Рішення

від 26.12.2023 по справі 904/4465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4465/23За позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Юнікон", м. Дніпро

про стягнення штрафу та пені

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Дейнека А.В.

Представники:

Від позивача: Солодухін М.В., довіреність №300-122/02-25 від 1912.2022, представник

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Юнікон" штраф у розмірі 27 536 409,00 грн та пеню в розмірі 27 536 409 грн і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Також позивач просить стягнути на свою користь сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та на нього було покладено штрафи у загальному розмірі 27 536 409,00 грн. У зв`язку із своєчасною несплатою відповідачем штрафів, позивачем заявлено до стягнення також пеню у розмірі 27 536 409,00 грн.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає що звернувся до Європейського суду з прав людини в якій вказує, що рішення АМКУ та рішення судів у справі №910/3202/20 прийняті внаслідок порушення державою права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 ЄСПЛ та відповідного права на мирне володіння майном, гарантоване Першим Протоколом до ЄСПЛ. На підставі викладеного відповідач просить зупинити провадження у даній справі до розгляду Європейським судом з прав людини скарги Приватного акціонерного товариства "Юнікон" проти держави щодо незабезпечення останньою права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 ЄСПЛ та відповідного права на мирне володіння майном, гарантоване Першим Протоколом до ЄСПЛ, під час розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення №831-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на накладення штрафу" від 19.12.2019. Також відповідач просить зменшити розмір пені до 100%.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає що звернувся до Європейського суду з прав людини в якій вказує, що рішення АМКУ та рішення судів у справі №910/3202/20 прийняті внаслідок порушення державою права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 ЄСПЛ та відповідного права на мирне володіння майном, гарантоване Першим Протоколом до ЄСПЛ. На підставі викладеного відповідач просить зупинити провадження у даній справі до розгляду Європейським судом з прав людини скарги Приватного акціонерного товариства "Юнікон" проти держави щодо незабезпечення останньою права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 ЄСПЛ та відповідного права на мирне володіння майном, гарантоване Першим Протоколом до ЄСПЛ, під час розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення №831-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на накладення штрафу" від 19.12.2019. Також відповідач просить зменшити розмір пені до 100%.

Позивач проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечує, вважає що підстави для зупинення провадження у справі відсутні. Також позивач заперечує проти зменшення пені, зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду не належить до повноважень суду зменшувати розмір штрафу накладений Антимонопольним комітетом України на суб`єкти господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також розміру пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти їх від сплати.

Відповідач подав письмові пояснення щодо заперечень позивача на заяву про зупинення провадження у справі, в яких наполягає на зупиненні провадження у справі. Також відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких не погоджується із позицією позивача.

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до п.5 ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Між тим, відповідач просить зупинити провадження у справі до розгляду Європейським судом з прав людини скарги Приватного акціонерного товариства "Юнікон" проти держави щодо незабезпечення останньою права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 ЄСПЛ та відповідного права на мирне володіння майном, гарантоване Першим Протоколом до ЄСПЛ, під час розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення №831-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на накладення штрафу" від 19.12.2019. Вказане не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Суд звертає увагу, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.

Європейський суд з прав людини є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого європейські держави зобов`язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї, згода на обов`язковість яких надана державами сторонами Конвенції.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що підставою зупинення провадження у справі не може бути навіть касаційне оскарження попередніх судових рішень в іншій справі, оскільки рішення суду вже набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що рішення у справі № 910/3202/20 вже набрало законної сили. Європейський суд з прав людини не переглядає рішення суду України, а розглядає заяву (скаргу) проти Держави. При цьому, у випадку перегляду у подальшому постанови Верховним Судом за виключними обставинами, відповідач не позбавлений права звернутися за переглядом рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 14.11.2023 відповідач повторно заявив клопотання про зупинення у даній справі з аналогічних підстав, лише додав інформацію про прийняття ЄСПЛ його заяви.

Протокольною ухвалою від 14.11.2023 судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з тих же мотивів, що і 31.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач явку повноваженого представника у судові засідання 12.12.2023 та 26.12.2023 не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім того, копії ухвал суду від 28.11.2023 та від 12.12.2023 направлено відповідачу на електронну адресу, вказану відповідачем у своїх письмових заявах та відповідно до наявних у справі роздруківок з електронної пошти, представник відповідача вказані ухвали отримав.

Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Таку позицію висловив Верховний Суд у справі 759/14068/19, постанова від 30 листопада 2022 року.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. Тhe United Kingdom), від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні 26.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін (у тому числі у попередніх засіданнях), дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та правомірності чи неправомірності нарахування позивачем штрафу та пені за порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду матеріалів справи №143-26.13/48-19/55-18/19-19 про порушення Приватним акціонерним товариством "Юнікон" законодавства про захист економічної конкуренції прийнято рішення від 19.12.2019 № 831-р, яким визнано, що Приватним акціонерним товариством "Юнікон":

- вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю запасних частин до пасажирських вагонів (оголошення в системі електронних закупівель "Рrоzоrrо" № UА-2017-03-14-001597-а, проведених філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укрзалізниця"), за що на Приватне акціонерне товариство "Юнікон" накладено штраф у розмірі 4955927 грн;

- вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю запасних частин до пасажирських вагонів (оголошення в системі електронних закупівель "Рrоzоrrо" № UА-2017-06-02-000689-с, проведених філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укрзалізниця", за що на Приватне акціонерне товариство "Юнікон" накладено штраф у розмірі 3056877 грн;

- вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю запасних частин до пасажирських вагонів (оголошення в системі електронних закупівель "Рrоzоrrо" № UА-2017-06-06-001977-b, проведених філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укрзалізниця", за що на Приватне акціонерне товариство "Юнікон" накладено штраф у розмірі 13 191 833 грн;

- вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю запасних частин до пасажирських вагонів за лотом № 1 (оголошення в системі електронних закупівель "Рrоzоrrо" № UА-2017-07-25-001778-b, проведених філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укрзалізниця", за що на Приватне акціонерне товариство "Юнікон" накладено штраф у розмірі 6331772 грн.

Відтак, загальна сума штрафів накладених на Приватне акціонерне товариство "Юнікон" рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2019 № 831-р становить 27536409 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету № 831-р від 19.12.2019 до Господарського суду міста Києва. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3202/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 831-р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/3202/20 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Юнікон" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у справі №910/3202/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" задоволено, зазначене рішення Господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення № 831-р.

Постановою Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/3202/20 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 скасовано; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №910/3202/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" задоволено, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення № 831-р.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №910/3202/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишено без задоволення, а Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 - без змін.

Постановою Верховного суду від 11.05.2023 у справі № 910/3202/20 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 - без змін.

З викладеного слідує, що рішення Антимонопольного комітету України № 831-р від 19.12.2019 є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковим до виконання.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку вказаний штраф не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.

Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як вбачається з наявного у справі поштового повідомлення копія рішення № 831-р була надіслана позивачем разом із супровідним листом від 02.01.2020 № 143-29/01-14 та отримана відповідачем 08.01.2020 (а.с.42, т.1).

Відтак, строк сплати штрафу, накладеного рішенням № 831-р спливає 09.03.2020 (оскільки 08.03.2020 припадає на неробочий день).

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу, суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як зазначено вище, відповідач оскаржив спірне рішення Антимонопольного комітету України, проте у задоволенні позову про визнання недійсним рішення № 831-р відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/3202/20 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 залишено без змін.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Позивач зазначає, що відповідачем накладений рішенням від 19.12.2019 №831-р штраф не сплачено, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України не надіслано, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі вказаного рішення суми штрафу в розмірі 27536409,00 грн та суми пені в розмірі 27536409,00 грн за загальний період з 10.02.2021 по 13.07.2023 за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення Антимонопольного комітету України, враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як встановлення судом, рішення позивача від 19.12.2019 відповідач отримав 08.01.2020. Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 09.03.2020 (два місяці (08.03.2020 вихідний день)).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідач скористався правом на оскарження рішення, проте рішенням суду у задоволенні позову про визнання недійсним рішення №831-р від 19.12.2019 відмовлено. Відтак, рішення Антимонопольного комітету України №831-р від 19.12.2019 є чинним та підлягає виконанню.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази для наявності підстав для задоволення позову є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 27536409,00 грн обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за загальний період з 10.02.2021 по 13.07.2023 за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення Антимонопольного комітету України, враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (абзац 3 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

З урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 27536409,00 грн пені за вказаний період за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням від 19.12.2019, становить 27536409,00 грн.

Позивач зазначає, що за період з 10.02.2021 по 13.07.2023 за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення Антимонопольного комітету України відповідачем прострочено 192 дні сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 79304857,92 грн.

При цьому, позивачем враховано обмеження, встановлені частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК, у зв`язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 10.02.2021 по 13.07.2023 за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення Антимонопольного комітету України в сумі 27536409,00 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені судом не виявлено помилок, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 27536409,00 грн. підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Накладений рішенням №831-р від 19.12.2019 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікон" штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Щодо застосування абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів АМК існує стала судова практика, викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21, від 10.10.2019 у справі №910/14537/18, від 13.02.2018 у справі №910/20661/16.

Для встановлення відповідності втручання вимогам ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції використовується трискладовий тест (чи було втручання "законним"; чи переслідує втручання "легітимну мету", тобто вчинене в інтересах суспільства; та чи дотримано пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав, чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та правами окремої особи).

Нарахування пені передбачене законом та переслідує легітимну мету, оскільки штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. В інтересах суспільства сплата порушником штрафу до державного бюджету, що і забезпечує нарахування пені.

Щодо дотримання пропорційності втручання, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем, відповідно до рішення Антимонопольного комітету України, вчинено антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів.

Світова спільнота визнає виняткову небезпеку таких дій для конкурентних відносин зокрема і для нормального розвитку економіки як окремої країни, так і світової економіки в цілому.

Рішення Антимонопольного комітету України прийнято у 2019 році.

Суд бере до уваги визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" строки нарахування пені та зупинення такого нарахування, однак звертає увагу, що це не позбавляло позивача права оплатити визначений штраф у будь-який час, навіть у період, протягом якого пеня не нараховувалася. Позивач мав право виконати це рішення і до початку нарахування пені.

Також суд враховує, що позивач тривалий час користувався коштами, які повинен був оплатити у якості штрафу. За цей час, з урахуванням інфляційних процесів у державі, купівельна спроможність суттєво знизилася.

Отже, враховуючи викладене, приймаючи до уваги поведінку позивача, умисного порушення правил добросовісної конкуренції, суд не вбачає ознак неправомірного втручання в право на вільне володіння майном та ознак наявності надмірного тягаря для позивача у розумінні практики Європейського Суду з прав людини. Отже, клопотання про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача підлягає до стягнення 27536409,00 грн. - штрафу та 27536409,00 грн. пені.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 660873,82 грн (розмір судового збору з урахуванням пониженого коефіцієнту, оскільки позов подано в електронній формі).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства "Юнікон" про стягнення штрафу та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.28-А, ідентифікаційний код 23647276) в дохід загального фонду державного бюджету України (ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н, код отримувача (ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку IBAN: UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету 21081100), штраф у розмірі 27 536 409,00 та пеню у розмірі 27 536 409,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.28-А, ідентифікаційний код 23647276) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 00032767) судовий збір у розмірі 660 873,82 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.12.2023

Суддя О.М. Крижний