Постанова

від 19.12.2023 по справі 907/415/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа №907/415/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гунька О.

за участю представників сторін:

прокурор Панькевич Р.В.

від позивача не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Закордонець М.М. - представник,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ШБУ 77 №09/08-2023 від 09.08.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2633/23 від 14.08.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 (повний текст складено 24.07.2023, суддя Лучко Р.М.)

у справі №907/415/23

за позовом Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів Закарпатської області в інтересах держави

в особі позивача Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до відповідача 1 Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю ШБУ 77, м. Ужгород

про визнання недійсним рішення та договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Тячівська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Тячівської міської ради Закарпатської області та до ТОВ ШБУ-77, у якій просить суд:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Тячівської міської ради про визначення переможцем торгів у закупівлі робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів, UА-2021-05-07-001848-с, ТОВ ШБУ-77, оформлене протоколом засідання тендерного комітету №38 від 12.07.2021;

- визнати недійсним договір №185 від 26.07.2021, укладений між Тячівською міською радою та ТОВ ШБУ-77 за результатами проведення відкритих торгів про закупівлю робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів на загальну суму 21 340 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані виявленими прокурором за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-05-07-001848-с порушеннями вимог абз. 1 ч. 3 ст. 22, абз. 2, 3 п. 1 ч. 1, абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі, п.п. 1, 5, 6 Розділу ІІІ, п. 6 Розділу VI та Додаткам 1, 3 Тендерної документації Тячівської міської ради Закарпатської області на проведення відкритих торгів на закупівлю робіт по об`єкту ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів).

Прокурор вважає, що в спірних правовідносинах визнання переможцем торгів учасника, пропозиція якого не відповідає вимогам тендерної документації та Закону України Про публічні закупівлі створює незаконну практику проведення процедур закупівель в обхід названого Закону, окрім того, порушує зобов`язання держави Україна перед своїми громадянами щодо принципу відкритого, прозорого витрачання відповідними суб`єктами бюджетних коштів, захисту та недопущення недобросовісної конкуренції під час здійснення публічних закупівель, а органом, уповноваженим державою на здійснення функцій фінансового контролю в спірних правовідносинах Західним офісом Держаудитслужби, - внаслідок бездіяльності не ініційовано питання про визнання недійсним результатів спірної закупівлі та Договору підряду №185 від 26.07.2021, як це визначено в п. 8 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі №907/415/23 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №185 від 26.07.2021, укладений між Тячівською міською радою Закарпатської області та ТОВ «ШБУ-77» за результатами проведення відкритих торгів про закупівлю робіт "Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів". Стягнуто з Тячівської міської ради Закарпатської області на користь Закарпатської обласної прокуратури 5 368,00 грн у повернення сплаченого судового збору. В решті позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом обставини свідчать про протиправність рішення тендерного комітету відповідача 1 №38 від 12.07.2021 та наявність правових підстав для визнання недійсним договору підряду №185 від 26.07.2021, укладеного між відповідачами у справі, позаяк порушення норм Закону України Про публічні закупівлі мали системний характер, у відповідача 1 Тячівської міської ради Закарпатської області був визначений трьома різними нормами Закону України Про публічні закупівлі (абз. 2, 3 п. 1 та абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 означеного Закону) обов`язок відхилити тендерну пропозицію відповідача 2. Тячівською міською радою Закарпатської області в порушення наведених приписів Закону не прийнято відповідне рішення, внаслідок чого укладено спірний договір підряду чим порушено, в тому числі й принцип об`єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, належним та ефективним способом суд вважає вимогу прокурора, спрямовану на визнання спірного правочину недійсним, як такого, що укладений з грубим порушенням положень Закону України Про публічні закупівлі, залишився невиконаним сторонами та, відповідно, не може породити жодних правових наслідків і в майбутньому.

В частині вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Тячівської міської ради про визначення переможцем торгів у закупівлі робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів, UА-2021-05-07-001848-с, ТОВ ШБУ-77, оформлене протоколом засідання тендерного комітету №38 від 12.07.2021, пред`явлені прокурором вимоги суд визнав такими, що не є необхідним для ефективного відновлення його права, оскільки зазначене рішення саме по собі не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) між будь-якими юридичними особами, а його складання мало на меті лише підготовку до, власне, вчинення правочину (укладення договору про закупівлю).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ ШБУ-77 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі №907/415/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що на момент підписання договору підряду №185 від 26.07.2021, відповідно до вимог ч.3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі», сторонами були погоджені всі істотні умови предмет, ціна, строк дії договору та строк виконання зобов`язань за договором, укладений договір не суперечить нормам чинного законодавства.

Також, скаржник вважає, що законодавством не передбачено, що у разі виявлення вчинення замовником будь-якого порушення Законом України «Про публічні закупівлі» замовник повинен розірвати договір. Судом не надано належної оцінки факту, що договір підряду від 26.07.2021 № 185 укладеного між Тячівською міською радою Закарпатської області та ТОВ «ШБУ-77» відповідає всім вимогам установленим ст.203 ЦК України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

На думку скаржника, не враховано при розгляді справи, що з висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-05-07-001848-c не вбачається наявності порушень підрядником істотних умов договору, позивачем не доведено наявність державного інтересу щодо публічних закупівель між замовником та підрядником (ТОВ «ШБУ-77»).

Скаржник вважає, що задовільняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору підряду судом залишено поза увагою той факт, що замовник закупівлі повинен оголосити новий тендер, провести нову закупівлю на роботи, які є предметом договору №185 від 26.07.2021 та укласти договір на інших умовах. Вартість виконання аналогічних робіт та послуг станом на 2023 рік згідно «Бази цін на дорожні роботи ДП «ДРЖДОРНДІ» буде значно більшою в порівнянні з цінами 2021 року, а відтак виконавчий орган міссцевого самоврядування понесе додаткове грошове навантаження, що не сприятиме ефективному використанню бюджетних коштів, у разі визнання договору недійсним.

Отже, скаржник вважає, що обраний Тячівською окружною прокуратурою, як позивачем спосіб захисту державного інтересу шляхом визнання договору №185 від 21.07 2021 не дійним не є ефективним способом захисту, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та залишення рішення суду без змін.

Також, скаржник покликається на постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, в якій викладено висновок, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Отже, на думку скаржника, при розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, а й чи було порушене право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Тячівська окружна прокуратура у відзиві та додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначає, що скаржником не наведено жодних підстав, які б були підтверджені належними та допустимими доказами щодо незаконності чи не обгрунтованості оскаржуваного рішення суду.

Прокурор вважає, що пропозиція учасника TOB «ШБУ 77» не відповідала вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та тендерній документації, а тому мала бути відхиленою, в зв`язку з чим укладений у подальшому правочин - спірний договір № 185 від 26.07.2021 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, зокрема Закону України «Про публічні закупівлі», відповідачем 2 жодним чином не спростовано наявність порушень вимог тендерної документації та Закону України «Про публічні закупівлі», допущених замовником та учасниками при проведенні спірної закупівлі.

На думку прокурора, безпідставним є посилання відповідача 2 на положення ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України стосовно узгодженості всіх істотних умов спірного договору, позаяк прокуратура не піддає сумніву факт укладення такого договору. Безпідставним також є посилання на положення ст. 651 ЦК України щодо підстав для зміни або розірвання договору, позаяк предметом спору є визнання недійсним договору про закупівлю.

Також, прокурор вважає помилковим твердження про відсутність підстав для визнання недійсним договору з посиланням на ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вказана норма передбачає нікчемність укладеного договору про закупівлю, в той час як прокуратурою наведено підстави недійсності правочину у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України. Прокуратурою встановлено, що визначення переможця відкритих торгів та укладення спірного договору про закупівлю відбулося з грубим порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі», а саме ст. ст. 5, 12, 16, 26, 31, відповідно спірний договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти є такими, що укладений з порушенням норм матеріального права.

Також, прокурор зазначає, що у спірній закупівлі моніторинг проводився Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області, за результатами якого 28.10.2021 складено та опубліковано відповідний висновок з фіксацією порушень Закону України «Про публічні закупівлі».

В частині вибору неефективного способу захисту прокуратура не погоджується, зазначаючи, що визнання недійсним спірного договору в даному випадку є ефективним способом захисту. Оголошуючи проведення відкритих торгів, замовник, як добросовісний представник держави та суспільства, повинен мати на меті не просто задовольнити потребу у відповідних роботах, а здійснити їх придбання на засадах рівності та конкурентності учасників - з дотриманням принципів закупівель, а також з отриманням відповідного результату - максимальної якості виконаних робіт. Фактична несплата гарантії в сумі 640 200 грн на рахунок замовника робіт призвела до заподіяння збитків місцевому бюджету на вказану суму. Визнання переможцем торгів учасника, пропозиція якого не відповідає вимогам тендерної документації та Закону України «Про публічні закупівлі», а також неодноразові грубі порушення принципів здійснення публічних закупівель створюють незаконну практику проведення процедур закупівель в обхід названого Закону, що створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок проведення публічних закупівель, надає підстави для корупційних проявів, ставить одного учасника у нерівне становище поряд з іншими, не дозволяє забезпечити належне виконання закуплених робіт та підриває авторитет органів влади в цілому.

ТОВ «ШБУ-77» у відповіді на відзив зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті, однобічно проведено розгляд справи, порушено норми процесуального права, а сам висновок суду не відповідає обставинам справи.

Товариство зазначає, що у даній справі в якості способу захисту інтересів держави прокурор обрав визнання недійним рішення тендерного комітету та договору, укладеного за результатом такого рішення. У свою чергу, порушеним правом прокурор вказав на загрозу порушення інтересів держави внаслідок прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного правочину, завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат. Під час розгляду справи прокурор або інші учасники справи не посилалися на обставини невідповідності кількості, вартості або ж якості виконаних виконавцем робіт, на розмір збитків, чи наявність інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору. Отже, договір № 185 від 26 липня 2021 року є повністю виконаним.

На думку товариства, у даній справі прокурор не заявляв вимог про відшкодування вартості наданих послуг та не зазначав про необхідність відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків, а також не довів належними та допустимими доказами наявності матеріального вираження порушених, на його думку, матеріальних інтересів держави, що свідчить про те, що обраний прокурором спосіб захисту за наявних у даній справі обставин не є ефективним, оскільки не забезпечить реального захисту економічних інтересів держави, порушення яких обгрунтовано укладенням незаконного правочину та завдання шкоди місцевому бюджету у вигляді незаконних витрат. Позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Тячівською міською радою подано письмові пояснення, в яких просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, зазначає, що підтримує доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Також, відповідач 1 стверджує, що роботи по оспорюваному договору виконані відповідачем 2 у повному обсязі, що підтверджується актом приймання наданих послуг, який підписано відповідачем 2 та інженером незалежного технічного нагляду на загальну суму 21 340 000,00грн. Зокрема, відповідачем 1 як доказ виконаних ТОВ «ШБУ-77» робіт надано суду договір №29-07-22 від 29.07.2022 про здійснення технічного нагляду на об`єкті та акт про прийняття виконаних робіт/наданих послуг форми КБ-2в за вересень 2022 року.

ТОВ «ШБУ-77» подано клопотання/заяву про обгрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, в якому скаржник зазначив, що товариством разом з відповіддю на відзив від 16.10.2023 долучено договір №29-07-22 від 29.07.2022 про здійснення технічного нагляду на об`єкті та акт про прийняття виконаних робіт/наданих послуг форми КБ-2в за вересень 2022 року, підписаний відповідачем 2 та інженером незалежного технічного нагляду 19.09.2022, яким підтверджується виконання договору №185 від 26.07.2021.

Зокрема, скаржник зазначає, що даний акт не був поданий до суду першої інстанції у зв`язку із неможливістю його подання з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача 2, оскільки зазначений акт отримано відповідачем 2 лише 06.10.2022 після направлення інженеру з незалежного технічного нагляду листа про повернення такого акта.

Окрім того, до зазначеного клопотання відповідачем 2 додано належним чином засвідчений акт звірки взаємних розрахунків між Тячівською міською радою та ТОВ «ШБУ-77» по договору №185 від 26.07.2021.

Тячівська окружна прокуратура у запереченні на додаткові пояснення відповідачів просить визнати недопустимими подані відповідачами у справі докази, а саме копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, відмовити в задоволенні апеляційної скарги TOB «ШБУ 77» та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023. Зокрема, прокурор зазначив, що відповідачі не довели наявність обставин виконання оскаржуваного договору належними та допустимими доказами.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Правила прийняття доказів судами першої та апеляційної інстанцій визначені у статтях 80 та 269 ГПК України.

Так, частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 зазначеної статті встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Підставами для задоволення клопотання про подання додаткових доказів на підставі вказаної норми можуть бути, зокрема, додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З огляду на наведені вище обставини, судова колегія прийшла до висновку про прийняття доказів, поданих скаржником, до розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справу №907/415/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ ШБУ 77 залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 8 052,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ШБУ 77 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі №907/415/23 та призначено розгляд справи на 24.10.2023.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, 07.11.2023, 28.11.2023 та 05.12.2023 розгляд справи відкладено на 19.12.2023.

В судових засіданнях прокурор та відповідачі виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

19.12.2023 на адресу Західного апеляційного суду від Тячівської окружної прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду спрви (вх.ЗАГС 01-04/8198/23 від 19.12.2023). Однак зазначене клопотання підписано особою Варгою І.В., посадове становище якого не вказано (в довіреності про передоручення від 20.11.2023 не зазначено посаду особи, яка уповноважила представника Варгу І.В. представляти інтереси прокуратури в порядку передоручення). В зв`язку із наведеним дане клопотання залишено судовою колегією без розгляду.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Як вбачається з інформації, розміщеної на авторизованому електронному майданчику для здійснення публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-05-07-001848-c) Тячівською міською радою Закарпатської області (надалі відповідач 1 та/або Замовник) 07.05.2021 оприлюднено оголошення про проведення закупівлі робіт по об`єкту ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів) очікуваною вартістю 21 822 000,00 грн (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2021-05-07-001848-с).

Відповідно до Тендерної документації на проведення відкритих торгів на закупівлю робіт по об`єкту ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів) (надалі Тендерна документація) закупівля робіт здійснюється шляхом проведення процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій UA-2021-05-07-001848-c (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-05-07-001848-c/print/bids/pdf/124d1dc19c1549a5b870589ccecb865d) у проведенні відкритих торгів участь прийняло 2 учасника: ТОВ ШБУ-77 та/або відповідач 2) та ТОВ ПБС, які згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій від 29.06.2023 (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-05-07-001848-c/print/qualifications/pdf/124d1dc19c1549a5b870589ccecb865d) допущені Замовником до аукціону, а відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2021-05-07-001848-c від 05.07.2023 (а.с. 80) ТОВ ШБУ-77 визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі.

Як вбачається з протоколу оцінки тендерної пропозиції від 12.07.2021 №38 тендерного комітету Тячівської міської ради Закарпатської області, тендерним комітетом відповідача 1 вирішено визначити ТОВ ШБУ-77 переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю робіт по об`єкту ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів) та прийнято рішення про намір укласти з відповідачем 2 договір з ціновою пропозицією 21 340 000,00 грн.

На виконання означеного рішення тендерного комітету замовника, останнім оприлюднено на веб порталі публічних закупівель Prozorro UA-2021-05-07-001848-c повідомлення про намір укласти з ТОВ ШБУ-77 відповідний договір про виконання робіт по об`єкту ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів), із строком виконання робіт від 11.07.2021 до 31.12.2021, порядком оплати (післяплата), ціною тендерної пропозиції 21 340 000,00 грн. Джерелом фінансування закупівлі визначено Державний бюджет України.

26.07.2021 між Тячівською міською радою Закарпатської області, як замовником та ТОВ ШБУ-77, як підрядником укладено договір підряду №185 (надалі договір), згідно з п. 1 якого підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику об`єкт: ДК 021:2015 - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь ("Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів") відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно з будівельними нормами та правилами відповідно до діючого законодавства в затверджений цим договором термін, а замовник зобов`язується надати підряднику проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений виконаний об`єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів.

Згідно з п. 2.2 договору не пізніше 5 календарних днів після отримання згаданої вище проектно-кошторисної та дозвільної документації і будівельного майданчика підрядник приступає до виконання робіт. Про початок роботи складається відповідний акт, який підписується сторонами.

Умовами п. 4.2 договору визначено, що строки виконання робіт по будівництву об`єкту визначаються: початок робіт: відповідно до пункту 2.2 договору; закінчення робіт: 31 грудня 2021 року.

Строки виконання робіт можуть переглядатися при наявності обставин, які перешкоджають виконанню робіт, що не залежать від Підрядника: обставини непереборної сили; затримки виконання своїх зобов`язань Замовником; призупинення робіт не з вини Підрядника; зміна Замовником проектних рішень, що викликає зміну обсягів та складу робіт. Зміна строків виконання робіт оформляється додатковою угодою між Замовником і Підрядником.

Додатковою угодою №1/1 від 03.08.2021 до договору сторонами внесено зміни в п. 3.1. Договору шляхом викладення його в новій редакції, за якою загальна вартість доручених робіт за цим договором встановлюється згідно з тендерною пропозицією та Договірною ціною (додаток № 1) і становить 21 340 000,00 грн (з ПДВ). Ціна тверда. Сума коштів передбачених на 2021 рік становить 400 000,00 грн (з ПДВ), кошти місцевого бюджету Тячівської міської ради Закарпатської області (п. 3.1.1 договору в редакції додаткової угоди №1/1 від 03.08.2021).

Термін дії договору у зв`язку з затримкою фінансування замовника, сторонами продовжено до 31.12.2022 (п. 2 додаткової угоди №1/1 від 03.08.2021 до договору).

Додатковою угодою №2 від 30.12.2022 до договору сторони продовжили строк дії договору та виконання робіт по будівництву об`єкту до 31.12.2023 року

Відповідно до висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-05-07-001848-c від 28.11.2021, здійсненого Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, останнім встановлено порушення замовником вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі, що полягають, зокрема, у невідхиленні тендерних пропозицій ТОВ ШБУ-77 та ТОВ ПБС, як таких, що не відповідають встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 Закону України Про публічні закупівлі вимогам до учасника відповідно до законодавства, якими не надано договірну ціну, локальний кошторис, обґрунтовані розрахунки складових вартості робіт, чим недотримано вимог пунктів 1 і 6 розділу ІІІ та Додатку 3 тендерної документації.

Як вбачається з означеного висновку та про це зазначає прокурор в позовній заяві та в судових засіданнях, тендерна пропозиція обох учасників закупівлі підлягала відхиленню, позаяк не містила договірної ціни, локального кошторису, розрахунку складових вартості робіт, що є порушенням умов затвердженої замовником Тендерної документації та слугувала підставою для відхилення тендерних пропозицій обох учасників відповідно до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі.

В той же час, окрім виявлених Держаудитслужбою порушень під час проведення відповідачем 1 спірної закупівлі, прокурор зазначає також і про наявність наступних порушень вимог Закону України Про публічні закупівлі:

- порушення абз. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України Про публічні закупівлі, п.п. 1, 5 розділу ІІІ, Додатку №1 Тендерної документації в частині ненадання відповідачем 2 в складі тендерної пропозиції необхідно визначеного замовником підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям наявності в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, встановленим п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України Про публічні закупівлі, що в силу приписів абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі було самостійною підставою для відхилення тендерної пропозиції такого учасника;

- порушення п. 6 Розділу VI Тендерної документації в частині ненадання переможцем торгів ТОВ ШБУ-77 в строк до дати укладення договору забезпечення його виконання, що в силу приписів абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі було окремою підставою для відхилення тендерної пропозиції переможця закупівлі.

На підтвердження наведеного прокурор посилається на долучені до тендерної пропозиції ТОВ ШБУ-77 інформацію про перелік матеріально-технічної бази №Т-937 від 03.06.2021, інформацію про наявність обладнання та технічних засобів №Т-807 від 03.06.2021, договір про користування нерухомим майном №11/17-9 від 17.11.2017, з Додатком №1 та додатковими угодами №1 від 02.01.2019, №2 від 13.04.2020 до нього, лист Тячівської міської ради Закарпатської області №05-26/597 від 05.05.2023.

Крім того, листом Тячівської міської ради Закарпатської області від 01.03.2023 за №05-26/281 органом місцевого самоврядування повідомлено Тячівську окружну прокуратуру Закарпатської області, що оплата робіт за договором №185 від 26.07.2021 не проводилась, акти виконаних робіт виконавцем не складались та не підписувались.

З урахуванням вказаного, прокурор зазначає, що на підставі абз. 2,3 п. 1 та абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі тендерна пропозиція ТОВ ШБУ-77 підлягала відхиленню замовником, а сама процедура закупівлі згідно з ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі повинна була бути відмінена, рішення тендерного комітету Тячівської міської ради №38 від 12.07.2021 є незаконним, а договір підряду №185 від 26.07.2021, укладений між відповідачами у справі з значущим порушенням законодавства про публічні закупівлі з наведених підстав підлягає визнанню недійсним.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Тячівської окружної прокуратури з позовом, діючи в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, до Тячівської міської ради Закарпатської області та до ТОВ ШБУ-77 про

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Тячівської міської ради про визначення переможцем торгів у закупівлі робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів, UА-2021-05-07-001848-с, ТОВ ШБУ-77, оформлене протоколом засідання тендерного комітету №38 від 12.07.2021;

- визнання недійсним договору №185 від 26.07.2021, укладеного між Тячівською міською радою та ТОВ ШБУ-77 за результатами проведення відкритих торгів про закупівлю робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів на загальну суму 21 340 000,00 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтересу держави.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Щодо спірних правовідносин.

Суд першої інстанції, частково задовільняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що в частині вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Тячівської міської ради про визначення переможцем торгів у закупівлі робіт Поточний середній ремонт дорожнього покриття ділянки вулиці Незалежності у м. Тячів, UА-2021-05-07-001848-с, ТОВ ШБУ-77, оформленого протоколом засідання тендерного комітету №38 від 12.07.2021, пред`явлені прокурором вимоги не є необхідними для ефективного відновлення його права, оскільки зазначене рішення саме по собі не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) між будь-якими юридичними особами, а його складання мало на меті лише підготовку до, власне, вчинення правочину (укладення договору про закупівлю).

В цій частині судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції.

При цьому судом встановлено, що відповідачами не надано суду доказів належного виконання відповідачем 2 вимог п. 5 розділу ІІІ, Додатку 1 Тендерної документації щодо надання в складі тендерної пропозиції доказів фактичного отримання в оренду зазначеного в інформації про перелік матеріально-технічної бази №Т-937 від 03.06.2021 нерухомого майна в користування. Наведена обставина, в силу положень абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі слугувала підставою для відхилення відповідачем 1 тендерної пропозиції відповідача 2, яка не відповідає встановленим самим же замовником в Тендерній документації вимогам (ч. 3 ст. 22 Закону України Про публічні закупівлі).

Також, за встановленими судом обставинами тендерна пропозиція обох учасників закупівлі, в тому числі й ТОВ ШБУ-77 підлягала відхиленню на підставі абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі, позаяк не містила договірної ціни, локального кошторису, розрахунку складових вартості робіт, що є порушенням умов затвердженої замовником Тендерної документації (Пункт 6 Розділу ІІІ, Додаток 3).

Окрім того, суд прийшов до висновку, що тендерна пропозиція ТОВ ШБУ-77 мала бути відхилена тендерним комітетом Тячівської міської ради Закарпатської області на підставі абз. 2, 3 п.1 ч.1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі як така, що не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим ст.16 Закону України Про публічні закупівлі та встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства.

Тячівська міська рада Закарпатської області всупереч вищевказаних положень законодавства не відхилила пропозицію ТОВ ШБУ-77 та рішенням тендерного комітету №38 від 12.07.2021 визнала товариство переможцем закупівлі, що в свою чергу зумовило подальше укладання між відповідачами за результатом спірної закупівлі договору підряду №185 від 26.07.2021.

Також, судом встановлено, що неподання ТОВ ШБУ-77 після оголошення його переможцем закупівлі (12.07.2021) і до укладення оспорюваного договору (26.07.2021) визначеного пунктом 6 розділу 6 Тендерної документації забезпечення у вигляді банківської гарантії відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі слугувала підставою для відхилення замовником тендерної пропозиції переможця закупівлі та з урахуванням обставин даної справи, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 32 вищеназваного закону спірна закупівля підлягала відміні у зв`язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій.

Суд прийшов до висновку, що наведені вище обставини свідчать про протиправність рішення тендерного комітету відповідача 1 №38 від 12.07.2021 та наявність правових підстав для визнання недійсним договору підряду №185 від 26.07.2021, укладеного між відповідачами у справі, позаяк порушення норм Закону України Про публічні закупівлі мали системний характер, у відповідача 1 Тячівської міської ради Закарпатської області був визначений трьома різними нормами Закону України Про публічні закупівлі (абз. 2, 3 п. 1 та абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 31 означеного Закону) обов`язок відхилити тендерну пропозицію відповідача 2.

В той же час, Тячівською міською радою Закарпатської області не прийнято відповідне рішення, внаслідок чого укладено спірний договір підряду, чим порушено, в тому числі й принцип об`єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, належним та ефективним суд вважає вимогу прокурора, спрямовану на визнання спірного правочину недійсним, як такого, що укладений з грубим порушенням положень Закону України Про публічні закупівлі, залишився невиконаним сторонами та, відповідно, не може породити жодних правових наслідків і в майбутньому.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГПК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Проте згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові висновки викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Отже, судова колегія зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України) (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові" (наведений правовий висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21).

Окрім того, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).

Судова колегія зазначає, що договір №185 від 26.07.2021 виконаний в частині виконання ШБУ-77 будівельних робіт, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року, підписаним підрядником та інженером незалежного технічного нагляду, договором №29-07-22 від 29.07.2022 про здійснення технічного нагляду на об`єкті та не заперечується Тячівською міською радою

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі №907/415/23 слід скасувати, в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ШБУ 77 №09/08-2023 від 09.08.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2633/23 від 14.08.2023) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі №907/415/23 скасувати.

В позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.12.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.