Постанова

від 27.12.2023 по справі 711/4012/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 711/4012/22Провадження № 22-ц/821/1567/23категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінського Олексія Олександровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, у складі головуючої судді Кондрацької Н. М., повний текст рішення складено 03.08.2023,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Черкаською обласною прокуратурою шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та опрацювання інформації органів влади встановлено наявність порушення інтересів держави, що полягає у спричиненні матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, яка на сьогоднішній день залишається не відшкодованою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_2 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації (УЦЗ ЧОДА, Управління) про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

Рішенням суду визнано протиправним та скасовано наказ УЦЗ ЧОДА від 19.11.2019 № 59/02.1-02 «Про звільнення ОСОБА_2 », яким головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_2 звільнено з посади, поновлено ОСОБА_2 на посаді та стягнуто з УЦЗ ЧОДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 211828,25 грн та 10000 грн судових витрат.

Зазначений вище незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 виданий начальником УЦЗ ЧОДА Скоробогатовим Ю. А., який призначений на посаду за розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації № 96-к від 15.06.2017.

На виконання рішення суду у справі № 580/536/20 Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_3 211828,25 грн, з яких утримано 38129,09 грн податку з доходів фізичних осіб (платіжне доручення № 387 від 21.12.2021), 3177,42 грн військового збору (платіжне доручення № 386 від 21.12.2021) та виплачено 170521,74 грн заробітної плати (меморіальний ордер № 3 від 21.12.2021). На стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу УЦЗ ЧОДА нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску (платіжне доручення № 388 від 21.12.2021). Також УЦЗ ЧОДА сплачено на користь ОСОБА_4 10000 грн судових витрат (меморіальний ордер № 4 від 01.12.2021)

Зазначає, що сума збитків, заподіяних Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_4 становить (38129,09 + 3177,42 + 170521,74 + 46602,25 + 10000) 268430,50 грн.

Згідно інформації ЧОВА та Управління відшкодування збитків у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 колишнім начальником УЦЗ ЧОДА не здійснювалось.

Виходячи зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/536/20, є доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_2 з займаної посади здійснено начальником УЦЗ ЧОДА Скоробогатовим Ю. А. незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначає, що згідно з абз. 1 розділу 2 Посадової інструкції начальника управління цивільного захисту обласної державної адміністрації, останній здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та прийняті ним рішення.

Вказує, що чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких, звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону. Посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, беззаперечно становлять як державний так і суспільний інтерес, а заподіяння та невідшкодування збитків органу, що фінансується за рахунок державного бюджету, таким інтересам явно не відповідає.

Указує, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, та це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією та Управлінням цивільного захисту ЧОДА не вжито заходів у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави.

Згідно відповідей на листи прокуратури ЧОВА та УЦЗ ЧОДА констатували, що добровільне відшкодування збитків у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 не здійснювалось та повідомили, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу влади в умовах воєнного стану підтримують ініціативу обласної прокуратури щодо представництва інтересів держави у суді.

З викладеного вбачається висновок, що порушені державні інтереси є незахищеними. Суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо здійснення захисту порушеного інтересу держави, бездіють та свої обов`язки не виконують, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

Вважає, що за таких обставин, вбачаються достатні та обґрунтовані (документально підтверджені) підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Крім того, в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, Черкаською обласною прокуратурою на адресу Черкаської обласної військової адміністрації та Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації направлені повідомлення від 17.08.2022 № 15/2-592вих-22 про звернення з даним позовом.

Позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації 268430,5 грн та 4023,46 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації загальну суму заподіяних збитків у сумі 268430,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4023,46 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач як посадова особа, наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди у зв`язку з оплатою коштів ОСОБА_2 та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 25 серпня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмінський О. О., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим та протиправним, просив суд скасувати рішення Придніпровського районногосуду м.Черкаси від25липня 2023року таухвалити новерішення,яким відмовитив задоволенніпозову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , як суб`єкт призначення, не мав законної та реальної можливості не затвердити результати оцінювання ОСОБА_2 і як наслідок не мав законної підстави не підписувати наказ про її звільнення.

В разі ухилення ОСОБА_1 від виконання ним передбачених Типовим порядком обов`язків в частині затвердження результатів оцінювання, з урахуванням положень ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», в його діях вбачався б склад дисциплінарного проступку та підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд абсолютно проігнорував та не надав жодної оцінки щодо необґрунтованості вимог в частині відшкодування сплати єдиного соціального внеску.

Вказує, що дані виплати є обов`язковими для підприємства і перераховуються на кожну виплату заробітної плати, кожному працівнику, тобто не тільки на виплати ОСОБА_2 , а отже не підлягають стягненню в порядку регресу.

Звертає увагу, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі № 580/536/20 до стягнення з Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 належав середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 211828,25 грн та 10000 грн судових витрат. В той час, як позивач просить, а оскаржуваним рішенням стягнуто із відповідача 268430,50 грн, що суттєво виходить за межі резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021.

16 жовтня 2023 року від Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просили залишити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2023 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає твердження відповідача в апеляційній скарзі необґрунтованими, поверхневими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та сталій судовій практиці.

Зазначає, що обґрунтування відповідача щодо неможливості діяти іншим чином, як підписати наказ про звільнення за результатами оцінювання ОСОБА_2 є непереконливим, враховуючи встановлені обставини справи.

Щодо стягнення єдиного соціального внеску, то зазначає, що саме внаслідок незаконного звільнення відповідачем державного службовця ОСОБА_2 , УЦЗ ЧОДА серед іншого на стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску, тому з відповідача підлягає стягненню втрачена бюджетом Управління сума коштів у розмірі 268430,50 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до розпорядження № 96-к від 15.06.2017 Черкаської обласної державної адміністрації призначено з 16.06.2017 ОСОБА_1 на посаду начальника управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації (т.1 а.с. 21).

Наказом від 19.11.2019 за № 59/02.1-02 звільнено ОСОБА_2 , головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання її службової діяльності, п. 3 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» (т.1 а.с. 20).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_2 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі. Стягнуто 211828,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10000 грн понесених судових витрат, повернуто з державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 3069,50 грн (т.1 а.с. 12-18).

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику (т.1 а.с. 19).

Згідно з копіями платіжного доручення № 387 від 21.12.2021, № 386 від 21.12.2021 та копією меморіального ордеру № 3 від 21.12.2021, Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_3 211828,25 грн, з яких утримано 38129,09 грн податку з доходів фізичних осіб, 3177,42 грн військового збору та виплачено 170521,74 грн заробітної плати (т.1 а.с. 24, 26).

Відповідно до платіжного доручення № 388 від 21.12.2021, на стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу УЦЗ ЧОДА, нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску (т.1 а.с. 25).

Згідно з меморіальним ордером № 4 від 1.12.2021 УЦЗ ЧОДА сплачено на користь ОСОБА_4 10000 грн судових витрат (т.1 а.с. 27).

Відповідно до листів № 15/2-455вих-22 від 20.07.2022 до Черкаської обласної військової адміністрації та № 15/2-544вих-22 від 10.08.2022 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної військової адміністрації Черкаською обласною прокуратурою запитано про наміри самостійного звернення з позовом до суду про стягнення у порядку регресу з винної у незаконному звільненні особи збитків та повідомлення причин непред`явлення такого позову (т. 1 а.с. 39-40, 43-44).

У відповідях від 29.07.2022 № 01/01-48/6990/01/01-48/1 Черкаська обласна військова адміністрація та від 15.08.2022 № 456/02-10 УЦЗ ЧОДА повідомили Черкаську обласну прокуратуру, що добровільне відшкодування збитків у зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_2 не здійснювалось та повідомили, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу влади в умовах воєнного стану, в тому числі на судові витрати, підтримують ініціативу обласної прокуратури щодо представництва прокурором інтересів держави в суді (т.1 а.с. 41, 45).

Відповідно до листа № 15/2-592вих22 від 17.08.2023, Черкаська обласна прокуратура повідомила Черкаську обласну військову адміністрацію та УЦЗ ЧОДА про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Черкаської військової адміністрації та Управління цивільного захисту Черкаської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди в порядку регресу (т.1 а.с. 46-47).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи правомірність звернення прокуратури до суду із даним позовом, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У даній справі, прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації є не здійснення вказаними державними органами захисту інтересів держави.

Відповідно до п. 2 ст. 16 ЗУ «Про місцеві адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Пунктом 5 ст. 28 ЗУ «Про місцеві адміністрації» визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про місцеві адміністрації» фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 ст. 16 ЗУ «Про місцеві адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Пунктом 5 ст. 28 ЗУ «Про місцеві адміністрації» визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 утворено Черкаську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно п. 1 Положення про УЦЗ ЧОДА, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 18 від 01.02.2016 (зі змінами) УЦЗ ЧОДА є структурним підрозділом облдержадміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до п. 11 Положення УЦЗ ЧОДА утримується за рахунок коштів державного бюджету. Згідно п. 14 Положення Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства. Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією та Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації не вжито заходів у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави.

Пунктом 1 розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 26.12.2022 № 596 «Про зміни у структурі Черкаської обласної державної адміністрації» змінено найменування юридичної особи публічного права - структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації з Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації на Департамент цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідним Витягом.

Згідно з листами Черкаської обласної прокуратури № 15/2-455вих-22 від 20.07.2022 до Черкаської обласної військової адміністрації та № 15/2-544вих-22 від 10.08.2022 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної військової адміністрації останніх запитано про наміри самостійного звернення з позовом до суду про стягнення у порядку регресу з винної у незаконному звільненні особи збитків та повідомлення причин непред`явлення такого позову.

У відповідях від 29.07.2022 № 01/01-48/6990/01/01-48/1 Черкаська обласна військова адміністрація та від 15.08.2022 № 456/02-10 УЦЗ ЧОДА повідомили, що добровільне відшкодування збитків у зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_2 не здійснювалось та повідомили, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу влади в умовах воєнного стану, в тому числі на судові витрати, підтримують ініціативу обласної прокуратури щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

В даному випадку витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_2 за указаним рішенням суду беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Оскільки Черкаська обласна військова адміністрація та Департамент цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації до суду з таким позовом не звернулись, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей позов поданий Першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури правомірно.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У ст. 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у п. 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ч. 1 ст. 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Факт незаконного звільнення працівника встановлений судами й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.

Таким чином, службова особа, яка видала наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18), від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18 (провадження № 61-3858св19).

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_2 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі. Стягнуто 211828,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10000 грн. понесених судових витрат, повернуто з державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 3069,50 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 17.08.2021 у справі № 580/536/20 встановив, що є порушення прав працівника, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з поновленням на посаді та стягненням грошових коштів.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції преюдиційних обставин, установлених під час розгляду даної справи.

Тож, враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 було звільнено з роботи з порушенням норм закону наказом ОСОБА_1 від 19.11.2019 за №59/02.1-02, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати, які стягнуто судовими рішеннями з Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації.

Доводи скаржника про те, що звільнення ОСОБА_2 відбулось не за його особистою ініціативою, а у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання її службової діяльності, яким було рекомендовано звільнити ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Згідно з копіями платіжного доручення № 387 від 21.12.2021, № 386 від 21.12.2021 та копією меморіального ордеру № 3 від 21.12.2021, Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_3 211828,25 грн, з яких утримано 38129,09 грн податку з доходів фізичних осіб, 3177,42 грн військового збору та виплачено 170521,74 грн заробітної плати.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 388 від 21.12.2021, на стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу УЦЗ ЧОДА нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з нього єдиного соціального внеску не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. (ч. 1 ст. 26 Закону про оплату праці).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ЄСВ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ УЦЗ ЧОДА є платником ЄСВ. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ платник ЄСВ зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

ЄСВ нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Абзац 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ на позивача не розповсюджується.

Для осіб яким після звільнення з роботи нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул згідно з рішенням суду, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (згідно з ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (ч. 4 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок № 100).

За змістом резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, яке має преюдиційне значення для цієї справи, стягнуто на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 211828,25 грн (без урахування сплати ЄСВ).

Сплачений за рішенням суду середній заробіток пов`язаний з оплатою вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику становить 211828,25 грн, а сплата ЄСВ, яка, в силу зазначеного вище, є обов`язком УЦЗ ЧОДА та відповідним його збитком, на вказану заробітну плату становила 46602,25 грн.

У зв`язку з цим, загальні витрати УЦЗ ЧОДА по цьому відшкодуванню заробітної плати за час вимушеного прогулу становили 268 430,50 грн.

На підставі вище зазначеного колегія суддів апеляційного суду, не погоджується з доводами скаржника, що виплата єдиного податку на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не пов`язана з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, а також з тим що ці виплати відносяться до витрат підприємства та не є шкодою в розумінні ст. 237 КЗпП України. Оскільки визначення обсягу відшкодування завданої шкоди є правом УЦЗ ЧОДА відповідно до ст.11, ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ЦК України та є його збитком.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування судового рішення та спростовуються матеріалами справи.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 76-81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтовані судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінського Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков