Рішення

від 28.12.2023 по справі 904/2773/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023м. ДніпроСправа № 904/2773/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49017, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034)

до Комунального підприємства "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради (49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 88А; ідентифікаційний код 21852055)

про стягнення 286 841 грн. 22 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2661/23 від 30.05.2023) про стягнення з Комунального підприємства "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради 286 841 грн. 22 коп. - заборгованості за спожиту активну електроенергію за Договором від 04.03.1998 №606 на поставку електричної енергії.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.06.2023, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 88А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачеві (а.с.53).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 05.06.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 20.06.2023 (а.с.59-62).

Судом долучено до матеріалів справи роздруківку здійсненого відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, та проаналізовано його зміст на предмет належного повідомлення відповідача (а.с.63).

Суд наголошує, що на поштове відділення, яке обслуговує відповідача, ухвала суду від 05.06.2023 надійшла 08.06.2023, не була вручено під час доставки 20.06.2023 та 20.06.2023 було здійснено повернення за зворотною адресою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна суд вважає, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 05.06.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 28.12.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між ДТЕК "Дніпрообленерго", правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", як постачальником, та ПЖРЕО Жовтневого району, правонаступником якого є відповідач - Комунальне підприємство "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради, як споживачем, було укладено договір від 04.03.1998 №606 про постачання електричної енергії (а.с.6-7).

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 25.12.2009 №2/1004 до договору про постачання електричної енергії від 04.03.1998, якою договір про постачання електричної енергії від 04.03.1998 №606/45-2 викладено в новій редакції (надалі - Договір) (а.с.8-14).

Розділом 1 Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4695,935 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Загальна схема електропостачання", які є невід`ємною частиною даного договору.

Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.3.5 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно з пунктом 1 додатку 3 "Порядок розрахунків" (в редакції додаткової угоди від 01.12.2014 №2/1766) (надалі - Додаток 3) розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 02 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електричну енергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняними.

Пунктом 2 Додатку 3 визначено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом п`яти операційних днів з дня отримання рахунку. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недоврахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ (пункт 2.1 Додатку 3).

Споживач зобов`язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії виключно коштами (пункт 3 Додатку 3).

Пунктом 3.1 Додатку 3 визначено, що оплата вартості електроенергії здійснюється до уповноваженого банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відомості про який наведені у розділі 10 Договору. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії. Вартість фактично використаної у розрахунковому періоді електроенергії розраховується в такому порядку: - період між датами зняття показів засобів обліку на початок та кінець розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу в календарному місяці і величина коштів, які споживач має сплатити, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку та визначеного у відповідності з умовами, наведеними у п.4.3 цього додатку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду; - для споживачів, що розраховуються за роздрібними тарифами диференційованими за зонами діб, як сума добутків величин обсягів використаної електричної енергії, визначених за даними автоматизованої системи обліку або розрахункових приладів обліку по кожній зоні діб розрахункового періоду, на величини відповідних диференційованих тарифів на кінець розрахункового періоду.

В платіжних дорученнях або інших платіжних (розрахункових) документах повинна обов`язково зазначатись наступна інформація: назва товару (активна чи реактивна електрична енергія) або вид іншого платежу (перевищення договірної величини електроспоживання, потужності, індекс інфляції, пені та інші нарахування); період, за який проводиться розрахунок; № особового рахунку; дата складення та № договору про постачання електричної енергії; сума податку на додану вартість (пункт 3.2 Додатку 3).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 (пункт 9.8 Договору).

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.8.1 Договору).

В матеріалах справи міститься копія листа від 09.02.2011 №1067/600 Дніпровських міських електричних мереж "Щодо зміни номеру договору про постачання електричної енергії", відповідно до якого з 31.01.2011 Договору надається новий номер, у зв`язку з чим за текстом Договору, в усіх додатках до нього, а також у додаткових угодах до Договору, укладених раніше, №606/45-2 змінено на 045002 (а.с.15) та копія листа від 11.01.2017 №1686/1600 "Щодо зміни номеру договору про постачання електричної енергії", відповідно до якого ПАТ "Дніпрообленерго" повідомляє про надання Договору нового номеру (з 10.01.2017), у зв`язку з чим за текстом Договору, в усіх додатках до нього, а також у додаткових угодах до Договору, укладених раніше, №045002 змінено на №26696-00 (а.с.16).

Як вбачається, позивачем на виконання умов Договору було сформовано акти прийняття-передавання товарної продукції (активної електроенергії) за період з листопада 2017 по грудень 2018 включно на загальну суму 418 742 грн. 08 коп., з урахуванням ПДВ (з урахуванням актів від 31.10.2018 №111/65-549/10/1у та від 31.03.2019 №111/65-549/3к/с/сут з перерахунками), а саме:

- від 30.11.2017 №111/65-549/11/1 (за листопад 2017) на суму 31 777 грн. 63 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17);

- від 31.12.2017 №111/65-549/12/1 (за грудень 2017) на суму 39 945 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.18);

- від 31.01.2018 №111/65-549/1/1 (за січень 2018) на суму 42 752 грн. 83 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.19);

- від 28.02.2018 №111/65-549/2/1у-2 (за лютий 2018) на суму 43 793 грн. 64 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.20);

- від 31.03.2018 №111/65-549/3/1у-2 (за березень 2018) на суму 41 147 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.21);

- від 30.04.2018 №111/65-549/4/1у-2 (за квітень 2018) на суму 43 229 грн. 52 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.22);

- від 31.05.2018 №111/65-549/5/1у-2 (за травень 2018) на суму 30 494 грн. 58 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.23);

- від 30.06.2018 №111/65-549/6/1у-2 (за червень 2018) на суму 23 856 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.24);

- від 31.07.2018 №111/65-549/7/1у (за липень 2018) на суму 12 060 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.25);

- від 31.08.2018 №111/65-549/8/1у (за серпень 2018) на суму 12 944 грн. 95 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.26);

- від 30.09.2018 №111/65-549/9/1у (за вересень 2018) на суму 17 353 грн. 14 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.27);

- від 31.10.2018 №111/65-549/10/1у (за жовтень 2018) на суму 13 601 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.28);

- від 31.10.2018 №111/65-549/10к/пр114у (за жовтень 2018 з перерахунком за попередні місяці) на суму 14 271 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.29);

- від 30.11.2018 №111/65-549/11/1ав (за листопад 2018) на суму 13 694 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.30);

- від 31.12.2018 №111/65-549/12/1 (за грудень 2018) на суму 26 973 грн. 89 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.31);

- від 31.03.2019 №111/65-549/3к/с/сут (за березень 2019) на суму 10 844 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.32).

Також позивачем за період з листопада 2017 по грудень 2018 включно було виставлено рахунки відповідачеві на загальну суму 418 742 грн. 08 коп., з урахуванням ПДВ (з урахуванням актів від 31.10.2018 №111/65-549/10/1у та від 31.03.2019 №111/65-549/3к/с/сут з перерахунками), а саме:

- №111/65-549/11/1 (за листопад 2017) на суму 31 777 грн. 63 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17);

- №111/65-549/12/1 (за грудень 2017) на суму 39 945 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.18);

- №111/65-549/1/1 (за січень 2018) на суму 42 752 грн. 83 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.19);

- №111/65-549/2/1у-2 (за лютий 2018) на суму 43 793 грн. 64 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.20);

- №111/65-549/3/1у-2 (за березень 2018) на суму 41 147 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.21);

- №111/65-549/4/1у-2 (за квітень 2018) на суму 43 229 грн. 52 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.22);

- №111/65-549/5/1у-2 (за травень 2018) на суму 30 494 грн. 58 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.23);

- №111/65-549/6/1у-2 (за червень 2018) на суму 23 856 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.24);

- №111/65-549/7/1у (за липень 2018) на суму 12 060 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.25);

- №111/65-549/8/1у (за серпень 2018) на суму 12 944 грн. 95 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.26);

- №111/65-549/9/1у (за вересень 2018) на суму 17 353 грн. 14 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.27);

- №111/65-549/10/1у (за жовтень 2018) на суму 13 601 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.28);

- №111/65-549/10к/пр114у (за жовтень 2018 з перерахунком за попередні місяці) на суму 14 271 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.29);

- №111/65-549/11/1ав (за листопад 2018) на суму 13 694 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.30);

- №111/65-549/12/1 (за грудень 2018) на суму 26 973 грн. 89 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.31);

- від 31.03.2019 №111/65-549/3к/с/сут (за березень 2019 з перерахунком за попередні місяці) на суму 10 844 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.32).

Позивач стверджує, що вказані рахунки відповідач оплачував частково, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію складає 286 841 грн. 22 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено досудову претензію від 08.05.2023 №21748/1001 про сплату боргу в сумі 286 841 грн. 22 коп., розрахункові документи за спірний період (акти прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2017 - грудень 2018 та березень 2019 (перерахунок) (а.с.33-37).

Позивач стверджує, що відповідачем лише частково проведено сплату за спожиту електричну енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 286 841 грн. 22 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за спожиту електричну енергію є таким, що настав.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Враховуючи, що сплата за спожиту електричну енергію проведена відповідачем лише частково, сума заборгованості складає 286 841 грн. 22 коп.

Доказів на спростування тверджень позивача про те, що сплата відповідачем проведена лише частково, відповідачем не надано, матеріали справи не містять,

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 302 грн. 62 коп. - витрат на сплату судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви позовної майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки ціна позову в даній справі складає 286 841 грн. 22 коп., розмір судового збору, що мав бути сплачений позивачем складає 4 302 грн. 62 коп. (286 841 грн. 22 коп. х 1,5%), проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 165 грн. 00 коп.

Отже, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (сума переплати складає 862 грн. 38 коп. = 5 165 грн. 00 коп. - 4 302 грн. 62 коп.)

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням підлягає поверненню судовий збір в розмірі 862 грн. 38 коп.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49017, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034) до Комунального підприємства "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради (49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 88А; ідентифікаційний код 21852055) про стягнення 286 841 грн. 22 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради (49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 88А; ідентифікаційний код 21852055) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49017, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034) 286 841 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок одна) грн. 22 коп. - заборгованості за спожиту активну електроенергію та 4 302 (чотири тисячі триста дві) грн. 62 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

28.12.2023