Рішення

від 29.11.2023 по справі 522/10014/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10014/23

Провадження № 2/522/4639/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

за участі секретаря судового засідання Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Приморського районного суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флай Фінанс», Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арештів на майно,

ВСТАНОВИВ :

24 травня 2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флай Фінанс», Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арештів на майно.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Шенцевій О.П.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в 2022 році звернувшись до нотаріуса, дізнався про наявність арештів на його майні. В зв`язку з чим, позивач звернувся з відповідними заявами про скасування арештів на нерухоме майно. Листами відділу ДВС було повідомлено, що виконавчі провадження на підставі яких накладені арешти на майно позивача, завершені, але відсутні постанови державного виконавця про скасування арештів. Відтак, позивач стверджує, що наявність арештів та заборон порушує права позивача, а тому просив скасувати заходи забезпечення.

26 травня 2023 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа буде розглядатися у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08 червня 2023 року на електронну адресу суду від представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві.

12 червня 2023 року на електронну адресу суду від головного державного виконавця Білик Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечує проти зняття арештів та просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

24 листопада 2023 року на електронну адресу суду та 29 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про скасування арештів на майно, в якому просили у задоволенні позовної заяви боржника відмовити в повному обсязі.

29 листопада 2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання для надання часу для підготовки позивачем відповіді на відзив.

29 листопада 2023 року від представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч.2ст.247 ЦПК України.

29 листопада 2023 року від представника Приморського відділу державної виконавчої служби до суду надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч.2ст.247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ «ВТБ», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флай Фінанс» у судове засідання не з`явився, про дату час та місце проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши обставини справи, додані до матеріалів справи документи, суд встановив:

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження: N?31987886 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси N? 2-6241/10 від 08.02.2012про стягнення з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція «Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором N? 13.83-41/08-СК від 09.06.2008року в розмірі 72 748 875,78 грн., що еквівалентно 9 178 626,50 доларів США за курсом НБУ встановленим на 20.04.2010р., державне мито в розмірі1700грн. і витрати на ІТЗ 120 грн., а всього стягнути 72 750 695 (сімдесят два мільйони сімсот п?ятдесят тисяч шістсот дев?яносто п?ять) грн. 78 коп.

У відповідності до пункту чотири частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час) 15.02.2013державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. N?39790668з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси N? 2-6241/10 від 08.02.2012про стягнення з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція «Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором N? 13.83-41/08-СК від 09.06.2008року в розмірі 72 748 875,78 грн., що еквівалентно 9 178 626,50 доларів США за курсом НБУ встановленим на 20.04.2010 р., державне мито в розмірі1700грн. і витрати на ІТ3 120 грн., а всього стягнути 72 750 695 (сімдесят два мільйони сімсот п?ятдесят тисяч шістсот дев?яносто п?ять) грн. 78 коп.

У відповідності до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час) 26.06.2015року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження.

Також, відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження 48463331 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6241/10 виданого 19.05.2015 року Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «ВТБ БАНК», яке відкрито постановою державного виконавця від 18.08.2015 року.

При здійсненні виконавчого провадження 48463331, постановою державного виконавця від 23.10.2015 року накладено арешт на майно боржника, про що в Державний реєстр заборон нерухомого майно внесено відповідний запис під номером N799805.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів виконавче провадження 48463331 завершено постановою державного виконавця від 23.05.2016 року на підставі частини 1 пуншу 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення. Зазначена норма статті передбачає направлення виконавчого документу за належністю до іншого органу ДВС для подальшого виконання. Тобто виконавче провадження 48463331 обліковується в системі як невиконане.

Також, на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №6-1194/2009 від 26.01.2010 року, який виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в розмірі 4914974,40 грн. ВП№20989945

12.08.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

12.08.2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, як захід примусового виконання рішення та внесено дані в реєстр обтяжень номер запису про обтяження: 10179154.

Боржником вимоги виконавчого документу не виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не сплачено.

02.07.2012 року виконавче провадження завершено відповідно п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження"(попередня редакція), виконавчий документ повернено стягувачу.

Тобто виконавче провадження 20989945 обліковується в системі як невиконане.

Крім того, на примусовому виконанні перебувала ухвала №2-6242/10 від 28.01.2010 року, видана Приморським районним судом м. Одеси про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 14.11.1995 р., ідентифікаційний номер : НОМЕР_2 ) а саме:квартиру АДРЕСА_1 , стояночне місце АДРЕСА_2 , автомобіль марки Mazda 6, номер шасі (кузова , рами) НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 , 2007 р.в. сірого кольору на користь ВАТ ВТБ Банк. ВП№17288255

08.02.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно, про що внесено запис до Державного реєстр заборон нерухомого майно під номером обтяження 9513620.

23.02.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі внесення даних про арешт в реєстр обтяжень.

Зазначене виконавче провадження завершено після накладення арешту на майно боржника у зв`язку з виконанням ухвали суду на підставі частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Зняття зазначеного арешту можливе виключно за рішенням суду. Тобто, по вищезазначеному виконавчому провадженню арешт знімається згідно п.6 ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. На адресу відділу відповідне рішення не надходило.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Накладення арешту на майно боржника є заходами примусового виконання передбаченими статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".

При завершенні зазначених виконавчих проваджень (48463331; 20989945; 17288255) з вищенаведених підстав у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону, яка діяла на день прийняття державним виконавцем рішення не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом, або поновити пропущений строк згідно Законодавства.

Слід звернути увагу суду, що згідно з положенням частини 1 статті 50 Закону 606-ХIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Тобто законодавець надає право державному виконавцю припиняти чинність арешту у деяких випадках при закінченні виконавчого провадження та поверненні виконавчого документу до суду, яким його видав.

Відтак, чинність арешту державним виконавцем припиняється лише в трьох випадках при поверненні виконавчого документу стягувану, а виконавчі провадження 4846331; 20989945 було завершено з підстав пункту 5; пункту 10 статті 47 Закону, що виключає підстави припинення чинності арешту.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону 606- ХIV Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, з огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувану, виконавче провадження не є закінченим.

Враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» 606-ХIV повернення виконавчого документа стягувану у разі у результаті неможливості встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувана звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Викладене узгоджується з Постановою Верховного суду України від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22.

На час звернення скаржником до суду слід зазначити, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні:

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону:

отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром , акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплекс) державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови саме у виконавчому провадженні. Законодавець також зазначає, що така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час завершення виконавчого провадження в органу ДВС відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби відсутнє відповідне право.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що ухвалою суду від 06.11.2022 року визнано виконавчі листи видані Приморським районним судом м. Одеси від 19.05.2015 року по справі № 2-6241/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флай Фінанс») заборгованість за кредитним договором № 13.83-41/08-СК від 09.06.2008 року в розмірі 72748875,78 грн., що еквівалентно 9178626,50 доларів США за курсом НБУ, встановленим на 20.04.2010р.,державне мито в розмірі 1700 грн. і витрати на ІТЗ 120 грн., а всього стягнуто 72750695(сімдесят два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 78 коп. - такими , що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року визнано виконавчий лист виданий 14 вересня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-6242/10 (боржником за яким є позивач)на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2010 року (у залишеній без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2011 року), яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 солідарно на користь ВАТ «ВТББанк» заборгованість за кредитним договором №13.86-40/08-СК від 13.06.2008року,в розмірі6112279,89 грн, державне мито в розмірі 1700 грн. і витрати на ІТЗ120грн,а всього стягнуто 6113979,89грнтаким, що не підлягає виконанню.

З огляду на винесені Приморським районним судом м. Одеси ухвали по справі № 2-6242/10 та по справі № 2-6241/10 позивач стверджує, що накладені арешти на її майно підлягають скасуванню.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та інформації офіційного сайту «Судова влада України», не погодившись з ухвалами суду від 07 листопада 2022 року, ТОВ "Фінансова компанія "Флай Фінанс" подало апеляційні скарги, які призначені до судового розгляду 31.01.2024 року о 17:00.

Відповідно до пункту 15 розділу VІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом № 512/5 від 02.04.2012 р. Міністерства юстиції України у редакції від 24.12.2012 р., при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

На підставі вищезазначеного, арешт може бути знятий у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів необхідних для задоволення вимог усіх стягувачів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Станом на даний момент боржником не надано документального підтвердження виконання вимог виконавчих документів та не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчих проваджень.

Постановою Верховного Суду України від 29 березня 2023 року, справа №202/1182/22, провадження №61-8190св22 відмовлено у задоволенні аналогічного позову про зняття арешту та зазначено:

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону № 606-XIV).

Статтею 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкція № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.

Також подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 01 серпня 2019 року у справі № 754/15469/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22.

З огляду на все вищевикладене, у зв`язку з тим, що боржником рішення судів залишаються невиконаними, правові підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач не доведені, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у разі відмови в позові - на позивача. Тому, понесені позивачем судові витрати, з огляду на відмову в задоволенні позову, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3-7, 10-13, 141, 158, 263-265, 353 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ», правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флай Фінанс», Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арештів на майно залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2023 року.

Суддя