Рішення

від 20.11.2023 по справі 911/1743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1743/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук-Інвест», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗКТ-Агро», с.Гатне Київської області (з 13.10.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромелз», м. Рівне, ідентифікаційний номер 44271839)

про стягненнякоштів

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2023

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1.09.06.2023 до Господарського суду Київської області (далі-суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадук-Інвест» (далі - ТОВ «Віадук-Інвест», позивач) із позовною заявою від 09.06.2023 (вх. №1505/23 від 09.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗКТ-Агро» (код ЄДРПОУ 44271839, далі - ТОВ «ЗКТ-Агро», відповідач) про стягнення з останнього, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2023 (вх. №14790/23 від 02.08.2023), заборгованості у розмірі 1 399 291,02грн, з яких: основний борг 670 457,64грн, інфляційні витрати 18 745,37грн, 3% річних у розмірі 8 708,79грн, пеня у розмірі 143 603,22грн, збитки у розмірі 557 776,00грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовує, зокрема, ст.ст. 526, 530, 611,625, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.224-226, 229-232, 265 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та зазначає, що відповідачем у порушення умов договорів не здійснено оплати отриманого ним товару, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у відповідному розмірі. Оскільки відповідач вчасно не здійснив розрахунок із позивачем за отриманий товар, у останнього виникає право вимагати стягнення основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені. Вказує, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині отримання іншої партії товару, позивач поніс ще збитки у відповідному розмірі, оскільки ураховуючи строк дії договору та дату поставки, позивач не мав продавати товар іншим особам.

1.2. Відповідач правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

1.2.1. Згідно ч. 5 ст. 242 ГПК України (у редакції від 18.06.2023) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

У свою чергу, судом із урахуванням п. 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від17.08.2021 №1845/0/15-21, проаналізовано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) станом на 14.06.2023 та встановлено, що у ТОВ «ЗКТ-Агро» наявна офіційна електронна адреса - «Zktagro@ukr.net».

За таких обставин, ухвала суду від 21.06.2023 була направлена судом як на електрону пошту відповідача так і на адресу його місцезнаходження, яка визначена відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК України, а саме: « 08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Гатне (з), вул. Покровська, буд.4 офіс 16».

Проте, 11.07.2023 до суду повернулось поштове відправлення (вищевказана ухвала суду) із довідкою засобів поштового зв`язку від 05.07.2023, в якій зазначено причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

21.07.2023 судом, зокрема, на зазначеніяк електронну так і поштову адреси надсилалась ухвала про повідомлення від 20.07.2023, яка також була повернута до суду із довідкою поштового зв`язку - «адресат відсутній за вказаною адресою».

У свою чергу, ухвала суду від 10.08.2023 та ухвала про повідомлення від 07.09.2023надсилались судом на вищезазначену електронну адресу ТОВ «ЗКТ-Агро».

1.2.2. Згідноч.5 ст.242 ГПК України (у редакції від 18.10.2023) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, під час судового засідання 19.10.2023 судом встановлено, що ТОВ «ЗКТ-Агро» змінено, зокрема: найменування на «Будпромелз»; місцезнаходження на « 33023, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Крушельницької Соломії, буд.77, нежитлове 189 к» (витяг з ЄДР станом на 18.10.2023).

У зв`язку із зазначеним та ураховуючи те, що у вказаної особи відсутній електронний кабінет, ухвали про повідомлення від 19.10.2023 та від 06.11.2023 судом надсилались засобами поштового зв`язку на зазначену в ЄДР адресу. Проте, ціпоштові відправлення були повернуті на адресу суду із довідкою поштового зв`язку про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.п. 3,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (у цьому випадку поза межами контролю суду).

1.2.3. Підсумовуючи викладене, ТОВ «Будпромелз» (ТОВ «ЗКТ-Агро») вважається належним чином повідомленим про розгляд справи №911/1743/23 у Господарському суді Київської області.

2. Процесуальні дії у справі, заяви/клопотання учасників справи та результат їх вирішення

2.1.Ухвалою суду від 21.06.2023, після усунення ТОВ «Віадук-Інвест» недоліків позовної заяви, зокрема: останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.07.2023.

На підставі ст.183 ГПК України у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.08.2023 (протокол судового засідання від 20.07.2023).

Ухвалою суду від 10.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.09.2023.

2.2.На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданніоголошено перерву до 19.10.2023 (протокол судового засідання від 07.09.2023).

У зв`язку із зміною відомостей про відповідача, що містяться в ЄДР та необхідністювстановлення обставин щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.11.2023 та 20.11.2023 відповідно (протоколи судового засідання від 19.10.2023 та від 06.11.2023).

2.3. Так, 17.11.2023 ТОВ «Віадук-Інвест» надані суду установчі документи ТОВ «ЗКТ-Агро» дослідивши які суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з ЄДР станом на 18.10.2023, ТОВ «ЗКТ-Агро»13.10.2023, зокрема, змінив найменування на «Будпромелз», при цьому код ЄДРПОУ 44271839 залишився незмінним.Як зазначено у статуті ТОВ «Будпромелз»(нова редакція, 2023 рік), затвердженого єдиним учасником ТОВ «ЗКТ-Агро» рішенням №07/09/23 від 07.09.2023, ТОВ «Будпромелз», що до зміни найменування діяло як ТОВ «ЗКТ-Агро» є юридичною особою, що засноване у відповідності до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ЦК України, інших законодавчих актів України.

Відповідно до доказів, наявних у матеріалах справи, 13.10.2023 відбулася зміна назви (найменування) та місцезнаходження юридичної особи, видів економічної діяльності, керівника та низки інших даних іншого учасника справи (відповідача у справі). Жодних дій, які свідчили б про припинення юридичної особи (відповідача у справі) шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора в зобов`язанні, заміни особи у відносинах, у розумінні положень ст.52 ГПК України, - не відбулося.

Оскільки сама лише зміна найменування юридичної особи, її місцезнаходження не означають припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора в зобов`язанні чи заміни особи у відносинах, які породжують правонаступництво, наслідком чого є залучення правонаступника відповідного учасника справи, то не вбачається підстав для застосування у даній справі положень ст.52 ГПК України щодо відповідача, проте наявні підстави для зміни його найменування у даній справі.

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 10.02.2023 та 24.02.3023 між ТОВ «Віадук-Інвест» (постачальник) та ТОВ «ЗКТ-Агро» (покупець) укладені договори поставки №10/02/23 (далі - Договір-1) та №23-15 (далі - Договір №2) відповідно до п.1.1 яких постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві картоплю продовольчу урожаю 2022 року (товар), а покупець зобов`язується примати товар та проводити його оплату на умовах цих Договорів.

Найменування, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Товар постачається постачальником покупцеві партіями, на кожну партію товару виписується рахунок та видаткова накладна (п.п.1.2, 1.3 Договорів).

Ціна товару, що поставляється, фіксується в специфікації, рахунку на оплату та видаткових накладних на партію товару, що є невід`ємною частиною Договору. Сума даного Договору складається з загальною суми товару, що поставляється по Договору протягом строку його дії по всім видатковим накладним, підписаними сторонами протягом дії цього Договору. Загальна сума договору: 1 400 000,00грн з ПДВ (за Договором -1) та 150 000,00грн з ПДВ (за Договором-2). Доставка товару відбувається за рахунок покупця (п.п. 3.1-3.3 Договорів).

Із змісту специфікацій вбачається, що: за Договором-1 кількість товару становить 200 000 кг за ціною 7,00грн за кг; за Договором-2 кількість товару - 20 000 кг за ціною 7,50грн.

Згідно із п.4.3 Договорів термін поставки товару - до 20.04.2023 (за Договором-1), та до 25.02.2023 (за Договором - 2).

Передача товару покупцю здійснюється по видаткових накладних. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.4.4 Договорів).

Відповідно до п.5.2 Договорів покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар, здійснивши із своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання товару.

Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар у розмірі 20% від загальної суми договору, а саме 280 000,00грн (за Договором-1) та 45 000,00грн (за Договором -2). Остаточний розрахунок за товар відбувається не пізніше 14го дня з дати поставки товару (п.6.2 Договорів).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.06.2023 (за Договором - 1) та до 30.03.2023 (за Договором - 2), а взаєморозрахунки - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань.

3.2.На виконання умов Договору-1 покупцем сплачено 280 000,00грн, що підтверджується випискою АТ «Укрсиббанк» та платіжною інструкцією №56 від 13.02.2023.

У свою чергу, постачальником поставлений товар на суму:146 580,00грн (20 940 кг), що підтверджується видатковою накладною від 14.02.2023 №9;139 300,00грн (19 900 кг), що підтверджується видатковою накладною від 14.02.2023 №10;150 920,00грн (21 650 кг), що підтверджується видатковою накладною від 14.02.2023 №11;151 813,00грн (21 700 кг), що підтверджується видатковою накладною від 17.02.2023 №12;99 483,12грн (14 220 кг), що підтверджується видатковою накладною від 20.02.2023 №13;153 912,00грн (22 000 кг), що підтверджується видатковою накладною від 01.03.2023 №19.Усього на загальну суму 842 008,32грн. Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень.

3.3.На виконання умов Договору-2 покупцем сплачено 45 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №58 від 24.02.2023.

У свою чергу, постачальником поставлений товар на суму153 450,00грн (20 460 кг), що підтверджується видатковою накладною від 24.02.2023 №14, яка підписана обома сторонами без зауважень.

3.4. 30.03.2023 ТОВ «Віадук-Інвест» надіслано ТОВ «ЗКТ-Агро» претензію від 23.03.2023 № 23/10 в якій просило, зокрема: негайно погасити покупця наявну у нього заборгованість; прийняти, отримати, перевести та доставити товар з власний рахунок частину товару в строк до 20.04.2023.

Проте, зазначена претензія залишена покупцем без задоволення. Доказів, які б вказували на протилежне (в частині кількості та якості поставлено товару, розміру заявленої до стягнення заборгованості та інше), відповідачем під час розгляду даного спору суду надано не було.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які підлягають застосовуванню

4.1.Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладені Договори поставки, які недійсними у судовому порядку не визнавалися, у зв`язку з чим, у відповідності до ст. 629 ЦК України, вони є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму на суму 995 458,32грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Так, у п. 6.2 Договору - 1, -2 визначено, що покупець зобов`язаний остаточно оплатити постановлений ТОВ «Віадук-Інвест» товар не пізніше 14го дня з дати поставки товару.

Отже, відповідач повинен був вчинити відповідній дії з оплати товару у строк до: 28.02.2023 за видатковими накладними від 14.02.2023;до 03.03.2023 за видатковою накладною від 17.02.2023;до 06.03.2023 за видатковою накладною від 20.02.2023;до 15.03.2023 за видатковою накладною від 01.03.2023;до 10.03.2023 за видатковою накладною від 24.02.2023.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково, а саме, на загальну суму 325 000,00грн (авансові платежі), залишок неоплаченого ТОВ «Віадук-Інвест» товару становить 670 458,32грн.

Відповідно до ч.2 ст. 237ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на те, що своєчасна оплата поставного постачальником товару є одним з основних обов`язків покупця належне виконання якого вимагається Договорами та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 670 457,64грн.

4.2.Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8 708,79грн та інфляційні втрати у розмірі 18 745,37грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №922/567/22).

4.2.1. Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за відповідний період прострочення по кожній окремо видатковій накладній, суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 8 708,79грн.

4.2.2. Щодо нарахування інфляційних втрат, то судом береться до уваги правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за відповідний період прострочення по кожній окремо видатковій накладній, суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 18 745,37грн.

4.3. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 143 603,22грн за період прострочення починаючи з 01.03.2023 по 10.08.2023. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З гідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п.7.2 Договору сторони встановили, що у випадку порушення правил розрахунку оплати товару відповідно до п. 6.2 Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення (за кожен день прострочення виконання).

У свою чергу, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені вважає його арифметично правильним, а відтак, розмір пені за відповідний період прострочення становить 143 603,22грн.

4.4.Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним збитки у розмірі 557 776,00грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до із ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки ч.1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч.3 ст.147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом положень ч.1 ст.225 ГК Українидо складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналізуючи зазначене можна зробити висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, розглядаючи вимоги про відшкодування шкоди/стягнення збитків, необхідно виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначає позивач у свої позовній заяві, з невідомих причин ТОВ «ЗТК-Агро» припинив виконання своїх зобов`язань за Договорами, а саме не прийняв та не отримав частину товару в обсязі 79 680кг вартістю 557 760,00грн, який ТОВ «Віадук-Інвест» не мав та не має права продати іншому покупцю ураховуючи строк поставки товару, визначеного Договорами. Зазначені дії відповідача призвели до збитків ТОВ «Віадук-Інвест», які він має право за рахунок покупця відшкодувати.

Проте, жодного доказу на підтвердження викладених у позові обставин позивачем суду на дослідження надано не було, а тому стверджувати, що зазначена вимога ТОВ «Віадук-Інвест» є обґрунтованою у суду підстав не має.

5. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначене та висновок суду про часткове задоволення позовної заяви, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 233, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Змінити назву відповідача у справі № 911/1743/23з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗКТ-Агро`на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромелз».

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук-Інвест`від 09.06.2023 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2023, вх.1505/23 від 09.06.2023, вх.14790/23 від 02.08.2023) - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромелз» (код ЄДРПОУ 44271839, місцезнаходження: 33023, Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Крушельницької Соломії, буд.77, нежитлове приміщення 189к) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук-Інвест» (код ЄДРПОУ 22941298, місцезнаходження: 03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд.96)основну заборгованість у розмірі 670 457,64грн (шістсот сімдесят тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 64 коп.), 3% річних у розмірі 8 708,79грн (вісім тисяч сімсот вісім гривень 79 коп.), інфляційні втрати у розмірі 18 745,37грн (вісімнадцять тисяч сімсот сорок п`ять гривень 37 коп.), пеню у розмірі 143 603,22грн (сто сорок три тисячі шістсот три гривні 22 коп.) та судовий збір у розмірі 12 622,73грн (дванадцять тисяч шістсот двадцять дві грн 73 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2023.

Станом на 29.12.2023 рішення законної сили не набрало.