Рішення

від 14.12.2023 по справі 756/12120/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.12.2023 Справа № 756/12120/23

Справа № 756/12120/23

Провадження № 2/756/4998/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Гасанової Л.Х.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивачки (в режимі відео конференції) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», про стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на її користь невиплачену заробітну плату, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2009 року позивач була прийнята у Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на посаду інженера третьої категорії в архітектурно-планувальну майстерню №2, згідно наказу №208-к від 08.12.2009, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. 16.04.2013 року Позивач переведена на посаду інженера-конструктора II категорії проектно-конструкторського відділу, відповідно до наказу №69-к від 15.04.2013, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. 16.01.2016 року Позивач переведена на посаду конструктора-проектувальника І категорії проектно-конструкторського відділу, згідно наказу №08-к від 15.01.2016, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. 01.03.2018 року Позивач переведена на посаду провідного конструктора-проектувальника проектно- конструкторського відділу, відповідно до наказу №43-к від 28.02.2018. Починаючи з грудня 2020 року почались затримки у виплаті заробітної плати Позивачу. 12.05.2021 року Позивач була звільнена із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, відповідно до наказу №78-к від 12.05.2021, що підтверджується відповідним записом №5 у трудовій книжці. При звільненні Позивача повного розрахунку з нею проведено не було, у зв?язку з відсутністю коштів, а саме неповністю виплачена заробітна плата та невиплачена компенсація за невикористану відпустку за період 2017 - 2021 роки. 3 метою встановлення розміру заборгованості, Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо видачі розрахунку сум, які були нараховані та виплачені (невиплачені) при звільненні від 22.08.2023, у якій просила видати довідку щодо нарахованих та невиплачених сум при звільненні. У відповідь на заяву Позивача, Відповідачем видано довідку вих. № 13/01/09-115 від 01.09.2023, згідно якої заборгованість по невиплаченій заробітній платі склала 48 069 (сорок вісім тисяч шістдесят дев?ять) грн. 61 коп., а саме заборгованість по заробітній платі за період квітень 2021 у розмірі 12 825 грн. 78 коп. та компенсація за невикористану відпустку (106 днів) у розмірі 35 243 грн. 83 коп. Таким чином, Позивач вважає, що сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути на її користь грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - 17401,20 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 47639,04 грн.

26.09.2023 р. ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом учасників справи, призначено розгляд на 22.11.2023 р., а також витребувано у Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки буд. 26, літ. «А») довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за період з 12.05.2020 по 12.05.2021).

22.11.2023 р. судове засідання відкладено на 14.12.2023 р. у зв`язку із повторним витребуванням у Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» вищевказаних документів, а також накладено штраф на відповідача у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 684 грн. 00 коп. за невиконання ухвали суду від 26.09.2023 року.

Ухвала суду залишилась відповідачем не виконаною.

В судовому засіданні 14.12.2023 р. позивач та її представники позов підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання повістки і судових документів, відзиву або заяв про відкладення судового засідання не подавав.

На підставі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами та відсутності відповідача.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.12.2009 року Позивач була прийнята у Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на посаду інженера третьої категорії в архітектурно-планувальну майстерню №2, згідно наказу №208-к від 08.12.2009 що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

16.04.2013 року Позивач переведена на посаду інженера-конструктора II категорії проектно-конструкторського відділу, відповідно до наказу №69-к від 15.04.2013, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

16.01.2016 року Позивач переведена на посаду конструктора-проектувальника І категорії проектно-конструкторського відділу, згідно наказу №08-к від 15.01.2016, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

01.03.2018 року Позивач переведена на посаду провідного конструктора-проектувальника проектно-конструкторського відділу, відповідно до наказу №43-к від 28.02.2018.

12.05.2021 року Позивач була звільнена із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, відповідно до наказу №78-к від 12.05.2021, що підтверджується відповідним записом №5 у трудовій книжці.

22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Директора ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» із заявою щодо видачі розрахунку сум, які були нараховані та виплачені (невиплачені) при звільненні, у якій просила видати довідку щодо нарахованих та невиплачених сум при звільненні.

У відповідь на заяву Позивача, Відповідачем видано довідку вих. № 13/01/09-115 від 01.09.2023, згідно з якою заборгованість по невиплаченій заробітній платі склала 48 069 (сорок вісім тисяч шістдесят дев?ять) грн. 61 коп., а саме заборгованість по нарахованій заробітній платі за квітень 2021 - 12 825 грн. 78 коп. та компенсація за невикористану відпустку (106 днів) - 35 243 грн. 83 коп.

Згідно з відомостями Державного реєстру осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10.08.2023 р., за березень позивачу нараховано заробітну плату - 3550,00 грн., за квітень - 12825,78 грн.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

За змістом статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення індексації за несвоєчасну виплату заробітної плати, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» для визначення індексу споживчих цін (інфляції) для проведення індексації використана формула:[Сукупний індекс інфляції] = [Індекс 1 (%)] х [Індекс 2 (%)] х [Індекс З (%)] х ... х [Індекс N (%)].

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Досліджені судом докази підтверджують, що позивачка була звільнена з 12.05.2021 року із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Довідкою відповідача підтверджено наявність заборгованості по нарахованій заробітній платі за квітень 2021 в розмірі 12 825,78 грн. та компенсація за невикористану відпустку у сумі 35 243,83 грн., всього в загальному розмірі 48 069,61 грн.

Оскільки відповідач не виконав ухвалу суду і не надав довідки про середню заробітну плата позивача, суд при розрахунку середньої заробітної плати, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, бере до уваги виплати позивачу за останні два місяці та погоджується з розрахунком позивача в сумі середньої заробітної плати 372,18 грн. на день (3550,00 + 12 825, 78 / 44 робочих днів = 372, 18 грн.).

Сума середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України складає 47 639 грн. 04 коп., і розраховується таким чином: 372, 18 х 128 днів = 47 639 грн. 04 коп.

Сума компенсації за невиплачену заробітну плату складає 17401,20 грн. за період з травня 2021 по вересень 2023 р., та розраховується шляхом множення суми заборгованості на коефіцієнт індексу споживчих цін за кожний місяць прострочення (48069,61 грн. х 1,362) - 48069,61 грн. = 17401,20 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума заборгованості 113 109 грн. 85 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 272, 280, 353, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки буд. 26, літ. «А») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , грошову суму 113 109 (сто тринадцять тисяч сто дев`ять) грн. 85 коп., з яких: заборгованість по заробітній платі у розмірі 48 069 грн. 61 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 17 401 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 47 639 грн. 04 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01422832, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки буд. 26, літ. «А») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати які складаються з судового збору 1073,60 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 8187 грн. 96 коп. з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне рішення складене 28.12.2023 р.

Суддя Є.В. Діденко