Ухвала

від 26.12.2023 по справі 914/3681/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

26.12.2023 Справа № 914/3681/23

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від ПАТ «Укрнафта»: Мошенець Д.В., Шах Т.М.;

від боржника: Воробець С.І., Яциніна М.-М.С.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (ідентифікаційний код 00152388).

Ухвалою суду від 19.12.2023 заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388) прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання на 26.12.2023.

22.12.2023 від представника ПАТ «Укрнафта» надійшли письмові пояснення щодо надання оригіналів документів для огляду у судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2023.

25.12.2023 від ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, у якому просить відмовити у відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина». У відзиві зазначено, що між сторонами існує спір про право, в т.ч. різні (суперечливі) позиції щодо характеру взаємних прав і обов`язків, обставин належного виконання взаємних зобов`язань, та строків їх настання. На переконання ПАТ «НПК-Галичина» наявність судового рішення про відмову у задоволенні позову про повернення нафтопродуктів не може свідчити про безумовну наявність безспірної заборгованості, оскільки стороні необхідно довести як наявність суми боргу, так і довести, що строк виконання зобов`язання настав. Крім того, відповідач у такій справі може заперечувати проти задоволення позовних вимог з різних підстав, в т.ч. пропуск строку позовної давності, обставини непереборної сили та ін. У відзиві вказано, що, як випливає із самої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявнику відомо про розмір активів ПАТ «НПК-Галичина», який відповідно до фінансової звітності за 2022 рік становив 17 млрд. грн. Станом на 25.12.2023 ПАТ «НПК-Галичина» не перебуває в Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується відповідною інформацією. Також у відзиві зазначено, що зі системного аналізу норм статей 1, 2 , 34 ,39 Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника.

У судове засідання 26.12.2023 з`явилися представники заявника та боржника. Представник заявника у судовому засіданні просив відкрити провадження у справі про банкрутство ПАТ «НПК-Галичина» з підстав, викладених у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство. Представники боржника у судовому засіданні заперечили щодо відкриття провадження у справі про банкрутство з підстав, викладених у відзиві на таку заяву.

Заслухавши представників сторін, розглянувши, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає таке.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).

Вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» обґрунтовані наявністю заборгованості боржника, яка виникла на підставі договору комісії від 27.11.2016 № 07.2/990-К.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на матеріали справи, 24.11.2016 року між ПАТ «Укрнафта» (комітент) та ПАТ «НПК - Галичина» (комісіонер) укладено договір комісії №07.2/990-К (далі договір), за яким комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори: продажу нафти та газовою конденсату (надалі по тексту «товар»), поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ»), продажу нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ») за узгодженими з комітентом цінами (п.п. 1.1. договору).

Комітент зобов`язаний для виконання договору передати комісіонеру товар (або ПММ) відповідно до умов договору та додатків до нього та забезпечити комісіонера всім необхідним для укладення та виконання договору. Комітент передає товар (або ПММ) на умовах визначених у додатках до договору (п. 2.1. договору). Сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п. 3.1. цього Договору (п. 2.2. договору). Підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п. 2.16 договору, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання (п. 2.4.).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У договорі комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К сторони обумовили, що комісіонер зобов`язаний: надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п. 2.10.); поставити комітенту ПММ, зазначені в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п. 2.13.); Комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16.); перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера (п. 2.18.); здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 (дев`яносто) днів з дати підписання актів приймання-передачі на комісію товару (або ПММ) (п. 2.19.).

На виконання умов договору комісії позивачем передано відповідачу товар (нафтопродукти) (зокрема, що стосується предмету спору) у загальній кількості 38487,576 тонн на загальну суму 1070808429,95 грн, що підтверджується долученими до справи актами приймання-передачі нафтопродуктів на комісію, а саме: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 27487,576 тонн на загальну суму 775908449,95 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 у кількості 8000,000 тонн на загальну суму 228779968,00 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015(з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 3000,00 тонн на загальну суму 86100012,00 грн, про що підписано відповідні акти приймання-передачі. Загальна вартість ПММ з ПДВ, що передаються для продажу складає 1070808429,95 грн.

Вказані обставини встановлені також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» про зобов`язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії № 07.2/990-К від 24.11.2016 в загальній кількості 29795,104 тонн на суму 828165429,95 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиційності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиційності.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що у справі № 914/1217/23 брали участь ті самі особи, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23, обставини щодо того ж договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К є преюдиційними.

Заявник у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство стверджує, що боржник розрахувався за реалізований товар з ПАТ «Укрнафта», як комітентом, лише частково та залишок кредиторської заборгованості боржника перед заявником становить 828165429,95 грн.

Боржник стверджує, що на виконання договору, ПАТ «НПК-Галичина» здійснило реалізацію всіх переданих ПАТ «Укрнафта» нафтопродуктів ПАТ «Укртатнафта» відповідно до договорів купівлі продажу. Боржник зазначає про наявність звіту комісіонера про продаж нафтопродуктів згідно договору комісії від 31.03.2017 року, відповідно до якого комісіонер здійснив продаж нафтопродуктів у загальній кількості 38487,576 тонн на загальну суму 1070808429,95 грн (п. 94, п. 95 рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23).

Отже, боржник стверджує, що ним реалізовано весь товар, переданий комітентом на виконання умов договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К, у тому числі і товар на суму 828165429,95 грн.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Тобто у випадку реалізації товару, отриманого комісіонером від комітента за договором комісії, у комісіонера виникає обов`язок передати одержані кошти за реалізований товар комітенту.

Боржником не надано доказів повернення вказаних коштів в сумі 828165429,95 грн комітенту.

Також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23, яке набрало законної сили, також встановлено: «164. Що стосується актів звірки розрахунків, долучених до матеріалів справи, що фактично підтверджують наявність у обліку ПАТ «НПК «Галичина» кредиторської заборгованості в розмірі 828165429,95грн., то суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. 165. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. 166. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17. 167. Відповідачем в судовому засіданні 06.10.2023 підтверджено визнання кредиторської заборгованості 828165429,95грн. перед позивачем».

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати боржника в сумі 828165429,95 грн комітенту за реалізований товар на виконання умов договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К станом на день розгляду справи судом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що, якщо Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені у частині 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, згідно із ч. 6 вказаної статті господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 в чергове наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 09.05.2023 у справі №911/1755/22, від 31.05.2023 у справі №905/1029/22, від 06.07.2023 у справі №914/1650/22).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Законодавство не містить узагальненого переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія "спір про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких зауважень чи доказів про те, що існує спір про право між ініціюючим кредитором і боржником до господарського суду не подано.

Крім того, твердження боржника про наявність спору про право спростовується встановленими обставинами у справі № 914/1217/23, судове рішення у якій набрало законної сили. Наявність кредиторської заборгованості ПАТ «НПК Галичина» перед ПАТ «Укрнафта» у розмірі 828165429,95 грн визнана боржником та відображена в бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина».

Водночас матеріалами справи не підтверджено, а судами не встановлено обставин задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора (ПАТ «Укрнафта») до підготовчого засідання суду.

Таким чином, у Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» в сумі 828165429,95 грн.

Заявник у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначає, що ПАТ «НПК Галичина» має й інші боргові зобов`язання перед заявником (справи № 914/1506/23, № 914/2696/23, № 914/1218/23, № 914/1219/23, № 914/1220/23) на загальну суму, що перевищує 11,6 мільярди гривень, що свідчить про неспроможність виконувати зобов`язання перед кредитором.

Крім того, заявником вказано, що згідно даних реєстру виконавчих проваджень по ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» було відкрито 19 виконавчих проваджень (витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень долучено до матеріалів справи), що свідчить про системне невиконання зобов`язань перед контрагентами.

Враховуючи наведене, перевіривши можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, суд встановив, що такі зобов`язання виникли на підставах, передбачених законодавством України та не виконані боржником. Доказів, підтверджуючих спроможність їх виконати, боржник не надав.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на задоволення боржником вимог кредитора станом на дату підготовчого засідання, чи докази які б підтверджували спроможність боржника виконати свої зобов`язання. Також судом не встановлено інших підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина».

Перевіривши обґрунтованість заяви, суд дійшов висновку, що кредитором доведено наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу передбаченого абзацом 6 ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

Разом з тим відповідно до приписів п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд до визнання боржника банкрутом закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

У підготовчому судовому засіданні судом встановлено наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачених ст.ст. 34, 41, 44 Кодексом України з процедур банкрутства, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про: відкриття провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, у відповідності до ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» на офіційному веб - порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 8 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства питання введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі підготовчого засідання.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства» від 05.06.2020 № 686-Х1 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

Заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» містить пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича для виконання повноважень розпорядника майна.

Частиною 3 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: які є заінтересованими особами у цій справі; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; які мають конфлікт інтересів; які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; які є близькими особами боржника - фізичної особи. До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.

До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» додано заяву-згоду арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про участь у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина», якою надано письмове підтвердження про те, що він не належить до жодної категорії осіб перелічених у ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зважаючи на відсутність обставин, які б зумовили неможливість призначення вказаного арбітражного керуючого Ткачука О.В. розпорядником майна боржника у справі про банкрутство, встановлених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, суд за наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого вирішив призначити розпорядником майна Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013) з процесуальними наслідками, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 28, 30, 39, 41, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388).

2. Визнати вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в сумі 828165429,95 грн заборгованості, 60300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн. судового збору.

3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (ідентифікаційний код 00152388).

4. Ввести процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388).

5. Розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Чехова, 14-В; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

6. Встановити розпоряднику майна арбітражному керуючому Ткачуку Олександру Вікторовичу грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень, за рахунок коштів, авансованих кредитором - Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області, коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

7. Оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388).

8. Розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ткачуку О.В.:

-до 10.02.2024 надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи та реєстраційного номера облікової картки платника податків, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

- повідомити усіх виявлених кредиторів про час та місце проведення попереднього засідання суду, докази повідомлення надати суду;

-до 26.02.2024 організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість;

-надати суду відомості про майно боржника, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків;

-надати суду: витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна по боржнику; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника;

-надати суду документально підтверджений висновок про фінансове становище боржника, а також про можливість проведення санації боржника;

-надати суду висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

-надати суду документально підтверджений звіт про проведену роботу.

9. Попереднє засідання суду призначити на 19.02.24 на 14:00 год. (засідання суду відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області (м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх).

10.Участь у судовому засіданні повноважних представників кредитора, боржника та розпорядника майна на власний розсуд.

11. Копію ухвали надіслати боржнику, кредитору, розпоряднику майна Ткачуку О.В., ДПС України в особі ГУ ДПС у Львівській області, Дрогобицькому відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області, державному реєстратору, Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (Відділу з питань банкрутства).

12. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

13. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст складено 28.12.2023.

Суддя Артимович В.М.