Рішення

від 29.12.2023 по справі 911/3132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3132/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авега-2018»

про стягнення 55 034,39 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авега-2018» про стягнення 55 034,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №04-26 від 26.04.2023. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 45 980,00 грн основного боргу, 7 978,58 грн пені, 520,59 грн 3% відсотків річних, 555,22 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2023 було відкрито провадження у справі № 911/3132/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2023 була направлена судом на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/3132/23 від 24.10.2023 в електронному вигляді була доставлена на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авега-2018» (avega.ltd@meta.ua) 25.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.10.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 20.12.2023 до 28.12.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авега-2018» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 04-26 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, найменування товару, найменування одиниці виміру кількості товару, кількість товару та ціна вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пп. 2.1-2.2 договору, загальна сума даного договору відповідає сумі всіх поставок товару, що поставляється впродовж дії даного договору, що підтверджується видатковими накладними, згідно специфікацій. Ціна за одиницю товару вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що 26.04.2023, одночасно з укладенням договору, між сторонами складено та підписано Специфікацію № 1, якою передбачено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступний товар - сіль харчову в кількості 5 тон, ціна за одиницю товару без ПДВ складає 9580,00 грн.

Відповідно до змісту Специфікації № 1, вартість товару, що поставляється становить: 47 900,00 грн. Загальна вартість з ПДВ - 57 480,00 грн (п`ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), ПДВ становить 9 580,00 грн. Вартість доставки, тари та упаковки входить у вартість товарів.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах, що погоджуються сторонами у специфікації.

Відповідно до пп. 2-4 Специфікації № 1, поставка товару здійснюється на адресу покупця: Україна, 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Нове, вулиця Промислова, будинок 17. Упаковка: мішки по 25 кг. Термін поставки: травень 2023 року.

За змістом п. 3.2 договору, моментом поставки товару є момент підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару, з проставленням дати фактичного отримання товару в такій видатковій накладній.

Пунктом 3.3 договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати та підписання сторонами відповідних накладних.

Згідно з пп. 3.4, 3.5 договору, у момент передачі товару покупець здійснює перевірку товару по кількості. Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється на підставі товаросупроводжувальних документів, та також відповідності специфікації даного договору. При передачі товару постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: а) накладну на товар, підписану вповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника. б) документи, що підтверджують якість товару, ТТН та інші документи. Якість товару повинна відповідати державним стандартам, стандартам країни, в якій виготовлено товар, і підтверджуватись сертифікатами якості/сертифікатом відповідності, діючими в Україні, (у випадку, якщо товар підлягає сертифікації) та/або висновками санітарно-гігієнічної експертизи.

Судом встановлено, що 01.05.2023 позивач, на виконання договору та специфікації № 1, поставив на користь відповідача товар - сіль харчову, обсягом 5 тон на загальну суму 57 480,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН10509 від 01.05.2023 на суму 57 480,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена відписками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Також на підтвердження належного виконання умов договору, позивачем долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної № РН10509 від 01.05.2023, яка містить відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, місце поставки, відомості про вантаж та вартість відпущеного вантажу. Вказана накладна також підписана сторонами та скріплена відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень.

Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що плата за поставлений товар по даному договору здійснюється покупцем на підставі рахунків, в сумі, обумовленій у відповідній специфікації. Оплата товару здійснюється у порядку, визначеному відповідною специфікацією.

В пункті 5 Специфікації № 1 сторони дійшли згоди, що термін оплати поставленого товару: протягом 30 календарних днів після поставки товару за фактично поставлений товар в межах надходження коштів на відповідні рахунки постачальника.

Згідно з п. 2.5 договору, плата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в якості оплати за товар, в національній валюті України - гривні.

Моментом здійснення оплати за даним договором є момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника, в якості оплати за товар (п. 2.6 договору).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що відповідач лише частково виконав зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 11 500,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 14.06.2023.

Проте, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідачем зобов`язання за договором виконано неналежним чином та не оплачено поставлений товар на загальну суму 45 980,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, звертався до відповідача з претензією № 07 від 10.07.2023, якою вимагав в місячний строк з дня одержання претензії розглянути останню та сплатити на користь позивача 45 980,00 грн з ПДВ - суму основного боргу, 3% річних - 154,95 грн та пені - 2790,07 грн. У претензії також викладено розрахунок 3% річних та пені. Проте, як зазначає позивач, вимоги претензії відповідачем не виконані та не сплачені грошові кошти за фактично поставлений товар.

У зв`язку із вищенаведеним позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 45 980,00 грн основного боргу, 7 978,58 грн пені, 520,59 грн 3% річних та 555,22 грн інфляційних втрат.

Відповідно до пп. 6.1, 6.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2023 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Закінчення терміну дії договору не звільняє Сторони від відповідальності та неналежного виконання своїх зобов`язань, що мало місце під час дії договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 04-26 від 26.04.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст вказаного правочину, суд дійшов висновку, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено в пп. 2.1-2.2 договору, загальна сума даного договору відповідає сумі всіх поставок товару, що поставляється впродовж дії даного договору, що підтверджується видатковими накладними, згідно специфікацій.

За змістом п. 3.2 договору, моментом поставки товару є момент підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару, з проставленням дати фактичного отримання товару в такій видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.3 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати та підписання сторонами відповідних накладних.

Пунктами 2-4 Специфікації № 1 визначено, що поставка товару здійснюється на адресу покупця: Україна, 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Нове, вулиця Промислова, будинок 17. Упаковка: мішки по 25 кг. Термін поставки: травень 2023 року.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.05.2023 позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1, поставив на користь відповідача товар - сіль харчову, обсягом 5 тон на загальну суму 57 480,00 грн, що підтверджується копіями видаткової накладної № РН10509 від 01.05.2023 на суму 57 480,00 грн та товарно-транспортної накладної № РН10509 від 01.05.2023. Вказані накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені відписками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено раніше, в пунктах 2.3, 2.4 договору сторонами передбачено, що плата за поставлений товар по даному договору здійснюється покупцем на підставі рахунків, в сумі, обумовленій у відповідній специфікації. Оплата товару здійснюється у порядку, визначеному відповідною специфікацією.

В пункті 5 Специфікації № 1 сторони дійшли згоди, що термін оплати поставленого товару: протягом 30 календарних днів після поставки товару за фактично поставлений товар в межах надходження коштів на відповідні рахунки постачальника.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, враховуючи дату поставки товару - 01.05.2023 та пункт 5 Специфікації № 1, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав 31.05.2023.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній лише частково виконав зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, сплативши на користь позивача грошові кошти за поставлений товар 14.06.2023 в загальній сумі 11 500,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем зобов`язання за договором виконано неналежним чином та не оплачено поставлений товар на загальну суму 45 980,00 грн. У зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 45 980,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасно оплати за поставлений товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 45 980,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7 978,58 грн пені, 520,59 грн 3% річних та 555,22 грн інфляційних втрат за період від дати виникнення прострочення, враховуючи здійснення часткової оплати 14.06.2023 на суму 11 500,00 грн, до 10.10.2023.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період виникнення прострочення з оплати поставленого товару з огляду на таке.

Як було зазначено судом раніше, в пункті 5 Специфікації № 1 сторони дійшли згоди, що термін оплати поставленого товару: протягом 30 календарних днів після поставки товару за фактично поставлений товар в межах надходження коштів на відповідні рахунки постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару була здійснена позивачем 01.05.2023.

Таким чином, враховуючи дату поставки товару - 01.05.2023 та пункт 5 Специфікації № 1, суд зазначає, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав 31.05.2023 (тобто останній календарний день (30-тий календарний день), в який відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару є 31.05.2023). Отже прострочення з оплати поставленого товару почалося 01.06.2023.

Крім того, у разі часткової оплати, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3 договору, при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 4.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 978,58 грн.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дати виникнення прострочення по оплаті товару та здійсненої оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 821,10 грн

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 520,59 грн інфляційних втрат в сумі 555,22 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням дати виникнення прострочення по оплаті товару та здійсненої оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 511,14 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню не підлягають.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 648,78 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авега-2018» (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 17, с. Нове, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08150; код ЄДРПОУ 42069714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, буд. 21, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 33221885) 45 980,00 грн основного боргу, 7 821,10 грн пені, 511,14 грн 3 % річних та 2 648,78 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко