Рішення

від 27.12.2023 по справі 914/2900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 Справа № 914/2900/23

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши матеріали заяви заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , місто Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/2900/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», місто Львів

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба-2007», місто Львів

про стягнення 124071,43 грн.

за участю представників:

позивача: Левицька І.В. адвокат,

відповідача: не з`явився,

Процес.

на розгляді Господарського суду Львівської області знаходилась справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба-2007», про стягнення 124071,43 грн.

Рішенням суду від 05.12.2023 у справі № 914/2900/23 позов задоволено частково.

18.12.2023, за вх.№5050/23, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому позивач просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРУЖБА- 2007» на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» судові витрати у розмірі 12789,80 грн., у тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10400,00, витрат на проведення експертизи Львівським науково дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в сумі 2389,80 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.12.2023, заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою від 20.12.2023 суд постановив прийняти заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначити судове засідання для розгляду заяви на 27.12.2023.

Згідно довідок про доставку електронного листа, ухвалу суду від 20.12.2023, було доставлено до електронних кабінетів сторін 21.12.2023.

Представник ПрАТ «Львівобленерго» (позивача) в судове засідання 27.12.2023 з`явився, просив стягнути з відповідача 12789,80 грн судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10400,00, витрат на проведення експертизи Львівським науково дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в сумі 2389,80 грн.

Відповідач ОСББ «Дружба-2007») явки уповноваженого представника в судове засідання 27.12.2023 не забезпечив, подав 27.12.2023, за вх.№31550/23, клопотання у якому просив відмовити позивачу в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також зазначив, що у разі задоволення заяви позивача - просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір з 12789,00 грн. до 6000,00 грн.

Клопотання відповідача мотивоване наступним:

-представник позивача не заявив до закінчення судових дебатів про те, що ним будуть подані докази понесення витрат його довірителем впродовж 5-ти днів з моменту оголошення рішення, вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

-наданий позивачем договір про надання правничої допомоги, на думку відповідача, за своїм змістом не підміняє детального опису виконаних робіт адвокатом, оскільки, не містить інформації про час, витрачений адвокатом в розрізі конкретно виконаних адвокатом робіт/наданих послуг. Незрозумілим для відповідача є механізм визначення вартості послуги в розмірі 10 400,00 грн., а саме з чого представники позивача виходили/скільки часу на таку роботу ними було витрачено. Позивачем порушено процесуальну вимогу ч. 8 ст. 141 ГПК України, не надано детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

-долучений до матеріалів справи Висновок експерта за результатами проведення експертного трасологічного дослідження не є висновком експерта за результатами судової експертизи. Відтак, вимога позивача стягнути витрати на проведення експертизи не підлягає задоволенню, так як експертизи проведено не було.

Крім того, відповідачем зазначено, що в разі прийняття судом рішення про задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат, наполягає на зменшенні розміру заявлених витрат до 6 000 грн., оскільки саме така сума, на думку відповідача, буде обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, співмірною із виконаною адвокатом роботою, часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній справі, з урахуванням доказів наданих представником позивача.

У судовому засіданні 27.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Обставини встановлені судом.

25.09.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» (надалі Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (надалі клієнт) укладено договір №23/9-4 про надання правничої допомоги. За умовами цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги, а клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта. Попередня інформація по справі: Господарський суд Львівської області, позивач: ПрАТ «Львівобленерго», відповідач: ОСББ «Дружба 2007», предмет позову: стягнення 124071,43 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору №23/9-4 Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання, в межах предмету договору: представляти інтереси клієнта в судах, а також інших органах при розгляді правових питань, зі всіма правами, наданими законом стороні, третій особі, заявнику, стягувачу, боржнику, іншій особі, що бере участь у судовому процесі; складати процесуальні документи, листи, запити, виконувати необхідні розрахунки тощо; здійснювати самостійний пошук та виявлення документів і речей, які можуть бути доказами у справі; надавати роз`яснення з правових питань, рекомендації з оптимального вирішення справи; інформувати клієнта про перебіг справи, перспективи її вирішення; вживати заходи щодо добровільного вирішення спору і виконання боржником своїх зобов`язань в позасудовому порядку або під час розгляду справи у суді, у тому числі із застосуванням інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору №23/9-4 передбачено, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 10400,00 грн. Оплата здійснюється: авансова оплата - протягом 30 днів з часу підписання цього договору.

На виконання договору №23/9-4 Адвокатським об`єднанням виставлений рахунок на оплату №23/131 від 25.09.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2023 №15026 ПАТ «Львівобленерго» оплачено рахунок оплату №23/131 від 25.09.2023.

Адвокатом Левицькою Іриною Володимирівною на підтвердження оплати здійсненої позивачем адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» за правничу допомогу згідно договору №23/131 від 25.09.2023, долучено копії платіжної інструкції від 26.09.2023 №15026 на суму 10400,00 грн.

При ухваленні додаткового рішення суд керувався наступним.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Щодо витрат, понесених позивачем за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (Висновок експерта за результатами проведення експертного трасологічного дослідження пломби ОУ3501 ЛОЕ ЗБУТ від 24.02.2023р №321-Е) в сумі 2389,80 грн, суд зазначає наступне.

Частинами другою, третьою статті 98 ГПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 99 ГПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 у справі судом зроблено наступні висновки: «Висновок експерта за результатами проведення експертного трасологічного дослідження пломби ОУ3501 ЛОЕ ЗБУТ від 24.02.2023р №321-Е не є висновком експерта, який подається до суду учасником справи за результатами судової експертизи. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 918/863/20 зазначив, що у пункті 6 розділу 6 Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 №591 «Особливості оформлення висновку експертного дослідження» зазначено, що відомості про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до Кримінального кодексу України не зазначаються. Отже, відсутність у зазначеному експертному дослідженні попередження експерта про кримінальну відповідальність пояснюється відмінністю між висновком експерта та висновком експертного дослідження».

З вищезазначеного вбачається, що судом Висновок експерта за результатами проведення експертного трасологічного дослідження пломби ОУ3501 ЛОЕ ЗБУТ від 24.02.2023р №321-Е не прийнято до розгляду при ухваленні рішення від 05.12.2023 у даній справі.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (висновок експерта за результатами проведення експертного трасологічного дослідження пломби ОУ3501 ЛОЕ ЗБУТ від 24.02.2023р №321-Е) у розмірі 2389,80 грн не підлягають відшкодуванню, а тому в задоволенні даної вимоги позивачу слід відмовити.

Щодо заперечення представника відповідача стосовно того, що представник позивача не заявив до закінчення судових дебатів про те, що ним будуть подані докази понесення витрат його довірителем впродовж 5-ти днів з моменту оголошення рішення, то суд зазначає, що докази понесених судових витрат, що складалися з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10400,00 грн та 2389,80 грн. витрат на проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було долучені до позовної заяви, а відтак повинні були бути розподілені за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відтак, заява позивача подана до суду в порядку п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, оскільки судом у рішенні від 05.12.2023 не вирішено питання про всі судові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10400,00 суд зазначає, наступне.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10400,00 грн надано: договір №23/9-4 про надання правничої допомоги від 25.09.2023; рахунок на оплату №23/131 від 25.09.2023 щодо здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №914/2900/23 на загальну суму 10400,00 грн; платіжну інструкцію №15026 від 26.09.2023 про оплату правничої допомоги по рахунку №23/131 від 25.09.2023 на виконання договору №23/9-4 про надання правничої допомоги від 25.09.2023 на суму 10400,00 грн.

Повноваження адвоката Левицької І.В. підтверджуються ордером серія ВС №1200618 від 25.09.2023 на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ «Львівобленерго»; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000860 від 22.01.2018, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишиним Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області від 21.12.2017 №78.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Разом з тим, відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанова КГС ВС від 25.05.2021 р у справі № №910/7586/19).

Вартість наданих послуг, зокрема, участь у судових засіданнях та складання процесуальних документів у відповідності з договором про надання правничої допомоги визначається за згодою сторін даного договору.

На підтвердження правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (Постанова Верховного Суду від 11.09.2019р у справі № 641/11529/15-ц, Постанова ВП Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16).

Постановою КГС Верховного Суду від 12.05.2021р. у справі №235/4969/21 встановлено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обгрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

Постановою КГС Верховного Суду від 07.09.2021р. у справі № 910/5998/20 встановлено, що суд оцінює співмірність витрат на правничу допомогу - лише за наявності доказів «неспівмірності», поданих особою, яка оскаржує їх розмір.

Однак, всупереч наведеному Відповідачем до клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не подано доказів неспівмірності заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу.

Суд не потребує інших доказів, якщо це не передбачено умовами договору (правова позиція Верховного Суду в постанові від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18, постанова від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17, постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів касаційного Господарського суду від 03.10.2019р у справі №922/445/19).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на надані адвокатом послуги (підготовка процесуальних документів і ведення справи у суді, що було передбачено сторонами у п.2.1. Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2023 №23/9-4), суд вважає, що у даному випадку витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, зокрема, відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково і витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8242,00 грн. В задоволені решти витрат за заявою слід відмовити.

Керуючись ст.ст.126, 129, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРУЖБА- 2007» (79044, місто Львів, вулиця Горбачевського, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 35501227) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) 8242,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

5.Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 29.12.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.