матір`ю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого, ОСОБА_10 , секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за №14, 27.04.2009 року, яким спадкодавець дала таке розпорядження, що на випадок її смерті будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , які належать їй на праві приватної власності та все те її майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_11 . Крім того спадкодавець своєю заявою від 22.09.2010, посвідченою, секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Надією Василівною, зареєстрованою в реєстрі №57, дала розпорядження про скасування заповіту від 27.04.2009 року, зареєстрованого в реєстрі № 14. Відповідно до ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь- який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Також ст.1254 ЦКУ регламентує право заповідача на скасування та зміну заповіту. Тобто, до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. Таким чином, Заповіт на який посилається позивач не має юридичного значення, оскільки був скасований наступним заповітом. Підтвердження цього факту відображено у Витязі зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори). Тому, відповідно до норм ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. У відповідності до вказаної норми цивільного законодавства, 24.05.2023 державний нотаріус Медведюк З.С, завідувач Соснівської державної нотаріальної Львівської області, в порядку заміщення виконуюча обов`язки завідувача Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області видав ОСОБА_4 три Свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна на земельну ділянку 0,3037 га, кадастровий номер 4623987200:10:000:0322, на земельну ділянку 1,4173 га, кадастровий номер 4623987200:14:000:0144, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки спадкового майна ще не видано ОСОБА_4 та іншим спадкоємцям . За таких обставин, отримання ним права власності на майно в порядку спадкування за померлою було здійснено у відповідності до чинного законодавства України, а позивач є особою, яка не прийняла спадщину, не є спадкоємцем за заповітом, тому потрібно відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про призначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (т. 1 а. с. 79-82).

27 липня 2023 до суду поступила відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначила, що 01.11.2007 р. ОСОБА_8 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В. за реєстровим №186. Згідно із вказаного заповіту ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_3 (прізвище до шлюбу ОСОБА_9 ) житловий будинок на АДРЕСА_1 (на цей час - Червоноградський району) Львівської області, що належав їй на праві приватної власності (далі - заповіт №186). 27.04.2009 спадкодавцем складено заповіт за реєстровим №14 (далі заповіт №14), яким дала розпорядження, що на випадок її смерті будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , які належать їй на праві приватної власності та все те її майно, де б воно не було із чого воно не складалося і все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_11 , на яку поклала обов`язок дотримати до дня смерті та надати право довічно проживати у вказаному будинку ОСОБА_4 . При цьому, за розпорядження ОСОБА_8 , заповіт №186 від 1 листопада 2007 року залишено в силі. Заявою від 22.09.2010, посвідченою секретарем Виконавчого комітету Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., зареєстрованою в реєстрі за №57, якою ОСОБА_4 обґрунтовує відсутність юридичного значення заповіту №186 від 01.11.2007, скасовано лише заповіт №14 від 27.04.2009 р. При цьому заповіт на користь ОСОБА_3 (Позивача) за реєстровим №186 від 1 листопада 2007 року скасовано не було. Вказане підтверджується і матеріалами спадкової справи №47/2012, наданих на виконання ухвали суду Радехівською міською нотаріальною конторою Львівської області. Зокрема, згідно з інформаційної довідки зі Спакового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіт за реєстровим №186 від 1 листопада 2007 року (номер у спадковому реєстрі 43507819) є чинним. Аналогічне відображено і у витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), доданим до відзиву самим ОСОБА_4 . Відтак, заперечення ОСОБА_4 проти позовних вимог є безпідставними (т. 1 а. с. 111-112).

24 серпня 2023 року співвідповідач ОСОБА_4 подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Зокрема, зазначив, що рідна мати ОСОБА_3 ОСОБА_6 донька померлої, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємець першої черги, перша із спадкоємців звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Отже про розгляд спадкового майна, наявність заповітів тощо, була повідомлена. Твердження позивача щодо причин не подання заяви про прийняття спадщини перебування за кордоном не може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки діючим законодавством України для громадян України, які перебувають за кордоном, встановлений спеціальний порядок подання заяви для прийняття спадщини, який передбачає кілька альтернативних варіантів оформлення та подання вказаної заяви, жодним з яких не скористався позивач. Також твердження позивача про те, що їй не було відомо про заповіт, складений на її користь, є голослівними, оскільки не підтверджені належними доказами. За таких обставин, позивач є особою, яка не прийняла спадщину та не є спадкоємцем за заповітом. Просила суд відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволенні її позовної заяви (т. 1 а. с. 144-145).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважає, що заповіт є діючим та позивачем з поважних причин пропущений строк подання заяви про прийняття спадщини, оскільки велика відстань віддаленого місця її перебування за кордоном від місця перебування майна і їй невідомо було про заповіт, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача відповідно до висновків Верховного Суду. Також звертала увагу суду, що інші спадкоємці, окрім ОСОБА_4 , не заперечують щодо задоволення позовних вимог. Про заповіт позивач дізналася від близького родича у 2023 році, що і стало підставою для звернення до суду. Позивач із матірю перебувала у нормальних відносинах, як мати і дочка, проте про заповіт вона їй не повідомляла. Позивач приїхала в Україну і дізналася про заповіт. Повідомлення про заповіт нотаріус не здійснювала. Просила ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області подав клопотання про розгляд справи без участі Радехівської міської ради, у якому зазначив, що позовні вимоги визнають у повному обсязі, просив розгляд справи проводити за наявними в матеріалах справи документами без їх участі (т. 1 а. с. 29).

Представник співвідповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 заперечила позовні вимоги та суду пояснила, що заповіт є вільним волевиявленням спадкодавця. Посадова особа, яка посвідчувала заповіт повинна була розяснити його зміст, а також те що ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_2 та мав право на обовязкову частку як непрацююча особа пенсіонер. Заповіт №14 скасований, тому заповіт №186 від 1.11.2007 року також скасований, так як складавши заповіт №14 автоматично втратив чинність заповіт №186 від 1.11.2017 року, позивач взагалі не має права на звернення до суду. Звертала увагу суду, що матір позивача ОСОБА_6 одна з перших подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а відтак позивачу було відомо про заповіт. ОСОБА_4 опікувався майном спадкодавця, має право на обовязкову частку у майні померлої матері як пенсіонер, тому просила відмовити у задоволенні позову та провадження у справі закрити.

Співвідповідач ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає (т. 1 а. с. 104).

Співвідповідач ОСОБА_6 також у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення позову (т. 1 а. с. 157).

Співвідповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином (т. 1 а. с. 208).

Представник третьої особи Медведюк З.С. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у листі Радехівської державної нотаріальної контори від 5 грудня 2023 року №420/01-16. Звертала увагу суду, що нею не повідомлялась позивач по справі про заповіт, оскільки такий був скасований, тому не було підстав це вчиняти (т. 2 а. с. 1).

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника співвідповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , позицію третьої особи, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_8 у селі Бабичі Радехівського району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 38 від 1 листопада 2011 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , який видано повторно 16.12.2021 Радехівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (т. 1 а. с. 9).

Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 1 грудня 1953 року, ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Бабичі Радехівського району Львівської області, про що зроблено відповідний запис № 17. У розділі батьки зазначено, батьки ОСОБА_13 та ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 18).

Згідно зі Свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано шлюб 2 травня 1976 року, про що зроблено запис № 9. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_9 » (т. 1 а. с. 17).

Зі Свідоцтва про народження, серії № НОМЕР_4 від 25 червня 1981 року, видно, що ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Вузлове Радехівського району Львівської УРСР, про що 25 червня 1981 року зроблено запис № 22. У розділі батьки зазначено, батьки ОСОБА_14 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 16).

10 вересня 2011 року між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_17 , 18.05.1981 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_18 » (т. 1 а. с. 12-15).

Як видно зі Заповіту від 1 листопада 2007 року, складеного в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, посвідченого секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., та зареєстрованого в реєстрі за №186, ОСОБА_8 , мешканка села Бабичі Радехівського району Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , народжена в с. Бабичі Радехівського району Львівської області, на випадок смерті зробила розпорядження, що належний житловий будинок в АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватній власності, заповіла внучці ОСОБА_15 (т. 1 а. с. 26).

Зі Заповіту від 26 березня 2001 року, складеного в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, посвідченого секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., та зареєстрованого в реєстрі за №56, ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, що житловий будинок разом з надвірними будівлями, які належать їй на праві приватної власності і все те її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй належатиме на день смерті, і на що за Законом матиме право заповіла синові ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 12).

Відповідно до Заповіту від 27 квітня 2009 року, складеного в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, посвідченого секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., та зареєстрованого в реєстрі за №14, ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, що житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_2 , які належали їй на праві приватної власності та все те її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_11 , на яку поклала обов`язок дотримати до дня смерті та надати право довічно проживати у вказаному будинку ОСОБА_4 . Крім цього, спадкодавець залишила Заповіт №186 від 01.11.2007 року чинним (т. 2 а. с. 13).

Відповідно до заяви ОСОБА_8 , зареєстрованої в реєстрі за № 57 та засвідченої 22 вересня 2010 року секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., заповіт, складений нею 27.04.2009, зареєстрований в реєстрі за №14, скасований нею (т. 1 а. с. 86).

З листа Радехівської державної нотаріальної контори від 05.12.2023 №420/01-16 видно, що виклик спадкоємця за заповітом, посвідченим 1 листопада 2007 року секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за № 186 не здійснювався, так як відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 29706903, сформованої 23.02.2012 ОСОБА_19 , державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори та згідно з довідкою, виданою Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області 29 березня 2012 року № 540, від імені ОСОБА_8 було посвідчено секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області 3 (три) заповіти, зокрема: 1) 26 березня 2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 56 (на випадок смерті розпорядження на житловий будинок з надвірними будівлями і на все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося і все те, що належатиме на день смерті, та на що за законом матиме право на ім`я сина, ОСОБА_4 ); 2) 1 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 186 (на випадок смерті розпорядження на житловий будинок в АДРЕСА_1 , на ім`я внучки, ОСОБА_15 ); 3) 27 квітня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 14 (на випадок смерті розпорядження на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 і на все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, що належатиме на день смерті, та на що за законом матиме право на ім`я ОСОБА_11 , на яку було покладено обов`язок дотримати до дня смерті та надати право довічно проживати у вказаному будинку гр. ОСОБА_4 . Крім того, залишити заповіт № 186 від 01.11.2007). Але цей заповіт було скасовано заявою, підпис на якій посвідчено секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області 22 вересня 2010 року за № 57. Так як спадкодавцем було скасовано всі заповіти, посвідчені від її імені, то викликати потенційних спадкоємців за заповітом було не доцільно, так як спадкування за заповітом не відбувається (т. 1 а. с. 2-42).

З копії спадкової справи №47/2012 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 видно, що спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом є її діти, ОСОБА_4 (заява про прийняття спадщини від 29 березня 2012 року № 176/2012), ОСОБА_5 (заява про прийняття спадщини за законом від 13 лютого 2012 року, що надійшла на адресу нотаріальної контори 17.02.2012 вхід. № 75/02-14, зареєстрована 23.02.2012 за № 89/2012), ОСОБА_6 (заява про прийняття спадщини від 5 березня 2012 року, що надійшла на адресу нотаріальної контори 28.03.2012 вхід. № 208/02-14, зареєстрована 29.03.2012 за № 177/2012) і ОСОБА_7 , яка жодних заяв до нотаріальної контори не подавала, її місце проживання, місце перебування чи місце праці невідоме, до спадкування не закликається, так як відповідно до п. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 24 травня 2023 року ОСОБА_4 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за № 199/2023, з проханням видати свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і земельні ділянки площею 1,4173 га та 0,3037 га, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування яких на території Вузлівської сільської ради Червоноградського (колишнього Радехівського) району Львівської області, надав необхідні документи, і йому було видано відповідні свідоцтва про право на спадщину на його 1/3 (одну третю) частку спадкового майна. Свідоцтва про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки спадкового майна ще не видано, інші спадкоємці за одержанням свідоцтва про право на спадщину не зверталися. Так як інші спадкоємці ще не одержали свої свідоцтва про право на спадщину, справа вважається незакінченою, внутрішній опис справи не складався, підшивання документів у спадкову справу не здійснювалося (т. 2 а. с. 2-42).

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Між тим, спадкодавцем було скасовано всі заповіти, посвідчені від її імені, тому виклики потенційних спадкоємців за заповітом від 1 листопада 2007 року, складеного в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, посвідченого секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Антонюк Н.В., та зареєстрованого в реєстрі за №186, державним нотаріусом не здійснювалися, спадкування відбувалося відповідно до закону.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом частин другої та третьої статті 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.

Так, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5).

Крім цього, пунктом 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Таким чином, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Отже, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 є спадкоємцем ІІ черги за законом після смерті бабусі, вона також не скористалася своїм правом для прийняття спадщини після смерті бабусі у 2012 році, коли була відкрита спадкова справа за заявами спадкоємців першої черги, у зв`язку із чим пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини без поважної причини, адже перебування за кордоном позивача не є поважною причиною пропуску строку (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23)). Крім того, з моменту смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пройшло більше тринадцяти років, доказів про те, що вона дізналася про наявність заповіту на її користь лише 5 лютого 2023 року суду не надала, не скористалася правом на допит свідка, зокрема близького родича.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також вважає необхідним зазначити таке.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23) та інших.

Наведене свідчить, що територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування може бути відповідачем у цій справі лише за відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину.

Разом з тим ОСОБА_7 не прийняла спадщину, тому також є неналежним відповідачем у цій справі.

Установивши, що підстави, на які посилається позивач, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 206, 229, 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Радехівської міської ради, співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа Радехівська нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони та інші учасники у справі.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Торонні Анна Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_6 , юридична адреса: вулиця Художня, 2, місто Львів, Львівська область, 79044.

Відповідач: Радехівська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26361149, місцезнаходження: проспект Відродження, 3, місто Радехів, Червоноградський район, Львівська область, 80200.

Співвідповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник співвідповідача: адвокат Сай Тетяна Петрівна, РНОКПП НОМЕР_8 , юридична адреса: вулиця Джерельна, 32, місто Буськ, Золочівський район, Львівська область, 80500.

Співвідповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Співвідповідач: ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: село Вузлове, Червоноградський район, Львівська область, 80252.

Співвідповідач: ОСОБА_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Представник третьої особи: Медведюк Зоя Степанівна, юридична адреса: пр.Відродження, 7 м.Радехів Червоноградського району Львівської області.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 грудня 2023 року.

СудРадехівський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення28.12.2023
Оприлюднено01.01.2024
Номер документу116028593
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Судовий реєстр по справі —451/301/23

Рішення від 28.12.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Рішення від 28.12.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 11.09.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 29.08.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 17.08.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 05.06.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 16.05.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 02.05.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 25.04.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Радехівський районний суд Львівської області

Семенишин О. З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні