Ухвала

від 29.12.2023 по справі 910/19613/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.12.2023Справа № 910/19613/23

Суддя Господарського суду міста Києва Чебикіна С.О. розглянувши заяву стягувача Приватного підприємства «Шериф-Охорона 02» до боржника Фізичної особи-підприємця Корзун Каріни Юріївни про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Корзун Каріни Юріївни 4000,00 грн. за договором №7565309 від 12.11.2019 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Шериф-Охорона 02» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Корзун Каріни Юріївни 4000,00 грн. заборгованості.

Вимоги заявника обґрунтовані порушенням боржником грошових зобов`язань за договором №7565309 від 12.11.2019 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони.

Статтею 149 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

В обґрунтування подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва позивач посилається на ч. 3 ст. 30 ГПК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові № 911/2390/18 від 16.02.2021, оскільки приміщення за яким надаються послуги пультової охорони за договором №7565309 від 12.11.2019 знаходиться у місті Київ.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі N 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц указав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Водночас, Приватне підприємство «Шериф-Охорона 02» звернулось з вимогою про стягнення 4000,00 грн. за надання послуг за допомогою технічних засобів охорони за Договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №7565309 від 12.11.2019, які хоч і надавались у місті Києві, однак, з урахуванням позиції Верховного Суду не є такими, що виникли з приводу нерухомого майна.

Таким чином підстави для застосування ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України і розгляду спору за правилами виключної підсудності Господарським судом міста Києва у даному випадку відсутні.

Інших підстав для розгляду справи Господарським судом міста Києва заявник не зазначає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 27 ГПК України та те, що місцезнаходження боржника є: АДРЕСА_1, заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Полтавської області.

Згідно з ч. 4 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч. 5 ст. 152 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства «Шериф-Охорона 02» до боржника Фізичної особи-підприємця Корзун Каріни Юріївни про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Корзун Каріни Юріївни 4000,00 грн. за договором №7565309 від 12.11.2019 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, разом з доданими до неї матеріалами направити за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна