Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/13547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/13547/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Таганча» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каромото», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про визнання векселя таким, що не має вексельної сили та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю представників позивача - Шворака О.М., представників відповідача - не з`явився, третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання простого векселя АА1336438 від 20.11.2021 таким, що не має вексельної сили та визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 20.12.2021, зареєстрований в реєстрі №921, таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, заперечує факт видачі ним спірного векселя та отримання вимоги про його оплату, а також наявності у нього перед відповідачем будь-якого зобов`язання чи боргу, які б містили умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів, як це передбачено законодавством.

Крім того, позивач стверджує, що підпис керівника та відтиск печатки ПрАТ «Таганча» на спірному векселі є підробленими, а виконавчий напис сфабрикованим.

За таких обставин позивач вважає, що спірний вексель є фіктивним, оскільки ним не видавався, не відповідає вимогам ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 4, 5 Закону України «Про обіг веселів в Україні», а тому даний вексель не можна вважати таким, що має вексельну силу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном у 5 днів з моменту отримання ухвали.

08.09.2023 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 продовжено строк проведення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 20.11.2023 року.

20.10.2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2023 року.

Відповідач, будучи повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

За змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем 14.06.2023 року відкрито виконавче провадження №72027546 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М., вчиненого 20.12.2021 та зареєстрованого в реєстрі за №921, згідно з яким пропонується стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у сумі 8803300 грн.

У виконавчому написі зазначено, що вексель АА1336438 від 20.11.2021 опротестований 19.12.2021 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», статті 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 №508 (з наступними змінами та доповненнями) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У відповідності до частин 1, 4 статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель містить:

- назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

- безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

- зазначення дати і місця видачі простого векселя;

- підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

Статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Отже, Уніфікований закон пов`язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з відсутністю будь-якого з обов`язкових реквізитів, тобто виключно з дефектом форми таких векселів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/12179/17.

У простому векселі АА1336438 від 20.11.2021 вказано, що він підписаний від імені позивача «головою правління Жовтко І.В.».

Однак, відповідно до п. 9.1. Статуту ПрАТ «Таганча» (редакція на момент виникнення спірних правовідносин) органами управління товариством є Загальні збори, Наглядова Рада та Директор.

Станом на 20.11.2021 (дата векселя) директором позивача був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄДР.

Доказів того, що директор ПрАТ «Таганча» підписував простий вексель АА1336438 від 20.11.2021 матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Вищевказане свідчить про те, що спірний вексель не відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а отже відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі не має сили простого векселя.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 19.09.2023 про спеціальний бланк нотаріального документа Серія НРК № 323603, на якому розміщений простий вексель АА1336438 від 20.11.2021 не замовлявся, не отримувався та не витрачався нотаріусом Щелковим Д.М., а отриманий приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем 25.06.2021 року та витрачений ним 30.06.2021 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання простого векселя АА1336438 від 20.11.2021 таким, що не має вексельної сили є обґрунтованими.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спори про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99. №1172 (далі - Перелік).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт того, що спірний вексель не має сили простого векселя, то відповідно усі дії, які були спрямовані на його виконання підлягають скасуванню, у тому числі і протест про не оплату векселя та відповідний виконавчий напис.

Таким чином, вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого на спірному векселі, також підлягають задоволенню.

За таких обставин, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати простий вексель серії АА1336438 виданий 20.11.2021 таким, що не має вексельної сили.

3. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 20.12.2021 та зареєстрований в реєстрі за №921 таким, що не підлягає виконанню.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каромото» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 6-Д, офіс 43, код 42708460) на користь Приватного акціонерного товариства «Таганча» (09724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Іванівка, Миронівська ТГ, вул. Залізнична, 1, код 33062540) 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.12.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна