Справа № 758/18353/21
Категорія 38
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
20 грудня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максев Трайдінг» про визнання договору недійсним та стягнення заборгованості (збитків), -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним договір довірчого управління грошима № 1412160119 від 16.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» стягнути з відповідача ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» подвійний розмір завданих позивачу реальних збитків в розмірі 1 462 744 гривень, а також заборгованість за зобов`язанням у розмірі 731 372,00 грн. та 511 198,61 грн. інфляційних втрат і 117 340,12 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Позов обгрунтовує тим, що 16.01.2018 між ним та ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» в особі Цапішина М.О., який діяв на підставі довіреності б/н від 12.05.2017, було укладено договір довірчого управління грошима №1412160119, відповідно до умов якого установником (позивачем) було надано управителю (відповідачу) кошти в розмірі 20 000,00 дол. США, про що було підписано акт приймання-видачі від 16.08.2018. Вказує, що відповідач жодних дій відповідно до договору довірчого управління грошима №1412160119 не виконував, а даний договір уклав, ввівши позивача в оману, не маючи на це передбаченого законом права, виключно з метою заволодіння грошовими коштами позивача. Зазначає, що станом на момент укладення договору довірчого управління грошима №1412160119 відсутній закон, який би дозволяв юридичній особі, яка не є фінансовою установою, або банком здійснювати управління грошовими коштами, отриманими від фізичної особи за таким договором. ТОВ «Максев Трейдінг» ніколи не було внесено до Державного реєстру фінансових установ, або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги та не отримувало ліцензії на надання фінансових послуг. ТОВ «Максев Трейдінг» не мало права та законних підстав укладати договір довірчого управління грошовими коштами з позивачем. Крім того, відповідач скориставшись відсутністю у позивача в момент укладення договору спеціальних знань у сфері юриспруденції та фінансових послуг, свідомо ввівши його в оману щодо обставин, які мали значення для укладення спірного договору, уклав спірний договір не маючи на меті виконання його умов, а виключно з метою заволодіння коштами позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 дана цивільна справа розподілена головуючому судді Трегубенко Л.О..
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. від 04.01.2022 року справу № 758/18353/21 прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. від 07.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд вважає позов обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» в особі Цапішина М.О., який діяв на підставі довіреності б/н від 12.05.2017, було укладено договір довірчого управління грошима №1412160119, відповідно до умов якого установником (позивачем) було надано управителю (відповідачу) кошти в розмірі 20 000,00 дол. США, про що було підписано акт приймання-видачі від 16.08.2018Згідно з п.1 розділу 3 договору установник управління за даним договором має право на отримання дивідендів у розмірі 6 % від загальної суми грошей, які були передані в управління щомісячно.
Таким чином, позивачем було укладено даний договір з метою отримання прибутку, для чого надано відповідачу значну суму грошових коштів, згідно із актом приймання-видачі.
Також договором було передбачено, що управитель зобов`язаний: відокремити гроші установника управління від свого особистого майна, шляхом ведення самостійного обліку (п. 4.3.1. договору), звітувати перед установником управління про свою діяльність щодо виконання цього договору на вимогу останнього, але не частіше одного разу на місяць (п. 4.3.2. договору), здійснювати управління грошима особисто (п. 4.3.3. договору) тощо.
В той же час, відповідач жодних із перелічених дій відповідно до договору довірчого управління грошима №1412160119 не виконував, а даний договір уклав, ввівши позивача в оману, не маючи на це передбаченого законом права, виключно з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 .
Зокрема, ч. 2 ст. 1030 ЦК України визначено, що: «2. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом».
Станом на момент укладення договору довірчого управління грошима №1412160119 відсутній закон, який би дозволяв юридичній особі, яка не є фінансовою установою, або банком здійснювати управління грошовими коштами, отриманими від фізичної особи за таким договором.
Відповідач ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» не було внесено до Державного реєстру фінансових установ, або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги та не отримувало ліцензії на надання фінансових послуг.
Позивач також посилається на положення ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якою визначено, що: «1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування». Крім того зазначено, що ст. 227 Цивільного кодексу України визначено наступне: «1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».
Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману визначаються ч. 2 ст. 230 ЦК України, а саме: сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
З матеріалів цивільної справи № 758/18353/21 вбачається, що 16.01.2018 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ», від імені якого діяв представник Цапішин М.О., на підставі довіреності б/н від 12.05.2017 року було укладено договір довірчого управління грошима № 1412160119.
Згідно із актом приймання-видачі від 16 січня 2018 до зазначеного договору управління грошима, установником управління ОСОБА_1 було надано управителю ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» грошові кошти в розмірі 20000 доларів США.
Згідно з п.1 розділу 3 договору установник управління за даним договором має право на отримання дивідендів у розмірі 6 % від загальної суми грошей, які були передані в управління щомісячно.
Також договором було передбачено, що управитель зобов`язаний: відокремити гроші установника управління від свого особистого майна, шляхом ведення самостійного обліку (п. 4.3.1. договору), звітувати перед установником управління про свою діяльність щодо виконання цього договору на вимогу останнього, але не частіше одного разу на місяць (п. 4.3.2. договору), здійснювати управління грошима особисто (п. 4.3.3. договору).
Таким чином, позивачем було укладено даний договір з метою отримання прибутку, для чого надано відповідачу зазначену вище суму грошових коштів, згідно із актом приймання-видачі.
Правове регулювання договору управління майном (грошовими коштами) здійснюється відповідно до положень ст.ст. 1029 - 1045 Цивільного кодексу України. За договором управління майном (грошовими коштами) управителем мають бути надані фінансові послуги з управління грошовими коштами, з отриманням установником управління плати у вигляді дивідендів, при цьому договором управління майном (грошовими коштами) перехід майна/коштів у власність управителя не передбачено
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 1030 Цивільного кодексу України, не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Таким чином, якщо право на укладення сторонами договору позики фактично не обмежено законодавчо, крім випадків, якщо позикодавцем виступає банк чи інша фінансова установа яка має відповідні дозволи/ліцензії і виникають кредитні правовідносини згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України, то договір управління грошовими коштами може укладатись виключно у випадках встановлених законом.
Станом на момент укладення договору довірчого управління грошима №1412160119, тобто на 16.01.2018 р., був відсутній закон, який би дозволяв юридичній особі, яка не є фінансовою установою, або банком здійснювати управління грошовими коштами, отриманими від фізичної особи за таким договором.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими вважаються, в тому числі, послуги із залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» від 07.12.2016 р. № 913 (чинна на момент укладення сторонами договору довірчого управління грошима) визначено, що залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення - фінансова послуга, яка передбачає залучення фінансовою установою фінансових активів на підставі письмового договору з особою (вкладником), яка не є фінансовою установою, із зобов`язанням фінансової установи щодо наступного повернення таких коштів через визначений у договорі строк з виплатою вкладнику процентів (винагороди).
У матеріалах справи № 758/18353/21 міститься лист Національного банку України № 27-0006/85020 від 08.12.2022р., згідно із яким відповідач ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 41296174), до Державного реєстру фінансових установ не вносилось, статусу фінансової установи не набувало, також товариство не вносилось до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
З наведених вище положень законодавства України вбачається, що відповідач ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДИНГ» не мало права та законних підстав укладати саме договір довірчого управління грошима з позивачем ОСОБА_1 , на момент укладення даного договору, а саме - 16.01.2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом встановлено, що договір довірчого управління грошима № 1412160119 від 16.01.2018 р. не відповідає вимогам визначеним ст. 203 Цивільного кодексу України, що дає підстави для його визнання недійсним у судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України також визначені правові наслідки недійсності правочину:
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
2. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
При цьому, ст. 230 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, а саме: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України визначає обставини, які мають істотне значення для вчинення правочину, зокрема: «Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом».
З наведених вище положень законодавства України вбачається, що відповідач ТОВ «МАКСЕВ ТРЕЙДИНГ» не мало законних підстав укладати договір довірчого управління грошима з позивачем ОСОБА_1 . Однак відповідач, достовірно знаючи про такі обставини та положення діючого законодавства, та скориставшись не обізнаністю позивача у момент укладення договору щодо вказаних обставин, тобто фактично ввівши його в оману щодо обставин, які мали істотне значення для укладення зазначеного договору, а саме - щодо правової природи правочину, прав та обов`язків сторін, необхідності отримання відповідачем спеціального дозволу (ліцензії) для укладення подібного договору, уклав договір, фактично не маючи на меті реальне виконання умов такого договору.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача завданих позивачу реальних збитків у подвійному розмірі на підставі положень ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України - сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до статті 22 ЦК України також встановлено поняття, види та порядок відшкодування збитків, зокрема збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 понесено реальні збитки у розмірі 20 000 доларів США, які були передані відповідачу згідно із актом приймання-видачі від 18.01.2018 р.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно із розрахунком наведеним у заяві про збільшення позовних вимог від 22.05.2023 р. подвійний розмір завданих позивачу реальних збитків складає 1462744 гривні.
Що стосується заявлених позовних вимог у частині стягнення з позивача заборгованості за зобов`язанням у розмірі 731 372,00 грн., 511 198,61 грн. інфляційних втрат і 117 340,12 грн. процентів за користування грошовими коштами суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Правові наслідки недійсності правочину регулюються ст. 216 та 230 Цивільного кодексу України, щодо правовідносин сторін у даній справі. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання, у свою чергу, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визнання судом недійсним договору довірчого управління грошима № 1412160119 від 16.01.2018 р. з моменту його вчинення (укладення), виключає відповідальність відповідача за невиконання ним грошового зобов`язання, понад стягнутий судом розмір збитків позивача, пов`язаних із недійсністю такого договору, тому у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору в розмірі 13 420,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максев Трайдінг» про визнання договору недійсним та стягнення заборгованості (збитків), - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір довірчого управління грошима № 1412160119 від 16.01.2018 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСЕВ ТРЕЙДІНГ» (місцезнаходження: 04123, місто Київ, вул. Червонопільська, будинок 23/17, приміщення 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 41296174) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 1 462 744 гривень збитків та судовий збір у розмірі 13 420 гривень.
У іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. Г. Скрипник
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2023 |
Оприлюднено | 02.01.2024 |
Номер документу | 116037976 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Скрипник О. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні