Рішення

від 26.12.2023 по справі 906/1401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1401/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.

за участю представника відповідача: Соломонюк І.В. - адвокат, ордер серії АМ №1021885 від 05.12.2023 р. (брала участь в судовому засіданні 05.12.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Шрама Андрія Івановича

до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)

про стягнення 122599,87 грн,

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Шрам Андрій Іванович звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) 122599,87 грн., з яких: 48500,43 грн. заборгованості, 42980,68 грн. неустойки, 12742,99 грн. 10% річних, 18375,77 грн. інфляційних.

Ухвалою від 30.10.2023 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 05.12.2023 р.

20.11.2023 р. до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат.

05.12.2023 р. позивачем через систему Електронний суд подано заперечення на клопотання про зменшення розміру неустойки, відсотків річних та інфляційних, а також відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 16:00 год. 26.12.2023 р.

26.12.2023 до суду надійшли наступні документи:

- від відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному;

- від позивача - клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткового погашення заборгованості, 18500,43 грн. основного боргу, 42980,68 грн. неустойки, 12742,99 грн. 10% річних та 18375,77 грн. інфляційних.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 26.12.2023 вступна та резолютивна частини рішення не проголошувалися.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки №01/11/19 в частині оплати поставленого товару на загальну суму 48500,43 грн.

За порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував до стягнення 42980,68 грн. неустойки, 12742,99 грн. 10% річних, 18375,77 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт укладення з позивачем договору поставки та наявність заборгованості у розмірі 48500,43 грн. не заперечив.

Як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання за договором відповідач посилається на п.6.1 договору через форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, настання яких засвідчується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Вказав на невірне тлумачення позивачем п.5.4 договору щодо встановлення строку позовної давності 3 роки до розрахунку неустойки (пені).

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), 10 відсотків річних та інфляційних, в обґрунтування якого вказано, що нараховані позивачем суми є надмірно великими в порівнянні з сумою заборгованості за поставлений товар. У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідач не здійснював свою діяльності та відповідно не отримував дохід, тому був позбавлений можливості вчасно провести розрахунок з позивачем. З 01.12.2022 на підприємстві був оголошений простій. Відповідачем вживаються заходи з метою якнайшвидшого погашення заборгованості.

За розрахунком відповідача розмір пені за період з 06.03.2021 по 06.09.2021 становить 3639,49 грн., 10% річних (48500,00 грн. х 10% х 185 : 365 : 100) становить 2458,22 грн., інфляційні 24473,48 грн., разом 24473,48 грн., тому з урахуванням вказаних вище обставин відповідач просить зменшити розмір неустойки (пені), 10 відсотків річних та інфляційних до 2448,00 грн.

У відповіді на відзив та запереченнях на клопотання про зменшення розміру неустойки, 10% річних та інфляційних позивач зазначив, що посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення або зменшення розміру відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань є безпідставним, оскільки цей лист не підтверджує настання форс-мажорних обставин для відповідача.

Також вказав, що останнє відвантаження товару відбулося 05.03.2021, тому розрахуватися за поставлений товар відповідач повинен був 06.03.2021, тому вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість вчасного виконання зобов`язання в частині оплати поставленого товару та відповідно зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та оголошеним 01.12.2022 на підприємстві простоєм.

Вважає, що, оскільки сторонами у п.5.2 договору визначено нарахування неустойки за кожен день прострочення, а п.5.4 встановлено позовну давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) в три роки, то ним правомірно здійснено нарахування неустойки протягом всього періоду прострочення в межах строку загальної позовної давності.

Посилається на безпідставність клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), відсотків річних та інфляційних з огляду на те, що відповідач не довів, що військовий стан та запровадження простою на підприємстві впливають на виконання зобов`язання щодо оплати товару, який був поставлений та строк оплати якого настав до виникнення наведених обставин.

У судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача підтримала клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), 10% річних та інфляційних втрат. Повідомила про часткове погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар на суму 30000,00 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, враховуючи, що представництво інтересів відповідача, окрім представника, може бути здійснено іншими особами, які визначені ст. 56 ГПК України, тому перебування представника відповідача Соломонюк І.В. не є поважною причиною для неявки відповідача в судове засідання.

Крім того, суд враховує, що представник відповідача Соломонюк І.В. була присутня в судовому засіданні 05.12.2023, на якому висловила позицію відповідача стосовно заявлених позовних вимог та підтримала клопотання про зменшення розміру пені, 10% річних та інфляційних.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Шрам Андрієм Івановичем (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) був укладений договір поставки №01/11/19 (а.с.5-7).

Відповідно до п.1.1 договору у порядку та на умовах, що визначені дійсним договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю деревину (дрова паливні), надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість.

Кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в накладних, які оформлюються постачальником у відповідності з наданим покупцем замовленням (в усній або довільній формі на факс постачальника) (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору товар передається покупцеві окремими партіями (частинами). Кожна окрема партія передається в рамках цього договору лише після попереднього узгодження сторонами кількості, ціни (вартості), умов поставки (передачі у власність) партії товару.

Факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього договору підтверджується видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін згідно законодавства України. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній (п.2.3 договору).

Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання повинна сплатити на користь іншої сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день) та десять відсотків річних.

Позовна давність за позовами про стягнення неустойки (пені) встановлюється сторонами даного договору тривалістю в три роки (п.5.4 договору).

За умовами п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком дії обставин нездоланної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не мали змоги ні передбачити, ні запобігти їх настанню розумними заходами. До обставин нездоланної сили відносяться події, на які сторони не можуть вплинути і за виникнення яких не несуть відповідальності: землетруси, стихійні лиха, повені, пожежі, страйки, рішення державних органів, військові дії та інші дії, що перешкоджають виконанню даного договору, підтверджені документом, виданим компетентним органом.

При настанні форс-мажорних обставин сторони повинні негайно повідомити одна одну про такі обставини (п.6.3 договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується документально Торгово-промисловою палатою України або іншим відповідним компетентним органом (п.6.4 договору).

Посилання сторонами на дію форс-мажорних обставин без документального підтвердження відповідним компетентним органом не допускається (п.6.5 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48500,43 грн. згідно з наступними видатковими накладними: №526 від 10.12.2020 на суму 4500,04 грн., №539 від 14.12.2020 на суму 4500,04 грн., №552 від 21.12.2020 на суму 4500,04 грн., №561 від 29.12.2020 на суму 4500,04 грн., №35 від 22.01.2021 на суму 4500,04 грн., №46 від 27.01.2021 на суму 4500,04 грн., №59 від 04.02.2021 на суму 4500,04 грн., №75 від 16.02.2021 на суму 4500,04 грн., №84 від 22.02.2021 на суму 4500,04 грн., №89 від 01.03.2021 на суму 3500,03 грн., №101 від 05.03.2021 на суму 4500,04 грн. (а.с.8-18).

Позивач звертався до відповідача з претензією №64 від 18.08.2023 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 48500,43 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги (а.с.19-21).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

З огляду на викладене, фізична особа-підприємець Шрам Андрій Іванович звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) 122599,87 грн., з яких: 48500,43 грн. заборгованості, 42980,68 грн. неустойки, 12742,99 грн. 10% річних, 18375,77 грн. інфляційних.

Відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за поставлений товар у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №657 від 09.11.2023 на суму 10000,00 грн. (а.с.42), №203 від 01.12.2023 на суму 10000,00 грн. (а.с.82), №148 від 17.11.2023 на суму 10000,00 грн. (а.с.83).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №01/11/19 від 01.11.2019.

Частинами 1, 2статті 712 ЦК Українивизначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сторонами у договорі поставки не було визначено строк оплати товару, застосуванню підлягає ч.1 ст.692 ЦК України, з урахуванням чого у відповідача виник обов`язок оплатити товар після його прийняття, а саме: 10.12.2020 за видатковою накладною №526 на суму 4500,04 грн., 14.12.2020 за видатковою накладною №539 на суму 4500,04 грн., 21.12.2020 за видатковою накладною №552 на суму 4500,04 грн., 29.12.2020 за видатковою накладною №561 на суму 4500,04 грн., 22.01.2021 за видатковою накладною №35 на суму 4500,04 грн., 27.01.2021 за видатковою накладною №46 від 4500,04 грн., 04.02.2021 за видатковою накладною №59 на суму 4500,04 грн., 16.02.2021 за видатковою накладною №75 на суму 4500,04 грн., 22.02.2021 за видатковою накладною №84 на суму 4500,04 грн., 01.03.2021 за видатковою накладною №89 на суму 3500,03 грн., 05.03.2021 за видатковою накладною №101 на суму 4500,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару та обов`язок останнього провести розрахунки на суму 48500,43 грн., підтверджено належними доказами.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 48500,43 грн. не заперечив та частково сплатив заборгованість у розмірі 30000,00 грн. після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність предмета спору в частині заборгованості за поставлений товар у розмірі 30000,00 грн. на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України.

З огляду на викладене, враховуючи часткову сплату відповідачем боргу в сумі 30000,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 18500,43 грн. (48500,43 грн. - 30000,00 грн.).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 42980,68 грн. неустойки, 12742,99 грн. 10% річних, 18375,77 грн. інфляційних (розрахунки - а.с.2-3), суд зазначає наступне.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, відповідно до п.5.2 договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання повинна сплатити на користь іншої сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день) та десять відсотків річних.

Аналіз наведеного пункту договору свідчить, що визначена сторонами неустойка за своєю правової природою є пенею.

У пункті 5.4 договору сторони встановили позовну давність за позовами про стягнення неустойки (пені) тривалістю в три роки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 42980,68 грн. пені (розрахунок - а.с.3), нарахованої на загальну суму заборгованості поставлений товар у розмірі 48500,43 грн. за період з 06.03.2021 (дата настання прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за накладною №101 від 05.03.2021) по 20.10.2023, тобто за період, що перевищує 2,5 роки, тому суперечить нормам ч.6 ст.232 ГК України.

З укладеного сторонами договору поставки не вбачається досягнення сторонами згоди щодо збільшення періоду нарахування неустойки (пені), а пунктом 5.4 договору сторони погодили лише збільшення строку позовної давності за позовами про стягнення неустойки (пені) до 3 років, що не є тотожним до визначеного ч.6 ст.232 ГК України максимального періоду часу, за який може нараховуватися пеня, і який не може перевищувати шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

З огляду на викладене, суд з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України здійснив перерахунок пені у межах визначеного позивачем періоду нарахування та встановив, що обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, умовам укладеного договору є пеня у розмірі 2711,38 грн., з яких:

- 169,28 грн. пені за період з 06.03.2021 по 10.06.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №526 від 10.12.2020;

- 176,67 грн. пені за період з 06.03.2021 по 14.06.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №539 від 14.12.2020;

- 189,62 грн. пені за період з 06.03.2021 по 21.06.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №552 від 21.12.2020;

- 204,41 грн. пені за період з 06.03.2021 по 29.06.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №561 від 29.12.2020;

- 246,95 грн. пені за період з 06.03.2021 по 22.07.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №35 від 22.01.2021;

- 256,81 грн. пені за період з 06.03.2021 по 27.07.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №46 від 27.01.2021;

- 272,59 грн. пені за період з 06.03.2021 по 04.08.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №59 від 04.02.2021;

- 296,26 грн. пені за період з 06.03.2021 по 16.08.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №75 від 16.02.2021;

- 308,10 грн. пені за період з 22.08.2021 по 27.07.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №84 від 22.02.2021;

- 254,97 грн. пені за період з 06.03.2021 по 01.09.2021 на суму 3500,03 грн. за видатковою накладною №89 від 01.03.2021;

- 335,72 грн. пені за період з 06.03.2021 по 05.09.2021 на суму 4500,04 грн. за видатковою накладною №101 від 05.03.2021.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10% річних за період з 06.03.2021 по 20.10.2023 у розмірі 12742,99 грн. (розрахунок - а.с.3).

Проаналізувавши умови п.5.2 договору, суд дійшов висновку, що фактично сторони вказаним пунктом погодили відсотки, стягнення яких передбачено ст.625 ЦК України, у розмірі 10% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 10% річних (а.с.3), суд встановив, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та умовам договору, тому позовні вимоги про стягнення 12742,99 грн. 10% річних є правомірними.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.3), нарахованих позивачем на суму боргу 48500,43 грн. за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 в сумі 42980,68 грн. суд встановив, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто, у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення штрафних санкцій судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків) , то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідками правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд зазначає, що проценти річних за статтею 625 ЦК України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтями 233 ГК України та 551 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач є державним підприємством, основним завданням якого є отримання засудженими професійних навичок, які дають можливість після їх звільнення отримати місце роботи, що полегшить їх адаптацію в суспільстві, і як наслідок зменшить випадки скоєння ними повторних злочинів та ослабить їх загрозу для суспільства, та не фінансується з державного бюджету, а повністю забезпечує свою господарську діяльність за рахунок отримання прибутку від реалізованої продукції, враховуючи погашення значної частини заборгованості за поставлений товар, невелику суму залишку несплаченого основного боргу, з огляду на клопотання відповідача та очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим з власної ініціативи зменшити розмір пені до 10% від правомірно зявленої суми, тобто до 271,14 грн., а 10% річних зменшити до розміру, який визначений ст. 625 ЦК України, тобто до 3% річних, що становить 3822,90 грн.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання з оплати поставленого товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин та оголошенням простою на підприємстві, які є підставою для звільнення від відповідальності/зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором, оскільки наведені обставини не могли вплинути на можливість відповідача вчасно провести розрахунки з позивачем з огляду на те, що товар поставлявся позивачем відповідачу у період з грудня 2020 року по березень 2021 року та обов`язок його оплатити виник у відповідача до настання вказаних обставин.

Крім того, з аналізу положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вбачається, що вказаними нормами передбачено право суду на зменшення неустойки (штрафу, пені), в той час як стягнення інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою), а є мірою відповідальності боржника зазначав Верховний Суд у постановах від 31.07.2019р. у справі №910/3692/18, від 27.04.2018р. у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019р. у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 40970,24 грн., з яких: 18500,43 грн. заборгованості, 271,14 грн. пені, 3822,90 грн. відсотків річних, 18375,77 грн. інфляційних.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 40269,30 грн. за безпідставністю заявлення; в частині стягнення 2440,24 грн. пені та 8920,09 грн. річних - у зв`язку із реалізацією судом права на зменшення розміру неустойки та річних.

В частині стягнення 30000,00 грн. суд закриває провадження у справі за п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 1802,41 грн. з обґрунтовано заявлених позовних вимог у сумі 82330,57 грн. відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) (10001, м.Житомир, проспект Незалежності, 172, код ЄДРПОУ 08679971)

на користь Фізичної особи-підприємця Шрам Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 18500,43 грн. заборгованості;

- 271,14 грн. пені;

- 3822,90 грн. 3% річних;

- 18375,77 грн. інфляційних;

- 1802,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.12.23

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи

- позивачу через Електронний суд

- відповідачу через Електронний суд