Рішення

від 14.12.2023 по справі 754/10713/21

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 754/10713/21

провадження № 2/691/61/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

з участю учасників справи:

представника позивача Круглик В.В.

(участь в режимі відеоконференції із застосуванням

програмного забезпечення «EasyCom»)

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог щодо предмета спору

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кантієро» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «У Світі Скла» про звернення стягнення на предмет застави,-

встановив :

ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «У Світі Скла» про звернення стягнення на предмет застави.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що 19 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «У світі скла», ідентифікаційний код юридичної особи 37501920, та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 16202-20/12-1, відповідно до якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах визначених у кредитному договорі. Відповідно до п.п.1.1.1. кредитного договору сума кредиту, що видана банком становить 142 000,00 гривні. Договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року ліміт кредитної лінії збільшено до 400 000,00 грн.. Того ж дня, 19 березня 2012 року укладено договір поруки №16205-20/12-5 за яким, ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника додатків НОМЕР_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 , є поручителем, який зобов`язався солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року. На момент укладання кредитного договору та усіх супутніх до нього договорів, ОСОБА_3 займав посаду директора ТОВ «У світі скла». Відповідно до пункту 2.2.1. договору про внесення змін №1 до договору поруки 1116205-20/12-5 від 19 березня 2012 року, поручитель зобов`язався повернути кредитору кредит в сумі 400 000,00 грн., а остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, передбачених кредитним договором здійснити не пізніше 19 квітня 2016 року. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу автомобіля марки MITSUBISHI модель LANCER тип ТЗ - легковий, 1105 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість предмета застави відповідно до договору становить 60 000 грн., посвідчений ПНКМНО Тиминюк М.В. та зареєстрований в реєстрі за №504. Договором про внесення змін №1133 до договору застави №504 змінено вартість предмета застави, відповідно до якого погоджена вартість предмета застави становить 71 488,00 грн.. Відповідно до договору застави - предмет застави належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 18 листопада 2005 року, виданого МРЕВ-11 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві. 19 березня 2012 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про приватне обтяження застави рухомого майна, за договором застави № 504 від 19 березня 2012 року, за об`єктом: автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 сєдан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , де обтяжував ПАТ «Банк «Київська Русь», що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 35301201 від 19 березня 2012 року. Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №40616367 внесено зміни відомостей про обтяження щодо розміру основного зобов`язання до змін 142 000,00 гривень, після змін - 400 000,00 гривень. 18 березня 2020 року відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу права вимоги, результати за яким оформлено Протоколом електронного аукціону від 18 березня 2020 року. 22 квітня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс», ідентифікаційний код юридичної особи 42901825 укладено договір відступлення права вимоги № UA-EA-2020-03-12-000009- b/42/1, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Ю-Бейс» перейшло право вимоги до ТОВ «У Світі Скла» за наступними договорами: за кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаних договорів, за договором застави від 19 березня 2012 року за реєстровим № 504, посвідченим ПНКМНО Тиминюк М.В.. 06 травня 2020 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» та ТОВ «Фінансова Компанія Кантієро», ідентифікаційний код юридичної особи 43186135, укладено договір відступлення права вимоги №1, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» перейшло право вимоги до ТОВ «У світі скла» за наступними договорами: за кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаних договорів, за договором застави від 19 березня 2012 року за реєстровим № 504, посвідчений ПНКМНО Тиминюк М. В.. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1 до нового кредитора переходять права до боржників з моменту укладення цього договору. ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» набуло статусу заставодержателя щодо предмета застави - автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що зроблено запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Згідно договору відступлення права вимоги №1 загальна заборгованість ТОВ «У світі скла» за кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року на момент відступлення становить 91 490, 62 грн., яка складається з балансової заборгованості по тілу кредиту - 81 862,94 грн., балансової заборгованості по нарахованим відсоткам - 9 627,68 грн.. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 15 січня 2021 року зареєстровано зміни, відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №70353910, на підставі договору №1 про відступлення прав вимоги, р/н № 523 від 06 травня 2020 року замінено обтяжувача з ПАТ «Банк «Київська Русь» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро». Пунктом 2.1.2. договору застави передбачено, що на підставах визначених цим договором - на предмет застави без жодних обмежень може бути звернено стягнення. Заставодавець зобов`язався без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язанням на користь третіх осіб, що передбачено підпунктом 3.3.1. договору застави. Відповідно до п. 5.1.5. договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем обов`язків за кредитним договором та невиконання вимоги заставодержателя про виконання основного зобов`язання незалежно від настання строку його виконання. Пунктом 5.1.12. передбачено, що у випадку здійснення заставодавцем будь-яких дій (бездіяльності) щодо відчуження предмета застави без попереднього письмового погодження з заставодержателем, невжиття заходів для збереження предмета застави - заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави. Пунктом 2.5.1. передбачено, що заставодавець не повинен без згоди заставодержателя розпоряджатись будь-яким чином предметом застави. Заборгованість не сплачена ні боржником, ні поручителем, умови усіх вищезазначених укладених договорів порушені. У зв`язку з чим, новий згредитор - ТОВ «ФК «Кантієро» має намір звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , відповідно до договору застави посвідченого КНКМНО Тиминюк М. В. та зареєстрованого в реєстрі за №504. Під час здійснення заходів щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК Кантієро» кредитору стало відомо, що предмет застави автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , було відчужено та який, вже не належить заставодавцю. Представник ТОВ «ФК «Кантієро» звертався 29 жовтня 2020 року з адвокатським запитом до Головного сервісного центру МВС України з метою встановлення власника автомобіля, який переданий в заставу за договором №504. Згідно відповіді на запит представника від 09 листопада 2020 року, автомобіль, який перебуває в заставі ТОВ «ФК «Кантієро» був відчужений ОСОБА_3 на користь іншої особи. Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, власником заставного автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 з 08 листопада 2018 року є ОСОБА_4 . Крім того, представник ТОВ «ФК «Кантієро» 14 квітня 2021 року звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з адвокатським запитом щодо того, чи була надана згода Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відчуження майна, що перебуває в заставі у правонаступника ПАТ «Банк «Київська Русь» - ТОВ «ФК «Кантієро». 20 квітня 2021 року надано відповідь про те, що інформація про надання згоди зі сторони фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» щодо відчуження майна, яке перебуває в заставі, відсутня, тому право власності на предмет застави у виді автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з 08 листопада 2018 року належить ОСОБА_4 , без надання дозволу про зняття транспортного засобу з обліку. ОСОБА_4 , який придбав заставний автомобіль, вважається його недобросовісним набувачем, оскільки на момент придбання такого автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися та містяться відомості про обтяження такого майна. В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження предмета застави не вилучався з моменту його внесення, а на підставі договору відступлення права вимоги обтяжувача замінено на правонаступника банку - ТОВ «ФК «Кантієро». Обтяжувачем були внесені відомості до ДРОРМ, що передбачено у самому договорі застави, п. 4.1., та підтверджується довідкою. Правонаступником банку - ТОВ «ФК «Кантієро» внесені зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зміни обтяжувача, що також підтверджується довідкою з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відомості про припинення обтяження до Державного реєстру не вносились. Вилучення запису за завершенням п`ятирічного терміну зберігання не пов`язано з припиненням обтяження, як таким. Застава зберігає силу і для нового власника - відповідача ОСОБА_4 .. У зв`язку із чим наявні підстави для звернення стягнення на предмет застави. ТОВ «ФК «Кантієро», як новий кредитор, заставодержатель, у зв`язку із наявною заборгованістю за кредитним договором, у спосіб, визначений діючим законодавством, звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави (а.с.1-10том1).

13 липня 2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» звернулося до Деснянського районного суду м.Києва з позовною заявою до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ТОВ «У Світі Скла» про звернення стягнення на предмет застави (а.с.1-10 т.1).

21 липня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м.Києва у цивільній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (а.с.186-187 т.1).

31 серпня 2021 року представник відповідача ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву за змістом якого просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача (а.с.197-200 т.1).

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» Круглик В.В., не погоджуючись із позицією представника відповідача ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , надав відповідь на відзив, згідно якої вважає, що підстави для застосування спливу позовної даності, відсутні (а.с.221-224 т.1).

04 листопада 2021 року представник позивача звернувся до Деснянського районного суду м.Києва із клопотанням про уточнення позовних вимог, в якому просив прийняти до розгляду прохальну частину позовної заяви в новій редакції, а саме в рахунок погашення заборгованості ТОВ «У світі скла» за кредитним договором №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року звернути стягнення на предмет застави на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , шляхом реалізації автомобіля з публічних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (а.с.246-248 т.1).

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 12 лютого 2021 року провести заміну відповідача, а саме ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (а.с.2-3 т.2).

21 липня 2021 року постановлено ухвалу Деснянського районного суду м.Києва про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.188-190 т.1)

01 липня 2022 року до провадження Городищенського районного суду Черкаської області, згідно ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 21 грудня 2021 року, надійшла вище вказана цивільна справа, у зв`язку із зміною підсудності, на підставі ст.31 ЦПК України, остільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.7, 10-11, 21-22 т.2)

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 08 липня 2022 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову (а.с.32 т.2).

Представник відповідача ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 03 лютого 2023 року подав до Городищенського районного суду Черкаської області заяву про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача (а.с.103-104 т.2).

20 лютого 2023 року від представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» Круглик В.В. надійшла заява про поновлення строку позовної давності у відповідь на заяву представника ОСОБА_2 від 03 лютого 2023 року, в якій просить вважати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності, якщо саме суд дійде висновку про пропуск строку позовної давності явним, остільки сторона не вважає, що такий пропущений (а.с. 74-77 т.2).

27 лютого 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , подав до Городищенського районного суду Черкаської області заперечення на заяву про поновлення строку позовної давності, яка подана представником позивача (а.с.86-87 т.2).

24 травня 2023 року у підготовчому засіданні розглянуто клопотання представника позивача ОСОБА_5 , представника відповідача і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та постановлено ухвалу суду, згідно якої у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності та представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кантієро» Круглик В.В. про поновлення строку позовної давності відмовлено, з підстав, що без дослідження письмових доказів та з`ясування обставин у справі, суд не вбачає можливим застосувати у спорі, що виник, строки позовної давності, як і вирішувати питання про поновлення пропущеного строку, якщо позивач не вважає такий пропущеним. Підготовче засідання у цивільній справі продовжено (а.с.110-112 т.2).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року, підготовче провадження у цивільній справі закрите та призначено судовий розгляд по суті, з викликом учасників процесу (а.с.110-111 т.2).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , повідомлені про судовий розгляд, не прибули. Участь взяв їх представник ОСОБА_2 , який просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача і застосувати строки позовної давності згідно до поданої ним письмової заяви. В установлений строк, до Деснянського районного суду м.Києва, 31 серпня 2021 року подав відзив, в якому зазначив, що 19 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «У світі скла» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 16202-20/12-1. В подальшому, між сторонами було укладено договір про внесення змін і доповнень від 30 квітня 2013 року до вказаного договору, який викладено в новій редакції. Відповідно до п. 1.1.2. кредитного договору в новій редакції кінцевий термін повернення кредиту - 29 квітня 2016 року. Абзац 3 п. 4.1. кредитного договору в новій редакції встановлював, що остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник ТОВ «У світі скла» зобов`язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2. договору. Також, п. 3.1. кредитного договору в новій редакції визначав, що виконання позичальником зобов`язань за договором забезпечується в тому числі заставою транспортного засобу, вказаного в п. 3.1.1. договору. 19 березня 2012 року між ПАТ «Банк «Київська Русь»» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу, який зареєстрований в реєстрі за № 504. В подальшому, 08 квітня 2013 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін, який зареєстрований в реєстрі за № 1133, до договору застави. Відповідно до нової редакції п. 1.1. договору застави, застава за цим договором забезпечує вимоги за Кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року, за умовами якого позичальник ТОВ «У світі скла» зобов`язаний у термін до 29 квітня 2016 року - звернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, плату (винагороду), неустойку (штрафи, пеню) в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Чинним законодавством передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечені заставою вимоги за рахунок предмета застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання. Сторонами було узгоджено кінцевий строк виконання зобов`язання - в термін до 29 квітня 2016 року. Оскільки кредитний договір, як в першій редакції, так і в новій редакції, не містить умов щодо збільшення строку загальної позовної давності то, застосовуючи останню тривалістю у три роки, строк позовної давності за зобов`язанням сплинув 29 квітня 2019 року. Первісний кредитор ПАТ «Банк «Київська Русь»» у межах строку позовної давності не реалізував свого права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Однак, 22 квітня 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь»» укладає із ТОВ «ФК «Ю- БЕЙС»» відповідний договір про відступлення прав вимоги. 06 травня 2020 року новий кредитор ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС»» відступає право вимоги до позивача, як наявного кредитора, за відповідним договором відступлення права вимоги. Фактично, відступлення права вимоги первісним кредитором здійснювалося після спливу строку позовної давності. Посилання позивача на статтю 261 ЦК України є некоректним та безпідставним, оскільки останній набуваючи права вимоги за відповідним договором про відступлення права вимоги за кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року, був повністю обізнаний, що первісний кредитор не реалізовував свого права на звернення до суду за захистом свого цивільного права та інтересу, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором та/або звернення стягнення на предмет застави. Остільки строк позовної давності сплинув відносно основного зобов`язання за вказаним кредитним договором, строк позовної давності сплинув і щодо додаткового зобов`язання - застави, а також права звернення стягнення на предмет застави. Позивачем заявлено та подано до суду позовну заяву про звернення стягнення на предмет застави саме після спливу строку позовної давності, в силу чого наявна беззаперечна підстава для відмови у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_5 , не погоджуючись із позицією представника відповідача ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , викладену у відзиві, 02 вересня 2021 року подав відповідь на відзив за змістом якої зазначив, що згідно з ч.1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, ч.ч. 1,2 ст. 598 ЦК України. Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають. Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущений позовної давності, порушене право підлягає захисту. У зобов`язальних відносинах ст. 509 ЦК України, суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуга тощо. Зі сплавом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності, ч.3 ст. 267 ЦК України. У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову за ч.5 ст. 267 ЦК України. Після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави, ч.1 ст. 267 ЦК України, установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Цивільний Кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку, ч.2 ст. 598 ЦК України, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17. Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заставу» застава - де спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Підстави припинення застави визначенні у статті 28 Закону України «Про заставу» відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом. Вказаною нормою не передбачено такої підстави для припинення застави як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням. Відповідно, якщо інше не передбачено договором, перебіг позовної давності до основної вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет застави саме но собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення застави.

До початку судового розгляду, представник відповідача ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , 06 червня 2023 року подав заяву про застосування строку позовної давності, яку мотивує тим, що позиція відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є незмінною, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому врахувати, що розгляд заяви про застосування строку позовної давності має проводитись після дослідження та з`ясування обставин справи, а тому вважає за доцільне повторно звернутися із заявою про застосування строку позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «У Світі Скла» інформована про слухання, шляхом надіслання судових повісток та розміщення оголошення про виклик до суду 04 серпня 2022 року, 17 серпня 2022 року, 23 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov., участі не взяла. Згідно наявної поштової кореспонденції в матеріалах цивільної справи, працівником поштового відділення вказано причину повернення адресат вибув за невідомою адресою (а.с.60 т.2).

Стосовно участі у судовому засіданні учасників процесу - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «У Світі Скла», судом 20 жовтня 2023 року постановлено ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області про обов`язкову участь, яка залишилася сторонами без виконання, лише від ОСОБА_3 07 грудня 2023 року отримано заяву про розгляд цивільної справи без його участі (а.с.168-169, а.с.191т.2).

Неявка учасників справи, які не з`явилися, не перешкоджає судовому розгляду по суті, так як повідомлені вчасно та належним чином. За таких обставин, суд, вважає, що у справі достатньо доказів для об`єктивного розгляду і розглянув справу у їх відсутність.

Суд, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін у справі, враховуючи належне повідомлення учасників процесу про судовий розгляд, дослідивши та оцінивши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити через сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, виходячи з таких вимог чинного законодавства.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах, стаття 509 ЦК України, суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Цивільний Кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Такі висновки узгоджуються з судовою практикою, викладеною у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-786цс17 та у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року №760/16916/14-ц.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Вказана правова позиції викладена у постановах Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року по справі № 6-2667цс16, Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 0907/2-7453/2012, від 27.08.2018 року у справі № 288/1361/15-ц.

Крім того, у своєму листі "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 ВССУ дав роз`яснення, що встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові, а не закритті провадженні у справі. Якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності, якщо встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене.

Як роз`яснено у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вимогу про захист порушеного права суд приймає до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд по справі №916/1807/18 у постанові від 30.07.2019 року.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Із наданих до суду сторонами письмових доказів судом вбачається наступне.

Відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року, переможцем електронних торгів визнано ТОВ «ФК «Ю- БЕЙС»», до якого перейшли активи, власником яких є ПАТ «Банк «Київська Русь»», в тому числі право вимоги за кредитними договорами, які вказані у складі лоту, ціна продажу якого становить 19 294 000, 00 грн без ПДВ (а.с.14-17 т.1). Згідно договору про відступлення права вимоги № UA-EA-2020-03-12-000009- b/42/1 від 22 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс», до ТОВ «ФК «Ю-Бейс» перейшло право вимоги до ТОВ «У Світі Скла» (а.с.18-19 т.1). Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін, Витяг №70353910 від 15 січня 2021 року (а.с.117 т.1). Як вбачається із додатку №1 до вище вказаного договору № UA-EA-2020-03-12-000009- b/42/1 від 22 квітня 2020 року, а саме реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників до ТОВ «ФК «Ю-Бейс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаних договорів, за договором застави від 19 березня 2012 року за реєстровим № 504 (а.с.20-88 т.1). Відповідно до кредитного договору № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «У світі скла» в особі директора Стращенко О.В., та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах визначених у вказаному договорі (а.с.89-97 т.1). Відповідно до п. п. 1.1.1. кредитного договору сума кредиту, становила 142 000,00 гривні (а.с.89-97 т.1). Кінцевий термін повернення кредиту 18 вересня 2013 року (а.с.89-97 т.1). Крім того, згідно додатку №1 до вказаного договору, погоджено графік повернення заборгованості (а.с.98 т.1). Договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року ліміт кредитної лінії було збільшено до 400 000,00 грн. (а.с.114 т.1). Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), що підтверджується відповідним Витягом №40616367 від 08 травня 2013 року. При укладенні кредитного договору, того ж дня, 19 березня 2012 року укладено договір поруки №16205-20/12-5 за яким, ОСОБА_3 є поручителем, який зобов`язався солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року (а.с.99-101 т.1). Відповідно до пункту 2.2.1. Договору про внесення змін №1 до Договору поруки 1116205-20/12-5 від 19 березня 2012 року, поручитель зобов`язався повернути кредитору кредит в сумі 400 000,00 грн., а остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, передбачених кредитним договором здійснити не пізніше 19 квітня 2016 року (а.с. 99-101 т.1). Для забезпечення зобов`язань за Кредитним договором № 16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу автомобіля марки MITSUBISHI модель LANCER тип ТЗ - легковий, 1105 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість предмета застави відповідно до договору становить 60 000 грн., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В. та зареєстрований в реєстрі за №504 (а.с.101-113 т.1). Вказаний договір застави, зареєстрований 19 березня 2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним Витягом №35301201 від 19 березня 2012 року (а.с.115 т.2). Відповідно до звіту про оцінку легкового автомобіля марки MITSUBISHI модель LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 29 квітня 2013 року становить 71 488 грн. (а.с.118-135 т.1). Крім звіту про оцінку майна у виді транспортного засобу, представником надано Висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта незалежної оцінки від 05 квітня 2013 року, метою якої було визначення ринкової вартості об`єкта оцінки порівняльним методичним підходом, визначену для подальшої передачі під заставу в ПАТ «Банк «Київська Русь» та Висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта незалежної оцінки від 26 квітня 2013 року, складеним для визначення ліквідаційної вартості об`єкта оцінки ТОВ «У світі скла» (а.с.136-137 т.1). На адвокатський запит, Фондом гарантування фізичних осіб, надано інформацію від 20 квітня 2021 року №60-5605/21 про те, що станом на 19 квітня 2021 року у Фонді відсутня інформація про надання згоди зі сторони Фонду або уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо відчуження майна, яке перебуває у заставі, а саме автомобіль марки MITSUBISHI модель LANCER (а.с.138 т.1). Згідно листа Головного сервісного центру МВС України від 09 листопада 2020 року, власником автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 з 08 листопада 2018 року є ОСОБА_4 , інформація про зареєстровані за ТОВ «У світі скла» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня (а.с.139 т.1). Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, та відповідно сплачено судовий збір за подання такої (а.с.141-181 т.1). Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2021 року, задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову і накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , та заборонено будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження третім особам вказаний автомобіль (а.с.188-190 т.1). Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві (Філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС від 17 серпня 2021 року №31/26-8943, на виконання ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2021 року, накладено обмеження (арешт, заборона на відчуження) на транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що внесено інформацію до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (а.с.196 т.1). Згідно листа на адвокатський запит, Головний сервісний центр МВС, з врахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про дорожній рух» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів» надав інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів станом на 28 вересня 2021 року, що 18 листопада 2005 року автомобіль марки MITSUBISHI, 2005 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 був зареєстрований на ОСОБА_3 , 08 листопада 2018 року вказаний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_4 із зміною номерних знаків, 22 травня 2021 року вище зазначений транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_1 (а.с.238-240 т.1). 04 листопада 2021 року представник позивача звернувся до Деснянського районного суду м.Києва із клопотанням про уточнення позовних вимог, в якому просив прийняти до розгляду прохальну частину позовної заяви в новій редакції, а саме в рахунок погашення заборгованості ТОВ «У світі скла» за кредитним договором №16202-20/12-1 від 19 березня 2012 року звернути стягнення на предмет застави на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , шляхом реалізації автомобіля з публічних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (а.с.246-248 т.1).

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 572,589, 590, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у справі на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з врахуванням наступного.

Як встановлено із досліджених судом доказів в ході судового розгляду цивільної справи, арешт на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладено на підставі ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2021 року (а.с.188-190 т.2). Накладення вище вказаного обмеження відбулось шляхом реєстрації в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів 13 серпня 2021 року (а.с.196 т.2). За даними довідки Головного сервісного центру МВС від 29 вересня 2021 року №1522 аз, 18 листопада 2005 року автомобіль марки MITSUBISHI, 2005 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 був зареєстрований на ОСОБА_3 , 08 листопада 2018 року вказаний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_4 із зміною номерних знаків, 22 травня 2021 року вище зазначений транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_1 (а.с.238-240 т.2). З наведеного вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 автомобіль придбано у власність 22 травня 2021 року, тобто до накладення судом обмеження у виді арешту на майно 21 липня 2021 року. Крім того, згідно довідки Головного сервісного центру МВС від 29 вересня 2021 року №1522 аз, слід вбачати, що в період переєстрації транспортного засобу із ОСОБА_4 на ОСОБА_1 заборони на відчуження не існувало. Таким чином відповідачем придбано автомобіль у законний спосіб, який є її власністю за реєстраційними документами та відповідними реєстраційними обліками. На день реєстрації спірного автомобіля, відповідач не мала кредитних зобов`язань перед ПАТ «Банк «Київська Русь»», від якого, згідно договору про відступлення права вимоги № UA-EA-2020-03-12-000009- b/42/1 від 22 квітня 2020 року, перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс».

Представник відповідача Плахотньої Т.М., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , 03 лютого 2023 року подав до Городищенського районного суду Черкаської області заяву про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача (а.с.103-104 т.2). 20 лютого 2023 року від представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кантієро» Круглик В.В. надійшла заява про поновлення строку позовної давності, в якій просить вважати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності, якщо саме суд дійде висновку про пропуск строку позовної давності, остільки сторона не вважає, що такий пропущений (а.с. 74-77 т.2). 24 травня 2023 року у підготовчому засіданні постановлено ухвалу суду, згідно якої у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності та представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кантієро» Круглик В.В. про поновлення строку позовної давності відмовлено з відповідним обґрунтуванням, зробленим судом (а.с.110-112 т.2), з підстав, що заявлені клопотання були передчасними та заявлені на стадії підготовчого провадження, та без дослідження та з`ясування обставин справи, і тому суд позбавлений був можливості з`ясувати питання застосування строків позовної давності, як і причини пропущення позивачем строків позовної давності, надавши сторонам право подати докази та обґрунтувати їх зміст в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Позивач стверджує про існування обставин та подає відповідні докази, а відповідач спростовує цю обставину, подавши власні докази. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовною заявою 13 липня 2021 року. Заяву про визнання причини пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності, якщо суд вважає, що такий пропущений, так зазначено у змісті заяви, подав лише 20 лютого 2023 року. Ухвала суду сторонам вручена, про що маються поштові підтвердження у цивільній справі, відповідно право на її апеляційне оскарження сторонами не реалізовано(а.с.110-117т.2).

Вище наведене свідчить про те, що суд надав позивачу доступ до правосуддя і позивач мав усі передбачені законом можливості для захисту своїх прав своєчасно та в передбачений законом строк та спосіб.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При прийнятті рішення у справі, суд, звертає увагу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що як споживачі банківських послуг вони мали б бути орієнтовані на належне виконання взятих на себе фінансових зобов`язань і усвідомлювати рівень відповідальності перед кредитодавцем та не використовувати події і факти в побуті для неповернення грошового боргу.

За загальним правилом цивільного процесу, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідати завданню цивільного судочинства, і справедливим. Суд не вправі відступити від жодної вимоги та зобов`язаний дотриматися їх при постановленні рішення у справі. Вирішуючи спір між сторонами, та приймаючи рішення у справі, суд, приходить до висновку, що дотримався таких вимог, визначених ст.263 ЦПК України, остільки забезпечив учасникам справи гарантовані Конституцією України права і свободи людини, ухваливши про це судове рішення.

При розгляді цивільної справи судові витрати заявлені стороною позивача до відшкодування, у виді сплаченого судового збору, стягненню не підлягають, остільки відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Накладений арешт на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ), на підставі ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2021 року, слід скасувати по закінченню судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.124 124 Конституції України, ст.ст. 253, 257, 261, 267, 509 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141,263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кантієро» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «У Світі Скла» про звернення стягнення на предмет застави відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі.

Накладений арешт, на підставі ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2021 року на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, тип ТЗ - легковий, 2005 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ), який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 скасувати.

Копію рішення суду направити учасникам справи, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Відомості про сторін:

Позивач: особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кантієро», код ЄДРПОУ 43186135, юридична адреса м.Київ вул.Костянтинівська, №32 оф.8;

Представник позивача: особа 2 - адвокат Круглик Валерій Володимирович, юридична адреса АДРЕСА_3 ;

Відповідач: особа 3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: особа 4 адвокат Рсторгуєв Олександр Валерійович, юридична адреса АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: особа 5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: особа 6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: особа 7 Товариство з обмеженою відповідальністю «У Світі Скла», код ЄДРПОУ 37501920, юридична адреса м.Івано-Франківськ бульвар Північний, №2-А.

Суддя О. М. Савенко