Рішення

від 13.12.2023 по справі 911/2726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2726/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Фастівтепломережа»

до Фізичної особи-підприємця Кубашевського В`ячеслава Станіславовича

про стягнення 105 097,36 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Фастівтепломережа» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Кубашевського В`ячеслава Станіславовича про стягнення 105 097,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 02/2022 від 02.02.2022 в частині поставки оплаченого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 80 000,00 грн основного боргу, 2 998,36 грн 3% річних, 22 099,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 було відкрито провадження у справі № 911/2726/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Павліченко, буд. 20Б, кв. 8, м. Біла Церква, Київська обл., 09100.

Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 06.12.2023 до 08.12.2023 та з 20.12.2023 до 28.12.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 між Фізичною особою-підприємцем Кубашевським В`ячеславом Станіславовичем (далі постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством «Фастівтепломережа» (далі покупець, позивач) укладено договір постачання № 02/2022 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця паливну деревину (тріска), згідно ДК 021:2015-03413000-8 (подрібнену спеціальним обладнанням деревину), з відходів лісового господарств, встановлених розмірів, яку використовують як паливо для виробництва теплової енергії (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, предметом постачання є паливна деревина (тріска). Постачальник гарантує, що товар не містить будь-яких домішок та нестандартів.

Згідно п. 1.3 договору, кількість, асортимент та ціна договору визначається в видаткових накладних, які невід`ємною частиною цього договору. Видаткова накладна підписується двома сторонами та скріплюється печатками.

Зміни в асортименті можливі лише за згодою сторін або підписанням додаткової угоди до даного договору (п. 1.4 договору).

Пунктами 2.1-2.5 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам сертифікату (державним стандартам, технічним умовам товаровиробника). Товар виготовляється з відходів лісового господарства порід дерев II групи. Паливна деревина (тріска) повинна мати фракцію 20-40 мм. Відсоток недобою повинен становити не більше 5% від загального об`єму кожної поставки. Вологість товару повинна бути природна.

Відповідно до п. 2.6 договору, постачальник зобов`язаний передати разом з товаром комплект документів передбаченої товаровиробником, а також оригінали бухгалтерських документів: - рахунок на оплату; - видаткову накладну; - товаротранспортну накладну.

За змістом п. 2.7 договору, кількість товару за кожною окремою поставкою визначається у зазначених супровідних документах (товаротранспортній накладній, рахунку на оплату).

В пункті 2.8 договору сторони домовились, що загальний обсяг предмету договору, який постачальник зобов`язується поставити окремими партіями за період з моменту підписання даного договору сторонами по 31 грудня 2022 року становить 1 000 (одна тисяча куб. м).

02.02.2022, одночасно з укладанням договору, між сторонами було складено та підписано Специфікацію до договору, якою визначено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару (копія специфікації наявна в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору, очікувана сума договору становить 800 000 грн 00 коп. (вісімсот тисяч гривень 00 коп.). Ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, встановлюється в національній валюті України гривні з розрахунку за 1 куб. м паливної деревини (тріски) з урахуванням витрат на транспортування.

За змістом п. 3.2.1 договору, у разі значного коливання вартості палива, паливно-мастильних мастильних матеріалів, що суттєво змінює витрати постачальника на транспортування, ціни за одиницю товару на ринку товару, можлива зміна ціни за 1 куб. м тріски паливної деревини (тріски), з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування у бік збільшення/зменшення.

В пунктах 3.2.2, 3.2.3 договору сторони домовились, що ціна товару на час укладання договору за 1 куб. м становить 800 грн 00 коп. (вісімсот гривень 00 копійок). В ціну включені витрати на транспортування. Ціна договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору, загальна сума договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару, згідно видаткових накладних, за якими замовник отримав товар від постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору, передача-приймання сировини здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP відповідно до Інкотермс-2010, місце доставки: Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, 57 (кот. № 20) та вул. Комарова, 6 (кот. №7).

За змістом п. 4.2 договору, приймання сировини за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що передбачений даним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 договору, перехід права власності на сировину виникає з моменту підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування сировини лише до моменту переходу права власності на сировину до покупця.

Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця / у зазначені в заявці терміни у місце поставки, у робочий час покупця. Форма заявки передбачає або листування, або усну домовленість, або телефонне повідомлення (п. 4.5 договору).

В пункті 3.4 договору передбачено, що оплата вартості предмету договору, здійснюється покупцем в національній валюті України гривні у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який визначений в даному договорі та остаточно вказаний у рахунку на оплату відповідної партії товару.

Оплата поставки предмету даного договору повинна бути здійснена покупцем протягом поточного місяця з дня кожної окремої поставки сировини, але не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем в якому відбувались поставки у розмірі, що дорівнює сумі всього обсягу поставленої за попередній місяць сировини.

В пункті 3.5 договору сторони дійшли згоди про те, що покупець проводить 100 % попередню оплату вартості товару в 3-х денний термін з моменту виписки рахунків за домовленістю сторін, при наявності фінансування.

Судом встановлено, що 03.02.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару деревини тріски (щепа) ІІ групи порід в кількості 500 куб. м на загальну суму 400 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком на оплату № 12 від 03.02.2022 на суму 400 000,00 грн.

03.02.2022 позивачем перераховано на користь відповідача згідно виставленого рахунку грошові кошти в загальній сумі 400 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 26 від 03.02.2022 на суму 400 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з 05.02.2022 до 15.02.2022 здійснив часткову поставку оплаченого позивачем товару деревини, обсягом 400 кум. м на загальну суму 320 000 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12 від 05.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м, № 13 від 08.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м, № 14 від 12.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м та № 15 від 13.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м (копії наявні в матеріалах справи).

Проте, як зазнає позивач, відповідачем зобов`язання за договором виконано неналежним чином та не поставлено на користь позивача частину оплаченого товару обсягом 100 куб. м на загальну суму 80 000,00 грн.

Судом встановлено, що 04.04.2023 позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, звернуся до відповідача з претензією № 62 від 03.04.2023, яким вимагав, керуючись ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, виконати взяті на себе зобов`язання належним чином та здійснити поставку оплаченого товару обсягом 100 куб. м на суму 80 000,00 грн за адресою: м. Фастів, вул. Київська, 57 (кот. № 20).

01.05.2023 позивачем повторно направленого на адресу відповідача претензію № 01-10/91 від 01.05.2023 щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, претензії позивача повернулись на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем не виконано зобов`язання за договором належним чином та не здійснено на користь позивача поставку оплаченого товару на суму 80 000,00 грн.

З урахуванням зазначеного вище позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 80 000,00 грн, а також нараховано та заявлено до стягнення 2 998,36 грн 3% річних та 22 099,00 інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2022 до 31.05.2023.

Відповідно до пп. 8.1, 8.2 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2022 року, але у будь якому разі до повного виконання взятих за договором зобов`язань у частині проведення розрахунків за повну поставку товару. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання № 02/2022 від 02.02.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст вказаного правочину, суд дійшов висновку, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вказувалось вище, в пункті 3.5 договору сторони дійшли згоди про те, що покупець проводить 100 % попередню оплату вартості товару в 3-х денний термін з моменту виписки рахунків за домовленістю сторін, при наявності фінансування.

Судом було встановлено, що 03.02.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару деревини тріски (щепа) ІІ групи порід в кількості 500 куб. м на загальну суму 400 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком на оплату № 12 від 03.02.2022 на суму 400 000,00 грн.

03.02.2022 позивачем перераховано на користь відповідача згідно виставленого рахунку грошові кошти в загальній сумі 400 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 26 від 03.02.2022 на суму 400 000,00 грн.

Отже позивач зобов`язання, передбачені п. 3.5 договору, виконав належним чином.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було встановлено раніше, в пункті 2.8 договору сторони домовились, що загальний обсяг предмету договору, який постачальник зобов`язується поставити окремими партіями за період з моменту підписання даного договору сторонами по 31 грудня 2022 року становить 1 000 (одна тисяча куб. м).

Відповідно до п. 4.3 договору, перехід права власності на сировину виникає з моменту підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування сировини лише до моменту переходу права власності на сировину до покупця.

Отже, з урахуванням вищенаведеного пункту 2.8 договору, судом встановлено, що сторонами погоджено кінцевий строк поставки товару 31.12.2022.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення поставки товару є таким, що настав.

Судом було встановлено раніше та вбачається з матеріалів справи, що відповідач у період з 05.02.2022 до 15.02.2022 здійснив лише часткову поставку оплаченого позивачем товару деревини, обсягом 400 кум. м на загальну суму 320 000 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12 від 05.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м, № 13 від 08.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м, № 14 від 12.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м та № 15 від 13.02.2022 на суму 80 000,00 грн на товар обсягом 100 куб. м.

Проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару виконано неналежним чином та не поставлено на користь позивача частину оплаченого товару обсягом 100 куб. м на загальну суму 80 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної поставки оплаченого товару до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 62 від 03.04.202, № 01-10/91 від 01.05.2023, яким вимагав виконати взяті на себе зобов`язання належним чином та здійснити поставку оплаченого товару обсягом 100 куб. м на суму 80 000,00 грн за адресою: м. Фастів, вул. Київська, 57 (кот. № 20). Проте, як вбачається з матеріалів справи, претензії позивача повернулись на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.

Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, суд дійшов висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки продукції.

Таким чином, оскільки пунктом 2.8 договору сторони домовились, що постачальник зобов`язується поставити окремими партіями за період з моменту підписання даного договору сторонами по 31 грудня 2022 року, враховуючи приписи ст. 530 та 694 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки продукції, тобто з 01.01.2023.

В свою чергу, як було встановлено судом раніше та не спростовано відповідачем, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару деревини у строк, погоджений сторонами в п. 2.8 договору. Протилежного суду не доведено.

Доказів повернення грошових коштів в загальній сумі 80 000,00 грн матеріали справи також не містять. Протилежного суду не доведено, доказів повернення грошових коштів до суду не надано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 80 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару в узгоджений строк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 998,36 грн 3% річних та 22 099,00 інфляційних втрат.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Також судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Суд перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат встановив, що останні є обґрунтованими, арифметично вірним та таким, що не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кубашевського В`ячеслава Станіславовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Фастівтепломережа» (місцезнаходження: вул. Семена Палія, буд. 9, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 05387624) 80 000,00 грн основного боргу, 2 998,36 грн 3% річних, 22 099,00 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко