Рішення

від 19.12.2023 по справі 916/1318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1318/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (Юридична адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд.10, оф.1; Адреса для листування: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Соборна, буд.18/14, оф.406, код ЄДРПОУ - 3774843, електронна адреса: 2834901553@mail.gov.ua)

До відповідача: Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд.23, код ЄДРПОУ - 31918234, електронна адреса: priemn@oblavtodor.ks.ua)

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 31899285, mail@rou.org.ua, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Білинська І.І.

Представники сторін:

Від позивача: Білобров І.О. на підставі довіреності від 01.11.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Фрейдун О.М.- в порядку самопредставництва.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Термінал-МК", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про стягнення заборгованості у розмірі 1 528 529 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 46 358 грн 40 коп., інфляційних втрат у розмірі 297 842 грн 33 коп.

Ухвалою суду від 19.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2023р.

Ухвалою суду від 16.05.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство (далі - АТ) «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та відкладено підготовче засідання на 04.07.2023р. Ухвалою суду від 04.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 04.07.2023р. Ухвалою суду від 04.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 20.07.2023р. Ухвалою суду від 20.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 10.08.2023р. Ухвалою суду від 10.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 05.09.2023р. Ухвалою суду від 05.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 14.09.2023р.

11 вересня 2023р. до суду від АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшла заява про виклик свідка, згідно якої третя особа просила суд викликати в судове засідання у якості свідка ОСОБА_1 - т.в.о директора ТОВ "Термінал-МК", посилаючись на суперечливість свідчень, викладених у нотаріально посвідченій заяві свідка від 06.09.2023р., їх неповноту та суперечливість іншим доказам.

12 вересня 2023р. до суду від ТОВ "Термінал-МК" надійшли заперечення на заяву третьої особи про виклик свідка, згідно яких позивач вважає, що викладені у заяві свідка відповіді на питання, поставлені третьою особою, є повними, не суперечать іншим доказам у справі та надані виходячи з наявної у свідка інформації.

Ухвалою суду від 14.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2023р. Ухвалою суду від 05.10.2023р. відкладено судове засідання на 20.10.2023р. Протокольною ухвалою від 20.10.2023р. оголошено перерву до 06.11.2023р. Ухвалою суду від 06.11.2023р. відкладено судове засідання на 05.12.2023р.

Судове засідання, призначене судом на 05.12.2023р., не відбулося у зв`язку із хакерською атакою на інформаційні (автоматизовані), електронні комунікаційні мережі і ресурси Господарського суду Одеської області, у зв`язку із чим, ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено судове засідання на 19.12.2023р.

Позивач - ТОВ "Термінал-МК" підтримує свої позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, у заяві свідка, що надійшла до суду 07.09.2023р.

Відповідач - ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Третя особа - АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» згідно пояснень, що надійшли до суду 12.07.2023р. та 20.10.2023р., проти задоволення позову заперечує.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі зазначеного, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про призначення судових засідань у межах справи №916/1318/23.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та продовження строку його дії, місцезнаходження відповідача у справі, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 09.02.2022р. між ТОВ «Термінал-МК» (далі - Постачальник) та ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Покупець) було укладено Договір закупівлі №7, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари Код ДК 021:2015 44110000-4 Конструкційні матеріали (Бітум БНД 70/100) (надалі іменується - Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації (Додаток №1) до даного Договору.

Згідно Специфікації №1 від 09.02.2022р. Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар, а саме: Бітум нафтовий дорожчий марки 70/100 у кількості 500 тон за ціною 17 825 грн (без ПДВ) на загальну суму 10 695 000 грн.

Поставка відбувається на підставі заявок Покупця (п.5.1. Договору).

Згідно п.4.3 Договору Покупець зобов`язаний розрахуватися з Постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, визначених п.4.1 та п.4.2 цього Договору.

Позивач також зазначає, що 13.02.2022р. на підставі заявки від 13.02.2022р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100: у кількості 24,08 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ на загальну суму 395 232 грн 99 коп. без ПДВ.

Позивач зазначає, що 13.02.2022р. ним було поставлено, а Покупцем отримано БНД 70/100 у кількості 24,08 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 474 279 грн 59 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною за №73, товар було отримано уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В. також було оформлено рахунок на оплату №30.

На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №73 від 13.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ «Стандарт-оіл1», послугами якого скористався Постачальник для отримання БД від Покупця.

Позивач також стверджує, що згідно ТТН від 13.02.2022р. вантаж, а саме 24,08 тон БНД 70/100 був отриманий відповідачем, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача на ТТН.

Крім цього, як зазначає позивач, надання позивачем та отримання відповідачем транспортних послуг підтверджується актом надання послуг за №73 від 13.02.2022р. на суму 40 791 грн 52 коп. з ПДВ.

Позивач зауважив, що п. 1.6. Додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди, що Покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Таким чином, має місце зміна умов Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р.

Таким чином, за розрахунком позивача, кінцевий термін розрахунків за першою поставкою настав - 15.03.2022р.

Отже, за розрахунком позивача сума боргу по ставці за видатковою накладною №73 від 13.02.2022р. становить 474 279 грн 59 коп. - за отриманий товар та 40 791 грн 52 коп. - за отримані транспортні послуги. Загальна сума боргу становить 515 071 грн 11 коп. Термін прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по поставці товару по видатковій накладній №73 від 13.02.2022р. становить 369 календарних днів.

Податкова накладна від 13.02.2022р. зареєстрована 28.02.2022р.

Крім того, 13 лютого 2022р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., за умовами якої Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100, у кількості 23,220 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 381 117 грн 52 коп. без ПДВ.

13 лютого 2022р. Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар: БНД 70/100 у кількості 23,220 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 457 341 грн 02 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною за №74, яку підписано уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В. також було оформлено рахунок на оплату №31.

Позивач зазначає, що на зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №4 від 13.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ «Стандарт-оіл1», послугами якого скористався відповідач для отримання БД від позивача.

Згідно ТТН №4 від 13.02.2022р. вантаж, а саме 23,220 тон БНД 70/100 був отриманий відповідачем, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача на ТТН.

Крім цього, як зазначає позивач, надання Постачальником та отримання Покупцем транспортних послуг підтверджується актом надання послуг за №74 від 13.02.2022р. на суму 39 334 грн 68 коп. з ПДВ.

Також позивач зауважив, що п. 1.6. Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди, що Покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Таким чином, позивач стверджує, що кінцевий термін розрахунків за другою поставкою настав - 15.03.2022р., а додатковою угодою №2 сторони зміни строк і умови розрахунків за товар, визначений раніше Договором.

За розрахунком позивача, сума боргу за другою поставкою становить 457 341 грн 02 коп. - за отриманий товар та 39 334 грн 68 коп. за отримані транспортні послуги, однак своєчасна та повна оплата відповідачем відсутня. Термін прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, за даними позивача становить - 369 календарних днів.

Податкова накладна від 13.02.2022р. зареєстрована 28.02.2022р.

Позивач також зазначає, що 14.02.2022р. сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., за умовами якої позивач зобов`язався поставити відповідачу наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100, у кількості 24,160 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 396 546 грн 05 коп. без ПДВ.

14 лютого 2022р. Постачальником поставлено, а Покупцем отримано БНД 70/100 у кількості 24,160 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 475 855 грн 26 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною за №101 від 14.02.2022р., та у зв`язку із чим було оформлено рахунок на оплату №34. Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В. На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №101 від 14.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ "Стандарт-оіл1", послугами якого скористався Покупець для отримання БД від Постачальника.

Позивач зазначає, що згідно ТТН №101 від 14.02.22р. вантаж, а саме: 24,160 тон БНД 70/100, був отриманий Покупцем, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача на ТТН.

Крім цього, як зазначає позивач, надання Постачальником та отримання Покупцем транспортних послуг підтверджується актом надання послуг за №101 від 14.02.2022р. на суму 40 927 грн 04 коп. з ПДВ.

Як зазначає позивач, п. 1.6. Додаткової угоди №3 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., сторони дійшли згоди, що Покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Таким чином, позивач вважає, що кінцевий термін розрахунків за поставкою 14.02.2022р. настав 16.03.2022р., а додатковою угодою сторони змінили строк і умови розрахунків за товар, визначений раніше Договором.

За розрахунком позивача, сума боргу по цій поставці становить 475 855 грн 26 коп. - за отриманий товар та 40 927 грн 04 коп. - за отримані транспортні послуги. Загальна сума боргу за товар, поставлений 14.02.2022р. становить 516 782 грн 30 коп., своєчасна та повна оплата відповідачем відсутня. Термін прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань становить - 369 календарних днів.

Податкова накладна по поставці від 14.02.2022р. зареєстрована 01.03.2022р.

На підставі зазначеного, позивач зазначає, що свої зобов`язання за Договором закупівлі №7 від 09.02.2022р. та додатковими угодами до нього він виконав повністю та поставив відповідачу бітум нафтовий дорожній в`язкий марки 70/100 на загальну суму 1 407 475 грн 87 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних.

Крім того, позивач зауважив, що згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивач зазначає, оскільки відповідач не відмовився від договору та не повернув товар, то з урахуванням вимог ст.692 Цивільного кодексу України і умов додаткових угод покупець повинен оплатити прийнятий товар.

Крім цього, позивач звернув увагу суду на те, що зазначеними вище додатковими угодами за №№1-3 сторони визначили, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару та оформлюється актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і визначили вартість цих послуг. Загальна вартість наданих відповідачу транспортних послуг складає 121 053 грн 24 коп., що підтверджується копіями актів надання послуг.

За таких обставин, позивач дійшов висновку про наявність невиконаного грошового зобов`язання ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Термінал-МК" по Договору №7 від 09.02.2022р. та укладених до нього додаткових угод, у зв`язку із чим просить суд стягнути 1 528 529 грн 11 коп. боргу за поставлений товар та надані транспортні послуги з відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з 17.03.2022р. по 20.03.2023р. 3% річних у розмірі 46 358 грн 40 коп. та інфляційні втрати у розмірі 297 842 грн 33 коп., які також просить суд стягнути з ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

У якості нормативного обґрунтування позивач послався на положення ст.ст. 257, 526, 530, 610, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зазначає, що ДП «Херсонський облавтодор» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002р. №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002р. № 93. Підприємство засноване з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України. (п. 2.1 Статуту ДП). Майно Підприємства складається зокрема із майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання (п. 4.2 Статуту).

Третя особа зазначає, що відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України та п. 8.17, 8.18 Статуту підприємства, директор приймає рішення про укладення (внесення змін, припинення) угод, договорів, контрактів, вчинення інших правочинів, проведення господарських операцій і підписує від імені Підприємства пов`язані з цим документи, окрім тих правочинів і операцій, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням чи затвердженням Засновника, у т.ч. його Вищого органу, та/або дирекції Підприємства. Правочини та господарські операції, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням чи затвердженням Засновника, у т.ч. його Вищого органу, та/або дирекції Підприємства, вчинені директором від імені Підприємства без такого рішення, погодження чи затвердження, є недійсним.

Порядок укладення договорів дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» встановлено наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Засновник) «Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 07.11.2017 № 243 (надалі Положення).

Згідно п. 4.1. Положення, дочірні підприємства зобов`язані погоджувати з Компанією проекти договорів, зокрема договори на закупівлю матеріально - технічних ресурсів, на суму більш ніж 1 000 000 грн, а також договори на закупівлю матеріально-технічних ресурсів незалежно від суми, в яких не зазначено ціни договору, а є лише прив`язка до накладних чи специфікацій. У випадку, якщо сума договорів на закупівлю матеріально-технічних ресурсів, укладених дочірнім підприємством із одним постачальником становитиме (досягне) суму більше 1 000 000 грн., договори, що укладаються з таким постачальником в подальшому, підлягають погодження із Компанією у порядку, визначеному цим Положенням, незалежно від сум таких договорів.

Третя особа стверджує, що на момент укладання Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. керівник ДП не мав повноважень на укладання оскаржуваного Договору. Договір не погоджувався Компанією відповідно до встановлених вимог.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину.

Третя особа зазначає, що ДП «Херсонський облавтодор» протягом всього часу так і не звертався за погодженням укладення Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. до Компанії, а АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину, а відповідно правочин не створює цивільних прав та обов`язків, зокрема обов`язків із оплати.

Таким чином, третя особа вважає, що є беззаперечні підстави вважати що особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому що при його укладенні грубо порушено вимоги закону та статутні положення Підприємства і внутрішні (локальні) документи Компанії, прийняті на виконання статутних вимог, а отже за вказаним договором не виникає для відповідача жодних зобов`язань.

Крім того, третя особа зазначає, що ТОВ «Термінал-МК» не могло не знати про зазначені обмеження щодо укладення Договору, адже з преамбули договору чітко вбачається на підставі чого діє підписант, а отже для обох сторін було очевидним, що він мав повноваження, які встановлюються та/ або обмежуються Статутом ДП. Позивач мав можливість до підписання Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. ознайомитися зі Статутом ДП «Херсонський облавтодор», зокрема, з рішенням Компанії «Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

За таких обставин, третя особа вважає, що Постачальник діяв недобросовісно і нерозумно, на власний страх і підприємницький ризик. Подальше схвалення Договору АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відсутнє. ДП «Херсонський облавтодор» у зв`язку із введенням воєнного стану звітність за 2021р. не подає ще 90 днів після його припинення, а призупинення діяльності підприємства, призупинення трудових договорів останнім унеможливлює будь-які заходи контролю, що також не може розцінюватись як схвалення останнім Договору. Відомості про фактичне схвалення не відповідають дійсності, адже позивач не зазначає ні ким схвалено, ні коли схвалено, ні в який спосіб, отже, будь-які докази схвалення відсутні.

Також, третя особа вважає, що при укладанні Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. Постачальник замовчував існування обставин, які перешкоджають вчиненню правочину (відсутність у нього права власності на товар) і більше того, заперечував існування обмежень щодо своїх прав вільно (без третіх осіб) розпоряджатися товаром. Постачальник навмисно ввів в оману Покупця, повідомивши неправдиві відомості щодо того, що він є власником товару, що послуги перевезення насправді не включені у вартість товару, а відстрочка складає не 60 днів, а 30 днів, усвідомлюючи, що за інших обставин договір не був би укладеним.

Водночас, згідно ТТН №73 та №74 від 13.02.2022р., та №101 від 14.02.2022р., у яких відсутнє посилання на Договір і на видаткові накладні., Замовником (платником) є ТОВ «Термінал-МК», перевізником - Автопідприємство «Стандарт Ойл 1», місцезнаходження яких м. Кременчук, а пункт навантаження - с. Ігнатпіль Житомирської області. В той час, як згідно відомостей із YouControl, Ліга-Закон ні замовник, ні перевізник не мають власного нерухомого майна, склади у Житомирській області відсутні. Вказане підтверджується і довідкою позивача №28 від 31.01.2022р.

При цьому, актами наданих послуг перевезення №73 та №74 від 13.02.2022р., та №101 від 14.02.2022р. додатково виставлені відповідачу до відшкодування транспортні витрати із с. Ігнатпіль Житомирської області до м. Каховка, хоча згідно гарантій і документації такі витрати включені у вартість товару із перевезенням з Полтавської області (склад позивача) до м. Каховка, а не із Житомирської області, що складає на майже 400 км. більше.

За таких обставин, третя особа вважає безпідставним не включення вартості транспортних послуг до загальної вартості товару, виходячи з того, що транспортні витрати є не підтвердженими ТТН і актами, як належними первинними документами транспортування і є явно завищеними.

АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» стверджує, що обов`язок оплати за Договором закупівлі №7 від 09.02.2022р. у ДП «Херсонський облавтодор» відсутній, враховуючи ще й невиконання Постачальником умов п.2.2, п.4.2 Договору щодо підтвердження відповідними документами якості товару.

На думку третьої особи, надані позивачем первинні документи не є належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами обґрунтованості позовних вимог та свідчать про передчасність вимоги щодо оплати вартості товару і абсолютну безпідставність покладення на Покупця транспортних витрат, нарахування інфляційних та річних навіть не через 60 днів як встановлено договором, але і в період дії форс-мажорних обставин. Обов`язок оплати не настав до 24.02.2022р., а отже зупиняється на весь період дії воєнного стану (п. 8.5. Договору та Лист ТПП від 28.02.2022р.), що виключає взагалі нарахування інфляційних і річних. Форс-мажорні обставини, які зупиняють виконання зобов`язань за Договором, зокрема, і за визначеними у позові сумнівними видатковими накладними від 13.02.2022р. (неділя) та 14.02.2022р., обов`язок оплати згідно позову по якій настає вже після форс-мажорних обставин, які продовжуються і сьогодні та виключають підставність позовних вимог за передчасністю.

Відповідно до п.8.4. та п.8.5. Договору, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більш ніж на 30 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір. Позивач не ставив питання розірвання Договору, у зв`язку із чим третя особа вважає, що обов`язок щодо оплати зупинений на весь час дії форс-мажорних обставин, а вимога щодо його виконання, стягнення коштів є передчасною та необґрунтованою.

Тому третя особа зазначає, що не може підтвердити чи спростувати відомості щодо повідомлення ДП «Херсонський облавтодор» позивача про обставини непереборної сили, але не виключає що таке повідомлення мало місце меседжерами, при цьому документальне підтвердження відсутнє. Проте, вважає, що у ДП «Херсонський облавтодор» дійсно мали місце об`єктивні обставини непереборної сили, що підтверджуються Переліком №75 (тимчасово окупованих територій і територій де ведуться активні бойові дії), листом ТПП від 28.02.2022р. та загальновідомими фактами, що згідно ГПК України не підлягають доказуванню.

Додатково третя особа зазначає, що АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" доводить наявність форс-мажорних обставин як підставу для зупинення виконання зобов`язань на весь час їх дії, в силу чого відповідальність за невиконання зобов`язань не виникає, бо обов`язок не настав, зобов`язання зупинилося, мова йде не про звільнення від відповідальності, а про зупинення виконання зобов`язань.

Також, третя особа вважає, що строк оплати за поставлений товар мав би рахуватися з 23.01.2023р., враховуючи оформлення позивачем податкових накладних лише 28.02.2022р. та 01.03.2022р., а також враховуючи те, що першим можливим днем виникнення обов`язку з оплати є день отримання листа від постачальника є 21.11.2022р. (враховуючи відновлення поштового зв`язку із 15.11.2022р.) +60 календарних днів.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат третя особа зазначила, що умовами Договору, а саме п.п. 7.3.11,7.3.10 сторони домовилися про обмеження нарахування будь-яких сум щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання, яке припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання та не може перевищувати 1% від загальної вартості порушення зобов`язань Покупця. За таких обставин, третя особа дійшла висновку про те, що загальна сума відповідальності відповідача за Договором закупівлі №7 від 09.02.2022р. не може перевищувати 14 074 грн 76 коп.

За таких обставин, за розрахунком третьої особи, інфляційні та 3% річних могли бути нараховані лише за період з 23.01.2023р. по 20.03.2023р. виходячи з суми боргу 1 407 475 грн 87 коп., та сума 3% річних могла б становити 6 593 грн 93 коп., а інфляційне збільшення - 31 112 грн 25 коп., а з урахуванням положень п.п.7.3.10,7.3.11 Договору сума 3% річних виходячи з суми боргу 1 407 475 грн 87 коп. могла б становити 3 701 грн 85 коп, а сума інфляційних втрат - 9 852 грн 33 коп.

Крім того, третя особа вважає, що за ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України суд вправі зменшити або звільнити від відповідальності сторону, зокрема. Звільнити від сплати пені та вимог за ст.625 Цивільного кодексу України. Підставою для звільнення від відповідальності за господарські зобов`язання є неправомірні дії (бездіяльність) іншої сторони, у даному випадку - неправомірні дії ТОВ «Термінал-МК», які полягають у зміні істотних умов Договору та безпідставному покладанні на Покупця транспортних витрат.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив, що 09.02.2022р. між ТОВ «Термінал-МК» (Постачальник) та ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець) було укладено Договір закупівлі №7, відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари Код ДК 021:2015 44110000-4 Конструкційні матеріали (Бітум БНД 70/100) (надалі іменується - Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації (Додаток №1) до даного Договору.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. у сторін виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, після укладання сторонами Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. між сторонами за цим Договором виникли взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п.10.1 Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022р.

За умовами п.10.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно Специфікації №1від 09.02.2022р. (додаток №1 до Договору) Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар, а саме: Бітум нафтовий дорожчий марки 70/100 у кількості 500 тон за ціною 17 825 грн (без ПДВ) на загальну суму 10 695 000 грн.

За умовами п.2.1 Договору Постачальник повинен поставити Покупцю товар (товари), якість яких відповідає умовам (вимогам) п.5.4 ДСТУ Б В.2.7-129:2013 «ЕМУЛЬСІЇ БІТУМНІ ДОРОЖНІ Технічні умови», ДСТУ 4044-2019 та/або ДСТУ EN 12591:2017. Вимога за окремим показником Згідно ДСТУ EN 12591:2017 Кінематична в`язкість за температури 135С, не менше 300 мм2/с ( визначається на підставі паспорту якості виробника по кожній окремій партії товару). Кожна партія товару при вхідному контролі підлягає перевірці на відповідність показникам якості згідно ДСТУ 4044-2019 (Глибина проникності голки (пенетрація) за температури 25С, 0,1мм, не більше 90; Температура розм`якшеності, С, не менше 47; Розтяжність (дуктильність) за температури 25С, см, не менше 70). Покупець не приймає товар, якщо за результатами випробувань вхідного контролю встановлено невідповідність товару зазначеним вимогам по окремим показникам якості.

Ціна цього Договору становить 10 695 000 грн, в тому числі ПДВ - 1 782 500 грн, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості товару (п.3.1.Договору).

Загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору (п.3.2. Договору).

Сторони домовилися, що у ціну товару включені усі додаткові витрати, які пов`язані з доставкою товару Покупцю, а саме: вартість самого товару, страхування, навантаження, розвантаження, вартість тари, сплату податків та зборів (обов`язкових платежів), та інші платежі, усі інші витрати (п.3.4. Договору).

Крім того, за п.5.1. Договору товар постачається за рахунок Постачальника та транспортом Постачальника до місяця поставки згідно заявки Покупця, на адресу філій ДП «Херсонський облавтодор», на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника) у відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів - ІНКОТЕРМС (у ред. 2010р.). Покупець надає Постачальнику письмову заявку. У заявці Покупця вказується: найменування товару; кількість товару; при потребі - найменування структурного підрозділу, до складу якого постачається товар; при потребі - адреса місця постачання (в межах області); перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені Покупцем одержувати товар; строк поставки товару. Постачальник розглядає заявку Покупця в 1 денний строк та акцептує її або надає Покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. Сторони надійшли згоди, що ненадання Постачальником будь-якої письмової інформації Покупцю по заявці в 1 денний строк вважається в цьому договорі відмовою Постачальника від акцепту заявки Покупця.

При цьому, згідно п.3.3 Договору зміна ціни оформлюється письмово шляхом укладання додаткової угоди до даного Договору. Підписання додаткової угоди до Договору свідчить про досягнення сторонами згоди про нову ціну товару.

В той же час, відповідно до п.11.8 Договору істотними умовами цього Договору про закупівлю є: предмет договору; ціна Договору; строк дії Договору; умови оплати. Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягу закупівлі; збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, при умові постачання не менш ніж 10% обсягу товару. Постачальник надає замовнику документальне підтвердження коливання ціни такого товару у регіоні замовника ( або по всій Україні в цілому), дата видачі документу не повинна бути раніше 10 діб від дати отримання документу замовником документу; продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі: виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника; не повного постачання продавцем всього обсягу товару за Договором, якщо договір складено після проведення процедури закупівлі; за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі про закупівлю та зміну кількості товару (обсягу робіт або послуг); погодження зміни ціни в Договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт, послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

Як на тому наполягає позивач та вбачається з матеріалів справи, 13.02.2022р. на підставі заявки ДП «Херсонський облавтодор» від 13.02.2022р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., за умовами якої Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100, у кількості 24,08 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ на загальну суму 395 232 грн 99 коп. без ПДВ.

Відповідно до п.1.2. Додаткової угоди №1 пункт постачання м. Каховка, Херсонська обл.

Крім того, сторони домовилися, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 40 791 грн 52 коп., у т.ч. ПДВ 20% -6 798 грн 59 коп.

Згідно п.1.6 Додаткової угоди №1 умови оплати : шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати- відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у т.ч. транспортні послуги).

Також, 13 лютого 2022р. на підставі заявки ДП «Херсонський облавтодор» від 13.02.2022р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., за умовами якої Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100: у кількості 23,220 тон, за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 381 117 грн 52 коп. без ПДВ.

Відповідно до п.1.2. Додаткової угоди №2 до Договору пункт постачання м. Каховка, Херсонська обл.

Сторони також домовилися, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 39 334 грн 68 коп, у т.ч. ПДВ 20% -6 555 грн 78 коп.

За п. 1.6. Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди, що Покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Крім того, 14.02.2022р. на підставі заявки ДП «Херсонський облавтодор» від 14.02.2022р. сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., за умовами якої позивач зобов`язався поставити відповідачу наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній марки 70/100, у кількості 24,160 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 396 546 грн 05 коп. без ПДВ.

Сторони також домовилися, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 40 927 грн 04 коп., у т.ч. ПДВ 20% -6 821 грн 17 коп.

Згідно п.1.6 Додаткової угоди №3 умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати - відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у т.ч. транспортні послуги).

На підставі зазначених додаткових угод позивач вважає, що сторони за Договором змінили умови п.3.4 та п.5.1 Договору закупівлі №7 від 09.02. 2022р. щодо оплати транспортних послуг та умови п. 4.3 Договору щодо строків оплати.

Але, з такою позицією позивача не можна погодитися, адже, виходячи з положень п.11.8 Договору закупівлі №7 від 2022р. п.п. 3.4, 4.3 та 5.1 Договору містять істотні умови, які можуть бути змінені сторонами лише за наявності певних документів. При цьому, позивачем у справі до матеріалів справи не було надано документального підтвердження наявності обставин, що призвели до можливості внесення змін до Договору. Доказів того, що такі документи існували та розглядалися сторонами під час укладання додаткових угод до Договору позивачем також не надано.

За таких обставин, Додаткові угоди №№1,2,3 до Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. суперечать положенням цього Договору і не можуть бути прийняті судом у якості доказів зміни умов такого Договору.

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору.

Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно - транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати) (п.4.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно п. 2.2. Договору Постачальник при постачанні кожної партії товару повинен підтвердити якість товару супровідними документами, а саме надати: паспорт якості товару від виробника; сертифікат відповідності, виданий органом оцінки відповідності, що акредитований у Національному агентстві з акредитації України (якщо товар входить до переліку дорожньо-будівельних матеріалів, визначеного додатком 1 до наказу Укравтодору від 21.01.2015р. №7; інші підтверджуючі документи, які визначені нормативних документах, що регламентують технічну вимоги до товару.

За умовами п.2.5 Договору у разі виникнення сумніву щодо якості товару Покупець може провести його лабораторний аналіз у відповідних лабораторіях, які на державному рівні пройшли перевірку технічної компетентності у відповідних органах атестації, в тому числі акредитованих у Національному агентстві з акредитації України.

В разі виявлення невідповідності товару викладеним вище умовам ДСТУ 4044-2019 та/або ДСТУ ЕN 12591:2017 та іншим умовам якості, що ставляться для даного виду товару, Постачальник в найкоротші строки (не більше 7 днів від дня повідомлення) проводить безкоштовну заміну та\або відшкодування понесених збитків у зв`язку із поставкою неякісного товару (продукції) (п.2.6 Договору).

Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору (п.5.3. Договору).

Датою передачі Товару від Продавця Покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами (п.5.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2022р. Постачальником було оформлено, а Покупцем підписано видаткову накладну за №73 про відвантаження БНД 70/100 у кількості 24,08 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ на загальну суму 474 279 грн 59 коп. з ПДВ та рахунок на оплату №30.

Суд зауважує, що згідно видаткової накладної №73 від 13.02.2022р. вантаж, а саме :24,08 тон БНД 70/100 на загальну суму 474 279 грн 59 коп. з ПДВ, був отриманий уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В., накладна підписана підписана обома сторона без зауважень та скріплена печатками сторін. Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки за Договором щодо поставки товару.

На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №73 від 13.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ «Стандарт-оіл1», послугами якого скористався Постачальник для поставки товару Покупцю.

Суд також зауважує, що згідно ТТН від 13.02.2022р. вантаж, а саме: 24,08 тон БНД 70/100 був отриманий відповідачем, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача на ТТН.

Також, 13.02.2022р. Постачальником було оформлено, а Покупцем підписано видаткову накладну за №74 про відвантаження БНД 70/100 у кількості 23,220 тон за ціною 16 413 грн 33 коп. без ПДВ, на загальну суму 457 341 грн 02 коп. з ПДВ, та рахунок на оплату №31.

Суд зауважує, що згідно видаткової накладної №74 від 13.02.2022р. вантаж, а саме: 23,220 тон БНД 70/100, був отриманий уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В., видаткова накладна підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки щодо поставки товару за Договором.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №74 від 13.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ «Стандарт-оіл1», послугами якого скористався позивач для поставки товару відповідачу.

Згідно видаткової накладної №101 від 14.02.2022р. вантаж, а саме :24,160 тон БНД 70/100, був отриманий уповноваженим представником відповідача - директором Грачовим В.В. видаткова накладна підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки щодо поставки товару за Договором.

На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну №101 від 14.02.2022р. із зазначенням автопідприємства ТОВ "Стандарт-оіл1", послугами якого скористався Постачальник для поставки товару Покупцю.

Надані позивачем видаткові накладні та акти надання послуг містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Вказаний в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткової накладної.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на вказаних видаткових накладних, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - отримання товару).

У постановах від 20.12.2018р. у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020р. у справі № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткові накладні №73 від 13.02.2022р. на суму 474 279 грн 59 коп., №74 від 13.02.2022р. на суму 457 341 грн 02 коп., №101 від 14.02.2022р. на суму 475 855 грн 26 коп. засвідчені печатками сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Отже, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначеної видаткової накладної, тим самим погодився із такою його ціною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що на оплату вартості поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки №30 від 13.02.2022р. на суму 515 071 грн 11 коп., №31 від 13.02.2022р. на суму 496 675 грн 70 коп. та №34 від 14.02.2022р. на суму 516 782 грн 30 коп.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 79 ГПК України наявні в матеріалах справи належним чином оформлені видаткові накладні є більш вірогідними доказами, що підтверджують факт дійсної передачі рахунків безпосередньо в момент поставки товару.

Крім того, належних та допустимих доказів на спростування відповідної обставини ані відповідачем, ані третьою особою до матеріалів справи не надано.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не належним чином та не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 407 475 грн 87 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у строк до 20.03.2023р. (включно) відповідачем не сплачено вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" існує заборгованість перед ТОВ «Термінал-МК» у розмірі 1 407 475 грн 87 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Посилання АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на порушення позивачем умов договору щодо надання документів щодо якості товару, обов`язок оформлення яких покладено на позивача, у зв`язку з чим у відповідача не виникає обв`язку оплати товару судом оцінюються критично, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач (Покупець) відмовився від прийняття товару у зв`язку із його невідповідністю вимогам якості, звертався до позивача (Постачальника) з листом, у якому зазначав би про невиконання умов Договору або встановлював розумний строк для передання таких документів.

Навпаки, як встановлено судом вище, видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Посилання третьої особи на укладення Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. представником Покупця, який при його укладенні діяв поза межами своїх повноважень, в порушення статутних вимог і вимог закону, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

З урахуванням норм вищенаведеного законодавства, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

У частині 3 ст. 92 Цивільного кодексу України вказано, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Отже, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Отже, з огляду на вказані вище приписи, вчинення правочину виконавчим органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

При цьому, суд зазначає, що питання дійсності або недійсності Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. у зв`язку з укладенням правочину представником відповідача з перевищенням повноважень та встановлення відповідних обставин наразі є предметом судового розгляду в іншій справі.

Посилання третьої особи на той факт, що позивач знав про обмеження повноважень керівника ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" також є безпідставними, оскільки третя особа або відповідач мали б довести, що позивач знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Таким чином, враховуючи те, що видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням виконання зобов`язань за Договором, крім того, відповідачем було прийнято відповідний товар без жодних зауважень, отже вчинено конклюдентні дії, які свідчать про подальше схвалення ним Договору, суд дійшов висновку про наявність достатньої кількості доказів для здійснення позивачем права вимоги до відповідача щодо оплати грошових коштів за договором.

Враховуючи позицію третьої особи у справі суд вважає за необхідне також зауважити, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

У даному випадку, Договір закупівлі №7 від 09.02.2022р. сторонами цього правочину або іншою зацікавленою особою не оспорювався, недійсним судом не визнавався, підстави визнавати його нікчемним - відсутні. Отже, Договір закупівлі №7 від 09.02.2022р. є чинним, виконувався сторонами.

Судом також не приймаються до уваги твердження АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань в результаті обстави непереборної сили, а саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, з огляду на наступне.

Згідно із статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021р. у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

З вищевикладеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні не припинено.

Крім того, ТПП України на підставі ст. ст. 14,14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і населення.

Відповідно до п.8.1. Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Під непереборною силою у цьому Договорі також розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та е можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо) лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі з зазначенням в чому саме полягають обставини непереборної сили та вплив таких обставин на виконання цього Договору (п.8.2. Договору).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 8.2. Договору. А відтак, відсутність такого повідомлення тягне за собою втрату відповідачем права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Окрім того, згідно ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.10.2022р. у справі №911/1805/21 зазначено, що ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; - доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Враховуючи вищенаведене, висновки Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Крім того, системний аналіз положень ч.1 ст. 42, ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, твердження третьої особи про те, що неможливість оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме у зв`язку із з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Судом зазначено, що саме посилання третьої особи на наявність обставин непереборної сили, без надання відповідних доказів, в підтвердження своїх доводів, не може вважатися доведенням відповідних обставин, як надзвичайних і невідворотних, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, ані відповідачем, ані третьою особою не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним Договором.

При цьому з урахуванням наведеного вище, суд не вбачає наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Термінал_МК» у частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 407 475 грн 87 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За умовами п.7.1 Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно п.7.3.1 Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п.7.3.7 Договору в разі порушення строків оплати товару Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Неустойка, встановлена цим Договором для Покупця, є виключною. В разі порушення Покупцем умов договору, винна сторонам повинна сплатити на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойку (штраф, пеню), передбачену цим Договором, без відшкодування збитків ( п.7.3.8 Договору).

При цьому, за п.7.3.10 Договору нарахування будь-яких сум щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

Як вже зазначалося вище, за умовами п.4.3 Договору Покупець зобов`язався розрахуватися з Постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених у п.4.1,п.4.2 цього Договору.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У даній справі, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що Постачальник за Договором закупівлі №7 від 09.02.2022р. вірогідніше надав Покупцю разом із видатковими накладними в момент прийняття товару пакет документів, що підтверджували належну якість товару, адже, будь-яких заперечень щодо цього відповідачем надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оплата за отриманий товар мала бути здійснена Покупцем протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, а саме - до 14.04.2022р. та 15.04.2022р. відповідно.

Таким чином, місяцем прострочення, за який здійснюється нарахування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання буде період 30 днів, починаючи з 14.04.2022р. на загальну суму поставки 931 621 грн 29 коп. та з 15.04.2022р. на суму поставки 475 855 грн 26 коп.

За розрахунком суду, з урахуванням умов п.7.3.10 Договору закупівлі №7 від 09.02.2022р., розмір інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати товару, поставленого 13.02.2022р. на загальну суму 931 621 грн 29 коп., становить 28 880 грн 26 коп., а розмір 3% річних - 2 373 грн 72 коп.

Розмір інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати товару, поставленого 14.02.2022р. на загальну суму 475 855 грн 26 коп., становить 14 751 грн 51 коп., а розмір 3% річних - 1 212 грн 45 коп.

З урахуванням зазначеного, вимога позивача щодо стягнення з ДП "Херсонський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" інфляційних втрат у розмірі 297 842 грн 33 коп. та 3% річних у розмірі 46 358 грн 40 коп. підлягає частковому задоволенню у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 43 631 грн 77 коп. та 3% річних у розмірі 3 586 грн 17 коп.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості розмірі 1 528 529 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 46 358 грн 40 коп., інфляційних втрат у розмірі 297 842 грн 33 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд.23, код ЄДРПОУ - 31918234, електронна адреса: priemn@oblavtodor.ks.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (Юридична адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд.10, оф.1; Адреса для листування: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Соборна, буд.18/14, оф.406, код ЄДРПОУ - 3774843, електронна адреса: 2834901553@mail.gov.ua) заборгованість у розмірі 1 407 475 грн 87 коп., 3% річних у розмірі 3 586 грн 17 коп.., інфляційні втрати у розмірі 43 631 грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 21 820 грн 41 коп.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога